Стандарти НАТО в Україні: боротьба триває

Стандарти НАТО в Україні: боротьба триває

3582
Ukrinform
Стара система намагається максимально гальмувати реформи в армії, особливо - перехід на стандарти НАТО

Реформування армії за стандартами НАТО для України тема дуже популярна, а сьогодні, в умовах війни - популярна подвійно. Кожен раз, коли про неї починають говорити, питань виникає набагато більше, ніж результатів на виході. Що таке НАТО зараз взагалі? Чому ми маємо слідувати стандартам Альянсу? Як сьогодні в Україні переходять на стандарти НАТО, і які перспективи створення у нас армії натовського зразка? Спробуємо у цьому розібратися.

ЧИ ПОТРІБНІ УКРАЇНІ НАТО ТА ЙОГО СТАНДАРТИ? ЗАМІСТЬ ЛІКНЕПУ

Для того щоб зрозуміти, навіщо нам реформувати армію за натовським нормативам, необхідно спочатку розібратися у тому, що ж собою являє НАТО з його горезвісними стандартами.

З суто військової точки зору, НАТО сьогодні - це передові військові економіки світу, новітнє озброєння, впровадження інноваційних технологій в оборону, розвинений сектор ОПК, високий рівень бойової готовності збройних сил, всебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, це постійна адаптація до змін військово-політичної обстановки у світі.

Для уніфікації збройних сил усіх 28 країн-членів Альянсу там прийняті т. зв. стандартизаційні угоди (англ. Standardization Agreement - STANAG), які дозволяють найбільш ефективно здійснювати спільне управління силами і засобами збройних сил, проведення спільних операцій і місій, бойову підготовку, технічне оснащення армій, розроблення та виробництво озброєння й військової техніки. На сьогодні таких стандартів існує більш як тисяча...

Звичайно, для України ідеальним варіантом було б реформування армії за натовськими стандартами і швидкий вступ до самої організації. Але сьогодні з ряду причин (насамперед, політичних), євроатлантична інтеграція України у найближчій перспективі неможлива. З військової точки зору, наша держава є цікавою для НАТО, якщо додасть безпеки його учасникам, а не вимагатиме від нього захисту...

У таких умовах постає логічне запитання: а чи варто братися за глибокі військові реформи, розуміючи при цьому, що перспектива стати членом НАТО сьогодні досить примарна? Відповідь ствердна, адже реформування армії за стандартами НАТО - це процес, в результаті якого буде зростати боєздатність наших збройних сил, а з ним і обороноздатність всієї країни, хоч би як багаторазово і банально це не звучало. В умовах постійної загрози з боку Росії, цей аргумент більш ніж вагомий. Це потрібно в першу чергу нам, а не Альянсу.

Впровадження в Україні стандартів, які використовують США, Німеччина, Велика Британія та інші, потягне за собою позитивні зміни не тільки безпосередньо у збройних силах. Всупереч міфам, які поширюють противники НАТО (наприклад, про загибель української оборонки у разі її переведення на «натовські рейки»), стандарти Альянсу для української оборонної промисловості відкриють нові можливості з розробки, виробництва та реалізації озброєння та військової техніки (ОВТ). Впровадження стандартів відкриє для вітчизняних виробників нові напрямки кооперації із західними партнерами. Зокрема, можуть бути організовані спільні підприємства і виробництва, створені привабливі інвестиційні та офсетні умови, організована передача на територію України технологій виробництва вузлів і агрегатів для комплектації систем озброєнь для національних ЗС, а також спільне виробництво ОВТ для виходу на ринки третіх країн.

Впровадження стандартів НАТО у бойову підготовку військ, а також підготовку офіцерського та сержантського складу дасть можливість суттєво підняти рівень боєздатності Української Армії. Крім того, це дозволить не тільки перейняти колосальний досвід кращих армій світу, а й досягти сумісності з ними.

