Жереб долі і святкові пряники

Пам’ять про порятунок цілого народу від знищення іноді може бути закодована у,  здавалося б, цілком тривіальних речах, які оточують людей у побуті. Але час надає їм значущості і перетворює на рідкісні артефакти. Так сталося із колекцією дерев’яних формочок для виготовлення пряників на Пурім - юдейське свято, яке відзначають вже 25 століть. Втрачена традиція і «застосунки» для неї збереглися у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Тут кажуть, що ця сторічна колекція форм для печива – виняткова і чи не єдина у світі.

СОЛОДКА ЗГАДКА ПРО ПЕРЕМОГУ

- Скільки я читала, наскільки знаю, їй у світі немає рівної. Колись казали, що щось схоже є у США, але підтвердження цього я не знаходила, - розповідає Алла Ліпська, старший науковий співробітник Вінницького обласного краєзнавчого музею, яка займається сакральним мистецтвом Поділля.

За її словами, цю колекцію у 1926-1927 роках збирав один із засновників музею, німець за походженням Густав Брілінг. За спогадами його сина Георгія, назбирав 392 формочки по єврейських містечках і селах Східного Поділля.

- Збирав найбільш цікаві екземпляри з точки зору мистецтва і виконання. Ці формочки були призначені для виготовлення печива на весняне свято Пурім. Ринкова ціна цієї колекції мені невідома. Але це унікальні речі, і страхова ціна окремих екземплярів може сягати кількох тисяч доларів! - зауважує Ліпська.

Науковиця каже, що обрядове печиво в юдейських родинах на Пурім пекли на згадку про дивовижний порятунок єврейського народу майже дві з половиною тисячі років тому у державі перського царя Ксеркса (Ахашвероша).

За однією з легенд, Ксеркс, який жив у п’ятому столітті до н.е., після убивства нелюбої дружини одружився з прекрасною дівчиною Есфір (Естер), племінницею духовного лідера євреїв Мордехая. Є версія, що Ксеркс обрав її на “конкурсі красунь”.

Хмари над її народом зібралися через ненависника євреїв – верховного сановника і царедворця Амана (Гамана). За переказами, того дратував Мордехай та його народ, тож він вирішив домогтися цілковитого знищення всіх євреїв у Перському царстві. Обираючи, як із ними розправитися, Аман кидав жереб – пур. І випало, що Мордехаєві мають відрізати вуха, а потім повісити.

Про страшну загрозу для євреїв дізналася Есфір. Порушивши усі канони, які забороняли жінці з’являтися без запрошення у царських палатах та на бенкетах, вона усе ж прийшла туди і викрила підступного Амана. Цар зглянувся на дружину і її народ та видав указ, який дозволяв євреям захищатися усіма можливими способами. І вони перемогли та врятувалися.

Що ж до Амана, то він скінчив життя так, як мав померти Мордехай. А євреї відтоді щовесни почали відзначати Пурім - свято порятунку і щасливого жеребу долі.

- Це свято дуже цікаве, цього дня потрібно усяко веселитися. І, як казали євреї, треба так напитися, щоб один одного не впізнавати і не розрізняти слова «нехай буде проклятий Аман» від «нехай буде благословенний Мордехай». Діти цього дня ставили спектаклі - Пуримшпіль, під час яких розповідали, як знищили ненависного Амана. Жінки пекли обрядове печиво чи пиріжечки-трикутнички, які уособлювали відрізані вуха Амана – гоменташ. Ця випічка була начинена маком, варенням - словом, чимсь солодким і смачним. А на Поділлі єврейські жінки пекли ще й печиво пурім бретлех, для якого і використовувались спеціальні дерев’яні формочки. Ці два види печива часто плутають, але це абсолютно різні речі, - каже Алла Володимирівна. - Пурім бретлех нагадують українські пряники. Ось подивіться, вони бувають різної форми: і трикутні, як вуха Амана, і великі округлі, овальні, у формі краплі тощо.

