Центр «Мамине щастя» існує в Дніпрі з 2015 року. Він складається з двох «половинок». Меншої — для одиноких жінок, і більшої — для постраждалих від домашнього насильства чи насильства за ознакою статі жінок з дітьми. Ці два відділення входять до Центру соціальної підтримки дітей та сімей. Одне розраховане на 10 потерпілих самотніх жінок одночасно. Інше — на 40 осіб (до 13 сімей у складі жінок з дітьми). «Мамине щастя» — одна з ланок цілого комплексу допомоги постраждалим від домашнього насильства, яку надають соціальні служби Дніпра.
Війна розширила профіль цього самого «щастя». Тепер у затишних приміщеннях з гарно облаштованими спальнями, кухнями й іншими побутовими кімнатами живуть переселенки із зони активних бойових дій – матері з дітьми та жінки на останніх тижнях вагітності. У розпорядження внутрішньо переміщених осіб з маленькими дітьми міська влада передала також Центри соціальної підтримки дітей та сімей, які раніше назвалися дитячими будинками. Громадяни похилого віку живуть у міському територіальному центрі. На базі одного з приміщень терцентру працює навіть «філіал» управління соціального захисту міста Покровська Донецької області.
Як справляється соціальна сфера Дніпра з напливом внутрішніх мігрантів? З якими викликами стикнулась? Про це говоримо із заступником міського голови, директором департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Едуардом Підлубним.
МЕШКАНЦІ ТЕРЦЕНТРУ СПІВАЮТЬ “ОЙ, У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА...”
— Пане Едуарде, насамперед, хочу поцікавитися долею діток з колишніх дитбудинків, у яких сьогодні розміщуються переселенці. Де вони зараз?
— Діти з наших закладів у перші ж дні війни були евакуйовані до безпечних місць на заході України. Їх там дуже гостинно прийняли. Діти продовжують розвиватись, навчатися, спілкуватися з однолітками на свіжому карпатському повітрі.
— А де тепер розміщуєте жінок, що потерпають від домашнього насилля? Проблема ж не зникла з початком війни?
— Усі послуги, які надавались у мирний час, продовжують надаватись у повному обсязі. Якщо виникає потреба у поселенні жінки з дітьми, яка постраждала від насилля, ми робимо це й надаємо усі належні їй послуги.
— Мене зацікавило, що ви забезпечили умови праці для своїх колег з прифронтової зони.
— Ще у квітні співробітники Покровського управління соцзахисту Донецької області попросили нас прийняти їх на тимчасове проживання. Ми поселили їх в одному з приміщень терцентру й підтримали їхнє бажання працювати дистанційно. Покровчани перевезли своє технічне обладнання (кілька комп’ютерів багато місця в кімнаті не займають), і це дозволило установі повноцінно функціонувати. Колеги мали змогу проводити нарахування допомог і фінансування окремих послуг, які ще надавали на той час спеціалісти, котрі залишались у Покровську. Загалом спеціалістів соцзахисту, які евакуювались до нашого міста з Луганської та Донецької областей і виявили бажання працювати, ми із задоволенням оформили на вакантні посади за фахом.
— Соціальна сфера взяла на себе найважчі категорії внутрішньо переміщених громадян – самотніх людей похилого віку, людей з інвалідністю... Розкажіть про досвід Дніпра у цьому напрямку.
— За час військового стану ми прихистили вже майже тисячу людей цієї категорії. Частина з них оформлена у відділення денного перебування терцентру. Тут проводять лікувальні фізіопроцедури, гімнастику, музичні та хореографічні заняття, надають психологічну підтримку, організовують спільні заходи з благодійниками тощо. Підопічні в’яжуть шкарпетки, роблять заготовки для маскувальних сіток, співають пісень, найчастіше — «Ой, у лузі червона калина». Головне — усі в гурті: і місцеві, й переселенці. Одне слово, люди адаптуються до нових умов життя.
Фахівці закладу допомагають ВПО не тільки у вирішенні побутових проблем, а й надають соціальний супровід: допомагають зареєструватися й отримати статус внутрішньо переміщених осіб, отримати допомогу на проживання, відновити втрачені документи та родинні зв’язки. Якщо когось можуть забрати родичі, направляємо до них. А ні — то у геріатричні пансіонати нашої та сусідніх областей. Буває, відправляємо до спеціалізованих закладів на заході України чи за кордон. Раніше щотижня організовували спеціалізовані евакуаційні потяги для людей з інвалідністю. Зараз — за потреби.У цьому нам сприяє Громадська рада міста.