Реформування системи управління збройними силами за стандартами НАТО дозволить мати оптимальну структуру, яка при мінімально необхідних для цього ресурсах буде ефективно виконувати поставлені перед нею завдання. В умовах бойових дій це означає краще володіння обстановкою, підвищення гнучкості управління силами і засобами, швидке прийняття рішень, мінімізація втрат у силах і засобах.

Важливим є і питання переведення на стандарти НАТО т.зв. «соціального пакету» українських військовослужбовців, який дозволить зробити службу в армії привабливою, престижною та перспективною. Оскільки «соціалка» у НАТО - це не тільки високе грошове забезпечення військовослужбовців, а й реалізація їхніх соціальних гарантій, серед яких вирішення житлового питання, гарантії права на охорону здоров'я і медичну допомогу, страхові гарантії, гарантії при звільненні з військової служби тощо.

Також слід зазначити, що перехід на стандарти НАТО дасть нарешті можливість відійти від радянського мислення у всіх сферах життєдіяльності ЗС, зокрема, від такого явища, як солдафонщина. Натовські стандарти передбачають такі реалії армійського життя, в яких відсутня суттєва різниця між тим, хто і яке має звання і яку посаду займає. Рядовий ти або ж генерал - не має значення, оскільки і перший, і другий поважають один одного.

В цілому, реформування ЗС за натовськими стандартами прискорить створення в Україні справжньої професійної армії. Саме професійної, а не армії контрактників, яку сьогодні будують в Україні та намагаються подати як професійну. Насправді, власне наявність великої кількості контрактників (як це хочуть зробити в нас) на рівень професіоналізму та боєздатності збройних сил впливає дуже опосередковано. В арміях країн НАТО (безвідносно до системи призову), військовослужбовець - це, перш за все, професіонал, який щодня займається бойовою підготовкою, експлуатує сучасне ОВТ, а не думає про те, як прогодувати свою сім'ю і де знайти для неї житло.

ПЕРЕВЕДЕННЯ НА «НАТОВСЬКІ РЕЙКИ»: НИНІШНІ РЕАЛІЇ УКРАЇНИ

З офіційних заяв вищого політичного і військового керівництва країни можна зробити висновок, що сьогодні Україна активно впроваджує стандарти НАТО, і незабаром ми побачимо нову модель військового устрою держави. Наприклад, відносно недавно Міністр оборони С.Полторак відрапортував, що в ЗСУ вже впроваджені 115 стандартів НАТО, ще 402 стандарти вимагають першочергового введення і що в цілому в Альянсі задоволені і підтримують процес реформ, який здійснює Міноборони.

В реальності ситуація не настільки райдужна. В процесі військових реформ можна спостерігати сильний опір старої системи, яка звикла нічого не робити, ні за що не відповідати і лише проїдати бюджетні кошти. Стара система, яка звикла перебувати у створеній нею ж зоні комфорту, сьогодні намагається максимально гальмувати реформи в армії, зокрема, перехід на стандарти НАТО.

Наприклад, уряд прийняв Річну програму співпраці Україна-НАТО і звертається до Альянсу за допомогою у реформуванні сектору безпеки та оборони. Тим часом реалізація ряду важливих рішень (наприклад, щодо цільових трастових фондів) гальмується через традиційну бюрократичну тяганину. Фактично не ведеться робота в рамках трастового фонду з перепоховання радіоактивних відходів. Через відсутність українського координуючого органу зупинено функціонування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань науки та охорони навколишнього середовища...

