Поки тривають бойові дії, ворог продовжує руйнувати вітчизняну економіку. Причому йдеться не лише про влучання ракет в інфраструктурні чи промислові об'єкти. Бізнес згортає розвиткові проєкти, втрачає налагоджені логістичні ланцюжки, а також страждає через відтік працівників і блекаути. Утім, є війдчайдухи, які навіть за таких умов розширюють виробництво, вкладаючи капітальні інвестиції в Україну. Одним із механізмів заохочення таких підприємців на старті є розвиток індустріальних парків (ІП). Для резидентів ІП передбачено цілу низку преференцій, які можуть прислужитися вітчизняним і закордонним інвесторам та релокованому бізнесу.

Наразі в Україні офіційно зареєстровано 60 індустріальних парків, а локомотивами з їх розвитку вважаються Львів та Вінниця. Як це працює в умовах війни, кореспондентові Укрінформу розповів заступник міського голови Вінниці Андрій Очеретний.

ПРЕФЕРЕНЦІЇ ДЛЯ ПОТЕНЦІЙНИХ РЕЗИДЕНТІВ

- Андрію Михайловичу, давайте спочатку з'ясуємо, чому участь в індустріальному парку інвесторам вигідна?

- Є сім позицій, цікавих для того, хто хоче стати резидентом індустріального парку. Перша преференція, яку вони отримують, – це звільнення від сплати податку на прибуток на 10 років. Друге – звільнення від ввізного ПДВ на обладнання, якщо воно нове, високотехнологічне та енергоощадне. Також вони звільняються від сплати митного збору за ввезене обладнання і отримують компенсацію за приєднання до інженерно-транспортної інфраструктури.

Це ті механізми заохочення, що гарантує держава. А є ще місцеві стимули. Це пільги на податки на землю та нерухомість (адміністративну тощо), а також звільнення від сплати податку на нерухомість промислового призначення. І ще – повна або часткова компенсація відсоткової ставки, якщо кредити беруть на обладнання і комунікації. У нас, зокрема, ця програма діє вже не один рік.

У реєстрі Мінекономіки в цілому по країні зараз є 60 індустріальних парків. Із них почали працювати, перебувають на етапі початку реалізації проєкту або залучення інвесторів лише близько 20%.

Якщо говорити про Вінницю, то в нас уже створені чотири індустріальні парки.

ІНВЕСТОРИ ХОЧУТЬ БЕЗПЕКОВИХ ГАРАНТІЙ

- Й усі вони наразі працюють, в усі зайшли інвестори?

- Ми зрозуміли, що допоки війна триває, іноземний інвестор в Україну точно не прийде. Ми неодноразово про це говорили з іноземними партнерами, і вони в один голос кажуть, що для них головний пріоритет – безпекові гарантії. Другий чинник – це страхові ризики: ніхто великі кошти в Україні зараз не застрахує. Тому власні пріоритети розвитку індустріальних парків ми змістили в бік вітчизняного бізнесу, який потребував, потребує і буде потребувати релокації або ж хоче змінити логістичні шляхи. Вінниця для цього має найкраще географічне положення і чудову дорожню інфраструктуру в напрямку Києва, Львова, Одеси і Кишинева, розвинену залізничну інфраструктуру. Окрім того, в нас є висококваліфікована і поки що недооцінена робоча сила, а це важливо.

Перший наш індустріальний парк – це «Вінницький кластер холодильного машинобудування». Його резидент – компанія «Грін Кул», яка входить до холдингу UBC Group, працює тут з 2018 року. Це релоковане підприємство з Криму. Власник компанії Ігор Гуменний народився на Вінниччині, а складне рішення щодо переміщення сюди свого бізнесу ухвалив ще 2014 року. Попри війну, минулого року вони вирішили відновити проєктування другої черги заводу, планують завершити ці роботи і пройти експертизу документації по другій черзі.