ГОЛОВНЕ — ПОВЕРНУТИ ВІДЧУТТЯ ЗАХИЩЕНОСТІ
— Дніпропетровщина - друга область після Львівської за кількістю прийнятих внутрішньо переміщених осіб. Наразі тільки в обласному центрі ця цифра сягає 130 тисяч, третина з яких припадає на дітей, пенсіонерів та людей з інвалідністю. Які виклики у зв’язку з цим постали перед соціальною сферою міста?
— Неофіційна цифра біженців, враховуючи тих, хто затримується тут на кілька днів, рази у два більша. Тому з моменту запровадження військового стану всі соціальні установи та виконавчі органи Дніпра працюють у посиленому режимі. Ще 24 лютого наш департамент прийняв рішення про розміщення громадян, які тимчасово прибули до Дніпра із зони бойових дій, в установах та закладах соціальної сфери. А у квітні ми розробили програму підтримки внутрішньо переміщених осіб, якою передбачено проведення низки заходів для забезпечення для них належних умов інтеграції та адаптації: надання інформативної, правової, медичної та соціальної допомог, освітніх послуг, послуг з тимчасового проживання.
На початку війни соцпрацівники закуповували для підопічних продукти, робили запаси, збирали тривожні валізки, шукали безпечні місця для можливої евакуації, надавали психологічну підтримку, вселяли віру і впевненість у тому, що при них є кому піклуватися.
Згодом додались внутрішньо переміщені одинокі особи. Переважно це старенькі, люди з інвалідністю, які втратили житло, майно, своє затишне життя, по кілька тижнів провели в укриттях, ховаючись від обстрілів. Їх необхідно було, насамперед, обігріти, нагодувати, помити, переодягнути, а головне — повернути відчуття захищеності.
Одночасно в наших відділеннях перебувало до 30 осіб, які потребували цілодобової допомоги в самообслуговуванні, а приміщення геть не були пристосовані для цього. Ми мали дуже оперативно створити необхідні умови для комфортного проживання. До роботи підключились місцева влада, волонтери, благодійні організації. У короткі терміни були обладнані затишні кімнати відпочинку, їдальні, душові кімнати та кімнати для приготуванні їжі, організовано харчування.
Водночас з цими людьми працювали психологи, медичні, соціальні працівники, налаштовуючи на їх те, що необхідно починати життя з початку.
— А як внутрішньо переміщеній людині з інвалідністю потрапити під опіку соціальних працівників у такому великому місті?
— Уже 24 лютого на залізничному вокзалі прибулих зустрічали волонтери з департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання міської ради. Координаційний центр волонтерів Дніпра надавав (і продовжує далі надавати) першу гуманітарну, медичну й психологічну допомогу, годує, займається розселенням по притулках, орієнтує щодо наявності вільного житла, навіть влаштовує дітей до школи. Особливо спекотно було у березні-квітні, зараз трохи спокійніше, але міграція відбувається постійно. Фахівці наших установ постійно співпрацюють з Координаційним центром волонтерів Дніпра у його приміщенні: надають людям інформаційну та соціальну допомогу.
Нас виручає служба соціального таксі. Мікроавтобусами відвозимо найтяжчих евакуйованих до місць тимчасового мешкання. Згодом, якщо вдається знайти їхніх родичів чи людей, готових забрати їх до себе, так само транспортуємо на вокзал.
Переселенців приймають і розміщують у школах, комунальних закладах, гуртожитках підприємств, приватних помешканнях, тимчасово пристосованих приміщеннях.
ПРОДУКТИ, ТЕХНІКА І ГРОШІ: УКРАЇНЦІ ТА СВІТ ДОПОМАГАЮТЬ БІЖЕНЦЯМ
— У яких формах допомагають справлятися із ситуацією благодійники?
— Чимало волонтерських організацій та осередків забезпечували і продовжують забезпечувати переселенців грошовою та інформаційною допомогою, харчуванням, предметами побуту. Департамент постійно працює над розширенням зв’язків із міжнародними та місцевими фондами, громадськими організаціями, підприємствами, підприємцями, благодійниками. Запрошуємо їх до себе, показуємо та розповідаємо про нашу роботу, наші потреби.
Ми безмежно вдячні кожному, хто нам допоміг. Зокрема, громадська організація «Мотивація життя» передала нам тонни найнеобхідніших продуктів, з яких ми формуємо пакунки з гуманітаркою; благодійна організація «Надія та житло для дитини» забезпечила окремі сім’ї переселенців наборами постільної білизни, рушниками, матрацами тощо.Багато власників кафе продовжують безплатно готувати обіди для переселенців.
