Про це в інтерв’ю Укрінформу розповіла керівниця Голопристанської МВА Світлана Лінник. «На береговій лінії досі є тіла, що вже перетворилися на мумії – їх не забирали, бо там тривають активні бойові дії», – сказала очільниця МВА.  

За її словами, у період, коли громада пережила повну блокаду з кінця 2025 року до березня 2026-го, поховати людину було неможливо через заміновані дороги. Ритуальні служби не працювали й не працюють, транспорту, щоб відвезти тіло на кладовище, не було.

Щоб отримати хоча б якусь довідку про смерть і поставити на ній печатку в Залізному Порту, треба було їхати, ризикуючи підірватися на трасі, повз вже кладовища спалених авто. Окупанти створили вимоги, які неможливо було виконати. Через це люди змушені були тримати тіла померлих у себе вдома непохованими, або, замотавши в килим, відвозити їх на візках, прив’язаних до велосипеда, на кладовище, й ховати самостійно.

Лінник розповіла, що в той період, коли Гола Пристань була в глухій блокаді, в окупації померла її родичка – 94-річна жінка.

«Наша бабуся цілий місяць пролежала на підлозі літньої кухні: рідні з горем пополам знайшли один спеціальний пакет для тіл, зачинили двері на кухню і відчинили вікна на вулицю. Опалення там не було – у цьому випадку, слава Богу. Тільки уявіть: моя мама місяць жила стіна в стіну зі своєю померлою тіткою», – розповіла Лінник.

Як повідомляв Укрінформ, за даними Херсонської ОВА, Голопристанська громада потребує такої самої гуманітарної місії, яка відбулася в Олешках.