Ростислав Сабадош розпочав свою медичну практику в Івано-Франківській ЦМКЛ понад 20 років тому. Тоді тут не виконували операцій на артеріях. Нині ці втручання стали настільки досконалими, що вони часто рятують життя та здоров’я цивільних і військових.

У 2019 році доктора медичних наук та професора кафедри хірургічних хвороб Івано-Франківського національного медичного університету Ростислава Сабадоша назвали «Судинним хірургом року», а в липні 2026-го він став лауреатом відзнаки «Орден святого Пантелеймона» у номінації «Новатор року». Його напрацювання та ідеї тепер часто застосовують під час лікування та діагностики судинних недуг. Ростислав Сабадош упевнений, що війна дала нашим хірургам такий досвід у лікуванні бойових травм судин, що він є цінним надбанням для лікарів усього світу.

То які судинні операції впроваджують в Івано-Франківській ЦМКЛ, чи є для них вікові обмеження, що мають пам’ятати військові під час накладання джгутів, – професор Ростислав Сабадош розповів Укрінформу.

НАША КОМАНДА ЩОРОКУ ВИКОНУЄ ОПЕРАЦІЇ, ЯКІ ЩОЙНО З’ЯВИЛИСЬ У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ

- Пане професоре, за які з ваших новаторських ідей ви отримали відзнаку «Орден Святого Пантелеймона»?

- Це напрацювання і винаходи, які отримали підтвердження одинадцятьма патентами України. Тобто це ряд ідей для хірургічної тактики та діагностики в разі різноманітних захворювань судин. Потрібно сказати, що наша команда Центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ) щороку виконує майже 10 нових оперативних втручань, і серед них є такі, які щойно з’явилися у світовій практиці.

Цього року ми вперше виконали автотрансплантацію нирки. Це було дуже рідкісне втручання, яке в Україні виконують далеко не всі медичні центри. Розумієте, якщо кров у нирку не надходить від 20 до 40 хвилин, то вона гине. Зробити складне втручання на судинах нирки за цей час неможливо. Проте, якщо нирку видалити й охолодити, то вона повністю зберігає життєздатність до 12 годин, іноді навіть до 36 годин, і ми отримуємо достатньо часу для реконструкції її судин. Після цього нирку повертають в організм людини, відновлюючи у ній кровотік за допомогою судинних швів. У нашого 22-річного пацієнта, на фоні загальної інфекції, сепсису, на одному з клапанів серця виникли скупчення мікроорганізмів, які з плином крові потрапили в різні судини, зокрема у праву ниркову артерію. Вона почала гнійно розплавлятись, і виникла псевдоаневризма. В будь-який момент могла статися смертельна кровотеча, але ми встигли виконати операцію. Тепер хлопець живий, повернувся до улюбленої гри на гітарі, а без нашого втручання міг, у кращому разі, втратити нирку.

Цього ж року ми вперше провели ряд дуже складних операцій за наявності пухлин, що уражують стінки судин. В одному з таких випадків пухлина перекрила нижню порожнисту вену і вросла у ниркові. Нам довелося видалити всі ці вени разом з пухлиною і замінити їх протезом. Завдяки цій операції пухлина була видалена радикально, і 29-річний хлопець отримав надію на цілковите одужання. Досі людей із таким діагнозом вважали невиліковними.

Крім того, ми вперше в області надали хірургічну допомогу жінці із «заднім синдромом Лускунчика», коли ліва ниркова вена затискається між аортою та хребтом. Це призводить до застою в нирці, у людини починає боліти поперек, із сечею виділяється кров. У жінок ще можуть бути нестерпні болі в малому тазу й тазовий варикоз. Наша пацієнтка, жінка 23 років, тричі була вагітна, але виносити дитину через цю недугу не могла жодного разу. Консультації за кордоном не давали жодних результатів. Випадок був складним, але ми, проаналізувавши ситуацію, зрозуміли, що зможемо допомогти пацієнтці, і не помилились.

- Під час цього втручання використовували ваші новаторства?

- Так. Ми розробили власну методику оперативного втручання, аналогів якої не знайшли у світовій літературі. Тепер вона на етапі патентування в Україні. Болі у пацієнтки, що турбували її упродовж 7 років, припинилися. Тепер ми дуже сподіваємось, що після наступної вагітності ця жінка таки народить здорову дитину.

ОПЕРАЦІЇ В РАЗІ ВАРИКОЗНОЇ ХВОРОБИ СТАЛИ НЕ ЛИШЕ РАДИКАЛЬНИМИ, А Й КОСМЕТИЧНИМИ

- Але тут ідеться про складні та рідкісні патології. А які є досягнення у лікуванні варикозу, що називають хворобою століття?