Показово складається ситуація з реформуванням українських ВМС. Ряд експертів з країн НАТО, так і України, спільно прописали основні ідеї реформування найменшого і найбільш зруйнованого виду ЗСУ на підставі стандартів НАТО, з урахуванням нинішніх військових загроз для України та її фінансових можливостей. Так, найбільш підходящою для реформування ВМС України була обрана шведська модель побудови флоту. Однак на флоті почався відвертий саботаж цих ідей. Спочатку командування ВМС відмовилося від візиту у штаб ВМФ Швеції, по суті, відмовившись від обговорення практичної реалізації розробленої моделі. Одночасно від роботи над проектом були відсунуті офіцери з принциповою позицією, а вести його було доручено більш «слухняним». Перспективні ідеї навмисно ігнорувалися, принципові поняття майбутньої реформи були спотворені і підмінялися старими радянськими підходами. «Кількість» знову перемогла «якість». Замість раціональної побудови сил ВМС, було обрано шлях роздування існуючої пострадянської структури з непідйомними для країни витратами. І сьогодні, незважаючи на всі раціональні думки і заклики звернутися до ефективної натовської моделі, у протистоянні по лінії «що потрібно державі - що потрібно командуванню ВМСУ», на жаль, схоже, перемагає друге.

Не можна також не згадати епопею зі створенням в Україні Сил спеціальних операцій (ССО), коли не без участі Генерального штабу ЗСУ гальмувалвся одине з найбільш пріоритетних напрямків програми співпраці по лінії Україна - НАТО. Для допомоги Україні у питанні створення повноцінних ССО натовського зразка у структурі місії НАТО в Україні був навіть створений спеціальний трастовий фонд, а країни-донори вже перерахували до нього початкове фінансування. З українського ж боку замість того, щоб скористатися такою допомогою, робота управління спеціальних операцій Генштабу була паралізована, а кошти трастового фонду залишалися невитраченими.

Зрозуміло, що це викликало здивування у НАТО. Про те, що Україна не використовує допомогу західних військових експертів, не використовує кошти трастового фонду, не залучає додаткові ресурси, які НАТО готове виділяти під програму СЗГ, представники місії Альянсу почали безпосередньо доповідати в Адміністрацію Президента. В результаті, опір старої системи було зламано, і процес створення ССО з натовського зразка був запущений. Тепер залишається лише його контролювати, щоб довести розпочату справу до кінця.

Ще один приклад гальмування впровадження стандартів НАТО в українській армії - перехід її управлінської структури, починаючи з Генштабу, на прийняту в НАТО т. н. «J-структуру». Справа в тому, що в НАТО існує оптимальна для управління військами структура штабів, тоді як у нас - величезна, неповоротка і неефективна пострадянська система. Перехід на натовські стандарти дозволив би не тільки підвищити рівень управління збройними силами, а й забезпечити у майбутньому їхню взаємодія з військами Альянсу. Також, перехід на J-структуру» означав би серйозну оптимізацію, вичищення структур-паразитів, скорочення кількості баласту (включаючи кількість заступників начальників) тощо. Зрозуміло, що така перспектива приваблює далеко не всіх у цих структурах, і тому на цьому напрямку реформ присутній тотальний саботаж. І, на жаль, навіть майже два роки де-факто війни з Росією не можуть змінити ситуацію.

Радники Альянсу продовжують спостерігати атавістичний страх пострадянського чиновника перед іноземцем. Вони відкрито відзначають бюрократичну тяганину, низьку ініціативність, повільне виконання затверджених програм, обмежений доступ до департаментів Міноборони і Генштабу, а також проблеми з налагодженням контактів з партнерами та отриманням необхідної інформації.

ЗАМІСТЬ ПІДСУМКІВ

Говорячи про проблематику впровадження в Україні стандартів НАТО, слід виділити три основні моменти:

- потреба у впровадженні в Українській Армії стандартів Альянсу більш ніж актуальна;

- можливості та напрацювання для цього є;

- єдине, що цьому перешкоджає - існуюча в армії і країні в цілому стара система, яка продовжує саботувати реформи, оскільки ці процеси є провісником її швидкого кінця.

Перехід на стандарти НАТО не є панацеєю від усіх проблем, які накопичилися в армії за час її існування. Але при розумному їх впровадженні, з використанням досвіду і допомоги Альянсу, вони однозначно допоможуть створити в Україні дійсно боєздатні Збройні Сили, здатні захистити свою країну.

Ігор Федик, експерт з питань міжнародної безпеки, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-