ООН не має повноважень та механізмів зобов'язувати країни до виконання умов глобальної угоди
Крім того, в Ле Бурже, згідно з рішенням СОР19 (Варшава), кожна з 195-ти країн має представити дорожню карту щодо зниження шкідливих викидів і переходу на «зелені» види енергії.
Учасники СОР21 обговорюватимуть і питання фінансування боротьби з кліматичними змінами. Так званий «Зелений фонд» уже отримав на свій рахунок майже 10 млрд дол. США, з яких майже 1 млрд - виділила сама тільки Франція. При цьому, майбутні внески держав-учасниць конференції мають доповнити чеки різноманітних міжнародних фінансових й інших установ та інститутів, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, великого бізнесу, підприємців та простих громадян. Париж заявив про амбітну мету - досягти розміру фонду у 100 млрд дол. США. Очікується, що зібрані кошти підуть, у тому числі, на фінансування розвитку відновлюваних видів енергії та на допомогу країнам, що найбільше потерпають від глобального потепління (наприклад, деякі острівні держави вже сьогодні стоять на межі знищення від підвищення рівня води).
Текст підсумкової угоди по клімату, який був представлений журналістам у Парижі ще у жовтні, отримав позитивну фахову оцінку. Експерти майже одноголосно відзначили переваги документу в політичному контексті. Упорядники глобальної угоди пропонують конкретні дії: ухвалення законів, юридичних норм та критеріїв, максимальну мобілізацію технічних і фінансових ресурсів. Водночас, фахівці звертають увагу на відсутність юридичних наслідків для тих країн, які не виконуватимуть досягнуті у Парижі домовленості. На цьому наполягали, передусім, США, КНР і РФ. Скріплення підписом глобальної угоди є справою цілком добровільною. Крім того, ООН, під чиєю егідою і відбуватиметься кліматичний форум, не має ані повноважень, ані механізмів зобов'язати будь-яку країну виконувати висунуті умови. Суто з правової точки зору, дотримання узятих зобов'язань є пріоритетом національним, а міжнародні структури не в праві втручатися у цю сферу.
Втім, успіх нинішнього форуму, на думку французького вченого-кліматолога, учасника попередніх конференцій П'єра Радана, залежатиме від ефективності проходження етапів обговорення тексту угоди.
Наступним стане обговорення програм, які кожна країна зобов'язується впровадити для боротьби з кліматичними змінами, та затвердження інструментів моніторингу й контролю їхнього виконання. І, зрештою, питання фінансування. Адже не всі країни можуть собі дозволити таке дороге задоволення. Очікується, що кошти виділятимуться від потужних фінансових інституцій, а для контролю за їхнім використанням буде створено корпус міжнародних інспекторів.
ШТРАФИ І ПОДАТКИ НА ВИКИДИ ПОЗА ПРОГРАМОЮ
За дужки порядку денного Паризької конференції винесено питання економіки боротьби з кліматичними змінами. Організатори дипломатично поінформували: економічна сфера на конференції не обговорюватиметься. Хоча усі розуміють, що в кулуарах форуму її не оминути.
Науковці ставлять конкретне завдання перед урядами: за зниження шкідливих викидів потрібно платити. Урядовці усвідомлюють, що підприємства мають платити штрафи, якщо не скорочуватимуть шкідливі викиди. На часі уведення єдиного міжнародного податку на викиди, запровадження низки квот або спеціальних зборів на фінансові операції з неекологічними видами економіки. Але є уряди, що відмовляються обговорювати цю проблему.
Іншою фінансовою проблемою є питання зменшення державних субсидій на розвиток енерговидобувних галузей. Щороку на ці сектори виділяються сотні мільярдів, які скоротити в окремих країнах практично неможливо. Питання полягає не лише в надприбутках ділків, швидше у структурі економік цих країн. Наприклад, найбільші експортери енергоресурсів виділяють кошти в цю галузь, щоб забезпечити належний рівень життя населенню, а країни, що розвиваються - аби отримати доступ до енергоресурсів. Серед країн, що відмовляються брати участь у цьому, знаходяться як нафтовидобувні країни (Ангола, Болівія, Венесуела, Іран, Ірак, Катар, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія), так і низка крихітних країн (зокрема, острівні держави Тихоокеанського і Карибського басейнів), і найбідніші держави планети.
Фахівці також зазначають, що ООН не спроможна вирішувати економічні питання боротьби з кліматом, оскільки не має впливу на світову економіку. Лише Світова організація торгівлі спроможна штрафувати порушників міжнародних норм. Водночас, СОТ не є частиною ООН, а отже її рішення можуть блокуватися Об'єднаними націями. Крім того членами СОТ є не усі країни. Таким чином, несправедливість по відношенню до країн виконавців та порушників певний час зберігатиметься.
Проте, запевняють організатори СОР21, на людство чекають і оптимістичні меседжі з Парижа. Переважно від розвинутих країн і тих, що розвиваються. Більшість держав все-таки підпишуть угоду. А це означатиме, що світ сприймає ідею колективної відповідальності. І це вже хороша новина.
Роман Сущенко, Париж
