28 грудня. Пам’ятні дати
Саме цього дня 1895 року в паризькому «Гранд-кафе» на бульварі Капуцинок пройшов перший в історії публічний комерційний кіносеанс. Піонери світового кіновиробництва та кінорежисури брати Луї та Огюст Люм’єри представили глядачам декілька своїх короткометражних фільмів. Згодом вони офіційно були визнані родоначальниками кіно. Перші фільми були зняті з натури: «Вихід робочих із заводу Люм’єр», «Зруйнування стіни» та ін., а комічна сценка «Политий поливальник» - перша постановочна комедія. Час проекції фільмів становив всього 45-50 секунд. Відсутність фабули, звуку, кольору, нестійкість стрибаючого зображення – все це не завадило глядачам отримати справжнє потрясіння. На перший в історії кіносеанс, показаний публіці за гроші, було продано 35 квитків по одному франку. Прикметно, що всього за рік, 2 грудня 1896 року, у приміщенні Харківського оперного театру, український художник-фотограф Альфред Федецький провів перший в Україні публічний кіносеанс. Під час сеансу демонструвалася перша українська стрічка «Урочисте перенесення чудотворної Озерянської ікони з Курязького монастиря в Харків» (у Покровський монастир). Показом французьких фільмів розпочався перший кіносеанс у Львові 13 вересня 1896 року у Пасажі Гаусмана (нині проїзд Крива Липа).До світу кіноілюзій Київ долучився 14 грудня 1896 року. Цього дня у театрі Соловцова (зараз Театр російської драми) відбувся перегляд люм’єрівських стрічок, які мали надзвичайний успіх. Перші комерційні кіносеанси включалися до загальної програми вистав та йшли упереміж з театральними п’єсами. Надалі кінематограф розвивався надшвидкими темпами. Вже на початку XX століття довжина кінокартин збільшилася до 200-300 метрів (15-20 хвилин демонстрації), а студії і кінотеатри почали масово відкриватися у всіх країнах світу. Кінематограф став найулюбленішим видом мистецтва.
Ювілеї дня:
165 років від дня народження Франческо Таманьо (1850-1905), італійського співака, одного з кращих тенорів світової оперної сцени, виконавця героїко-драматичних партій в операх Дж. Верді, у т.ч. партії Отелло (1887, «Ла Скала», перший виконавець).
150 років від дня народження Фелікса Валлотона (1865–1925), швейцарського художника і графіка у Франції. Автор сотень картин і сотень графічних робіт. Був надзвичайно продуктивним художником; віддав данину різним жанрам і писав у різних стилях. Слави зажив спочатку як книжковий ілюстратор і графік. Ще в 1892 році один відомий художній критик назвав його родоначальником відродженої ксилографії. На межі століть гравюри Валлотона друкували кращі французькі та німецькі видання. Навіть на сьогодні навряд чи знайдеться у французькій графіці еквівалент його чорно-білим літографіям і гравюрам. Народився Фелікс Валлотон у Лозанні в консервативній буржуазній родині. 17-річним перебрався в Париж і поступив в Академію Жульєна. Але справжньою академією для нього став Лувр, де він проводив чимало часу. Він був закоханим у твори Франсуа Мілле, Рембрандта, Дюрера, Енгра, Ганса Гольбейна. Валлотон вирізняється «фотографічною» манерою письма, надзвичайно чіткою, часом різкою. Він є автором портретів, натюрмортів, меланхолійних пейзажів. В усьому що він писав, у кожній його роботі – «ідеалізм і чистота ліній». У Франції його вважають недооціненим художником (мабуть французи можуть дозволити собі розкіш когось недооцінювати, маючи таку кількість імпресіоністів), але в рідній Швейцарії на будь-який малюнок Фелікса Валлотона мало не моляться й вважають національним надбанням. Виставки Фелікса Валлотона ще за його життя проходили в Австо-Угорщині, Німеччині, Швейцарії. Привозили його твори і в Російську імперію – в Москву і Петербург. Побачили їх і в Україні, а саме в Києві та Одесі. Але зараз, на жаль, широкому загалу це ім’я мало що говорить на відміну від тих же імпресіоністів. Два роки тому в Парижі, в Гран-пале, з величезним успіхом відбулась грандіозна виставка робіт цього митця під оригінальною назвою «Вогонь під кригою». Завтра виповнюється 90 років з дня смерті художника.
110 років від дня народження Івана Омеляновича Білинкевича (1905-1996), українського краєзнавця, франкознавця. Відомий дослідник життя і творчості І.Я. Франка, бібліофіл. Важливим аспектом досліджень ученого було вивчення фактів перебування письменника в Коломиї. Головною працею життя став «Франкознавчий словник».