У UBC Group дуже великі потужності були і залишаються у Дергачах Харківської області й у Харкові. Частину з них вони релокували до Вінниці після повномасштабного вторгнення, у липні-серпні минулого року, а у вересні вже відновили виробництво. Це підприємство «Укпостач», чиє промислове обладнання для пабів, ресторанів та пивної продукції реалізується в усьому світі. На сьогодні тут працює 350 людей.

Друга черга будівництва виробничих потужностей в цьому індустріальному парку – це те, куди їм можна релокуватися, щоб вони комфортно почувалися. Бо у Вінниці таких великих готових площ, як вони мали у Харкові, немає. Наприклад, підприємству на старті потрібно було 70 тис. кв. м виробничих площ. Ми їм запропонували наявні 20 тис. кв. м в оренду, поки будуватимуться.

Якщо наш перший індустріальний парк приватно-муніципальний, то другий, – «Вінтер Спорт», – приватний. Керуючою компанією і власником там є всесвітньо відомий виробник лижного і спортивного обладнання – міжнародна компанія HEAD Group. У травні 2021 року вони розпочали будівництво заводу з виготовлення лижного спорядження, але після початку великої війни зупинили роботи. Нам дуже приємно, що улітку минулого року вони частково відновили будівництво, незважаючи на ризики. А це, нагадаю, іноземний інвестор. Як тільки бойові дії закінчаться і це буде якось задекларовано, вони планують повернутися до активного будівництва.

«Вінницький індустріальний парк («ВІП»)» – третій, він муніципальний. Зараз там керуюча компанія добирає резидентів, які працюватимуть з високою доданою вартістю з акцентом на глибоку переробку сільськогосподарської продукції. На даний час там уже є резиденти. Зокрема, іноземний інвестор – португальська компанія TCS – готовий вкладати кошти у виробництво блоків для швидкого зведення будівель та споруд. Інша компанія, вітчизняна, планує розгорнути тут виробництво лецитину. Але усі чекають на безпекові гарантії.

Четвертий індустріальний парк – «ВінІндастрі», який ми заснували у грудні 2022 року, під час бойових дій. Наразі триває процес його реєстрації, але вже зараз він наповнений: чотири резиденти підписали меморандуми. Завершується процедура відбору керуючої компанії, переможця ми оголосимо 10 квітня. Зараз разом із резидентами формуємо детальний план території, враховуючи їхні інтереси. Компанії «Файервуд», «Візарді», «Смарт Лайн», «БаДМ» зайняли виважену громадянську позицію, розміщуючи свої потужності в Україні у період війни.

РЕЛОКОВАНОМУ БІЗНЕСУ БРАКУЄ ГРОШЕЙ НА СТАРТ «З НУЛЯ»

- А чи цікавляться можливістю працювати в індустріальних парках підприємства, які релокувалися до Вінниці після 24 лютого минулого року?

- Треба розуміти, що ці підприємства постраждали і не мають обігових коштів на будівництво з нуля. Вони хочуть мати готові виробничі приміщення з усіма комунікаціями для розташування своїх потужностей: одразу розставити верстати, привести людей і розпочати роботу. Скажімо, як фірма «Сталекс», яка запрацювала вже через місяць від початку релокації. Якщо ж починати з нуля – то це проєктування, будівництво, введення в експлуатацію і так далі. А це час і, головне, гроші, капітальні інвестиції. Нічого з цього у них немає. Якщо ж вони розташовують виробництво в орендованих приміщеннях, йдеться про поточні витрати, які фінансуються з доходу.

Тому, на мою думку, релокований бізнес і надалі орієнтуватиметься на готові виробничі приміщення. У контексті цього ми плануємо у Вінниці створити у місті п'ятий індустріальний парк на основі браунфілду (раніше існуючих виробничих майданчиків, як правило, забезпечених будівлями, спорудами та інфраструктурою. – ред.) – на промислових територіях, де десять і більше років не здійснюється господарська діяльність. Наразі ми розглядаємо як місце для його розташування одне з колишніх потужних підприємств – ламповий завод.

ПАРТНЕРИ БАЧАТЬ ВІДБУДОВУ УКРАЇНИ З ВИКОРИСТАННЯМ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА

- Зараз проводиться багато міжнародних конференцій по повоєнній відбудові України. Як індустріальні парки можуть вписатися у концепції, які пропонують наші партнери?

