Після завершення режиму тиші російські війська відновили обстріли Херсонщини. Під ударами опинилися житлові будинки, медичні заклади та енергетична інфраструктура. Водночас на лівобережжі окупанти проводять ротацію підрозділів, відновлюють позиції та накопичують техніку й боєприпаси.

Окремим викликом залишається гуманітарна ситуація в окупованих Олешках. За оцінкою обласної влади, у місті досі може перебувати майже 1,3 тисячі жителів.

Чи загрожує Херсону повторне захоплення, чи підготовлена область до зими без повноцінної роботи ТЕЦ, як готуються до можливої масштабної евакуації та що показала операція в Олешках – про це в програмі «Є розмова» розповів начальник Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

- Яка ситуація на Херсонщині після завершення режиму тиші? Що відбувається на лівобережжі та наскільки змінилася безпекова ситуація на правобережжі?

- Відновлення обстрілів почалося ще до завершення режиму тиші. Перші вибухи в Херсоні ми почули перед 23:00. Деякі громади росіяни почали обстрілювати за кілька годин до цього.

Тепер маємо таку саму складну ситуацію, як і до так званого перемир’я. Лише за ранок (2 листопада, – ред.) п’ятеро людей постраждали, три медичні заклади зазнали обстрілів. Громади потерпають від атак російських дронів. Щогодини отримую повідомлення про зруйновані будівлі та поранених людей.

- Чи готовий Херсон до зими без повноцінної роботи ТЕЦ? Чи опрацьовує влада сценарії у разі тривалого знеструмлення? І чи є межа, після якої доведеться оголошувати масштабну евакуацію міста?

- Ми майже чотири роки живемо в умовах війни й постійно готуємося до найскладніших сценаріїв. На прифронтовій території не можна дозволяти собі необачність або безпідставний оптимізм – ціна помилки надто висока.

Наразі зона обов’язкової евакуації охоплює 80 населених пунктів області, зокрема найбільш небезпечні райони Херсона.

Ми постійно оцінюємо безпекову ситуацію та готові оперативно реагувати на її зміни.

Водночас передумов для повної евакуації Херсона зараз не бачу. Такий сценарій може залежати передусім від розвитку військових дій, а не від енергетичної ситуації.

Щодо енергетики, то зі серпня росіяни майже щодня атакують наші об’єкти. Наприклад, по Херсонській ТЕЦ за один день було завдано орієнтовно 100 ударів. Окрім авіабомб, «Шахедів» та артилерії, дуже висока активність малих дронів – приблизно тисяча атак на день.

Ми готувалися до таких викликів ще з 2023 року. Минулої зими Херсон мав електропостачання майже постійно. Лише один тиждень місто залишалося без світла.

- Скільки людей тепер у Херсоні?

- Майже 60 тисяч. Улітку ця цифра сягає приблизно 65 тисяч, узимку зменшується до 55 тисяч. Це відносно стала кількість жителів упродовж останніх трьох років.

- Військові повідомляють про ротацію російських підрозділів, накопичення особового складу, боєкомплекту та посилення позицій на лівобережжі. Чи підтверджуєте ви ці дані? Чи використала Росія режим тиші для військового посилення?

- Так, підтверджую. Росіяни максимально використали режим тиші для підготовки до подальшої агресії проти Херсонщини.

Вони провели ротацію особового складу, відновили облаштування позицій на ділянках, звідки наші військові вибивали їх роками. Ці позиції забезпечені генераторами та пальним. Ворог підвозив засоби ураження, військову техніку, артилерію та боєприпаси. Ми також фіксували переміщення реактивних систем залпового вогню «Град» і безпілотників.

Це свідчить про підготовку до подальших бойових дій. Тому безпекова ситуація залишатиметься напруженою, а загрози для правобережжя нікуди не зникнуть.

- Чи досі є загроза повторного захоплення Херсона?

