- Але при цьому люди все одно обурюються: чому мене зупинили, перевіряють? Це все робиться для забезпечення безпеки людей, які проживають тут, на Донеччині, і на решті частини України. Тому не треба створювати конфлікти, ображати співробітників поліції, висловлювати своє негативне ставлення в інтернеті, на телебаченні. Якщо співробітник поліції цей смертоносний вантаж вчасно не зупинить, він потрапить у мирне місто, і ніхто не застрахований від того, що може статися у майбутньому.

- Це, звичайно, дуже важлива робота, але іноді повідомляють і про зловживання поліцейських на блокпостах.

- Найчастіше конфлікти трапляються з вашими колегами-журналістами. Тому й було прийнято рішення про необхідність фіксування всіх ситуацій. Щоб потім не говорили: а от мені підкинули, а ось неправильно оформили, а ось оглядають машину з порушеннями...

Нами придбані відеореєстратори. Це специфічна, досить серйозна техніка. Співробітник поліції не має доступу до інформації, яка накопичується в пам'яті цього реєстратора. Спеціальне обладнання встановлено у головному управлінні. Співробітники, які чергували на блокпосту, здають реєстратори, інформація звідти скачується і зберігається тривалий час. За необхідності ми можемо нею скористатися. Це, по-перше, дисциплінує самих поліцейських. По-друге, дозволяє розібратися у конфліктних ситуаціях. І, звичайно, задокументувати факти вилучення зброї, боєприпасів, вибухових засобів, так і взагалі все, що може статися під час несенні служби.

ВИЛУЧЕНОЇ ЗБРОЇ ТАК БАГАТО, ЩО НАМ ПОТРІБЕН СКЛАД

- А чи багато вилучається зброї та боєприпасів?

- Так багато, що у нас виникла необхідність будувати спеціальний склад та обладнати його, тому що до рішення суду вилучену зброю, вибухові речовини, боєприпаси є речовими доказами. А за рік тільки автоматів вилучено більш як двісті! Понад 400 тисяч різних боєприпасів, понад 300 гранатометів. Якщо говорити про два місяці 2016 року, вилучено 4 кулеметів, 12 автоматів, 5 гвинтівок, 14 пістолетів, 121 гранатомет, 1750 гранат, 422 тисячі патронів, 424 тисячі боєприпасів, 22 кг вибухівки. Якби все це потрапило у мирні області, то такі теракти, як у Брюсселі, можна було б влаштовувати кожного дня протягом року!

- І кого затримують із цим добром?

- Наприклад, вчора зупинили чоловіка на легковому автомобілі. І за заднім склом у машині лежав гранатомет! Толком пояснити, звідки він взявся, чоловік не міг, тому що був у стані сильного алкогольного сп'яніння. Ви уявляєте, що може бути, якщо цей гранатомет буде приведено в дію і відбудеться пуск у першому ж місті, наприклад, у Бахмуті?

- Так і невідомо, звідки цей чоловік взяв гранатомет?

- Проводяться слідчі дії, цей громадянин притягується до кримінальної відповідальності. Але найчастіше відповіді - знайшов, поміняв, набув для особистої самооборони.

- А якщо "знайшли" та "поміняли", то не настає кримінальна відповідальність?

- Всі, у кого вилучаються зброя, боєприпаси, притягуються до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання цих предметів. Я вам ще випадок розповім. У нас минулого року у Бахмутському, тоді ще Артемівському районі сусід образився на сусіда. Жили поруч багато років, підтримували стосунки. А потім стався конфлікт - і один узяв гранатомет і здійснив пуск у житловий будинок свого сусіда.

Зараз з 4700 осіб особового складу у мене практично 2000 виїхали з окупованої території. Але бувають страшні випадки, коли син тут, а мати вмирає на окупованій території, і він не може навіть виїхати її поховати. У нас було кілька таких трагічних випадків, тому що у багатьох батьки похилого віку, кому 80, кому 90, і вони не можуть виїхати, покинути свої будинки. А тут співробітникам поліції нема куди їх забрати.

