Дніпропетровщина залишається одним із ключових регіонів, від стійкості якого значною мірою залежить стійкість усієї України. Область забезпечує роботу промисловості, приймає сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб, лікує поранених, підтримує Сили оборони, відновлює критичну інфраструктуру після російських атак і водночас готується до повоєнного розвитку. Як змінюється регіон в умовах війни? Чому саме Дніпропетровщина може стати одним із локомотивів майбутньої відбудови країни? Які виклики вже зараз визначають порядок денний місцевої влади?

Про це – в інтерв'ю Укрінформу з головою Дніпропетровської обласної ради Миколою Лукашуком.

«МИ НЕ ДОЗВОЛИЛИ ВІЙНІ ЗУПИНИТИ РЕГІОН»

- Пане Миколо, Дніпропетровщину сьогодні називають і форпостом української оборони, і промисловим серцем держави, і гуманітарним хабом. Якщо озирнутися назад, що найбільше змінила війна для області?

- Найбільша зміна – це навіть не нові виклики. Це зміна самого способу мислення. До повномасштабного вторгнення ми будували довгострокові плани розвитку, говорили про інвестиції, нові підприємства, модернізацію інфраструктури. Сьогодні ми також думаємо про розвиток, але кожне рішення проходить через головний критерій – безпеку людей.

Щодня потрібно ухвалювати рішення щодо підтримки військових, роботи лікарень, відновлення пошкодженої інфраструктури, допомоги громадам, які живуть під постійними обстрілами, забезпечення переселенців житлом і соціальними послугами. Сьогодні в області офіційно проживають понад 450 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Це означає додаткове навантаження практично на всі сфери – медицину, освіту, соціальний захист, житлово-комунальне господарство. Але ми будуємо свою роботу так, щоб і жителі області, і люди, які були змушені покинути свої домівки, отримували необхідну підтримку.

При цьому область не припинила жити. Працюють підприємства, відкривається бізнес, функціонують університети, школи, лікарні. Ми не дозволили війні зупинити регіон. І саме це, на мою думку, є головним результатом нашої спільної роботи.

- Росія регулярно атакує область ракетами та дронами. Чому, на вашу думку, саме Дніпропетровщина залишається однією з головних цілей ворога?

- Відповідь дуже проста. Тому що Дніпропетровщина – один із фундаментів української держави.

Якщо говорити мовою цифр, то Дніпропетровщина формує понад 11% валового внутрішнього продукту України, посідає друге місце в державі за кількістю працюючого бізнесу після Києва та залишається одним із ключових центрів металургії, гірничодобувної промисловості й машинобудування. Саме тому ворог намагається завдати удару не лише по людях, а й по економічному потенціалу країни.

Сьогодні через нашу область проходять гуманітарні маршрути, працюють великі медичні заклади, сюди евакуюють людей із прифронтових територій, тут лікують поранених військових і цивільних. Крім того, саме Дніпропетровщина прийняла близько 2500 релокованих підприємств, які продовжили працювати вже на території області, зберігши тисячі робочих місць і сплачуючи податки до українського бюджету.

Саме тому російські атаки спрямовані не лише на військові об'єкти. Їхня мета – посіяти страх серед людей, зруйнувати критичну інфраструктуру, змусити бізнес згорнути роботу й підірвати економічну спроможність регіону. Але за роки великої війни ми навчилися швидко реагувати на такі виклики й відновлювати те, що ворог намагається знищити.

«ЕКОНОМІКА СЬОГОДНІ – ТАКА САМА ЗБРОЯ, ЯК АРТИЛЕРІЯ»

- Пане Миколо, чи змінилося ваше бачення ролі області для України від початку війни?

- Безумовно. Якщо раніше ми говорили про область як про промисловий центр, то сьогодні Дніпропетровщина – це регіон, який забезпечує стійкість держави одразу в кількох вимірах.

Ми підтримуємо Сили оборони, приймаємо внутрішньо переміщених осіб, забезпечуємо роботу медичної системи, критичної інфраструктури, промислових підприємств. Попри постійні ракетні атаки область продовжує працювати.

