7 березня. Пам’ятні дати

7-13 березня у православних та греко-католиків триватиме Масляна, або Сиропусний тиждень – останній тиждень перед Великим постом. Назва свята «Масляна» пов’язана з тим, що в тиждень перед Великим постом з раціону харчування виключалися м’ясні продукти, а ось молочні – молоко, яйця, масло, сметану ще можна було вживати. Відомо, що Масляну святкували в Україні ще в дохристиянські часи, й вона була присвячена шануванню Сонця. З приходом християнства всі язичницькі звичаї поступово викорінювалися, однак традиція святкувати Масляну залишилася. Завжди Масляна святкувалася перед Великим постом, причому щороку в різний час, так як Великдень, яким закінчується піст, не має фіксованої дати. Так вже сталося, що впродовж останніх десятиліть українці широко відзначали і пропагували Масляну з млинцями – так звані «Проводи російської зими». Але чомусь забували про українську Масляну. Між тим, наші пращури віддавна відзначали це дійство, що мало виразно національний характер. В Україні останній тиждень м’ясниць мав кілька назв – Масляна, Сиропусний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний «переломний» понеділок, «широкий» четвер та «прощальна», чи «шуткова», неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку. Основною обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масляниці) були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня. Досить популярними серед селян були сколотини од масла. «Нехай буде, - казали в таких випадках, - і маслянка, аби щоранку!» Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати й чоловіки. У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурти, відзначали у понеділок «початок Масної». У вівторок вони знову сходились, вчиняли всілякі забави і сценки. Середу на м’ясопусному тижні називали «зноби-баби». Якихось обрядодій, пов’язаних з цим днем, не збереглося. Одначе в переломний чи широкий четвер жінки, зібравшись у товариство, піднімали тости за те, «щоб телята водились» і намагалися в цей день не прясти, «аби масло не згіркло». По-своєму цікаво святкували й п’ятницю. Як стверджує Олекса Воропай, віддавна в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Закінчувалася Масляна Сиропусною неділею, або, як її ще називали Прощеною, чи Чорною, коли просили одне в одного прощення. Вважалося, що заподіяна перед цим кривда втрачала свою гріховну суть. А ще традиційно прогнозували в цей день погоду. Вважалося: «Яка Сиропусна неділя, такий і Великдень».

Події дня:

80 років тому (1936) німецькі збройні сили зайняли демілітаризовану Рейнську область, порушивши тим самим Версальський договір і Локарнські угоди. Це стало прологом до початку Другої світової війни. Версальський мирний договір був підписаний після закінчення Першої світової у липні 1919 року. Згідно з цим документом Німеччина була зобов’язана виплатити державам-переможницям великі репарації, її армія істотного скорочувалась, країна втрачала всі свої колонії і велику частину спірних з сусідніми державами територій, а німецьке лівобережжя Рейна і 50-кілометрова смуга правобережжя підлягали демілітаризації. У 1925 році мирна конференція у Локарно затвердила кордони європейських держав, визначені у Версальському договорі, і погодилась прийняти Німеччину до Ліги націй. У 1930 році з демілітаризованої Рейнської області було виведено останні військові частини країн-переможниць. Після приходу до влади Гітлера, Німеччина у 1935 році в односторонньому порядку денонсувала Локарнські угоди, а 7 березня 1936 року піхотні батальйони німецької армії і кілька військових літаків були перекинуті в Рейнську область. Дивно, але Європа, Франція та Британія зокрема, обмежились з цього приводу низкою заяв. Ліга націй, в свою чергу, лише констатувала факт порушення Німеччиною Локарнських угод. Це й використав Гітлер. Через два роки, у 1938, Німеччина почала повернення втрачених після Першої світової територій - приєднала Австрію, частину Чехословаччини, яку, врешті-решт, окупувала повністю, а у вересні 1939 року напала на Польщу, що стало початком Другої світової війни.

Ювілеї дня:

535 років від дня народження Бальдассаре Перуцці (1481-1536), італійського архітектора і живописця. Працював з Браманте і Рафаелем; після смерті останнього керував будівництвом собору святого Петра в Римі. Серед інших будівель – Вілла Фарнезіна в Римі.

181 рік від дня народження Василя Федоровича Симиренка (1835-1915), українського промисловця, винахідника, мецената, видавця. Був власником цукроварні в селі Сидорівка на Канівщині, на якій уперше в Україні почали виготовляти пастилу найвищої якості. Як писав Євген Чикаленко, Василь Симиренко  був, «найвидатнішим, найщирішим українцем з-поміж так званих «буржуїв», який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені». Впродовж багатьох років Симиренко фінансував майже всі видання в Україні: «Киевская Старина», «Науково-літературний вістник», «Україна», перші всеукраїнські газети «Громадська думка», «Рада». Його коштом вийшла ціла низка книжок і видань «Кобзаря». Він дав 100 тис. крб. золотом на придбання у Львові будинку для Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, всіляко підтримував українських письменників, фінансував створення хору Миколи Лисенка та його закордонну подорож. Коли Василя Федоровича запитували, чому він не обіймає якихось громадських посад, він відповідав: «Кожен повинен робити те, до чого вдатний. Вони тямляться на громадських справах, хай їх і роблять, а я тямлю заробляти гроші, то мушу заробляти їх для України». Все своє майно – до 10 млн карбованців подружжя Симиренків заповіло на потреби українського народу. 

166 років від дня народження Томаша Масарика (1850-1937), державного і політичного діяча Чехословаччини, першого Президента незалежної Республіки Чехословаччина (1918-1935), вченого-філософа. Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехословаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу. Він був для Чехословаччини тією ж знаковою постаттю, що й Маннергейм для Фінляндії, чи Ататюрк для Туреччини. На пост глави держави Масарик обирався в 1920, 1927, 1934 роках і як один з найавторитетніших політиків країни сприяв її соціально-політичній та економічній консолідації. У грудні 1935 року 85-річний Масарик передав президентські повноваження своєму найулюбленішому учневі й послідовнику Едуарду Бенешу, а 14 вересня 1937 року помер. Створена ним держава протрималася трохи більше року, але закладений Масариком фундамент виявився настільки потужним, що й нині, після десятиріч влади нацистів і комуністів, Чехія, як одна з найуспішніших постсоціалістичних країн, займає гідне місце серед європейських держав.

160 років від дня народження Порфирія Денисовича Мартиновича (1856-1933), українського живописця, графіка, фольклориста і етнографа. Серед праць: картини «У волосного пристава», «Баби печуть хліб»; низка портретів селян із с. Вереміївки на Золотонощині (О. Буштримихи, П. Тарасенка); ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського.

80 років від дня народження Ярослава Дмитровича Ісаєвича (1936-2010), відомого українського історика культури, книгознавця, академіка НАН України, директора Інституту українознавства ім. Крип’якевича НАН України (Львів), президента Міжнародної асоціації україністів. Досліджував пам’ятки середньовічної писемності в контексті розвитку української культури.

Роковини смерті:

15 років від дня смерті Григорія Никоновича Логвина (1910-2001), українського мистецтвознавця. Доктор мистецтвознавства, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка (1993), почесний академік Української академії архітектури. Автор праць з історії української архітектури і образотворчого мистецтва («Українське мистецтво 10-18 ст.», альбом «Софія Київська», «З глибин. Гравюри українських стародруків 16-18 ст.»).