12 жовтня. Пам’ятні дати

Національне свято Королівства Іспанії – День іспанської нації (Іспанідад). Вперше святкувати День нації іспанці почали ще в 20-х роках ХХ століття, щоправда, тоді це свято називалося досить по-імперськи: День іспанської раси. Мета свята – своєрідне єднання усіх іспаномовних людей і країн, культура яких пов’язана з Іспанією. 12 жовтня обрано не випадково – цього дня експедиція Христофора Колумба досягла берегів Нового Світу, висадившись на острові Сан-Сальвадор, що в Багамському архіпелазі. Так в Америку прийшла іспанська мова і культура. Свято відзначається в усіх іспаномовних країнах, хоча й називається по-різному. Прибуття перших іспанців в Америку пов’язують з концепцією «іспанідад» – співдружності іспаномовних народів. Іспанія вважає цей день своєрідним днем народження співтовариства народів іспанської мови, днем іспанської цивілізації. Урочистості 12 жовтня подвійні, адже цього дня традиційно вшановують Богоматір Пілар, образ якої пов’язаний із появою християнства в Іспанії. Водночас цього дня в ООН відзначають і День іспанської мови («Dia de la Hispanidad» – день іспаномовної культури). Рішення про проведення дня було ухвалене Департаментом громадської інформації ООН напередодні Міжнародного дня рідної мови, який відзначається щорічно 21 лютого з ініціативи ЮНЕСКО. Метою проведення днів офіційних мов ООН є розширення інформованості щодо історії, культури і розвитку кожної з шести мов ООН. Наразі іспанська мова має статус офіційної у 20 країнах світу. Вона є також другою за розповсюдженістю рідною мовою в світі (після китайської) – нею розмовляють понад 470 мільйонів людей. Найбільшою за населенням іспаномовною країною світу є Мексика (понад 110 млн мешканців), за територією – Аргентина. Іспанською мовою розмовляють 34,5 млн людей у США, в Пуерто-Ріко вона, разом із англійською, визнана державною мовою. Разом з тим іспанська мова є офіційною мовою не тільки Організації Об’єднаних Націй, але й Європейського союзу, Африканського союзу і Організації Американських Держав.

 День Колумба в США. Відзначається другого понеділка жовтня в пам’ять про відкриття Колумбом Америки (12 жовтня 1492 року; за григоріанським календарем – 21 жовтня 1492). День Колумба є вихідним днем у багатьох штатах США, але в деяких, таких як Каліфорнія, Невада, Гаваї, День Колумба не відзначається. Державні заклади і школи зазвичай закриті, але комерційні організації можуть працювати. Над урядовими будівлями цього дня підіймають державний прапор США. Цього року День Колумба співпадає зі святом «Іспанідад» - Днем іспанської нації.

Другий понеділок жовтня в Канаді – День подяки. Це свято називають ще Днем добрих справ – канадці намагаються допомогти безхатченкам, тим, хто живе в притулках, хворим дітям. А ще цього дня відбуваються численні осінні ярмарки – нагадування про зібраний урожай. День подяки – сімейне свято, коли за столом збираються всі родичі. В церквах правляться служби, на фасадах будинків чіпляють кленове листя й фігурки пташок.

Всесвітній день боротьби з артритом. Відзначається з 2003 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Основна мета цього дня – привернути увагу широкої громадськості до проблеми ревматологічних захворювань. Причини розвитку артритів включають інфекцію, імунні й обмінні порушення, пухлини, місцеві травми. У ряді випадків чинники виникнення і механізми розвитку з’ясовані не до кінця. Переохолодження, фізичне перевантаження та інші чинники сприяють розвитку цієї недуги. Ревматоїдний артрит – це хронічне захворювання, що неминуче приводить до інвалідності. За оцінками різних експертів, ним сьогодні страждає понад 20 млн. людей у всьому світі. Ним хворіють як люди похилого віку так і діти. Але найчастіше ревматоїдний артрит вражає працездатних людей у віці від 30 до 50 років. Жінки ж страждають на це захворювання в п’ять разів частіше за чоловіків. Через п’ять років від початку захворювання половина пацієнтів стає інвалідами і втрачає працездатність.