СТОРІЧНА КОЛЕКЦІЯ

Музейниця каже, що на формах, вирізьблених здебільшого з липи, дуже різноманітна орнаментика: рослинна, геометрична, іноді нанесена з обох боків форми. Серед зображень є дуже цікаві речі, наприклад, дерево життя. Це перегукується з елементами декоративно-ужиткового мистецтва українського народу - килимами, керамікою, писанками і витинанками, де також зустрічається дерево життя. Суто подільський його варіант – вазонний барочний тип.

Дерево життя єврейською – Ец Хаїм. Цей елемент зустрічається на єврейській кераміці, культових речах, а також на мацевах - надгробних пам’ятниках.

Крім того, на формочках є й елементи єврейського бестіарію, зірка Давида і навіть двоголовий орел Російської імперії. Тобто якогось канонічного малюнка немає. Рівень різьблення на формочках дуже різний. Є виконані на дуже гарному, високому рівні, з мініатюрними елементами. А є й учнівські роботи. В колекції є такі формочки, які явно використовувались - на них дерево підгоріло.

- До речі, дуже цікава розповідь зафіксована у спогадах одного з євреїв з Теплицького району. Він пригадував, що коли його мама робила на Пурім печиво гоменташ, то не допускала дітей до кухні. А наступного дня печиво давали дітям, щоб вони розносили його своїм близьким родичам. Це трохи перегукується з українськими традиціями. Він казав, що іноді навіть отримував «чайові» за те, що приносив печиво, а часом за нього не давали нічого. А бувало, поки доходив до знайомих і родичів, то половину з’їдав, - каже Ліпська.

За її словами, у фондах краєзнавчого музею наразі зберігаються 192 форми пурім бретлех з колекції Брілінга. Вони дивом пережили Другу світову війну, бо дуже багато експонатів з музею забрали фашисти під час окупації. Формочки ж зберігалися десь у ящику на горищі музею, і ніхто з німців на «деревинки» уваги не звернув. Коли у 1987 році створювався Вінницький обласний художній музей, то експонати краєзнавчого музею з декоративно-ужиткового мистецтва передали туди, зокрема, й частину формочок з колекції Брілінга.

Якщо оцінювати за ступенем збереженості експонатів, у колекції представлені формочки, виготовлені у ХІХ – на початку ХХ століття. Густав Брилінг, коли збирав ці форми, деякі підписував, вказуючи, звідки вони походять. Його син Георгій згадував, що найбільша частина колекції була зібрана у Липовецькому районі.

Колекцією, до речі, цікавилися ще на початку – у першій половині ХХ століття. Відомо, що Брілінг переписувався з директором майбутнього музею єврейського народу в Одесі, який мав бути створений орієнтовно 1928 року. Тоді зробили фотографії формочок, і директори мріяли організувати виставку в Одесі. Але сталінський режим з 1929 року почав нищити все національне, і цього не сталося. А вже в часи незалежності директор Меджибізького музею зробив копії «вінницьких» формочок і виставив в музеї тематичну експозицію.

ЗАБУТИЙ РЕЦЕПТ

- Одна вже дуже літня жінка з Шаргорода мені розповідала, що пам’ятає, як її мама за допомогою цих формочок робила печиво на Пурім і що воно було дуже смачне. Але як саме робилося - не пригадує. Прикро, що культура виготовлення пурім бретлех іде у небуття. У 90-х роках, коли я виступала на першій єврейській конференції, показувала ці унікальні речі. Одна із громадських діячок єврейського руху попросила дозволу зробити копії. Формочки виготовили, печиво випекли на кондитерській фабриці, але воно було мало схоже на оригінальні пряники, оскільки рецепт не зберігся. Отож, на Пурім на Поділлі і досі готують «вушка Амана», а «формовані» пряники - ні, - констатує музейниця.

Алла Володимирівна каже, що колекцію формочок для печива на Пурім у музеї виставляють досить часто, а кілька екземплярів експонуються постійно. Попри те, що більшість формочок збереглися у доброму стані, вони потребують реставрації. Вона мріє створити каталог цих виробів, позаяк дерево – не вічне, а реставрація може видозмінити унікальні формочки.

Антоніна Мніх, Вінниця

Фото Олександра Лапіна