Літні екскурсії Хмельниччиною: замки, храми та англійські парки

Музеї, замки, палаци, зелені садиби Хмельниччини давно оголосили про старт туристичного сезону. Цього року він непростий, адже в умовах війни не всі мають можливість і сміливість подорожувати. Водночас мандри відносно спокійними регіонами України – це інвестиція у вітчизняну туристичну галузь та підтримка бізнесу, який залишається на плаву і сплачує податки.

Люди, що через війну вимушено залишили свої домівки та переїхали до Хмельницького, мали нагоду послухати лекції про Поділля, дізнатися, які локації там варто відвідати, та подумки повернутися у мирне життя.

Курс лекцій «Поділля: плануємо повоєнні екскурсії» у Хмельницькому обласному художньому музеї проводила мистецтвознавець та історик Катерина Липа, яка на початку війни виїхала з Києва, та разом із сім’ю знайшла прихисток на Хмельниччині.

МІЦНІ ТА НАДІЙНІ МУРИ ПОДІЛЛЯ

Мистецтвознавець, історик архітектури, авторка науково-популярних і  художніх книг, старший науковий співробітник Музею історії міста Києва Катерина Липа давно досліджує фортифікацію Поділля, а сюжети про нього закарбовані на сторінках двох її пригодницьких романів - «Слуги яструба і лілей» та «Слуги яструба і лілей. Повернення».

Про свій інтерес до Поділля пані Катерина розповідає так: «Розумієте, я росла в Радянському Союзі, в якому зацікавлення українською історією не дуже віталося. Мої батьки архітектори, і в їхньому середовищі намагалися їздити пам’ятками, а коли я підросла, мене теж із собою брали. Тобто я з дитинства мала уявлення про історію української архітектури. Коли ми їздили, бачила дуже багато понівечених церков, костелів, синагог. Пам’ятаю костел, у якого згори поскидали вівтарні скульптури, це далеко не Пінзель, а все простіше, але ті піднесені благословенні руки і відбиті голови з усмішками – це було жахливо. Взагалі сплюндровані сакральні споруди – це жахливо. А замок сприймається приємніше, цікавіше і без болю, бо така в нього доля, що його час від часу валяють».

Катерина Липа каже, що на початку війни саме Поділля стало прихистком для її сім’ї. Оскільки вона давно досліджує його фортифікацію, то добре знайома з керівниками багатьох заповідників і замків.

«На початку війни мій син наполіг, щоб наша родина виїхала з Києва. Він говорив: «У тебе купа директорів замків знайомих, зв’язуйся з ними, треба їхати десь у тихе місце». Перші дні війни сама дивувалася, бо це ж треба було, починаючи зі студентських курсових, займатися подільською фортифікацією, щоб Поділля потім прихистило мене, родину та друзів. Ми трохи побули в Меджибожі, де директор заповідника (Державного історико-культурного – авт.) Олег Погорілець та його заступник Ігор Западенко допомогли нам прилаштуватися. Там поволонтерили в замку, помили археологічну кераміку, і потрібно було знайти місце, де можна зупинитися на більш тривалий час, бо Меджибіж крихітний», - розповідає Катерина Липа.

Науковиця звернулася за допомогою до в.о. директора Хмельницького обласного художнього музею Олени Михайловської, з якою вони давно знайомі, і так Катерина Липа оселилися у селі Шарівка. Переїзд теж став символічним, адже це село відоме своєю фортифікаційною спорудою – Покровською церквою-фортецею.

Катерина Липа говорить, що не могла сидіти, склавши руки, тож запропонувала художньому музею, в якому якраз запрацював артхаб, проводити пізнавальні лекції про Поділля, орієнтовані на переселенців.

За її словами, мета таких лекцій – познайомити людей із Поділлям, аби ті знали, де опинилися. Водночас лекції орієнтовані й на те, аби відволікти аудиторію від переживань, подарувати людям гарний настрій і надію на майбутнє.

РЕАБІЛІТАЦІЯ МИСТЕЦТВОМ

Хмельницький обласний художній музей підтримав ідею Катерини Липи, запровадивши курс лекцій «Поділля: плануємо повоєнні екскурсії».

Як розповіла в.о. директора музею Олена Михайловська, заклад переформатував свою роботу в умовах війни.

«Наш заклад не може працювати під час воєнного стану як музей, тобто демонструвати скарби і шедеври, які маємо. Ми з колегами впродовж першого тижня війни перемістили в безпечне місце всі наші твори і побачили, що в нас чудове приміщення в центрі міста. А тим часом у Хмельницький приїжджали люди зі сходу, півдня і ми розуміли, що просто так лишити музей зачиненим і казати, що ми будемо займатися нашою внутрішньою роботою, було б абсолютно неправильно. Тому я запропонувала створити артхаб і тим самим продемонструвати, наскільки культурні інституції життєздатні та пластичні в нинішніх умовах», - ділиться пані Олена.

Музейний артхаб розробив цікаві заходи за участі художників, музикантів, фотографів, літераторів. Окрім дітей там передбачили і програму для дорослих. Так у музеї проводять майстер-класи, кінопокази, лекції, літературні читання.  До цих заходів залучають і фахівців з культури та мистецтва, які вимушено переїхали до Хмельницького з інших регіонів, аби вони теж відчували себе потрібними.

Долучилася до музейних подій і Катерина Липа. Її лекції відвідували не лише жителі Хмельницького, а й люди з Харкова, Києва, Маріуполя, півдня України. Чимало з них до війни планували відвідати Поділля, але волею долі опинилися там не як туристи.

