Старовинна підвода: на таких греків вивозили з Криму

На Донеччині, в селищі Сартана, у Музеї історії та етнографії греків Приазов'я зберігся унікальний експонат – стара підвода, на таких відбувалося переселення греків з Криму до Приазов'я у далекому 1778 році.

Детальніше, з екскурсом в історію, про цей експонат нам розповіла хранителька фонду музею Вікторія Хара.

СІМЕЙНА РЕЛІКВІЯ

За її словами, підвода була подарована музею жителем селища Сартана, тваринником Семеном Партакелою. "Вона належала його предкам, і їй більше 100 років. Імовірно, це підвода навіть тих часів", - каже Вікторія.

Вона розповіла, що в цій підводі все старе, автентичне, крім двох коліс, які через їхній стан довелося свого часу замінити. Крім доданих коліс, цю підводу ніколи не реставрували, жодної деталі більше не замінювали, вона має первозданний вигляд. Розмір її - 2,5 на 1,3 метра. Ця підвода в родині Партакела довгий час дбайливо зберігалася під навісом, не використовувалася в господарстві і передавалася від покоління до покоління. Такі підводи - поодинокі екземпляри, що збереглися до наших днів. Навіть у краєзнавчому музеї Маріуполя немає подібної, хоча там багато експонатів присвячено грекам-переселенцям.

А переселення їх з Криму в 1778 році почалося після видання російською імператрицею Катериною II указу про виведення з Кримського ханства православних греків (румеїв і урумів) до Приазов'я.

ДОВГА ДОРОГА З КРИМУ ДО ПРИАЗОВ'Я

Згідно з історичними даними, у 18 столітті в Російській імперії вирішили заселити степові землі в Приазов'ї. Катерина II обрала для цього кримських греків. Із закінченням війни в 1774 році переселення греків з Криму стало метою імперської політики для зміцнення південних кордонів держави.

Вікторія Хара нагадала, що переселення організовували Григорій Потьомкін, Петро Румянцев, Олександр Суворов, митрополит Ігнатій з духовенством - під особистим контролем Катерини II.

Суворов звернувся до губернатора Азовської губернії Василя Черткова з проханням надіслати до Криму 6000 параволових підвод для перевезення людей і майна. І наприкінці серпня 1778 року такі підводи почали прибувати до Криму партіями по 50-100 штук. Загалом Азовський губернатор надіслав їх 2400.

У записці до фельдмаршала Румянцева Суворов зазначав: "Вывод крымских христиан кончен. Обоего пола отправилось в Азовскую губернию 31 098 душ. Генерал - поручик Суворов. 18.09.1778 г.".

Сумарно, за відомостями Суворова і митрополита Ігнатія, сім'ї кримських греків були відправлені на чужі для них землі з 80 населених пунктів. До місця призначення дісталися не всі, понад 2,5 тисяч загинули.

Усі переселенці йшли пішим ходом, на підводах дозволяли сидіти тільки немічним і старим людям, а також маленьким дітям. Взагалі, на такі невеликі підводи можна було поскладати лише найцінніше з колишнього господарства та провіант в дорогу. Гнали на нове місце і свою худобу - овець, баранів.

На материку греки-християни тимчасово облаштувалися в Олександрівській фортеці (нині тут розташоване місто Запоріжжя). Тут вони проходили карантин, а потім їх відправляли далі для розміщення на зиму по селах і хуторах. Та зимівля для людей була дуже важкою. В дорозі і взимку 1778-1779 рр.. греки зазнавали величезних страждань, брак одягу, продовольства, підготовлених для зимівлі жител. Серед переселенців лютували масові епідемії.

Спершу грекам запропонували для поселення територію в Марієнпольському повіті - це район нинішнього Павлограда в Дніпропетровській області. Але вони відкинули цей варіант через брак в тій місцевості лісу і прісної води. І тоді, у вересні 1779 року, Потьомкін видав ордер, за яким кримським грекам відводилася територія Павловського, а згодом - Маріупольського повіту Азовської губернії.

28 вересня 1779 року Потьомкін підписав розпорядження Азовському губернатору Черткову «Об отводе вышедшим из Крыма грекам земли», в якому визначалися межі виділеної переселенцям території, вони відповідали кордонам «Павловского уезда». Повіту присвоювалася нова назва - Маріупольський, а місто Павловськ, яке незадовго до цього виникло в гирлі річки Кальміус, отримало назву Маріуполь. Межі були такими: землі від Азовського моря на півдні до річки Вовчої - на півночі, і від річки Берди на заході до річки Кальміус - на сході.

Отже, було засновано 21 грецьке село. Греки, називаючи свої села, використали назви старих кримських поселень - Ялта, Старий Крим, Урзуф, Чермалик, Карань, Богатир, Каракуба, Мангуш, Сартана тощо.

За словами Вікторії, відомо, що митрополит Ігнатій домігся створення грецького повіту на півдні Азовської губернії і 29 листопада 1779 року отримав жалувану грамоту, підписану Катериною II в травні 1779 року. Цей документ і карта майбутнього повіту, що до нього додається, визначили місце остаточних поселень греків і розташування міста Маріуполя.

Основні пункти грамоти - це територіальна автономія, духовна автономія, звільнення населених пунктів від військових постоїв, а греків - від служби в армії, звільнення від податей на 10 років. Їм було дозволено вільно торгувати в межах держави і за її межами, будувати заводи, фабрики, розводити сади і займатися виноробством.

Коли греки прибули, Маріуполь, Павловськ, був невеликим містом. А через рік, після першого перепису населення (у червні 1781 р.) Маріупольського грецького повіту, в Маріуполі налічувалося вже 596 дворів і 2725 осіб населення.

Переселені греки зайнялися насамперед скотарством (вівчарством), землеробством, і на той момент їхні стада налічували вже понад 10 тисяч голів.

"Наші греки тут зберегли свою мову. Навіть з Греції приїжджають люди і запевняють, що тут у нас розмовляють мовою, якою розмовляли їхні прабатьки. У нашому фольклорі збереглися старовинні грецькі пісні, які греки привезли до Криму, а потім у Приазов'я», - додала Вікторія Хара.

ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЧИ ДЕПОРТАЦІЯ?

Варто зазначити, що переселення греків з Криму до Приазов'я - одна з багатьох неоднозначних сторінок історії, яку не до кінця дослідили і по-різному оцінюють українські вчені. Чимало істориків в Україні вважають це переселення однією з перших депортацій, організованих Московською імперією. У такий спосіб Росія часів Катерини ІІ вирішила відразу кілька важливих для неї стратегічних завдань: витіснила за допомогою переселенців з Приазов'я українських козаків, які все ще залишалися там після знищення Січі, підірвала економічну могутність Криму, виселивши звідти греків-християн, які займалися на півострові землеробством і скотарством. Ну, і зрештою, імперія заселила пустельні тоді землі Приазов'я працьовитими греками.

Що ж до Музею історії та етнографії греків Приазов'я, то Вікторія Хара зазначила, що є ще багато експонатів, які зберігаються сьогодні у фондах музею в Сартані і можуть розповісти про життя греків на території України.

Однак стара підвода - один з найцінніших, і нагадуватиме багатьом поколінням про ту далеку подію в історії – переселення греків з Криму до Приазов'я.

Олена Колгушева, Маріуполь

Фото автора