23 квітня. Пам’ятні дати

23 квітня. Пам’ятні дати

2318
Ukrinform
Сьогодні відзначається Всесвітній день книги і авторського права, у іудеїв розпочинається свято Песах

Проголошений на 28-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1995 році на честь трьох геніїв світової літератури Вільяма Шекспіра (1564-1616), Мігеля де Сервантеса (1547-1616) та Інки Гарсіласо де ла Веги (1539-1616). 23 квітня народились також відомі письменники: француз Моріс Дрюон, ісландець Гальдоур Лакснесс, росіянин Володимир Набоков; з українських – Григорій Тютюнник, Василь Земляк, Олександр Гаврилюк, Василь Кухта, Андрій Курков. Ідея проведення свята виникла в Каталонії, де 23 квітня, в День святого Жорді, чоловіки традиційно дарують дамам троянди, а жінки у відповідь дарують їм книги; троянда є подарунком до кожної проданої книги. В Іспанії в місті Алкала де Енарес, на батьківщині автора «Дон Кіхота», цього дня відбувається церемонія вручення Премії Сервантеса, яку вважають найпочеснішою для літераторів, котрі пишуть іспанською мовою («Нобелівська премія для іспаномовних авторів»). Всесвітній день книги і авторського права святкують у 190 країнах світу. Окрім цього, існує ще одна традиція у сьогоднішнього свята - щорічно, починаючи з 2001 року, в цей день називається місто, якому присвоєно звання Світової столиці книги (присуджується на 1 рік). У відбірковий комітет входять представники ЮНЕСКО та трьох міжнародних професійних видавничих організацій: Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ і Міжнародної федерації книготорговців. Цього року Світовою столицею книги названо польський Вроцлав.

У ніч з 22 на 23 квітня в іудеїв розпочинається свято Песах (триватиме до 30 квітня). Песах – одне з центральних свят і присвячене воно Виходу євреїв з Єгипту. Назва з івриту перекладається як «минути, пройти повз». Через те, що фараон не хотів відпускати євреїв з єгипетського рабства, Всевишній наслав на Єгипет свою  «десяту кару» – загибель усіх первістків. Але смерть не торкнулася родин євреїв – одвірки їхніх осель були позначені кров’ю жертовних ягнят. А ще Песах називають святом прісних хлібців: вихід з Єгипту був настільки поквапливий і стрімкий, що людям бракувало часу чекати, допоки зійде тісто для хліба. В дорозі вони змушені були вживати прісні хлібці з муки, змішаній з водою. Тому під час Песаху іудеї їдять тільки прісний хліб (мацу), суворо дотримуючись настанови Тори, яка категорично забороняє під час свята мати навіть крихту хомеца – продукту, в якому містяться зернові, що піддалися заквасці (хліб, пиво тощо). Від будь-якого хомеца потрібно обов’язково позбавлятися. У ніч на суботу євреї здійснюють особливу трапезу – так званий пасхальний седер («порядок»), під час якої читають «Пасхальну Агаду» – книгу, в якій ідеться про історію виходу з Єгипту. Те, що євреї ставлять на стіл перед початком седера, є частиною самої Агади, ця їжа вплетена в оповідь. На столі обов’язково повинні бути корінь хрону (це нагадування про гіркоту рабства в Єгипті), харосет – суміш натертого яблука з меленими горіхами, вином, цукром і корицею, що символізує важкість праці – глину, з якої євреї виробляли цеглу для фараона, зелень петрушки і селери (надія на майбутнє), засмажений шматок баранини з кісточкою (пасхальне ягня, заколоте напередодні виходу), варене яйце (жертви, які приносили в Храмі), солону воду, в яку занурюють зелень (солоні сльози минулого). Строгий і урочистий ритуал седера приписує випити цієї ночі чотири келихи вина, їсти хліб бідності – мацу і закінчити трапезу афікоманом – шматочком маци, відкладеним з самого початку седера.

Події дня:

150 років з часу відкриття (1866) публічної бібліотеки в Житомирі. Нині – Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олега Ольжича.