Тож сьогодні економіка – це не лише про виробництво чи наповнення бюджету. Це питання національної безпеки. Кожне підприємство, яке не зупинилося, кожен підприємець, який зберіг робочі місця, кожен сплачений податок – це внесок у нашу обороноздатність.

- Область межує з прифронтовими територіями. Наскільки змінилися підходи до управління регіоном?

- Війна зробила місцеве самоврядування значно мобільнішим. Якщо раніше багато рішень проходили довгі погодження, то сьогодні швидкість часто означає врятовані життя.

Ми постійно перебуваємо на зв'язку з військовими, керівниками громад, обласною військовою адміністрацією, екстреними службами. Це дозволяє оперативно реагувати на будь-які ситуації – від ліквідації наслідків обстрілів до евакуації людей чи підтримки громад, які опинилися під найбільшим навантаженням.

Водночас ми не можемо дозволити собі зупинити розвиток області. Лише цього року рішеннями обласної ради передбачено 300 мільйонів гривень на посилення системи протиповітряної оборони. Окремо по 200 мільйонів гривень спрямовано Дніпру та Кривому Рогу, які несуть найбільше навантаження через прийом внутрішньо переміщених осіб та забезпечення роботи критичної інфраструктури.

Водночас ми розуміємо: навіть під час війни люди очікують якісної медицини, освіти, соціального захисту. Тому наше завдання – не лише забезпечувати безпеку, а й не допустити руйнування нормального життя там, де це можливо.

«РЕГІОНАЛЬНА ДИПЛОМАТІЯ СТАЛА ІНСТРУМЕНТОМ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ»

- Пане Миколо, сьогодні міжнародна діяльність уже давно перестала бути виключно компетенцією центральної влади. Яку роль у цьому процесі відіграє Дніпропетровщина?

- Повномасштабна війна змінила не лише Україну, а й підходи до міжнародної співпраці. Якщо раніше регіональна дипломатія асоціювалася переважно з культурними чи економічними проєктами, то сьогодні вона стала інструментом захисту національних інтересів.

Наше завдання – не просто підтримувати партнерські зв'язки. Ми маємо постійно нагадувати світові, що війна триває, що українські регіони щодня живуть і працюють під обстрілами, що громади потребують підтримки не лише зараз, а й у процесі майбутньої відбудови.

Саме тому ми активно розвиваємо співпрацю з європейськими регіонами, міжнародними організаціями, органами місцевого самоврядування різних країн. Для нас важливо, щоб Дніпропетровщина була не лише отримувачем допомоги, а й повноцінним партнером, який має власний досвід управління в умовах війни та може ним ділитися.

- Ви представляєте Україну в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи, працюєте в Асамблеї Європейських регіонів. Наскільки важливо сьогодні, щоб голос українських регіонів звучав на міжнародних майданчиках?

- Це надзвичайно важливо.

Коли міжнародні партнери чують лише офіційну державну позицію – це один рівень сприйняття. Але коли вони бачать представників українських регіонів, які можуть розповісти про реальне життя громад під час війни, про роботу лікарень, шкіл, комунальних служб, про евакуацію людей, підтримку внутрішньо переміщених осіб, про функціонування місцевого самоврядування в умовах постійної небезпеки, вони значно краще розуміють масштаб викликів, з якими стикається Україна.

Кожна така зустріч – це можливість донести правду про російську агресію, знайти нових партнерів для громад, залучити міжнародну підтримку й переконати наших друзів у Європі, що допомога Україні – це внесок у безпеку всього континенту.

- Одним із ключових напрямків вашої міжнародної діяльності є питання відповідальності Росії за скоєні злочини… Які конкретні кроки робляться на цьому шляху?

- Справедливість має бути не лише політичним гаслом, а реальним міжнародним механізмом.

Мільйони українців втратили житло, роботу, бізнес, рідних. Зруйновані школи, лікарні, підприємства, об'єкти критичної інфраструктури. Усе це має бути належним чином задокументовано, а збитки – компенсовані.