«Реабілітація і психологічна допомога мистецтвом дуже допомагають людям із травматичним досвідом повернутися до нормального життя. Коли хтось говорить, що мирна культура не на військову тематику зараз не на часі, це неправда, бо не можна весь час перебувати у стресі, адже це втрата сил і здатності боротися», - додає керівниця музею.

Із 8 березня, відколи в художньому музеї працює арт-хаб, там прийняли вже понад 5 тисяч людей.

ЗАМКИ, ЦЕРКВИ-ФОРТЕЦІ Й АНГЛІЙСЬКІ ПЕЙЗАЖНІ ПАРКИ

Під час лекцій Катерина Липа розповідала про історію Поділля, його замки, сакральні споруди подвійного призначення (виконували функцію сакральних і оборонних – авт.), оборонні міста та палацово-паркові ансамблі Поділля.

На прохання Укрінформу, Катерина Липа, назвала ТОП-5 локацій Хмельниччини, якими варто спланувати свої екскурсії.

1. Кам’янець-Подільський

«У Кам’янець все одно всі поїдуть, адже це must-see. Там дуже багато туристів, і я б радила їхати туди не у святкові дні чи на фестиваль, а коли людей небагато, можна навіть узимку. Тоді Кам’янець – це просто картина Брейгеля. У вас буде можливість правильно відчути це місто, спокійного його роздивитися, позазирати в каньйон, пройтися різними цікавими місцями», - говорить дослідниця.

Серед найпопулярніших локацій міста - Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник, Руська і Польська брами, кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла, Смотрицький каньйон, міст «Лань, що біжить», музей мініатюр «Замки України».

2. Меджибізький замок

«Державний історико-культурний заповідник «Межибіж» дуже динамічно розвивається. Там постійно багато чогось нового і цікаві екскурсії. До війни в заповіднику велися археологічні розкопки, під час яких щоразу знаходили щось цікаве, підтвердження якихось гіпотез, якісь несподівані речі, і це одразу включалося в екскурсію. Там цікава постійна експозиція», - радить Катерина Липа.

Заповідник «Межибіж» створений на базі Меджибізької фортеці ХVІ-XIX ст. На території замку працюють кілька музеїв, де є нагода ознайомитися з історією фортеці та містечка, а також побачити цікаві археологічні артефакти, знайдені на її території. Там також діє Музей пам’яті жертв Голодомору. На подвір’ї фортеці триває реконструкція палацу Сенявських XVI ст. Туристи можуть зайти до діючої нині Свято-Миколаївської церкви (ПЦУ), побудованої у 1586 році, що є пам’яткою національного значення.

3. Сатанів

Улюблене місце Катерини Липи на Поділлі – це селище міського типу Сатанів, що також відоме своїм бальнеологічним курортом:

«Там прочитується ринкова площа, зберігся замок, уціліла навіть одна башта останньої чверті XIV ст., міська брама, що взагалі величезна рідкість у наших умовах, тому що найбільші і найтяжчі удари завжди припадали на браму, тож  їх мало збереглося в Україні. У Сатанові також є оборонна синагога, розкішний єврейський цвинтар, оборонний Троїцький монастир, залишки монастирських фортифікацій, оборонна вежа, церква, печерна частина монастиря. Це надзвичайно цікаве і мальовниче місце, але перш ніж їхати в Сатанів, треба про нього трішки почитати».

4. Оборонні храми в Сутківцях і Шарівці

Недалеко від Хмельницького в напрямку Кам’янця-Подільського розташовані дві важливі сакральні оборонні споруди.

Зокрема, в селі Сутківці є Покровська церква ХV-ХVІ ст., що за своєю архітектурою та планувальною системою не має аналогів в Україні. Окрім того, це єдиний середньовічний оборонний храм тетраконхового типу, характерними ознаками якого є квадратний центральний зал із прилеглими до нього, як пелюстки, чотирма напівкруглими апсидами. У церкві досі збережені амбразури для гармат. До того ж у селі є залишки замку.

Село Шарівка відоме своєю Покровською церквою, що датується серединою XV ст. У її інтер’єрі збереглися три шари живопису, найдавніший з яких належить пензлю відомого українського живописця-монументаліста Йосифа Прагтля.

5. Англійські пейзажні парки в Самчиках і Маліївцях

Перлина Самчиків – це палацово-парковий ансамбль XVIII-XIX, який ще називають «маленьким Версалем». Палац складається з 22 залів і кімнат, серед яких немає однакових. Його будівля оточена парком, що поєднує французький регулярний та англійський пейзажний стилі. Там росте понад 280 видів кущів та дерев, серед яких 150-річна ялина європейська та ялина повисла, якій понад 280 років.

Село Маліївці відоме палацом Орловських, закладеним 1788 року. Будівля зведена у стилі раннього французького класицизму. Палац оточений парком зі ставками, фонтанами, тут росте понад 80 видів старих дерев. З-поміж іншого там збереглася водонапірна вежа та джерело питної води. Туристів до Маліївців вабить і 18-метрова скеля з водоспадом, усередині якої розміщена двоповерхова печера, пов’язана з давнім монастирем. Будівля палацу використовувалася для потреб дитячого протитуберкульозного санаторію «Світанок», який у 2021 році ліквідували і створили там обласний історико-культурний музей.

Ірина Чириця, Житомир

Фото автора і надані Хмельницьким обласним художнім музеєм, а також з відкритих джерел