85 років від дня народження Вадима Григоровича Пінчука (1930-1996), українського вченого-онколога. Академік НАН і АМН України. Понад 30 років (1961-1996) працював в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології НАН України (1979-1989 – директор). Наукові праці присвячено експериментальній патології, онкології та радіобіології, зокрема механізмам канцерогенезу та аналізу віддалених наслідків аварії на ЧАЕС. Вивчав в експерименті закономірності розвитку злоякісних пухлин радіаційного походження, показав сінергічний ефект постійного впливу малих доз іонізуючої радіації низької інтенсивності та ін. Шкідливих факторів зовнішнього середовища (1992). Автор понад 200 праць, у т.ч. 12 монографій і словника-довідника з онкології (1992). Під його керівництвом та за безпосередньою участю розроблено концепцію «Україна проти раку після Чорнобиля». Лауреат Державної премії України (1981, 1999, посмертно), премії ім. О.О. Богомольця.
60 років від дня народження Лю Сяобо (1955), китайського правозахисника, лауреата Нобелівської премії миру (2010), яку він одержав «за тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї». Лю Сяобо – колишній письменник, літературний критик, викладач університету. Брав участь у підготовці протестної акції студентів на площі Тяньаньмень (1989). Нині Лю відбуває 11-річний термін покарання в китайські в’язниці за «підбурення до повалення державної влади». Варто зауважити, що це вже не перше його ув’язнення. Китайський уряд досить болісно сприйняв звістку про рішення Нобелівського комітету вручити Нобелівську премію миру Лю Сяобо. МЗС КНР заявив офіційний протест послу Норвегії в Пекіні. Китайська влада вважає правозахисника звичайним злочинцем, і, на її думку, його нагородження суперечить принципам Нобелівської премії. Лю Сяобо став єдиним в сучасній історії лауреатом Нобелівської премії, якому не тільки не дозволили бути присутнім на церемонії вручення, але й не дозволили її отримати навіть через рідних і близьких.
55 років від дня народження Реймона Жана Бурка (1960), відомого канадського хокеїста, одного з кращих захисників за всю історію НХЛ. Гравець «Бостон Брюїнс» і «Колорадо Аваланч». П’ять разів завойовував Норріс Трофі – приз найкращому захиснику НХЛ. 19 разів брав участь в Матчах всіх зірок НХЛ. Найкращий новачок сезону 1979-1980 (Колдер Трофі). Найрезультативніший захисник за всю історію Національної хокейної ліги - 1579 очок в 1612 матчах чемпіонату. В 1985-2000 рр. був капітаном «Бостон Брюїнс». Навесні 2000 року переїхав до «Колорадо Аваланч» з мріями про Кубок Стенлі (Бурк виграв все що можна в «Бостон Брюїнс», крім кубка Стенлі). І став-таки володарем Кубка Стенлі в 2001 році, після чого завершив свою блискучу кар’єру. У складі збірної Канади виступав на трьох Кубках Канади (1981, 1984 і 1987 рр.). Зіграв за збірну на Олімпіаді 1998 року в Нагано, де був визнаний найкращим захисником турніру.
Роковини смерті:
110 років з дня смерті Алешандрі Серпа Пінту (1846-1900), португальського мандрівника, дослідника Анголи і Мозамбіку. В 1877-1879 рр. перетнув Південну Африку (від Бенгели до Дурбана), відкрив витоки рік Кунене і Кубанго; досліджував р. Замбезі. У 1885 році керував військовою експедицією, що захопила Північний Мозамбік. Автор праці «Поперек Африки», переведеної багатьма європейськими мовами.
90 років з дня смерті Сергія Олександровича Єсеніна (1895-1925), російського поета.
70 років від дня смерті Теодора Германа Альберта Драйзера (1871-1945), американського письменника, публіциста, громадського діяча. Автор романів «Сестра Керрі», «Трилогія бажання», «Геній», «Американська трагедія», збірок новел, публіцистики, автобіографічної «Книжки про себе». У 1927 році письменник приїздив до Радянського Союзу, перебував в Україні. В книзі «Драйзер дивиться на Росію» (1928) – враження від поїздки, спогади про Київ, Харків, Одесу, інші міста України, про Донбас.
5 років з дня смерті легенди американського джазу, відомого піаніста і композитора Біллі Тейлора (1921-2010). Його кар’єра розпочалась у 40-х роках минулого століття. Він неодноразово виступав з концертами і з’являвся на радіо і телебаченні. Грав разом з такими видатними музикантами як Чарлі Паркер, Діззі Гіллеспі та Майлз Девіс, а в 1951 році створив власне тріо. Був відомий як популяризатор джазу – вів спеціальні передачі на радіо і телебаченні.