- Варикозна хвороба і сьогодні є одним із найбільш поширених захворювань периферичних судин, і питання її діагностики та лікування залишається, безперечно, актуальним. Якщо ж говорити про досягнення, то тут треба виділити два революційні впровадження. До 2004 року на Прикарпатті варикозну хворобу лікували, так би мовити, «на око», тобто враховували лише те, що хірург міг виявити руками. Тільки у такий спосіб знаходили хворі вени і видаляли їх. Але це призводило до рецидивів майже у 70% пацієнтів. Першим нашим революційним впровадженням стало передопераційне сканування венозної системи – метод, який дав змогу виявляти кожну хвору вену на ногах. Після його застосування оперативні втручання стали радикальними, а рецидиви варикозної хвороби після операцій знизилися до 10%. Нині цей метод – золотий стандарт діагностики варикозної хвороби.

Друге революційне впровадження – термальні методи мініінвазивного лікування. Перше таке втручання ми провели ще у 2007 році. Відтоді операції в разі варикозної хвороби стали не лише радикальними, а й косметичними. Тобто вони дають змогу не лише ліквідувати проблему варикозної недуги, а й зробити це так, щоб не залишилось видимих слідів після оперативного втручання. Тепер для цього вже є всі необхідні засоби.

- Водночас артеріальні реконструкції ви вважаєте складнішими. Чому?

- Серед пацієнтів із венозною патологією є чимало складних випадків, які потребують тривалих і непростих операцій. Однак реконструктивні операції на артеріях – це саме те, що визначає професійний рівень судинного хірурга. Вони потребують швидкого ухвалення рішень, глибоких теоретичних знань, високої технічної майстерності і, в абсолютній своїй більшості, не можуть бути відкладеними. Несвоєчасне виконання таких операцій може призвести до втрати органа чи життя людини. У переліку артеріальних недуг найбільшу частку становлять пацієнти з атеросклерозом ніг. Тобто коли атеросклеротичні бляшки призводять до закупорювання артерій ніг з можливим розвитком гангрени. Але йдеться не лише про нижні кінцівки. Атеросклероз сонних артерій потребує видалення бляшок для профілактики інсультів, атеросклероз артерій кишківника, нирок може призвести до проблем із цими органами, і їхні артерії теж потрібно відновлювати.

- Обладнання для таких операцій достатньо?

- Керівництво нашої лікарні змогло забезпечити нас такою апаратурою, яка дає можливість надавати допомогу на світовому рівні. Водночас є певні проблеми із витратними матеріалами та необхідними хірургічними засобами.

Більше ніж 10 років тому до нас приїздили хірурги зі США, і ми разом проводили операції. Коли мій американський колега побачив наш комп’ютерний томограф, то щиро здивувався, бо він був сучаснішим і потужнішим, ніж той, на якому практикують у його клініці. Але в нашій операційній хірург зі США побачив багаторазові халати, які потрібно прати, інструментарій, якому понад 20 років, лампи, які не світять, і столи, які втратили свої функції. Він сказав, що бачить у нас симптом «ножиць»: надсучасна діагностична і лікувальна апаратура поєднується з нестачею елементарних засобів для здійснення хірургічних операцій. Відтоді ситуація помітно поліпшилася, хоча реалії не дають можливості ліквідувати цей симптом повністю.

В УКРАЇНІ ВЕНОЗНІ НЕДУГИ МАЮТЬ ПРИБЛИЗНО 70% ЛЮДЕЙ, АРТЕРІАЛЬНІ – МАЙЖЕ 10%, І ЦЕ – ДУЖЕ ВИСОКІ ПОКАЗНИКИ

- Чи є вікові обмеження для таких операцій?

- Якось біля лікарняної палати я запитав своїх студентів, чи є вік, коли пацієнтам вже не варто рятувати кінцівку. І, знаєте, який вони мені назвали вік? 50 років! (сміється, – ред.). Тоді я провів їх до лікарняного ліжка, на якому після операції лежав щасливий і усміхнений пацієнт. Йому було 86 років. До нас він прийшов із вираженим болем у нозі. Ми провели реконструктивну операцію на артеріях – і додому він повернувся своїми ногами і без болю. Тобто для артеріальної патології немає вікових обмежень, лише враховується стан пацієнта.

- Біль у ногах – це завжди причина звернутись до лікаря?