Національне свято Республіки Екваторіальної Гвінеї – День Незалежності (1968).

Ювілеї дня:

160 років від дня народження Артура Нікіша (1855–1922), угорського диригента, композитора, педагога, одного з найвидатніших диригентів кінця XIX –  поч. XX ст. Музичну кар’єру Нікіш розпочинав скрипалем віденського придворного оркестру; грав під орудою Брамса, Ліста, Верді, Вагнера. Починаючи з 1878 р.  керував найбільшими оркестрами світу – Бостонським симфонічним, лейпцизьким Гевандхауза (перетворивши його в один із провідних оркестрів), Берлінським філармонійним. Був одним із перших майстрів, які диригували по пам’яті.

150 років від дня народження Володимира Олександровича Кістяківського (1865–1952), українського фізико–хіміка, педагога. Запропонував ряд методів та приборів для вивчення електрохімічних процесів, першим склав таблицю електродних потенціалів. Наукові праці присвятив методам захисту металів від корозії, проблемам електрохімії та хімічної термодинаміки. Засновник та директор Ленінградського колоїдно-електрохімічного інституту.   

150 років від дня народження Артура Гардена (1865–1940), англійського біохіміка, члена Лондонського королівського товариства, лауреата Нобелівської премії з хімії (1929; спільно з  Ейлер-Гельпіном). Основні праці вченого присвячені біохімії та ензимології спиртового бродіння. Гарден був нагороджений премією за дослідження ферментації цукру і ферментів бродіння. Наукові праці вченого дозволили зробити важливі висновки про основні шляхи метаболізму вуглеводів рослин і тварин.

80 років від дня народження Лучано Паваротті (1935-2007), італійського оперного співака (ліричний тенор), одного з найвидатніших оперних тенорів другої половини ХХ ст. Його називали «Королем верхнього до» за те, що став першим тенором, котрий заспівав усі дев’ять до другої октави в арії «Quel destin» із «Доньки полку» Гаетано Доніцетті, а ще – «найринковішим голосом у світі» – такий титул присвоїв йому «Форбс». За оцінками журналу, щорічний дохід співака у середині 90-х років становив понад 20 мільйонів доларів. На великій сцені, а це були провідні оперні театри світу, такі як Ковент-Гарден, Ла Скала, Метрополітен-опера, Штатсопер, Паваротті співав 40 років. Його обожнювала публіка, але його так само визнавали й музичні критики. Останні, за дивовижний («сонячний») тембр співака, вибачали йому навіть відкриті «реверанси» у бік популярної музики й мас-мистецтва – такі, як спів трьох тенорів (Паваротті, Домінго, Карерас) на стадіоні чи дуети з поп-зірками. Він поєднував у собі дивовижні вокальні дані з щирістю і відкритістю. На сольні концерти Паваротті приходили сотні тисяч слухачів. На одному з таких виступів у нью-йоркському «Метрополітен-опера» глядачі були настільки у захваті від його голосу, що завісу довелося підіймати 165 разів. Цей унікальний випадок був занесений до Книги рекордів Гіннеса. 500 тисяч глядачів слухали його концерт у Центральному парку Нью-Йорка (і ще понад мільйон дивилися виступ по телевізору) – таку аудиторію не збирав жоден із популярних виконавців. З 1992 року Паваротті брав участь у благочинних концертах «Паваротті та друзі». Проект миттєво зажив колосальної слави завдяки участі рок-музикантів Браяна Мея і Роджера Тейлора (Queen), Стінга, Елтона Джона, Боно і Еджа (U2), Еріка Клептона, Джона Бон Джові, Браяна Адамса, Бі Бі Кінга, Селін Діон, гурту Cranberries, відомих італійських виконавців, котрі разом із Паваротті й оркестром співали свої кращі пісні. Альбоми, записані проектом «Паваротті та друзі», стали сенсацією на ринку популярної музики. Дискографія Паваротті складається з понад ста дисків. Серед записів – партії в десяти операх Верді, п’яти операх Пуччіні; партії Каніо в «Паяцах» (диригент Ріккардо Муті), Енцо в одному з записів «Джоконди» Понк’єллі (диригент Бруно Бартолетті) та інші.