- Бачте, наші партнери здебільшого вважають, що можуть брати участь у відновленні України шляхом надання виробничих потужностей власних компаній. Наприклад, запропонувати швидкі технології будівництва мостів, але ці мостові конструкції виготовлятимуться за кордоном і готовими ввозитимуться в Україну. Це не зовсім те, чого прагнемо ми. Ми хочемо, щоб виробництво було тут.

Якщо говорити про індустріальні парки, то, наприклад, ми серед інших пропонували зайти в наш четвертий ІП іноземним виробникам електроавтобусів. Але крім безпекових гарантій їх цікавить ще й обсяг реалізації своєї продукції. А хто зараз може підтвердити обсяги реалізації електробусів в Україні? Припустимо, Вінниця зможе на себе узяти зобов’язання упродовж п'яти років купити 50 електричних автобусів. Але це ж не той обсяг, щоб говорити про запуск масового виробництва, бо їм треба, щоб за рік випускалося 300-400 автобусів. А це означає, що мають долучитися й інші муніципалітети. Чи сьогодні вони готові це зробити? Це велике питання.

ПОТРІБНА НОВА МОДЕЛЬ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

- Ви обмовились, що лише кожний п'ятий із зареєстрованих індустріальних парків запустився або вже працює. Якщо «винести за дужки» війну, що гальмує їхній розвиток?

- На мою думку, найбільшими проблемами є відсутність коштів у громад на підведення всієї необхідної інженерно-транспортної інфраструктури, а також підключення до інженерних мереж, зокрема, електропостачання, яке є ключовим для індустріальних парків.

Чинним законодавством передбачено, що резидент ІП може їх облаштовувати за власні кошти, а потім йому можуть надавати відшкодування. Ми ж пішли дещо іншим шляхом і завдяки цьому маємо успіх у залученні інвесторів. Усі мережі до індустріальних парків будуємо коштом міського бюджету, а вже по території ІП – коштом резидентів.

Що стосується електропостачання, то на період будівництва виробничих потужностей провели одну лінію для живлення. А головне, створили в Україні прецедент, змінивши багато кодексів і законів, бо хочемо, щоб у Вінниці стартував “пілот” з можливістю упровадження малих систем розподілу електроенергії. Це коли приходить приватний інвестор, вкладає кошти в мережі електропостачання, підключається до мереж Укренерго і потім приєднує усіх резидентів індустріального парку без плати за приєднання. Задля цього ми підписали меморандум з компанією «Вінницяенерго» (група компаній KNESS), яка зацікавилась роботою за таким механізмом. Фактично йдеться про формування нового енергетичного кластеру, який працюватиме на потреби індустріальних парків.

Щоб ця схема запрацювала в Україні, потрібно внести корективи у деякі підзаконні акти. Бо є колізія: законодавство виписане так, що лише один індустріальний парк може бути приєднаний до новостворених мереж. А ми хочемо, щоб ця модель поширювалася одразу на всі, які є в громаді. Зараз у цьому напрямку відбувається надскладна робота і з НКРЕКП, і з Укренерго, і з парламентарями. Ми сподіваємось, що нам вдасться першими втілити у життя таку модель у Вінниці. Якщо це вдасться імплементувати нам, її дія пошириться на всі індустріальні парки країни.

І, звісно, питання кредитування: воно має бути доступним. Кредити під 5-7-9% – це дуже гарна програма, але сьогодні вона має поширюватися не лише на мікро- і малий бізнес, а й на великий. Якщо не буде доступного кредитування, на інвестиції не варто очікувати, бо підприємства в нинішніх умовах фінансово знекровлені. А ті відсоткові ставки, які наразі є на кредитному ринку, для бізнесу вбивчі.

ГРОМАДИ МАЮТЬ РОЗУМІТИ, НАВІЩО ЇМ ІНДУСТРІАЛЬНІ ПАРКИ

- Утім, навіть за наявних умов десь індустріальні парки «вистрілили», а десь існують тільки на папері. Чому так?