- Звісно. Якщо є артеріальна патологія, то перший специфічний симптом – «переміжна кульгавість». Тобто коли під час ходьби раптом починає боліти литка. Тоді людина зупиняється, біль зникає, і вона знову може рухатись. Проте людина знову буде змушена зупинитись, бо біль починає наростати. Ось із цим симптомом однозначно треба звертатись до судинного хірурга. Якщо є відчуття важкості ніг, набряків, змінюється колір шкіри, з’являються ущільнення, – це симптоми венозної патології.

- Як можна запобігти судинним недугам?

- Тут важливо знати про чинники ризику. В Україні венозні недуги мають приблизно 70% людей, артеріальні – майже 10%. І це – дуже високі показники. Для артеріальної патології на першому місці має бути відмова від куріння. Ще потрібно пам’ятати про обмеження тваринних жирів у харчуванні, контроль рівня цукру, холестерину та артеріального тиску. Для венозної патології є інші чинники: переважно ті, які ослаблюють венозну стінку і створюють підвищений тиск у венах нижніх кінцівок. Потрібний контроль за вагою тіла, надмірно важкою фізичною працею. Ще важливо пам’ятати про активний спосіб життя, бо тривале сидіння та стояння сприяє варикозній хворобі. Для жінок є додаткові чинники ризику венозних недуг – це високі підбори, гормональні контрацептиви і вагітність. У цей період за найменших проявів венозної патології жінці варто консультуватись із судинним хірургом.

- Війна в Україні не додала своїх ризиків для судинних недуг?

- Військові події більше вплинули на те, що багато пацієнтів не мають можливості своєчасно звернутись до лікаря. У нас тепер дуже багато переселенців, які приходять із такими запущеними хворобами, що важко уявити, який сильний біль їм доводиться терпіти. Ось нещодавно був випадок, коли у чоловіка відмерло пів стопи, і він розповів, що це триває вже кілька місяців, бо через часті переїзди не міг потрапити до хірурга. Багато місцевих людей теж мають складні випадки.

Як і до війни, із судинними захворюваннями тепер більше звертаються жінки, і їх частка помітно зростає. Чому? Бо через війну, по-перше, кількість чоловічого населення зменшується, а по-друге, більше чоловіків з передової просто не мають можливості звернутись до лікаря. Хочу зазначити, що тут є ще один аспект цієї проблеми. Під час війни ми дуже обережно ставимось до видалення хворих вен військовим. Чому? Бо навіть варикозно розширена вена у військового може стати добрим матеріалом для заміни артерій у разі можливих поранень на фронті. Ми військовим із варикозною хворобою про це повідомляємо. І якщо у бійців це початкові прояви венозних недуг, то ми часто утримуємось від операцій.

ДЖГУТ НЕ МАЄ БУТИ НА КІНЦІВЦІ БІЛЬШЕ НІЖ ДВІ ГОДИНИ

- В одному із інтерв’ю ви розповіли, що кожного року виконуєте майже 300 оперативних втручань. Яка частка з них стосується військових?

- Наша лікарня належить до закладів четвертого рівня надання допомоги військовим, тоді як більшість судинних поранень лікують на другому-третьому рівнях, куди військових привозять з поля бою. Тому до нас потрапляє не так багато військовослужбовців, але переважно всі з дуже складними проблемами: арозивними кровотечами, псевдоаневризмами, артеріовенозними норицями, тромбозами шунтів та їх нагноєнням. Таким пацієнтам ми виконуємо повторні шунтування, протезування судин, видаляємо псевдоаневризми, усуваємо нориці та проводимо інші складні операції, щоб повернути можливість повноцінно жити. Кожний такий пацієнт для нас особливий. Ми розуміємо, що наші старання для цих людей неможливо порівняти з тим, що вони зробили для нас на полі бою, коли ризикували своїм життям, щоб ми могли працювати і були у безпеці. Для таких пацієнтів ми стараємось зробити все можливе і навіть неможливе, аби повернути їм здоров’я.

Один із останніх випадків – хлопець, який мав пошкодження артерій верхньої кінцівки, і багато клінік йому відмовили в операції, бо вона могла призвести до погіршення стану. Ми наважились на втручання – і таки врятували кінцівку.

Кільком військовим цього року ми провели оперативні втручання на артеріях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок. Це теж були складні випадки у хлопців, яким кілька госпіталів рекомендували тільки ампутації. На щастя, ми змогли кінцівки врятувати.

- Військові лікарі часто говорять про ампутації кінцівок через неправильно накладені турнікети. Які тут поради варто знати військовим?

