1 грудня. Пам’ятні дати

1 грудня. Пам’ятні дати

Укрінформ
1 грудня 2013 року відбувся один із найвелелюдніших мітингів Революції Гідності, що дав поштовх подальшому розвитку протистояння між українцями і владою.

Жорстоке побиття студентів, здійснене спецпідрозділом «Беркут» на Майдані Незалежності за вказівкою вищого керівництва держави у ніч 30 листопада, обурило громадськість. Наступного дня опозиція скликала людей на Всеукраїнське віче. О 12:00 колона мітингувальників рушила з Михайлівської площі вулицею Володимирською до парку Шевченка. Від парку Шевченка колона вирушила у бік Хрещатика, пройшла Бессарабською площею і попрямувала до Майдану Незалежності. Щоб розуміти масштаби ходи, слід зазначити, що коли початок колони вже був на Майдані, її хвіст навіть не виходив з парку Шевченка. За різними даними, того дня у Києві мітингували близько півмільйона осіб. Міліція, яка заблокувала напередодні підступи до Майдану Незалежності, відступила. Заходи відвідали європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський. Цього дня мітингувальники зайняли будівлю КМДА та Будинок профспілок (там розташувався Штаб національного опору). Поки на сцені Майдану Незалежності виступали політики, частина учасників акції намагалася штурмувати Адміністрацію президента. «Беркут» відбив штурм, застосувавши світлошумові гранати і сльозогінний газ. Потім бійці почали переслідувати нападників. «Беркут» діяв максимально жорстоко і бив усіх, хто траплявся на шляху. Так, крім учасників протесту, постраждало близько 40 журналістів, у тому числі й іноземних видань. Приблизно о 17:00 на Банковій з’явилися Віталій Кличко, Петро Порошенко та Олег Тягнибок, які встали між радикалами і міліцією, намагаючись заспокоїти обидві сторони. Парламентська опозиція пізніше назвала нападників на міліцію провокаторами і заявила про свою непричетність до цього нападу, поклавши відповідальність на «штурмовиків-провокаторів» Дмитра Корчинського. Цю версію підтримав і МВС. Після цих подій для більшості українців стало очевидним те, що вороття назад немає і треба йти до кінця. 1 грудня розпочав свою діяльність і Автомайдан – співтовариство автомобілістів, які підтримували Євромайдан. Ввечері 1 грудня колона з приблизно 300 автомобілів спробувала проїхати до президентської резиденції «Межигір’я», проте по дорозі в село Нові Петрівці їм перегородили шлях 4 автобуси спецпідрозділу «Беркут». Разом з тим 1 грудня акції протесту відбулися в багатьох містах країни. Наймасовіший протест був у Львові – близько 40 тисяч осіб. У Луцьку протестували понад 8 тисяч, у Тернополі – понад 5 тисяч, у Чернівцях – близько 5 тис. Акції також відбулися у Рівному, Харкові, Дніпропетровську, Хмельницькому, Одесі, Вінниці, Ужгороді, Кіровограді, Донецьку, Луганську, Житомирі.

Сьогодні світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1988 році; відзначається за підтримки Генеральної Асамблеї ООН. Метою Всесвітнього дня боротьби проти СНІДу є підвищення глобальної обізнаності про ВІЛ/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед пандемією. СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус вражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців і років, знижується, і це призводить до виникнення різних захворювань, перш за все інфекційних, що вражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему та ін. СНІД уперше виявлений у США у 80-х роках. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі налічувалося вже більш як 21 млн інфікованих. Нині ця цифра зростає. За оцінками ЮНЕЙДС, 35,7 мільйони осіб у віці від 15 до 49 років інфіковані ВІЛ, з них 26 мільйонів - працюючі люди. Перші випадки ВІЛ-інфікування серед громадян України були зареєстровані в 1987 році. Донедавна темпи поширення епідемії ВІЛ в Україні були одними з найвищих у світі. До того ж, Україна є однією з найбільш уражених ВІЛ/СНІДом країн в Європі. Жінки становлять 45 відсотків від усіх дорослих, які живуть з ВІЛ в Україні. Щоправда, сьогодні епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в Україні характеризується певним зниженням кількості зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції на загальнонаціональному рівні: 19,273 випадки в 2014 році (без врахування АР Крим та Севастополя), що на 5% менше в порівняні із 2013 роком. Загальна ж кількість осіб, які перебувають на обліку у зв’язку із ВІЛ-інфекцією на кінець звітного періоду, становила 137,970. В минулому році від СНІДу в Україні померли 3 300 людей, з них 10 – діти. Військовий конфлікт на Сході України та анексія Криму суттєво вплинули на моніторинг епідеміологічної ситуації в цих регіонах. На сьогоднішній день реєстрація виявлених випадків ВІЛ та лабораторний моніторинг пацієнтів ускладнені в Донецькій та Луганській областях, та взагалі не звітуються на національний рівень медичними установами Криму.

День працівників прокуратури. Встановлен в Україні «…ураховуючи визначну роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисті прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу розбудови України як правової держави…» згідно з Указом Президента «Про День працівників прокуратури» від 2 листопада 2000 року № 1190/2000. Прокуратура України – єдина централізована система органів державної влади, які відповідно до Конституції та законів України здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову функції в державі. Останнім часом українська прокуратура перебуває у стані глибокої кризи й потребує оновлення й кардинального реформування. Рівень довіри українців до прокуратури – найнижчий (на одному рівні з українськими судами та російськими ЗМІ).

