Молитва у катакомбах: репортаж із підземної церкви Одеси

На глибині 15-25 метрів під міськими кварталами Одеси у межах вулиць Розумовської, Комітетської, Степової, Мельницької та Балківської розташовані каменоломні. Їх тут понад три десятки, загальною протяжністю близько 80 км. З'єднані між собою у різний час, утворюють підземний лабіринт, де приховані карстові печери. Із 2013 року тут працює музей «Таємниці підземної Одеси», в якому зібрані артефакти про історію міста та самих катакомб. А з 2015 року священник ПЦУ Дмитро Краснобаєв по кілька разів на місяць проводить тут богослужіння для всіх охочих.

До одного з них долучилися кореспонденти Укрінформу.

ТИША Й ПІДСВІЧНИКИ З ВІДСТРІЛЯНИХ ГІЛЬЗ

На вході до катакомб нам видають ліхтарики. Освітлення у підземних тунелях місцями відсутнє, тому уважно дивимося під ноги і пригинаємо голову, аби не вдаритися об низькі стелі. Попереду йде отець Дмитро, настоятель Свято-Покровського храму. Несе святе писання та свічки.

- У 2015 році я вперше прийшов до катакомб на екскурсію. В одному з лабіринтів на стіні побачив намальований образ. Виявилося, що за радянських часів, коли церква потерпала від гонінь, тут молилися. Запропонував керівництву музею відродити церкву і проводити богослужіння. Вони погодилися, – розповідає Краснобаєв.

Щоби пройти напівзаваленими тунелями, де-не-де доводиться згинатися навпіл. Привертають увагу підземні озера. Довкола – така тиша, що чутно, як крапля падає зі стелі у блакитну кришталево-прозору воду.

Хвилин за 10 доходимо до церкви, що облаштована у просторій вирубаній в камені «кімнаті».

На стінах – ікони та малюнки, які працівники музею перенесли з різних точок катакомб.  Ікони виготовлені з пластику, адже під землею висока вологість і дерево швидко натягує воду. Дерев´яний тут лиш престол, проте його обробили спеціальними сумішами та натерли воском. Утім, він усе одно почав пліснявіти – отець Дмитро збирається просушити й заново обробити престол.

Через вологе повітря під землею важко запалити навіть свічки – священник використовує для цього горілку. В облаштуванні інтер'єру додали воєнної тематики – підсвічники зроблені з відстріляних гільз.

БІЛЬШІСТЬ ПАРАФІЯН – У ЛАВАХ ЗСУ

За роки служіння під землею довкола отця Дмитра сформувалася ціла так звана «катакомбна парафія», проте зараз більшість із відвідувачів підземних богослужінь – у ЗСУ.

- Усі вони – наші друзі. От є в нас один чоловік, він учений. Усе залишив і пішов боронити країну. Це від серця. Його не схопили і не примусили. У нас усі такі. У нас храм (Свято-Покровський – єдиний храм ПЦУ у Пересипському) перестав будуватися, бо віряни пішли на фронт. Війна стосується усіх, – каже отець Дмитро.

Священник намагається словом і ділом допомагати своїм парафіянам – нині воїнам у різних підрозділах. Молиться за них, збирає гроші на необхідні речі, купує медикаменти та запчастини для дронів, разом із іншими вірянами плете маскувальні сітки і виготовляє окопні свічки.

- Це добра справа – захищати рідних і свою землю. Немає більшої любові, аніж у того, хто віддає життя за своїх друзів. Людина, яка бере зброю і йде воювати, розуміє, що може загинути. І вона готова до цього, – каже він.

Зауважує, що останнім часом небагато відвідувачів служб. 

- Люди знають про цей храм. Я розповідаю про все своїм парафіянам, сповіщаю про наступне служіння на фейсбуці. Звісно, мене засмучує, що люди хочуть іти до пекла і не хочуть іти до Бога, але я буду продовжувати служіння, треба щось робити, – каже отець Дмитро.

ТУТ НАРОДЖУЮТЬСЯ СЕНСИ

За словами отця Дмитра, відчуття від служби під землею відрізняються. Він зауважує, що нагорі під час служіння у будь-який момент може розпочатися повітряна тривога, і хоч на 4-й рік війни всі до цього звикли, потенційна небезпека відволікає.

- Нагорі метушня. Там хтось дзвонить, пише, хтось прийшов, пішов – люди відволікаються. Тут нічого цього немає. Тут тиша. Я роблю під час літургії великі паузи – вони дуже потужні, надихають людей. Ти практично далі від неба, проте ближче до Бога. Ми завжди підіймаємося звідси наверх із якимись духовними плодами, – каже священник.

Ганна Бодрова, Одеса

Фото та віедо: Ніна Ляшонок / Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут