Українські науковці, попри безпекові ризики, продовжують вивчати зміни, що відбуваються на дні колишнього Каховського водосховища після того, як у червні 2023 року російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС.

Навесні та влітку цьогоріч були експедиції на Херсонщину, а у вересні через посилення обстрілів дослідники перемістилися на Запоріжжя й працювали на Хортиці.

Про крайню експедицію на Великий Луг говоримо з науковим співробітником біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, доктором біологічних наук, професором, членом правління Української природоохоронної групи Іваном Мойсієнком.

ВИСОТА ВЕРБИ СЯГАЄ ДЕВ’ЯТИ МЕТРІВ

- Якою була мета вересневої, уже 12-ї, експедиції? Після дев’ятої ви констатували, що на цій території сформувався південний варіант заплавного лісу. Про які зміни можемо казати тепер?

- Так, це була моя вже 12-та експедиція на дно колишнього Каховського водосховища після 6 червня 2023 року. У травні й липні ми їздили в Нововоронцовку на Херсонщині – там 150 метрів пішки пройти до водосховища. Нас дуже підтримували тодішній начальник СВА Андрій Селецький та вся громада. Проте останніми тижнями на цій території надто погіршилася безпекова ситуація через російські обстріли. І місцеві порадили обрати для чергової експедиції іншу локацію. Ми врахували всі аргументи і поїхали на Хортицю на Запоріжжі – це північна, крайня частина колишнього Каховського водосховища.

Експедиція була комплексною, працювала команда. Зокрема, я і Надія Скобель, Михайло Муленко та Ірина Михіна обмірювали біомасу, висоту, діаметри рослин, щільність заростей. Ми рахували чисельність особин на площі 16 квадратних метрів, усього було закладено десять таких ділянок.

Поступово відбувається самозріджування лісу, тобто слабкіші верби випадають і залишаються сильніші, що є абсолютно нормальним процесом. Для розуміння: першого року було аж 90 особин на квадратному метрі. У природних лісах може залишитися навіть одне дерево з 90. І ми щороку рахуємо на визначеній площі кількість живих і відмерлих особин, щоб побачити динаміку цього процесу. Виміряли також висоту і діаметр верби і тополі на кожній із цих ділянок. Відібрали по десять особин кожного виду і зважили біомасу, щоб відстежувати, як вона наростає. Тополя росте ближче до берега, на сухіших ґрунтах – більше любить піски, а от верба віддає перевагу мулам.

Ми лише повернулися з експедиції, але вже можу сказати: якщо торік найвища верба, яку ми наміряли, була 7 метрів 8 сантиметрів, то цього року рекорд – рівно 9 метрів. Тобто виходить, що верба росте зі швидкістю 3 метри на рік.

Мені здається, це дуже високі темпи росту. Найбільша тополя, яку ми виміряли, має 6 метрів.

Паралельно з відбором біомаси і вимірами ми проводили геоботанічні описи угруповань, щоб визначити типи екосистем і рослинності на дні та схарактеризувати їх.

ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ САМЕ ВЕЛИКИЙ ЛУГ

- Чи з’являються на дні Каховського водосховища нові рослини?

- Ми виявляємо їх у кожній експедиції. Якщо станом на 2025 рік на дні водосховища було зафіксовано 343 види рослин, то, гадаю, з урахуванням крайньої експедиції, – уже щонайменше 400. Цього разу, наприклад, знайшли карантинний вид – Ценхрус довгоколючковий, на пісках його досить багато. Помітили дуже гарний квітучий воловик Гмеліна: він росте на пісках на Хортиці й насіявся на дно водосховища.

Хоч ми й не зоологи, але вдалося зафільмувати полоза жовточеревого, який внесений до Червоної книги України. Колеги-зоологи на дні водосховища раніше бачили полоза Сарматського, а жовточеревого – ні. Довжина того, якого ми зустріли, сягала півтора метра. Він не отруйний, але агресивний, навіть напав на нас.

Тепер досліджуємо вузьку смугу колишнього водосховища – задля безпеки не можемо відійти на 9–10 кілометрів углиб. А науковцям дуже цікаво бачити, що там усередині (заростей на дні колишнього водосховища, – ред.). Тому є плани досліджувати за допомогою дистанційного зондування на основі супутникових знімків.

- Чи порівнювали науковці, які рослини були на Великому Лузі до затоплення унікальної екосистеми в 50-х роках минулого сторіччя і які з'являються тепер?