Події дня:

215 років тому (1800) Вашингтон став столицею Сполучених Штатів Америки. Місто засноване у 1790 році, та названо на честь першого Президента США - Джорджа Вашингтона. Не входить до складу жодного зі штатів США і являє собою самостійну адміністративну одиницю - округ Колумбія. Будучи столицею країни, Вашингтон є центром політичного життя американської держави. Тут розташована резиденція Президента США - Білий дім; тут в Капітолії збирається вищий законодавчий орган США - Конгрес; тут знаходиться Верховний суд США, федеральні міністерства та інші підрозділи Уряду США. Крім того, у Вашингтоні розташовані штаб-квартири багатьох громадських та міжнародних організацій, у тому числі Світового банку та Міжнародного валютного фонду.

24 роки тому (1991) для підтвердження Акта проголошення незалежності України відбувся Всеукраїнський референдум і одночасно вибори Президента країни. На виборчі дільниці прийшло близько 32 мільйонів громадян (84% внесених у списки), з них майже 29 мільйонів (90,32%) підтвердили Акт проголошення незалежності України. 5 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла звернення «До парламентарів і народів світу», в якому наголошувалось, що договір 1922 року про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим. На президентських виборах 61,59% виборців віддали свої голоси за Леоніда Кравчука, котрий став першим всенародно обраним Президентом України. 5 грудня на урочистому засіданні Верховної Ради Леонід Кравчук склав присягу народові України. Цього ж дня Головою Верховної Ради обрано Івана Плюща. 8 грудня, після підписання у Біловезькій Пущі президентами Білорусі, Росії та України спільної заяви, Радянський Союз перестав існувати як суб'єкт міжнародного права.

Ювілеї дня:

215 років від дня народження Мігая Верешмарті (1800–1855), угорського поета, драматурга і критика, одного з найбільших представників угорського романтизму. Автор патріотичного вірша «Заклик» (1836). Твір був покладений на музику композитором Бені Егреші і часто виконується наприкінці урочистостей з нагоди національних свят Угорщини. Автор циклу театрознавчих статей «Драматургічні уривки», інтимної лірики, творів патріотичного характеру. Центральна площа Будапешта носить ім’я поета.

90 років від дня народження Мартіна Родбелла (1925-1998), американського вченого-медика, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1994; спільно з Г. Гілманом) за відкриття так званих  G-протеїнів, порушення функції яких може призвести до таких серйозних захворювань, як діабет і алкоголізм.

85 років від дня народження Романа Миколайовича Федоріва (1930-2001), українського письменника, лауреата Шевченківської премії (1993 р. за твір «Єрусалим на горах»), головного редактора львівського журналу «Дзвін» (з 1968 року і до кінця життя; колишній «Жовтень»). Відновив видавництво січових стрільців «Червона калина» та однойменний часопис. За його ініціативи побачили світ понад 60 томів української класики, забороненої за радянських часів. Автор романів «Жбан вина» (1968), «Отчий світильник» (1976), «Жорна» (1982),  збірок оповідань, повістей і нарисів.

80 років від дня народження Вуді Аллена (справж. – Аллен Стюарт Кенігсберг; 1935), американського коміка, режисера, актора і сценариста, музиканта (грає джаз на кларнеті). Автор гуморесок і літературних пародій, написаних для кабаре, та сатиричних видань, театральних п’єс і оповідань. Зняв фільми «Зеліг», «Мангеттен», «Ганна та її сестри», «Все, що ви завжди хотіли дізнатися про секс…», «Енні Холл», «Пурпурова троянда з Каїру», «Матч-пойнт», «Вікі Крістіна Барселона», «Північ у Парижі», «Жасмин». У цьому році Вуді Аллен святкує не лише свій 80-річний ювілей, але й 50 років кінокар’єри.

Роковини смерті:

Торік пішов із життя Євген Олександрович Сверстюк (1928-2014), український громадський діяч, науковець, публіцист, лауреат Шевченківської премії 1995 року – за книжку «Блудні сини України». Кавалер ордена Свободи. Народився 13 грудня 1928 року в селі Сільце Горохівського району на Волині – тоді Волинського воєводства, що належало Польщі, в сім’ї неписьменних селян. Закінчив філологічний факультет Львівського університету. Згодом – аспірантуру Інституту психології. Викладав українську літературу в Полтавському педагогічному інституті, завідував відділом прози журналу «Вітчизна». Працював у НДІ психології в Києві. У 1960-х його чотири рази звільняли з роботи з політичних мотивів. До арешту в 1972-му працював відповідальним секретарем редакції «Українського ботанічного журналу». Активно писав для самвидаву. За статтею «антирадянська агітація» був засуджений до семи років таборів суворого режиму і п’яти років заслання. У таборі неодноразово оголошував голодування, регулярно потрапляв до карцеру. Після повернення до Києва працював столяром на Київській фабриці індпошиву. З 1989 – активний учасник національно-демократичного руху, редактор християнської газети «Наша віра», президент Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. Автор книжок і статей з літературознавства, психології, релігієзнавства. Писав вірші, перекладав із німецької, англійської, російської. Член ініціативи «Першого грудня» – об’єднання інтелектуалів та громадських діячів. У 1993 році обраний президентом українського ПЕН-клубу. Друзі пам’ятали Євгена Сверстюка (найближчі називали його «Сверстючком») різним, але завжди виокремлювали його гостроту, іронічність, часом саркастичність. «Фонтан іронії, вулкан оптимізму, море енергії», - казали про нього товариші. Він завжди був наче натягнена струна. Шляхетний лицар зі страдницькою долею, до останку відданий українству. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-