Влада Дніпра першою в Україні налагодила співпрацю з міжнародними благодійними організаціями, які надають матеріальну та продуктову допомогу. Так, завдяки World Food Programme (Всесвітня продовольча програма ООН) ми отримуємо борошно, горох, макаронні вироби, олію. Це дозволяє нам раз на місяць передавати підопічним продуктові набори.
Фінансову допомогу в розмірі 2200 гривень на кожного члена родини протягом трьох місяців переселенці можуть отримати завдяки грошовій програмі World Food Programme. Цю «опцію» ми пришвидшили, впровадивши подачу заявки на допомогу через сканування QR-коду. Це таке ноу-хау від ООН – шляхом сканування завантажити інформацію про себе і якнайшвидше отримати запрошення для одержання коштів у відділенні банку. Місту Дніпру було надано 15 тис. QR-кодів. Тобто майже 45 тис. переселенців три місяці поспіль отримують додаткові кошти через цю програму. Від подачі заяви до одержання коштів проходить максимум тиждень.
Наразі Міністерство соціальної політики України уклало Меморандум про співпрацю з цією організацію, і таку допомогу вже почали отримувати по всій території України. Але починалося все з Дніпра, Житомира та Вінниці.
Ми активно співпрацюємо також з французьким агентством з технічного співробітництва та розвитку ACTED за Програмою надання багатоцільової грошової допомоги ВПО. Наші переселенці вже отримали допомогу від нього. Окрім того, агентство придбало для територіального центру дві пральні машини та сушки для білизни, проплатило покупку двох бойлерів, завдяки чому були установлені додаткові душові кабіни.
«ЦЕ ВАМ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ»
— Нині в Україні набирає популярності благодійна акція «Це вам від щирого серця», яку започаткувала одна з мереж роздрібної торгівлі. Знаю, її механізм був відпрацьований у Дніпрі. Розкажіть про це детальніше.
— Міськрада Дніпра першою в Україні підтримала ініціативу дирекції мережі супермаркетів, головний офіс якої знаходиться в нашому місті. Механізм благодійної акції був напрацьований ще під час карантинних обмежень. Мета проєкту, який підтримує Фонд соціального страхування України, — допомогти тим, хто опинився у складних життєвих обставинах. А допомогти просто: достатньо зайти на сайт і оплатити продуктовий набір з восьми позицій за 250 або з шістнадцяти за 500 грн (до нього, окрім базового набору продуктів, входять ще й засоби особистої гігієни та побутової хімії). І не забути вказати, що це покупка для мешканців Дніпра.
Кошики з товарами благодійники можуть оплачувати з будь-якої точки світу — до оплати приймаються всі міжнародні системи. А нещодавно умови цієї акції стали ще привабливішими: якщо благодійник розраховується банківською карткою Mastercard, то списані кошти подвоюються, таким чином, кількість наборів помножується на два.
Раз на тиждень оплачені благодійниками пакунки кур’єри мережі маркетів доставляють до терцентру, звідки наші співробітники розвозять їх самотнім людям похилого віку, які опинилися у складних життєвих обставинах. У Дніпровському міському територіальному центрі на обліку перебувають близько 10 тис. осіб, з яких понад 5 тис. потребують догляду вдома. Після введення воєнного стану таких людей у місті стало більше.
МОЛОДЬ ПЕЧЕ СМАКОЛИКИ Й ОБИРАЄ ДНІПРОВСЬКІ ВИШІ
— Але ж, як кажуть, не хлібом єдиним…
— Звісно! Дніпро — сучасне, прогресивне місто, яке до того ж знаходиться у чудовій місцевості. Молоді переселенці виявили бажання ознайомитись з дніпровськими красотами. У соціальному гуртожитку, який також розмістив на своїй території переселенців, було створено цілу туристичну програму. У вільний час, за підтримки керівника закладу, проводяться екскурсії по прилеглій місцевості. Навіть розроблено маршрути до екопарку «Придніпровський» та місцевого кар’єру. Молодь у захваті! Багато хто вирішив вступати до дніпровських навчальних закладів, аби залишитись у місті якнайдовше.
Окрім того, у соціальному гуртожитку з’явилася нова добра традиція — щотижневе випікання смаколиків для бійців територіальної оборони. Готувати з тіста можуть уже навіть хлопці.
Інтерв’ю взяла Ганна Волкова
Фото надане Едуардом Підлубним
Матеріал підготовлений у рамках проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», який реалізує Мінсоцполітики України за підтримки Світового банку