Небажана вагітність: У кого спитати поради?

Коли жінка дізнається про свою вагітність, може переживати різні емоції. Хтось цьому безмежно радіє, в когось усвідомлення такого факту провокує стрес, бо проти народження дитини – оточення та обставини, тому жінка іноді наважується на аборт.

Українське законодавство дозволяє повнолітній жінці штучне переривання вагітності при терміні до 12 тижнів, а до 22 тижнів – за медичними показами, коли є загроза життю мами та дитини. Періодично у Верховній Раді з’являються законопроєкти про заборону абортів, які провокують активні дискусії в суспільстві, але законами таки не стають. Водночас на нормативно-правовому рівні у нас не закріплена психологічна допомога жінкам, які мають намір перервати вагітність.

Міжнародний благодійний фонд «Місія в Україну», що працює на Житомирщині з 1998 року, допомагає жінкам із небажаною вагітністю. Фахівці фонду надають психологічну допомогу, після якої частина тих жінок, що збиралися переривати вагітність, змінюють своє рішення і стають мамами. Два основні напрямки діяльності фонду – допомога жінкам із небажаною вагітністю та медико-соціальна реабілітація дітей з інвалідністю.

ВАГІТНИХ НЕ ЗАСУДЖУЮТЬ

Як розповідає заступниця завідувачки відділу з допомоги жінкам у кризових ситуаціях, пов’язаних із незапланованою вагітністю міжнародного благодійного фонду «Місія в Україну» Олена Данилюк, усі послуги там надаються безкоштовно та анонімно.

«У нас у законодавстві, на жаль, немає прописаної норми, що жінка, яка хоче зробити аборт, спочатку має відвідати психолога. Тут потрібно розуміти функцію психолога, який не відмовляє, не вмовляє, ні до чого не примушує. Наше завдання – заспокоїти жінку, аби вона могла розповісти про свої проблеми, розслабитися й отримати інформацію. Ми в жодному разі нікого не засуджуємо. Жінка, яка завагітніла, або може думати, що вона вагітна, перебуває у кризовій ситуації і потребує психологічної допомоги. Коли вона вже в психологічно стабільному стані вирішуватиме, робити їй аборт, чи зберігати дитину, то це буде більш виважене рішення. Дуже часто жінки саме на емоціях ідуть робити аборт, або коли вже великий термін вагітності і штучне її переривання неможливе, вони викликають собі пологи пігулками, причому без медичних показів. Прикро, що жінки дізнаються про них із реклами, читають в Інтернеті і приймають такі препарати, навіть не знаючи точно, чи вони вагітні. Після цього вони можуть потребувати госпіталізації. Для жінок у нас також доступна така послуга як тест на вагітність», – розповідає Олена.

За її словами, причин, які спонукають жінку до переривання вагітності багато. Серед них – конфлікт із батьком дитини, нестабільна фінансова ситуація, страх втратити роботу, осуд з боку оточення. Також не всі жінки та чоловіки знають про внутрішньоутробний розвиток дитини та наслідки сексуальних стосунків до шлюбу.

«Інколи є такий стереотип, що до нас звертаються малозабезпечені люди або ті, хто мають залежності. Ні, до нас приходять і забезпечені жінки, які мають роботу. Ми радимо жінці передовсім звернутися до лікаря, бо ми не лікарі, а в неї можуть бути проблеми з вагітністю. Приходять і чоловіки. Вони звертаються, коли дівчина або дружина вагітна, а майбутній тато не знає, що роботи. Є випадки, коли приходять сімейні пари і ми їх консультуємо», – додає Данилюк.

Після того, як жінка отримала психологічну допомогу, вона самостійно приймає рішення щодо своєї вагітності. Хтось її зберігає, а дехто все одно йде на аборт. У фонді наводять приклад молодої жінки, яка завагітніла після зґвалтування і не змогла прийняти свою дитину, тому після народження вона від неї відмовилася, але залишила в лікарні, а не на вулиці.

Олена Данилюк каже, що зараз консультує 13-річну дівчинку, яка завагітніла від свого 18-річного хлопця. Психологічну допомогу надавали і її мамі. Майбутній тато не відреагував на вагітність, але дівчинка за підтримки батьків вирішила народжувати. Вона додає, що з метою профілактики ранньої вагітності фонд проводить просвітницьку роботу серед молоді щодо культури статевих відносин.