Ювілеї дня:

125 років від дня народження Сергія Сергійовича Прокоф’єва (1891–1953), російського композитора, піаніста і диригента. Автор 7 симфоній; 8 опер (у т.ч. «Війна і мир», «Семен Котко»); 7 балетів – «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка», «Оповідь про кам’яну квітку»; кантати «Олександр Невський»; музики до кінофільмів.

70 років від дня народження Анатолія Федоровича Бишовця (1946), українського футболіста, тренера, заслуженого майстра спорту, заслуженого тренера України.

55 років від дня народження Андрія Юрійовича Куркова (1961), відомого українського письменника, сценариста. Автор 13 романів, 5 книжок для дітей. За його сценаріями поставлено понад 20 художніх (серед них «Яма», «Приятель небіжчика») і документальних фільмів; твори перекладені 36 мовами світу.

Роковини смерті:

400 років з дня смерті Вільяма Шекспіра (1564-1616), англійського драматурга і поета доби Відродження, автора безсмертних і знаних усіма п’єс та сонетів. Як сказав англійський поет, актор і теоретик драми Бен Джонсон (1572-1637), Шекспір «не має віку, він – на всі часи». Помер Шекспір у віці 52 років на батьківщині, у Страдфорді. Існують документальні свідчення, що до 1613 року він час від часу відвідував Лондон, але потім, імовірно, перестав. Напис на могильній плиті закликає світ залишити його спочивати у спокої та проклинає «того, хто ворухне мої кістки». Місце останнього спочинку поета та драматурга залишається непорушним, а от про те, що Шекспір спочиває в мирі та спокої, в переносному значенні не може бути й мови: Шекспір як і раніше користується у культурному спадкові англомовного середовища таким впливом – підтвердженням цьому є кіноіндустрія – якого не спромігся сягнути жоден з інших авторів. Та навіть і поза англомовним світом його значення у світовій літературі залишається також беззаперечним. Щороку з’являється майже 5 000 нових видань його творів. А, приміром, у Німеччині, де він у ХVІІІ ст. відіграв вирішальну роль у формуванні власної національної літератури, він й досі залишається драматургом, якого найчастіше ставлять на сцені. Зітхання Ґете «Шекспір, без кінця Шекспір» залишається актуальним і нині. Цікаво, що драма за часів Шекспіра займала в ієрархії жанрів досить непрестижне місце. Це була суто розважальна річ, яку можна порівняти на сьогоднішній день з кіно. До того ж театр був проклятий пуританами і мусив знаходити собі місце десь на околицях столиці, що користувалися дурною репутацією, по-сусідству з кривавими видовищами цькування ведмедів та з борделями. Водночас, правда, треба зауважити, що театр також користувався і заступництвом знаті та, навіть, протекцією самої корони. Любов до театру була притаманна всім прошаркам тодішнього англійського суспільства. В 1600 році на місто Лондон, яке в той час налічувало, за підрахунками істориків, десь зо 200 тис. мешканців, припадало більше семи театрів із вмістимістю в кожному до 15 тис. місць для глядачів.

400 років з дня смерті Мігеля де Сервантеса (Сервантес Сааведра; 1547-1616), іспанського письменника. Автор одного з найвизначніших творів світової літератури – роману «Вигадливий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» (1605). Перший переклад «Дон Кіхота» з’явився 1612 року – роман переклали англійською мовою. Чотири роки по тому книжку видали французькою, з якої почали перекладати майже всіма європейськими мовами. Після Біблії «Дон Кіхот» став найчастіше публікованою у світі книжкою. Українською славетний роман уперше почав перекладати Іван Франко. Він переповів для дітей віршами першу частину книги. У Львові вона витримала чотири видання. Після цього побачила світ скорочена прозова версія «Високодумний лицар Дон Кіхот із Манчі», виданий 1924 року у Львові Антіном Лотоцьким. А через 3 роки у Харкові скорочений переклад з іспанської «Вигадливий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі» зробив Микола Іванов. Повний переклад українською з мови оригіналу з’явився лише у 1950-х. Здійснив його видатний український перекладач Микола Лукаш. Його «Дон Кіхот» вийшов у київському видавництві «Дніпро» 1995 року. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-