Банк, де національне багатство тримають при мінус 20

Банк, де національне багатство тримають при мінус 20

Укрінформ
Тут зберігають тисячі зразків насіння, без якого неможливі продовольча безпека і розвиток сільського господарства

У Національному центрі генетичних ресурсів рослин Інституту рослинництва ім. Юр'єва (Харків) в особливих умовах у герметичній тарі зберігається більш як 151 тис. зразків насіння. Це матеріал для селекції нових сортів сільськогосподарських культур і досліджень. Тому головне завдання співробітників – поповнювати та зберігати насіннєву колекцію в життєздатному стані та генетичній незмінності навіть протягом сотні років. Як це роблять, побачили кореспонденти Укрінформу.

З НАТХНЕННЯМ ПЕРШИХ СЕЛЕКЦІОНЕРІВ

Нашу розмову з заступником директора з наукової роботи з генетичними ресурсами рослин Інституту рослинництва ім. Юр’єва Віктором Рябчуном починаємо, розглядаючи альбоми-каталоги – колекції різних культур.

«Чому так важливо було створити власний генбанк? Різноманіття рослин – основа високопродуктивного і стабільного сільського господарства, національної продовольчої безпеки. Змінюються клімат, соціальні умови, якісь сорти відходять, але ж вони містять цінні гени. Зараз внаслідок науково-технічного прогресу відбувається «ерозія генофонду», тобто на величезних площах різноманіття сортів замінюється одним чи кількома сортами, які на сьогодні вважаються найбільш урожайними і прибутковими. Маємо генетичну однорідність посівів. Але при цьому, як показав досвід людства, зростає вразливість до шкідників і хвороб, погодних чинників. І дестабілізується виробництво продуктів харчування. Зникають не лише окремі сорти, а культури, кожна з яких цінна», – говорить Рябчун.

Віктором Рябчуном
Віктор Рябчун

Забігаючи наперед, скажу, що насіння в самому генбанку зберігають у холоді, але «морозять» тут не лише рослини – приміщення, де ми перебуваємо з Віктором Кузьмовичем, не опалюється. Звісно ж, наукова установа змушена економити. Співробітники «зимують» в іншій будівлі у колег. Однак це не знижує їхній робочий і наукових дух.

«Це ж пам’ятник архітектури! У 1908 році побудували, коли тут створили першу в тодішній Російській імперії сільськогосподарську дослідну станцію. Під керівництвом професора Петра Будріна об’єднали зусилля науковці, селекціонери, агрономи, яких ще було зовсім небагато, з Харкова, Полтави та Сум. Тут же аура особлива. І будівля яка красива, за шведським проєктом, хоча, на жаль, осипається фасад – на ремонт немає коштів», – підключається Роман Богуславський, провідний науковий співробітник центру генетичних ресурсів рослин.

У напівпідвалі цієї будівлі пророщують насіння жита, пшениці, тритикале, а потім паростки проморожують, наприклад, при мінус 18-ти. Після подальшого відростання можна оцінити морозостійкість сорту.

«Камери там уже сучасні, та методологія фактично та сама, що була при Василі Юр’єві», – зазначає Віктор Кузьмович.

НОВІ СОРТИ МАЮТЬ ОСОБЛИВУ ЦІННІСТЬ

Від будівлі прямуємо в найстаріше сховище, також зведене в 1908 році. Дорогою Роман Богуславський додає: до 1962 року звідси і аж до аеропорту простягалися поля, загалом до 3000 га. «Цей район так і називали, коли почали будувати «хрущовки» – «Селекційна», – зазначає вчений. Установа, яка тоді називалася Український науково-дослідний інститут рослинництва, селекції і генетики, отримала землю в області. Зараз у структурі інститут має Устимівську дослідну станцію рослинництва (Устимівка Глобинського району на Полтавщині), ДП «Елітне» (с. Елітне під Харковом) та ДП «ДГ «Пантелеймонівське» (с. Червона Хвиля, Куп’янського району Харківщини).

«Дослідних полів удосталь, якби до них ще техніки нової», – говорить Віктор Рябчун.