«Місія в Україну» підтримує жінок не лише психологічно, а й матеріально. При потребі малозабезпеченим вагітним можуть надати благодійну та гуманітарну допомогу – необхідні речі, одяг для малюка і мами, а після народження дітей – продуктові набори, харчування для немовлят та медикаменти.

Консультант-психолог Олена Касянчук працює в благодійному фонді вже 19 років. На запитання, що найскладніше в роботі з жінками, вона відповідає:

«Складно досягти порозуміння і того рівня довіри від жінки, який дозволив би їй не хвилюватися і не приховувати. Можливо, вона себе вже сама засуджує, але не хотіла би, щоб її засуджували інші. З першого разу відкривається не кожна людина. Жінка може спочатку соромитися. Наша робота не обмежена часом, вагітні приходять до нас стільки, скільки їм потрібно, або телефонують. Ми проводимо групові зустрічі для жінок, які були в подібній ситуації, бо історія однієї жінки може надихнути, підбадьорити, підтримати іншу. Найприємніший момент, коли ми бачимо, що жінка з радістю прийняла рішення на користь народження дитини».

Фахівці фонду розповідають, що у 1998 році, коли почали працювати на базі міської лікарні Житомира №1, проводили там по 12-14 консультацій для жінок щоденно. Психологічну допомогу жінкам надають 5 фахівців.

КОЛИ ВЕСЬ СВІТ ПРОТИ ТЕБЕ

Благодійний фонд «Місія в України» вирішив уперше поділитися історіями жінок (з їхньої згоди), які завдяки психологічній підтримці не позбулися вагітності, а переоцінивши ситуацію, народили дітей.

Катерині (жінка не називає свого прізвища) зараз 47 років. Вона мама чотирьох дітей. Після двох вагітностей була впевнена, що більше не зможе народити. Коли ж завагітніла втретє, не знала, що робити, бо всі навколо стверджували, що дитина їй не потрібна.

«У мене четверо дітей, двоє від першого чоловіка і двоє – від другого. Мала двох дітей, і після проблем зі здоров’ям лікарі сказали, що я не завагітнію, а я завагітніла. Я одна працювала на двох роботах без вихідних, був кредит, за квартиру треба платити, і вже було двоє дітей. Коли пішла на аборт, мені повідомили, що в мене великий термін або двійня. Чоловік нічого не знав. Всі казали, що мені ця дитина не потрібна. На роботі мене дівчата мало не з’їли, мама теж говорила, що про третю дитину не може бути й мови. Мені було дуже погано, бо не мала з ким поговорити», – ділиться жінка.

Катерина каже, що якось проходила повз будівлю «Місії в Україну» і побачила, що там надають допомогу жінкам із небажаною вагітністю. Одного разу вона наважилася туди зайти. Коли чекала фахівця з психологічної допомоги, дуже хвилювалася і не уявляла, як можна довіритися незнайомій людині.

«Я просто говорила, у мене плакала душа, бо не було до кого піти. У церкву не ходила, молитися не вмію, і я знала, що всі ж навколо будуть мене клювати. А ще працювала у шкідливих умовах в онкодиспансері на апараті для опромінення, тож невідомо, яке в мене могло народитися дитя. Спеціаліст поговорила зі мною, я тут виплакалася і вирішила, що буду народжувати. Вдома сказала чоловікові, що вагітна, і він дуже зрадів, бо своїх дітей не мав. Потім і мама з цим змирилася», – говорить Катерина.

Жінка народила третю дівчинку, хоча з першої вагітності мріяла про хлопчика. Її Вероніка захоплюється баскетболом, їй зараз 12 років, а найстаршій доньці – 28. Після народження дитини благодійний фонд допомагав сім’ї продуктами та харчуванням для малечі.

Після Вероніки Катерина народила довгоочікуваного сина Вітю. Каже, що про аборт навіть думки вже не було, бо коли дізналася про вагітність, була впевнена на 100%, що в них із чоловіком з’явиться син.