- Більшість громад в Україні вважає, що індустріальний парк – це ось, нате вам 10 га поля і робіть там, що хочте. Це абсолютно неправильно, адже на цих ділянках мають бути хоча б елементарні умови для розвитку бізнесу. Повірте, не можна створити з нічого індустріальний парк на базі колишнього колгоспу чи фермерського господарства. Потрібно розуміти, що треба вкладати кошти в інженерну інфраструктуру, причому в комплексі: газ, вода, електроенергія, дощова каналізація.

Наприклад, на даний момент ми вже зробили і водогін з можливістю дебету, достатньою для технологічних потреб усіх резидентів індустріальних парків, і водовідведення, забезпечили газопостачання.

І, звісно, не треба забувати про дороги. До речі, ми цього року хочемо збудувати першу в Україні довговічну бетонну дорогу для наших індустріальних парків. Підготовчі роботи вже виконані, і на даний час ми закладаємо футляри для всіх інженерних мереж. Після того плануємо завести туди підрядника, щоб він мав можливість виконати бетонування.

Або, скажімо, як доїхати персоналу до того індустріального парку? У нас до цих питань комплексний підхід. У 2021 році ми провели тролейбусну лінію до с. Писарівка, яка вирішила це питання для ІП «Вінницький кластер холодильного машинобудування». Їхні працівники мають можливість діставатися на роботу громадським транспортом. А це 660 осіб!

Тому якщо якась із громад планує створювати у себе індустріальний парк, усі ці речі потрібно враховувати. І, головне, громада, яка хоче створити індустріальний парк, повинна розуміти, що в кінцевому результаті вона отримає.

ІНДУСТРІАЛЬНІ ПАРКИ – СПОСІБ ПОВЕРНУТИ УКРАЇНЦІВ З-ЗА КОРДОНУ

- І що ж від створення індустріальних парків врешті отримує економіка міста?

- Наразі за підписаними меморандумами із резидентами індустріальних парків ми очікуємо сумарно близько 9 млрд грн прямих інвестицій. У кінцевому результаті ми отримуємо забудову на рівні 200 тис. кв. м промислових площ. Окрім того, діючі індустріальні парки – це ще й пожвавлення малого і середнього бізнесу, особливо того, який надає послуги.

- А що це означає для такого міста, як Вінниця?

- Це 5,5 тис. нових робочих місць для людей, які отримають стабільний дохід, упевненість у завтрашньому дні, і понад 100 млн грн на рік ПДФО у бюджет міста за нинішнього середнього рівня зарплатні у розмірі 13,8 тис. грн. А це у перерахунку щонайменше плюс одна дорога в місті! Причому це стосується надходження податків тільки від тих людей, які працюватимуть на підприємствах індустріальних парків. Якщо ж урахувати усіх зайнятих у сферах, які утворюються навколо них, можна множити цю цифру на п'ять.

У нас в цілому бюджет громади на поточний рік становить близько 6 млрд грн, із них п'ять – це власні надходження. Якщо зважати на потенційні податки, які з’являться у разі реалізації всіх проєктів індустріальних парків, можна говорити про зростання власних надходжень на 10%.

Але ж не тільки у цьому справа. Є ще одне важливе питання: як нам повернути додому тих українців, які з початку війни проживають за кордоном? Ми маємо їх зацікавити роботою і доходами.

Це також і робочі місця для вимушених переселенців. Щоправда, поки що ми не можемо повною мірою сподіватися на залучення їх до роботи на підприємствах в індустріальних парках. Наразі їхню економічну активність певною мірою гальмують державні виплати, які вони отримують, а також перспектива ймовірної мобілізації, якщо вони офіційно зареєструються.

*   *   *

За словами посадовця, наразі сумарний ступінь реалізації проєктів вінницьких індустріальних парків – близько 10% від запланованого. Війна сповільнила цей рух, але не зупинила, і міська влада вважає, що потенціал цього розвитку – величезний.

Антоніна Мніх, Вінниця
Світлини – Олександра Лапіна і Вінницької міської ради