- Тобто цим правоохоронцям, які переїхали сюди, не стали співпрацювати з бойовиками, фактично не надані умови для служби на території України? Вони повертаються назад, як це роблить багато звичайних громадян?

- Ви дуже серйозне питання задали, це дійсно велика проблема. Я вам скажу, що на листопад 2014 року, коли я зайшов в училище міліції у Маріуполі, там у казармі, де раніше проживали курсанти, розселили наших співробітниць різного віку, з різностатевими дітьми, на двоярусних ліжках. Вирішенням цієї проблеми ми зайнялися у першу чергу. Нам допомогли влада Маріуполя: надали готелі, гуртожитки, - але остаточно ця проблема не вирішена. За два роки з усієї області тільки Маріуполь виділив дві службові квартири - фактично, на дві тисячі сімей. Але при цьому випадки повернення на окуповану територію - поодинокі. У більшості своїй люди, які приймають рішення звільнитися, виїжджають у Київ або в інші області України: Київську, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську... На жаль, тут вони не бачать перспектив отримання житла, благоустрою своєї сім'ї, дитячих закладів, шкільних.

- Можливо, з цим пов'язана і проблема того, що з інших областей до вас не їдуть поліцейські, які не пройшли переатестацію. Хоча, як відомо, їм пропонують.

- Так, у нас дійсно є труднощі з формуванням штату. Наразі у нас некомплект близько двох тисяч осіб. А якщо говорити про окремі населені пункти, наприклад, про ту ж Авдіївку, то там 70% некомплект. Там замість потрібних ста осіб несуть службу 37, з них 17 жінок.

Тому, обговоривши питання з моїм луганським колегою Юрієм Покиньбородою, у якого та ж проблема, ми звернулися до міністра з пропозицією: поліцейських, які не пройшли атестацію, переводити з інших областей до нас. Не йдеться, звісно, про поганих працівників або тих, хто скомпрометував себе. Йдеться про тих, хто за якихось обставин на переатестації недобрав 2-3 бали. Вони могли б разом зі співробітниками донецької поліції знову спробувати пройти тестування і, звичайно, співбесіду. Міністр пішов нам назустріч. Але на сьогоднішній день - а минуло вже більш як місяць - немає жодної людини, яка виявила би бажання проходити службу.

- Їм пропонується приїхати на якийсь фіксований термін?

- Ні, вони будуть зараховуватися у тимчасовий штат поліції Донецької області і виконувати свої обов'язки.

- І вибір для них полягає у тому, щоб бути звільненими або переїхати до вас, але вони все одно не хочуть?

- Деякі висловлюють бажання приїхати, але досі нікого немає ні у нас, ні у Луганській області. І це дуже серйозна проблема. Якби у нас був повний комплект, ми б самі могли впоратися із завданнями, які зараз виконують придані сили - підрозділи поліції, які прибувають сюди з інших областей. Зараз це близько тисячі людей на Донецьку область. В основному вони несуть службу на блокпостах, охороняють стратегічно важливі об'єкти: мости, насосні, водонапірні станції, електростанції - комунікації, необхідні для забезпечення життєдіяльності великих населених пунктів.

- З патрульної поліцією теж складності? У Маріуполі планували набрати 460 осіб, а набрали всього 180. З чим це пов'язано?

- Відбором займаються представники патрульної поліції, які спеціально для цього сюди відряджені. Куратор проекту на території Донецької області - народний депутат України Мустафа Найєм. Ми надавали організаційну допомогу: надали приміщення, комп'ютерну техніку, а також людей, які брали участь суто у прийомі документів.