«НЕ МОЖУ ВБИТИ СВОЮ ДИТИНУ»

Тетяна Гніда прийшла на зустріч зі своїм дворічним сином Денисом. Жінці зараз 40 років, це її третя дитина, якої в неї могло не бути.

«Я завагітніла третьою дитиною, коли в мене вже були Надійка і Максим. Розповіла чоловікові, а він сказав, щоб ішла на аборт. Я не наважилася, казала, що не вб’ю свою дитину, і якщо він не хоче, буду виховувати дітей сама. Ми живемо в гуртожитку, у нас кімната 16 квадратних метрів, але ж ми зможемо дати дітям раду. Як мені приходити з Максимом у садочок і згадувати, що вбила свою дитину, з якою зараз могла б гуляти? Це дуже важко», – каже співрозмовниця.

Після того, як упродовж двох тижнів чоловік змушував Тетяну зробити аборт, вона пішла в лікарню. Лікар провів огляд, і жінка вже чекала, що скоро позбудеться вагітності. У коридорі вона зустріла психолога «Місії в Україну» (фахівці благодійного фонду з дозволу керівництва лікарні консультували жінок у медзакладах – ред.) і вирішила, що таки збереже дитину.

«Я про місію раніше не знала. Сіла на тролейбус і з лікарні поїхала одразу туди. Там уже почала заспокоюватися, коли поговорила з психологом. Потім чоловік змирився з тим, що в нас буде третя дитина. На третьому УЗД він попросив роздрукувати фотографію нашого хлопчика. Тепер він дуже любить свого сина, якого ж могло і не бути», – пригадує Тетяна.

ДІТИ НЕ ПРОДАЮТЬСЯ

Олена Малишкіна звернулася в благодійний фонд за рекомендацією працівників соціальної служби, коли не знала, що їй робити з вагітністю та як жити далі з дитиною на руках. Через вагітність їй довелося розлучитися з чоловіком і розпочати життя з чистого аркуша.

Зараз молода мама обіймає свого піврічного синочка Мішу і каже, що це найбільша її радість. Жінка народилася в Краснодоні на Луганщині. З дитинства захоплювалася парашутним спортом, тож захотіла служити в 95-й бригаді в Житомирі. Уклала контракт і проходила службу в Збройних Силах упродовж 2005-2009 років. Потім залишила армію, але додому не повернулася, працювала в Житомирі, а згодом поїхала за кордон, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.

«Мій чоловік – із Сербії. Він запросив мене до себе, ми поїхали в Сербію і там одружилися у 2020 році. Я завагітніла, а чоловік запропонував мені зробити аборт. Я відмовилася, бо дуже хотіла дитину, вона ж у мене перша. Через деякий час він мені каже, мовляв, давай народиш дитину, ми її продамо, а за ці гроші купимо хату або машину. Я через це дуже злякалася. Подумала і подала на розлучення, але заборонила йому в суді говорити, що вагітна, бо нас не розлучили б», – ділиться своєю історією 36-річна Олена.

Знайомий купив їй квиток на літак, і жінка повернулася в Житомир. Певний час жила у своєї подруги, а поїхати на Луганщину до мами не могла, бо боялася.

«Мені порадили звернутися в соціальні служби та цей благодійний фонд. Спочатку мене заселили в кризовий центр, де я й народила. Потім соцслужби допомагали мені оформити документи і забрати сюди маму. Вона заради нас переїхала в Житомир. Міська рада дала нам кімнату в гуртожитку. Нам дуже допомогли люди меблями і хто чим міг. Життя я практично почала з нуля і це можливо. Було важко, але найбільше я рада, що у мене народилося здорове дитя і моє здоров’я ще дозволяє його виховувати. Ми тепер живемо четверо – Міша, я, мама і кіт Боня, якого мама привезла з собою. Мама тут працює, а фонд допомагає нам речами для Міші та продуктовими наборами», – говорить жінка.

Загалом від початку роботи «Місії в Україну» завдяки програмі підтримки жінок із небажаною вагітністю народилися 3000 дітей. У 2021 році до фонду звернулося 911 жінок, з яких 401 зберегла вагітність. У результаті підтримки 415 малюків народилися попри непрості сімейні обставини.

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора та надані МБФ «Місія в Україну»