Саме тому Україна разом із міжнародними партнерами працює над механізмами відшкодування завданих Росією збитків, створенням міжнародних правових інструментів та притягненням держави-агресора до відповідальності.

Регіони також відіграють у цьому важливу роль. Громади першими фіксують наслідки російських атак, збирають інформацію про руйнування, взаємодіють із людьми, які постраждали від війни. Ця робота не завжди помітна, але саме вона формує фундамент майбутньої справедливості.

- Водночас міжнародна співпраця – це не лише політика й безпека, а й практична допомога громадам. Якими ви бачите її головні напрями після Перемоги?

- Переконаний, що після завершення війни міжнародне партнерство перейде на якісно новий рівень.

Йтиметься вже не лише про гуманітарну підтримку, а про спільну реалізацію довгострокових проєктів розвитку: модернізацію медичних закладів, відбудову інфраструктури, розвиток освіти, екологічні програми, залучення інвестицій та створення нових виробництв.

Дніпропетровщина має величезний економічний, науковий і кадровий потенціал. Наше завдання – зробити так, щоб міжнародні партнери бачили в області не територію, якій потрібно допомагати, а сильного, надійного партнера, здатного реалізовувати масштабні проєкти європейського рівня.

- Ви очолюєте Дніпропетровську обласну асоціацію органів місцевого самоврядування, обрані віцепрезидентом Асамблеї Європейських регіонів, входите до складу її Виконавчої ради та Бюро, працюєте в низці національних консультативних органів. Фактично це кілька напрямів роботи одночасно. Як вдається поєднувати таке навантаження і що сьогодні для вас залишається головним пріоритетом?

- Якщо чесно, я ніколи не сприймав це як перелік посад чи статусів. Для мене кожен із цих напрямків – це насамперед можливість принести більше користі Дніпропетровщині.

Обласна рада – це щоденна робота з громадами, підтримкою наших військових, розвитком медицини, освіти, реалізацією регіональних програм, ухваленням рішень, від яких залежить життя людей.

Міжнародна діяльність – це можливість відстоювати інтереси області й України на європейському рівні, знаходити нових партнерів, залучати інвестиції, просувати спільні проєкти, доносити світові правду про російську агресію.

Робота в консультативних органах при центральній владі дає змогу впливати на формування державної політики у сфері місцевого самоврядування, щоб голос громад був почутий під час ухвалення загальнонаціональних рішень.

Усі ці напрями взаємопов'язані. Один доповнює інший.

«НАШЕ ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ – ЩОБ ЛЮДИ НЕ ВТРАТИЛИ ВІРУ В МАЙБУТНЄ»

- Дніпропетровщина стала одним із головних медичних центрів країни. Через лікарні області пройшли десятки тисяч поранених військових і цивільних. Як війна змінила систему охорони здоров’я регіону?

- Медицина стала ще одним фронтом. І наші лікарі щодня доводять, що українська система охорони здоров’я здатна працювати навіть у надзвичайно складних умовах.

З початку повномасштабної війни медичні заклади області прийняли величезну кількість поранених військових і цивільних, людей, евакуйованих із прифронтових територій. Це колосальне навантаження на персонал, обладнання, фінансові ресурси.

Але водночас війна змусила нас швидше модернізувати систему, розвивати реабілітацію, впроваджувати сучасні підходи до лікування та психологічної допомоги.

І цей досвід стане основою розвитку медицини вже після Перемоги.

- Одним із найбільших викликів найближчих років стане підтримка ветеранів. Якою ви бачите роль місцевого самоврядування у цьому процесі?

- Ветеранська політика не повинна зводитися лише до соціальних виплат.

Саме громади першими зустрічатимуть ветеранів після повернення додому. Тому вже сьогодні потрібно створювати сучасні центри підтримки, програми перекваліфікації, психологічної допомоги, розвитку ветеранського підприємництва.

Це питання не лише соціальної політики. Це питання майбутнього країни.

- Повномасштабна війна поставила перед громадами безліч гуманітарних викликів. Що сьогодні, на вашу думку, є найважливішим?