- Ампутації внаслідок неправильно накладеного турнікета – далеко не рідкісне явище. Маю інформацію про цілий ряд таких випадків. Найжахливішим був той, коли турнікет призвів до гангрени й ампутації руки, на якій не було поранення. Турнікет наклали побратими на полі бою, побачивши, що вся рука була у крові. Як потім виявилося, кров на руку бійця потрапила з рани на стегні, а за 9 годин транспортування пораненого ніхто не перевірив і не попустив джгута, і його рука повністю відмерла. Нині військових ретельно навчають, як слід поводитися з турнікетом. Але коли в потерпілого порушена свідомість, він не може контролювати час джгута на кінцівці, а ті, хто його транспортують, можуть бути зайняті тяжчими потерпілими. Тут варто пам’ятати, що для збереження кінцівки джгут не має бути на ній більше ніж дві години. Якщо умови сприяють, його варто попускати кожні дві години, а потім знову накладати. Та якщо зберігається ризик масивної кровотечі, знімати його за цей інтервал часу не рекомендовано. Життя є пріоритетним над врятуванням кінцівки.

Для тих, хто на фронті й має венозні недуги, треба не забувати про еластичний трикотаж – гольфи чи панчохи. Адже тривале перебування у статичному вертикальному положенні, тяжкі фізичні навантаження, носіння бойового спорядження, загальна вага якого може перевищувати 40 кг, сприяють швидкому прогресуванню захворювань вен. Але ми розуміємо, що носіння еластику тяжко дотримуватись у бойових умовах, де часто кілька днів немає можливості навіть переодягнутись. І, крім того, трикотаж може спричинювати дискомфорт у разі неправильно підібраної компресії, ускладнювати доступ до кінцівки під час її поранення, подразнювати шкіру. Тому показання до його застосування мають бути дуже зваженими.

До нас часто звертаються військові, які перебувають у відпустці, через проблеми із судинами. Ми стараємось допомогти і порадити кожному.

- Наскільки швидко вони можуть відновитись після операцій на судинах?

- У разі операцій з приводу варикозної хвороби відновлення настає дуже швидко, переважно до трьох тижнів. А ось артеріальні реконструкції вимагають тривалої реабілітації. Інколи після них військові не можуть повернутись на фронт через складність операцій та високий ризик нових ускладнень в бойових умовах. Наприклад, одному з наших пацієнтів ми на обидвох ногах провели шунтування судин, діаметр яких був менше ніж 2 мм, і врятували кінцівки. Болі у нього припинились, чоловік ходить, але на передовій є високий ризик тромбування шунтів, що знову може призвести до загрози ампутацій, а також ризик смертельних кровотеч, бо необхідно постійно приймати антитромботичні препарати. Тому ВЛК має все це зважити, ухвалюючи рішення про повернення таких пацієнтів на фронт.

ПІД ЧАС ВІЙНИ УКРАЇНСЬКА СУДИННА ХІРУРГІЯ СТАЛА ЗНАЧНО ВІДОМІШОЮ У СВІТІ

- Як зросло навантаження на лікарів у ці роки?

- До війни у нас працювало двоє судинних хірургів, тепер – шестеро. Навантаження на кожного – максимальне.

- Через війну судинна хірургія України не пасе задніх?

- Навпаки. Наша судинна хірургія у час війни стала значно відомішою у світі. Такого досвіду в бойових травмах судин, який тепер мають українські хірурги, не має ніхто у світі. Тому коли наші хірурги виступають на міжнародних конференціях чи конгресах, їхні доповіді дуже популярні. Та й до війни судинна хірургія в Україні була добре відомою. Миколу Леонтійовича Володося (серцево-судинний хірург, професор) ще у 2017 році Європейська асоціація судинних хірургів висувала на здобуття Нобелівської премії. На жаль, відомий українець не зміг її отримати через те, що помер у цей період. Але його спадщину цінує майже кожний хірург світу.

- А як сьогодні живе провідний хірург України? У вас не було спокуси виїхати з країни через низькі зарплати чи важкі умови?

- Бажання такого не було ніколи. Свого часу я відмовився від запрошення однієї із судинних клінік у Польщі, яка виконує більше ніж дві з половиною тисячі артеріальних реконструкцій за рік. Відмовився б і тепер. Чому? Відповім словами Василя Симоненка: «Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину». Хочу працювати на землі, де жили мої діди і прадіди, де тепер живуть мої найрідніші, де люди потребують моєї допомоги. Тепер є дуже багато пацієнтів із бойовими пораненнями, зі складними захворюваннями, і їх треба комусь лікувати.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ

Фото Юрія Рильчука