Заходимо до сховища. Тут зразки переважно зернових і зернобобових рослин зберігаються у герметичних скляних пляшках, саме з них і починався генетичний банк рослин у 1992 році. На стелажах – багато зразків, які вже не вирощуються. Це, наприклад, сорти пшениці, що не є такими морозостійкими, як сучасні, але містять певні цінні гени.

«Це сховище з нерегульованою температурою для короткострокового зберігання – до 15 років. Середня річна температура в цьому приміщенні 9 градусів. Звичайно, що лікарські та овочеві культури так зберігатися не можуть, а зернові та зернобобові протягом певного часу – так. Зараз тут 7 тисяч зразків, – говорить провідний науковий співробітник Національного центру генетичних ресурсів рослин Ольга Задорожна. – Для самозапильних рослин кількість насінин, що закладається у сховище, має бути не менше 4 тисяч, а для перехреснозапильних (це соняшник, жито) потрібно – 4-12 тис. насінин».

Але більшість зразків насіння все ж таки зберігаються у сучасних сховищах, відповідно до міжнародних стандартів – з вологістю 5-7% та при мінус 18 градусах. Для олійних культур вологість узагалі має становити 3-5%.

Наразі зразки зі скляної тари поступово перепаковують у спеціальні пакетики з багатошарової фольги та поміщають у спеціальні камери. Усього їх три: одна холодильна, де підтримується температура від 0 до +4 градусів, та дві морозильних – там 18-20 градусів зі знаком «мінус». Зразки, які частіше надаються для досліджень за запитами державних і приватних організацій, зберігаються у «теплішій» камері.

«Сьогодні в нас зібрано 151,3 тис. зразків 544 культур 1802 видів рослин. Це різноманіття переважно тих культур, які вирощуються чи колись вирощувалися на українській території. Є такі зразки, що відомі понад 100 років, так звані «місцеві» сорти, зокрема, пшениці та ячменю. Це результат «народної селекції» багатьох поколінь. Їх, звичайно, треба зберегти. Бо вони характеризуються різноманітною якістю продукції, високою пристосованістю, стійкістю або толерантністю до шкідників і хвороб. Й особливу цінність мають нові сорти. Їхні покращені властивості відповідають потребам людей – своєю якістю, валовим збором. Такі зразки потрібні для створення нових сортів», – говорить Віктор Рябчун.

Також науковці намагаються збирати потенційно цінні для нас зразки – насіння рослин, що могли б вирощуватися в Україні. Дістають насіння завдяки міжнародному співробітництву з генбанками та іншими науковими установами світу.

ДЛЯ ЗРАЗКІВ НЕ ВИСТАЧАЄ МОРОЗИЛЬНИКІВ

Як закладається насіння на середньострокове та довгострокове зберігання, показує науковий співробітник, відповідальний за зберігання зразків, Микита Скороходов.

«Ось зараз маємо 140 зразків пшениці – в паперових пакетах, кожний вагою 350 грамів. Ці зразки надіслала наша Устимівська дослідна станція. Ми закладаємо зерно для сушіння у спеціальній камері. У ній встановлено шведський осушувач повітря. Насіння розкладається рівномірно. Поки триває сушіння, набиваємо етикетки. Код, який заноситься в електронну базу, містить інформацію, що це за сорт і де він зберігатиметься у сховищі. На кожен пакетик із фольги наноситься наліпка. Після просушки насипаємо насіння в пакети відповідно до унікального коду та запаюємо», – розповідає Микита.

Потім пакетики трішки «відпочивають», бо одразу закласти їх у -20 не можна, це шалений стрес для насіння. А за тиждень зразки поміщають у камери – на визначений стелаж і в певний ящик.

Обезводнене, герметично запаковане насіння зберігатиметься і 100 років, запевняють науковці.

Але все одно через 5-10 років життєздатність насіння перевіряється. Пляшку чи пакет відкривають, беруть певну кількість насіння на висів. Зразок і надалі зберігатиметься, якщо зійшло не менше 80%.