- Найголовніше – не допустити втрати людьми відчуття нормального життя.

Так, ми всі живемо в умовах війни. Але діти мають навчатися, пацієнти – отримувати якісну медичну допомогу, люди старшого віку – соціальний захист, а громади – розвиватися настільки, наскільки це дозволяє безпекова ситуація. Тому ми не чекаємо кінця війни, щоб почати. Облрада вже ухвалила оновлену Стратегію розвитку області, написану з урахуванням війни, і стратегію інтеграції переселенців, які обрали нашу область домом.

- Часто можна почути, що після війни між державами розпочнеться конкуренція за інвестиції. За оцінками міжнародних експертів, після завершення війни країни змагатимуться за людський капітал не менше, ніж за інвестиції. Україна не стане винятком. За що, на вашу думку, боротиметься Дніпропетровщина?

- Я переконаний, що головна конкуренція буде навіть не за гроші. Вона буде за людей.

Можна відбудувати завод. Можна побудувати нову дорогу чи лікарню. Але повернути людей, які виїхали за кордон, значно складніше.

Саме тому вже зараз потрібно думати не лише про бетон чи метал. Треба створювати сучасні робочі місця, розвивати освіту, підтримувати молодь, будувати безпечні громади. Людина повинна бачити перспективу для себе і своєї родини. Саме це, на мою думку, стане головним викликом після Перемоги.

- За оцінками експертів, Україна входить до числа європейських держав із найбільшими запасами критично важливої сировини. Дніпропетровщина традиційно є одним із центрів видобувної промисловості. Які можливості це відкриває після Перемоги?

- Надзвичайно важливою. Україна володіє значними запасами стратегічної сировини, і Дніпропетровщина займає в цьому особливе місце.

Але дуже важливо не повторити старих помилок. Ми не повинні залишитися лише територією, де видобувають сировину. Наше завдання – створювати продукцію з високою доданою вартістю саме в Україні.

Якщо ми говоримо про літій, титан чи інші критичні матеріали, то потрібно говорити і про виробництво акумуляторів, сучасних компонентів, технологічного обладнання. Саме так працюють розвинені економіки. І саме такий шлях має пройти Україна.

- Тобто після війни область має змінити економічну модель?

- Саме так. Світ дуже швидко змінюється. Ми вже не можемо розраховувати лише на традиційну металургію чи сировинний експорт.

Наше завдання – поєднати потужну промислову базу, сучасні технології, університетську освіту та інноваційне виробництво. У Дніпропетровщини для цього є все: досвід, підприємства, фахівці, логістика, наукові школи.

Після Перемоги це потрібно об'єднати в єдину стратегію розвитку.

«ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ МИ БУДУВАТИМЕМО НОВУ ЯКІСТЬ ЖИТТЯ»

- Ви неодноразово говорили, що після війни Україна житиме в новій реальності. Якою ви бачите Дніпропетровщину через десять років?

- Я хочу бачити область сучасною, безпечною, технологічною та конкурентоспроможною.

Регіоном, де молоді люди не шукають можливостей за кордоном, а реалізовують свої ідеї вдома. Де працюють сучасні підприємства, університети співпрацюють із бізнесом, громади мають достатньо ресурсів для розвитку, а якість життя відповідає європейським стандартам.

Ми повинні використати післявоєнне відновлення не лише для того, щоб відбудувати зруйноване. Це шанс змінити країну якісно.

- Що для цього потрібно зробити вже зараз?

- Не чекати завершення війни, щоб почати. Облрада вже ухвалила оновлену Стратегію розвитку області, написану з урахуванням війни, і стратегію інтеграції переселенців, які обрали нашу область домом.

Потрібно вже сьогодні готувати проєкти, навчати фахівців, працювати з міжнародними партнерами, створювати умови для інвесторів, підтримувати освіту, розвивати місцеве самоврядування.

Перемога – це не фінальна точка.

Це початок нового етапу розвитку України.

Сергій Кузьмін, Дніпро

Фото: пресслужба Облради