- Вони мають приступити до несення служби орієнтовно через 4 місяці. Це, звичайно, буде важливо для городян: люди побачать ще більше співробітників поліції, зменшиться кількість вуличних злочинів. А у нас звільниться особовий склад, який має нести службу по інших напрямках. Зараз наші співробітники кримінальної поліції (по-старому - кримінального розшуку) та дільничні інспектори спільно з колишніми співробітниками ДАІ несуть службу у складі груп швидкого реагування. А з появою патрульних ці люди повернуться до виконання своїх функціональних обов'язків: дільничного стануть частіше бачити на дільниці обслуговування, а співробітник кримінального розшуку розкриватиме злочини.

ЩОБ ВИВЕЗТИ ДІТЕЙ, СПІВРОБІТНИКИ ОБХОДИЛИ БУДИНКИ ПІД "ГРАДАМИ"

- Як поліція взаємодіє з людьми у населених пунктах, особливо прифронтових? Наскільки там сильні проросійські настрої? Чи є довіра до поліції? Які настрої в особового складу обласної поліції?

- Багато хто стверджує, що у нас тут суцільно сепаратисти. Є таке упереджене ставлення. Але я, як начальник поліції, такого сказати не можу. Люди не хочуть війни, люди хочуть миру. Вони перебувають у дуже важких умовах. І поліція вже два роки займає найактивнішу позицію щодо роботи з населенням на лінії розмежування. Коли Дебальцеве обстрілювали цілодобово, ми возили туди продукти, польові кухні, встановлювали дизель-генератори, допомагали. Вивезли звідти 80 дітей і фактично півроку ними опікувалися. Тоді, у перших числах січня 2015 року, це було дуже складно. Співробітники поліції ночами, під вибухами "Градів", обходили квартири, де жили діти, і повідомляли, куди і в який час прибуде автобус, щоб їх забрати. Далі ми так само займалися вивезенням дітей у Красногорівці.

Допомагати людям, як це роблять співробітники поліції на лінії розмежування, можна тільки щиро і з відкритим серцем. Війна і обстріли не терплять показухи і обману. Більшість наших співробітників вірять у зміни на краще і служать в ім'я України.

- А зараз як йдуть справи?

- У Красногорівці всього кілька місяців тому з'явилося світло. Немає постійної роботи у людей. Завод вогнетривкий не працює. Газ не надходить. Обласна військово-цивільна адміністрація намагається провести газову трубу під землею й підключити, але з окупованої території снайпер постійно обстрілює обслуговуючий персонал, який проводить ремонтно-будівельні роботи.

Наші співробітники там перебувають постійно: допомагають, вникають у проблеми людей. Щоб їх морально підтримати, наш оркестр постійно виїжджає практично у всі населені пункти на лінії розмежування. Але й самі жителі - героїчні люди. Наприклад, вчителі у Мар'їнці та Красногорівці. Там школи постійно працювали, незважаючи на те, що від вибухів скло вилітало. Ми їм привозили плівку, закривали ці вікна - і вчителі продовжували навчати дітей. Наші співробітники навчали дітей, як діяти під час обстрілів, та практично постійно там перебували.

- А в інших місцях?

- Активно допомагаємо і в Гранітному. Там у 2015 році у школі під час артобстрілу були вибиті всі шибки. Директор попросила допомогти. Ми звернулися до містоутворюючих підприємств Маріуполя. Нам пішли назустріч, виділили скло: 6 тонн тільки на Гранітне! Машини поліції відвезли скло, і наші співробітники разом з місцевими жителями склили вікна в цій школі. В результаті школа запрацювала.

- Так, навіть просто завантажити-розвантажити шість тонн скла - велика робота!

- Ось тому у нас прекрасні стосунки з місцевими жителями практично по всій лінії розмежування. Звичайно, є місця, де ми поки не так часто буваємо: Бахмутовський район, який зараз постійно піддається артобстрілам, Зайцеве - чи не єдиний населений пункт, де ми поки що себе не проявили. Але, думаю, найближчим часом доберемося й туди, тому що там люди у жахливих умовах. І, звичайно, дуже шкода дітей.