1 жовтня. Пам’ятні дати
Міжнародний день людей похилого віку. Продовжуючи такі важливі ініціативи Організації Об’єднаних Націй, як Віденський міжнародний план дій щодо проблем старіння, ухвалений Всесвітньою асамблеєю з проблем старіння в 1982 році і затверджений Генеральною Асамблеєю у тому ж таки році, у своїй резолюції 45/106 від 14 грудня 1990 року Генеральна Асамблея постановила вважати 1 жовтня Міжнародним днем літніх людей. Згідно з міжнародною класифікацією, людиною похилого віку вважається особа, яка досягла 65 років. Таких людей в усьому світі майже 700 мільйонів, а це майже кожна десята людина на Землі. За даними ООН, до 2030 року число тих, кому за 60, перевищить у світі 1,4 мільярда людей, а до 2050 року 21% населення планети становитимуть люди, яким буде більше 60 років. В Україні на той час більше третини мешканців будуть людьми похилого віку. Нині в Україні налічується 10,1 млн громадян віком від 65 років – це близько 22,6% населення. Найстаріше населення має Японія: понад 20% японців старші 65 років. На думку експертів, зростання числа літніх людей у світі свідчить про поліпшення якості життя в цілому, що саме по собі є значущим досягненням. Попри це, у багатьох країнах, що розвиваються, старіння, як і раніше, пов’язане зі слабкою соціальною захищеністю і падінням рівня доходів. На сьогодні Україна посідає 73 місце серед 96 країн світу за рівнем життя літніх людей у рейтингу Global AgeWatch Index. Найкомфортнішими для літніх людей за всіма показниками є Швейцарія, Скандинавські країни, Німеччина та Канада, найгіршою – Афганістан. Найгірше в Україні зі сферою охорони здоров’я – за цим критерієм наша країна третя з кінця у своєму регіоні. Тематика цьогорічного Міжнародного дня літніх людей – «Усталеність і відкритість міст для літніх людей».
Міжнародний день музики. Протягом століть і тисячоліть музика була і є невід’ємною частиною творчого самовираження людей, їхньої культурної традиції, релігійного обряду й повсякденного існування. Рішення про проведення Міжнародного дня музики було ухвалено на 15-й Генеральній асамблеї Міжнародної музичної ради (ІМС) ЮНЕСКО у Лозанні в 1973 році. Мета Дня – розповсюдження музичного мистецтва в усіх прошарках суспільства, розвиток культур, обмін досвідом, а також утвердження взаємного шанобливого і толерантного ставлення до різних естетичних цінностей. Уперше День музики відзначався 1 жовтня 1975 року.
Національне свято Республіки Кіпр – День Незалежності (1960).
Національне свято Федеративної Республіки Нігерія – День Незалежності (1960).
Національне свято Китайської Народної Республіки – День проголошення Республіки (1949)
Національне свято Республіки Палау – День Незалежності (1994).
Національне свято Тувалу – День Незалежності (1978).
Події дня:
390 років тому (1625) розпочалось масштабне козацько-селянське повстання під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля загону С. Конєцпольського. Після бойових дій, проваджених із перемінним успіхом, козаки змушені були здати М. Жмайла С. Конєцпольському й підписати вкрай невигідну для себе Куруківську угоду.
125 років тому (1890) отримав статус національного парк Йосеміті на сході центральної частини штату Каліфорнія, у горах Сьєрра-Невада. Став широко відомим наприкінці ХІХ ст. завдяки своїм реліктовим деревам; у ньому росте декілька видів секвой, у т.ч. близько 200 секвойядендронів (мамонтове дерево) у гаю Маріпоса, які з’явилися тут ще до початку останнього льодовикового періоду.
Ювілеї дня:
180 років від дня народження Остапа Волощака (1835-1918), українського ботаніка, зоолога, педагога. Досліджував рослинний світ Карпат, зробив вагомий внесок у розвиток ботанічної географії, займався формуванням еталонних гербаріїв. Крім того, проводив кліматичні спостереження, опублікував близько 50 наукових праць з ботаніки. Був членом Віденської та Краківської академій наук, дійсним членом наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.
180 років від дня народження Адама Поліцера (1835-1920), австрійського лікаря, одного з основоположників отіатрії (один із розділів оториноларингології), організатор першої кафедри і клініки хвороб вуха. У 1861 році з ініціативи Поліцера у Віденському університеті був уведений курс отіатрії. В 1870 році він став першим у світі професором отіатрії. 1873 року організував у Відні спеціальну вушну клініку, якою керував до кінця життя.
150 років від дня народження Поля Дюка (1865-1935), французького композитора, музичного критика, педагога. Серед його учнів були Олів’є Мессіан і Хоакін Родріго.