- Так, на рівні типів екосистем таку роботу вже опублікували у 2024 році мої колеги – Олексій Василюк, Анна Кузенко і Віктор Шаповал. Вони порівняли екосистеми, проаналізувавши публікації по Великому Лугу: склали перелік екосистем, що були там раніше і станом на 2024 рік. 

Наголошу, що Великий Луг саме відновлюється, бо є такі думки, що це щось нове, щось інше формується. Там завжди були болотна рослинність, вербово-тополеві зарості, і тепер вони активно формуються. От дубів, що росли на Великому Лузі, ще немає – я не бачив. Проте колеги, зокрема Михайло Муленко із заповідника Хортиця розповідали, що вже помітили на дні паростки цього дерева. Зазначу, що дуб – консервативніший, тоді як верба – дерево-піонер, що швидко захоплює територію. Із часом, думаю, дуби теж з'являться – птахи й цьому допоможуть.

Тепер все ж триває процес відновлення. Хоч у лісі вже є велика кількість видів, добре сформована ярусність, але екосистема поки що не зовсім повноцінна. Наприклад, у лісах неодмінно є птахи, які живуть у дуплах. Зрозуміло, що у трирічних вербах дупел ще немає, але дерева старішатимуть, і з часом вони з'являться.

Дрібні ссавці вже з'явилися, є тхори, кабани. Щодо великих тварин, то через значну густоту дерев, наприклад, оленям із рогами дуже незручно рухатися. Олені є, заходять, але по дорогах біля Хортиці. А от у Нововоронцовці їх поки що не помітили – немає натоптаних шляхів. Ці тварини там з'являться з часом, коли ліси стануть досить рідкими, щоб по них могли рухатися великі рогаті тварини.

Ці екосистеми формуються поступово, і в міру розвитку стають усе складнішими, з'являється чимраз більше різних організмів. Процес відновлення Великого Лугу відбувається у правильному напрямку.

ФОРМУЄТЬСЯ ПОТУЖНА ПРИРОДНА ТЕРИТОРІЯ

- А чи впливає відновлення Великого Лугу на території поряд?

- Відновлюється не лише Великий Луг, що є заплавною екосистемою, а й надзаплавні екосистеми на територіях, що прилягають до заплави.

Каховське водосховище затоплювало степові схили – так звані кам'янисті або петрофітні степи. І коли вода зійшла, там лишилося біле, вимите каміння. Були затоплені й піщані (псамофітні) степи. І ми вже бачимо, як вони відновлюються: і степові рослини там з'являються, і рослини пісків.

Тобто на водосховищі біля берега була тонка смужка водної рослинності, далі – вузька смуга степів (на крутих схилах їх не розорали), а за ними – поля. А тепер формується величезна потужна природна територія.

Товща води Каховського водосховища була своєрідною «гідропустелею» з погляду рослинності – життя зосереджувалося лише в прибережній смузі. Наприклад, водні рослинні угруповання нормально ростуть десь до глибини двох метрів. А схили водосховища дуже часто були круті: метрів п’ять від берега – і вже двометрова глибина. Очерет, латаття, інші види росли вузькою смужечкою вздовж берега. Бо було дуже глибоко – 3, 4, 5 – аж до 16 метрів, де вкорінені водні рослини не росли. Траплялися, звісно, рослини, що плавали в товщі води, але їх було дуже мало.

Вода була низької якості, спостерігалося надзвичайно інтенсивне цвітіння. Тому я думаю, що не лише для водних рослин, але й для інших мешканців ця акваторія була не дуже сприятливою. А тепер формується цілий комплекс природних екосистем. Рослинність, що росла раніше вузькою смужечкою вздовж берега, тепер заполонила всю територію водосховища.

Водойми нині займають 12 відсотків цієї території, вони тепер переважно мілкі, й тому мають водну рослинність у своєму складі.

Тобто замість одноманітної і дуже бідної екосистеми формується набір різноманітних. Якщо рахувати, то 215 тисяч гектарів – це саме водосховище, плюс якщо додати степи, що в смузі навколо нього, то це ще, можливо, 50 чи 70 тисяч гектарів. Фактично в нас буде єдина величезна природна територія – майже 300 тисяч гектарів.

- Це вражає на тлі того, що через війну знищуються наші унікальні ліси, степи.

- Так, я теж наголошую, що здебільшого ми втрачаємо природу, екосистеми знищуються, а тут ми бачимо їхнє відновлення. І, враховуючи величезні масштаби втрат, які маємо, це – важливий компенсувальний чинник.

Ірина Староселець

Фото: Укрінформ та надані Іваном Мойсієнком