- Натепер це – малоймовірний сценарій. За співвідношенням кількості російського особового складу та наших сил бачимо, що реалізувати його ворогу буде вкрай важко.

Російські генерали доповідають своєму керівництву, що можуть захопити місто, але для цього їм потрібен додатковий особовий склад. Водночас із перехоплень ми чуємо, що російські військові не мають особливого бажання воювати. Деякі хочуть здатися в полон, залишити позиції та повернутися додому, щоб розбиратися зі своїми командирами, які відправляють їх на смерть.

- Яка гуманітарна ситуація на тимчасово окупованому лівобережжі? Що відбувається з людьми, які залишаються в Олешках та інших населених пунктах уздовж Дніпра?

- Про критичну ситуацію в Олешках я почав говорити ще в березні. Улітку людей частково рятувала городина, яку вони могли самостійно вирощувати. Це, імовірно, допомогло їм уникнути голодної смерті.

Загалом у нас майже 20 населених пунктів уздовж Дніпра, розташованих біля лінії фронту, де тривалий час немає газу, води та електроенергії. Ситуація там надзвичайно складна.

Серед таких населених пунктів – Стара Збурівка, Нова Збурівка, Гола Пристань, Кардашинка та інші села вздовж Дніпра аж до Каховки.

Багато з них постраждали ще й унаслідок підриву Каховської ГЕС. Після затоплення там фактично склалася гуманітарна катастрофа.

На мою думку, досвід гуманітарної місії в Олешках може стати прецедентом для допомоги іншим населеним пунктам. Навіть за надзвичайно складних безпекових умов ми повинні шукати можливості рятувати людей. Наші емоції не мають переважати над практичними потребами та здоровим глуздом.

- Чи виправдала себе евакуаційна операція в Олешках? Скількох людей вдалося вивезти?

- Так, операція виправдала себе. Переважно це літні люди. Тепер усі вони в безпеці, отримують необхідну допомогу.

Навіть після чотирьох років окупації люди хочуть жити на території, підконтрольній Україні, чекають на повернення України та використовують можливістю виїхати.

Для мене це дуже важливий результат. Росіяни хотіли досягти протилежного, але їм цього не вдалося.

- Чи має влада право наполягати на евакуації, якщо людина не хоче виїжджати? Де закінчується відповідальність держави й починається особистий вибір?

- Кожен випадок потрібно розглядати окремо. Були ситуації, коли люди спочатку погоджувалися на евакуацію, але в останній момент через страх не приходили до місця збору. Після цього вони знову зверталися до нас із проханням допомогти виїхати. Ми шукаємо для них інші можливості, зокрема залучаємо волонтерів.

Щодо дорослих, то ми не маємо законних підстав примусово евакуювати людину з небезпечної території, якщо вона відмовляється виїжджати. Водночас ситуація з дітьми – інша. Ми беремо на себе відповідальність за евакуацію сімей із дітьми, адже в червоних зонах немає належних умов для їхнього життя, навчання та безпеки.

Були випадки, коли батьки не погоджувалися на виїзд, але ми все одно евакуювали дітей, щоб урятувати їм життя.

- Скільки людей досі залишається в окупованих Олешках?

Тепер там може бути приблизно 1300 людей, але це неточна цифра.

Є ще одна проблема: батьки приховують дітей в Олешках. Спочатку ми володіли інформацією про 35 дітей, але після спілкування з людьми, які виїхали, стало зрозуміло, що їх більше. Точної кількості поки що ніхто не може назвати.

- Чи має держава систему, яка допомагає дітям не лише виїхати з окупації, а й повернутися до нормального життя?

- На державному рівні повноцінної системи такого супроводу поки що немає. На Херсонщині ми розробили власну програму й намагаємося впровадити її спільно з Міністерством соціальної політики.

У кожній громаді є людина, закріплена за дитиною та її родиною. Ми зустрічаємо дітей після повернення, допомагаємо з психологічною та медичною підтримкою, освітою, адаптацією в новому навчальному закладі.