85 років від дня народження Філіппа Нуаре (1930-2006), французького актора театру і кіно. Знімався у фільмах: «Стара діва» (приз МКФ у Берліні, 1972), «Замах» (у вітчизняному прокаті «Викрадення в Парижі»), «Суддя і вбивця», «Стара рушниця» («Сезар» за кращу чоловічу роль; 1976), «Життя і нічого більше» («Сезар» за кращу чоловічу роль; 1990), «Африканець», «Сім’я», «Кінотеатр «Парадіз» (премія BAFTA за кращу чоловічу роль; 1991). Кавалер ордена Почесного легіону (2005). Філіпп Нуаре народився в заможній родині – батько майбутнього актора очолював чималу будівельну компанію. Філіпп мав чудовий голос і з дитинства мріяв стати співаком (навіть устиг записати перший альбом у 1949 році), але екзамени до консерваторії він провалив, тому вирішив податися в актори. Спочатку він слухає лекції з драматичного мистецтва у провідних театральних діячів Франції, а невдовзі розпочинає акторську кар’єру в Національному театрі Бретані. Колеги помітили його непересічний акторський талант і вмовляли зосередитись на комедії. Після театру Бретані Нуаро працював у Національному народному театрі. Грав у п’єсах Корнеля, Бомарше, Шекспіра. У 1955 році дебютував у кіно. Відтоді й до кінця життя знявся у понад 70 фільмах. Акторське амплуа Нуаре поєднувало як «позитивних», так і «негативних» персонажів. Він однаково майстерно перевтілювався у чоловіків з середнього класу, авантюристів та поліцейських. Його партнерками і партнерами на знімальному майданчику були такі зірки світового екрану як Катрін Деньов, Анні Жірордо, Ромі Шнайдер, Марчелло Мастроянні, Жан Маре, П’єр Рішар і Ален Делон.
80 років від дня народження Джулії Ендрюс (Джулія Веллс; 1935), американської актриси театру і кіно британського походження, співачки, «королеви мюзиклу». Працювала на Бродвеї і в Голлівуді переважно у жанрі мюзиклу («Моя чарівна леді» (перша виконавиця головної ролі), «Звуки музики»). Знімалася у фільмах: «Мері Поппінс» (1964, премія «Оскар»), «Звуки музики» (1965), «Гаваї» (1979) та ін. Актриса є володаркою численних престижних професійних нагород і титулів: тут і «Бафта», і «Оскар», і «Голден Глоб», «Еммі» та «Греммі», вона отримала статус «найулюбленішої і найпопулярнішої жінки на кіноекрані». Втім, тому хто не є шанувальником мюзиклів, можна порадити дві пізні роботи Джулії Ендрюс: «Таке життя» і «Дует для одного» (1986; фільм Андрія Кончаловського), де актриса блискуче виступає в драматичному амплуа. Після завершення кар’єри Ендрюс мешкає у Швейцарії. У неї міцний шлюб, який триває понад 40 років, п’ятеро дітей, багато внуків і є вже правнуки. Декілька років тому вона видала книгу «Спогадів різних років» - доволі жорстку, позбавлену сентиментів книгу, особливо зважаючи на вкрай позитивне амплуа добропорядного «голлівудського соловейка». У ній ідеться про те, що перед тим, як стати зразком бездоганності в усьому, вона такою зовсім не була. На декого «правильність» Джулії Ендрюс діє гнітюче: «Звуки її приголосних такі чисті, її висловлювання такі точні, а її дії такі впевнені, що я не можу уявити собі ситуацію, в якій вона може виявитись об’єктом співчуття...», - зауважила письменниця Пенелопа Мортімер. Утім, це лише суб’єктивна думка без претензії на істину. Один із сортів дивовижної краси троянд має ім’я Джулії Ендрюс (до речі, прабабця і прадід Ендрюс були садівниками).
Роковини смерті:
80 років з дня смерті Володимира Олексійовича Гіляровського (1855-1935), російського журналіста, мемуариста, «короля репортерів». Автор нарисів про дореволюційну Росію («Мої блукання», «Москва і москвичі»). Одним з перших звернувся до теми «дна» (книга «Люди дна», спалена за вказівкою царської цензури). Виступав як прозаїк і поет. Позував для картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (пращури Гіляровського з боку матері – запорожці). Після подорожі по Україні видав книжку «На батьківщині Гоголя. З поїздки по Україні». Саме Гіляровський уточнив дату і місце народження видатного письменника, до 100-річчя народження Гоголя виступивши із доповіддю в Товаристві любителів російської словесності. Переклав декілька віршів Тараса Шевченка, брав активну участь у влаштуванні шевченківських вечорів і збиранні коштів на пам’ятник поетові (1911). Написав історичний нарис «Запорізька Січ». В.О. Гіляровський є автором знаменитої епіграми: «В России две напасти // Внизу – власть тьмы, // А наверху – тьма власти», написаної після публікації в 1886 році п’єси Л.М. Толстого «Власть тьмы».