«Багато ж залежить від того, в яких умовах насіння сформувалося та дозріло. Йшли дощі, чи посуха була, чи помірні умови, чи при хорошій погоді насіння обмолотили – все це впливає на тривалість зберігання навіть в умовах морозильної камери», – пояснює Рябчун.

Кожний зразок закладається в генбанк на певних умовах: можливий вільний доступ до насіння, або ж прописані умови, коли йдеться про сорти селекціонерів-приватників.

Щороку науковці залучають до 16 тис. нових зразків з України та з-за кордону. І щорічно передаються різним користувачам до 25 тис. зразків рослинного генофонду.

Цікаво, що й досі для вчених залишаються продуктивними експедиції регіонами.

«Знаходяться і зараз цінні місцеві зразки. Овочеві сорти, бобові. Коли господині з покоління в покоління зберігають якийсь сорт, ретельно добирають насіння. Також кормові трави на ще нерозораних місцинах», – зазначає Ольга Задорожна.

Крім того, багато цінних генів містять дикорослі види – родичі культурних рослин. У 2020-му науковці інституту провели експедицію Дніпропетровською, Харківською, Кіровоградською й Полтавською областями. Зібрали загалом 475 зразків культурних, лікарських, овочевих, кормових і дикорослих культур.

Переживають учені, що скоро насіннєве багатство країни нікуди буде складати – камери заповнені. Генбанк просить гроші в голови держави, урядників та Національної академії аграрних наук, якій підпорядковується, але поки що отримує лише відмови.

«Дуже потрібно придбати камеру довгострокового зберігання. Вона коштує до пів мільйона, можливо, зараз і дорожче вже. Але не така це й велика сума для держави. Вже зверталися неодноразово: і до президента, і до уряду. Та нам пишуть, що виділено більше грошей для академії, вирішуйте питання. А академія нам відповідає, що, мовляв, отримали для вас кошти лише на зарплати. І оце ми «крутимося» в цьому колесі, яке треба якось розірвати. Питання стоїть насправді гостро. Ми ж заклали в камери відсотків 70 від того, що сьогодні є в країні. А ще 30? І те, що матимемо в наступні роки, теж треба закладати у сховища. Якщо не збережемо, не буде ж і науки. Ні на чому буде селекцію розвивати», – занепокоєний Віктор Кузьмович.

Науковці сподіваються, що про них все ж не забудуть, і продовжують писати листи в столицю…

ДОВІДКОВО

Центр генетичних ресурсів рослин Інституту рослинництва ім. Юр'єва входить до першої десятки таких установ у світі за обсягом і різноманіттям, що в ньому зберігається. За Постановою Кабміну від 19 грудня 2001 року №1709, генбанк внесено до Держреєстру наукових об’єктів, що є національним надбанням нашої держави.

Генбанк координує систему генетичних ресурсів рослин країни, маючи 30 наукових і селекційних установ-співвиконавців. Зразки вивчають за комплексом господарських і біологічних ознак, у результаті чого виділяються джерела цих ознак і передаються селекціонерам як вихідний матеріал для створення нових сортів. За рік з близько 15 тис. дослідних зразків учені виділяють за цінними ознаками біля 1,5 тис. На основі цієї роботи щороку передаються на державну реєстрацію понад 100 сортів сільськогосподарських культур.

Український генбанк є учасником міжнародної програми збереження генофонду в Свальбардському Всесвітньому сховищі на острові Шпіцберген (Норвегія) в умовах вічної мерзлоти. Наша країна передала туди 2650 зразків зернових і зернобобових культур.

У 1990 рр. українці допомагали у відновленні знищеного війною генбанку рослин Албанії. Також науковці беруть участь у Європейській кооперативній програмі з генетичних ресурсів рослин, яку здійснює Міжнародна організація з продовольства та сільського господарства при ООН. Однак ідеться лише про обмін інформацією, повноправної участі Україна не може брати, бо не сплачується щорічний внесок у розмірі 6,5 тис. євро.

Юлія Байрачна, Харків
Фото В
ячеслав Мадієвський

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-