Це особливо важливо, адже діти, які повертаються з окупації, можуть стикатися з нерозумінням та булінгом у новому середовищі. Тому необхідно працювати не лише з дитиною, а й із сім’єю, школою та громадою.

Ми хочемо, щоб дитина відчувала підтримку й розуміла, що про неї не забули.

- Що найбільше вас вразило під час гуманітарної місії в Олешках?

- Мене вразило те, що росіяни організували цілу кампанію навколо евакуації. Вони привозили гуманітарну допомогу, знімали людей на камеру, проводили роботу з мешканцями щодо того, куди їм потрібно виїжджати. Але досягти бажаного результату не змогли.

Водночас мене дуже вразила ситуація з дітьми на правобережжі. Наприклад, у Бериславі ми шукали дитину, яка жила в зруйнованому місті, не навчалася й ховалася від нас. Зрештою ми її знайшли і врятували.

У Станіславі також були діти, яких батьки приховували в умовах, де нормально жити майже неможливо.

Я не розумію, як можна залишати дітей у такій небезпеці. Батьки повинні відповідати за те, що наражають їх на загрозу.

- Чи готова область до масштабної евакуації населення, якщо безпекова ситуація різко погіршиться?

- Ми почали готуватися до такого сценарію ще наприкінці серпня. За нашою ініціативою провели ревізію місць тимчасового проживання евакуйованих у всій Україні. Виявилося, що реальна кількість доступних місць значно менша, ніж зазначено в документах.

Ми пропрацювали можливості розміщення людей із Київщиною, Миколаївщиною, Одещиною, Кіровоградщиною, Хмельниччиною, Вінниччиною та іншими регіонами. Є домовленості, і в разі потреби людей готові приймати.

Окремо працюємо над переміщенням маломобільних людей, які досі перебувають у наших лікарнях після підриву Каховської ГЕС. Плануємо перевезти їх до одного закладу в центральній частині України, щоб вони могли залишитися разом. Для багатьох із них лікарня вже стала домом, вони здружилися й фактично стали родиною.

Ми адаптуємося до нових загроз і готуємо необхідні рішення.

- Які основні заходи область реалізує для захисту населення від російських дронів та інших атак?

- Один із наших ключових напрямів – протидія російським безпілотникам. Ми розвиваємо комплексну систему захисту, яка містить засоби радіоелектронної боротьби, мобільно-вогневі групи та фізичний захист об’єктів.

Завдяки їй у середньому знищуємо 95% російських безпілотників. Це – один із найвищих показників на фронті, і наш досвід уже переймають інші міста.

Також посилюємо захист логістичних маршрутів і вулиць. Установлюємо антидронові сітки та облаштовуємо тунелі. Тепер захищено 285 кілометрів доріг і вулиць, роботи продовжуються.

В області відремонтовано 311 великих захисних споруд, установлено 440 мобільних укриттів. Загалом фонд налічує майже тисячу об’єктів, що дає змогу укритися приблизно 80% населення.

- Чи готова медична система до можливих загострень?

- Лікарні забезпечені медикаментами, генераторами та необхідним обладнанням. Ми також розвиваємо мережу підземних медичних закладів: 16 уже облаштовано, ще 13 – у процесі підготовки.

Маємо напрацьовані рішення щодо евакуації медичних закладів, пацієнтів і цивільного населення. Визначені маршрути для військових та цивільних, щоб уникнути перетину потоків.

Є домовленості з іншими регіонами щодо розміщення евакуйованих, а також їхньої юридичної, психологічної, гуманітарної та фінансової підтримки.

Безпекові виклики для Херсонщини надзвичайно масштабні, адже область розташована за два кілометри від ворога. Але ми продовжуємо посилювати всі складники цивільного захисту.

Розмовляла Христя Равлюк

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform