Керівник Одеської митниці, нещодавно призначений на цю посаду, вважає закиди щодо нього – спекуляціями недоброзичливців, пояснює свої статки і обіцяє дати бій корупції на одній із найбільш «хлібних» посад у державі.

- Денисе Валерійовичу, ви неодноразово говорили, що з платежами на Одеській митниці є проблеми. Водночас ви працювали на посаді заступника керівника цієї митниці, а, отже, мали вплив на процеси, які там відбувалися. Чому не вирішували ці проблеми, маючи всі важелі?

- Я працював заступником начальника Одеської митниці два місяці. Курував напрямок платежів. За цей час нам вдалося досягти певних успіхів на цій ділянці роботи. Наведу кілька прикладів про стан забезпечення Одеською митницею надходжень митних платежів до Держбюджету в липні-серпні 2020 року – в період моєї каденції роботи на згаданій посаді. Ми змогли забезпечити збільшення перерахованих платежів протягом цього періоду на 945,5 млн грн. або на 18,3%, порівняно за травнем-червнем цього ж року. У доларовому еквіваленті перерахована у липні-серпні сума митних платежів, у порівнянні з попередніми двома місяцями, зросла на 30,1$ млн (+15,6%). Цього вдалося досягти завдяки ефективній щоденній роботі. У порівнянні з тим же травнем-червнем, у липні-серпні відрахування до Держбюджету зросло в середньому на 9 млн грн, або на 6% – щодня! Окрім того, за два місяці роботи на посаді заступника начальника Одеської митниці вдалося забезпечити зростання основних показників оподаткованого імпорту (на 8,1%) – у порівнянні з травнем-червнем, забезпечити збільшення кількості контейнерів, оформлених в імпорті, довівши цю цифру до +932 одиниці, що автоматично призвело до збільшення митних надходжень до бюджету країни.

- Чи можна збільшення платежів до бюджету назвати ефективною боротьбою з контрабандою на митниці?

- Боротьба з контрабандою – це комплексне питання. Наприклад, ми також посилили контроль за митним оформленням карго-вантажів, що прямують вантажними автомобілями з Туреччини. За результатами проведених дій, а саме – впровадження поглиблених митних оглядів, зросли основні показники роботи в цьому напрямі. Для конкретики, обсяг митних надходжень до держбюджету з одного вантажного автомобіля зріс від 100 до 500 тис. грн. – в залежності від асортименту товарів. Як результат, лише за серпень за товари, що надійшли у вантажівках з Туреччини, до Держбюджету було перераховано 84,6 млн грн. А середній обсяг перерахованих митних платежів з одного вантажного автомобіля зріс з 800 тис. грн – до 1,2 млн грн. Цього мало. Але це лише початок боротьби з контрабандою і тіньовими схемами. Будемо рухатися далі. Моє призначення керівником дає всі можливості для цього, і я сподіваюся найближчим часом показати результат, прозвітувавши про свою роботу вже на новій посаді.

- Почну з того, що мої батьки добре заробляють, починаючи з 2003 року. На всі статки є відповідні документи, звіти й декларації, ми можемо їх надати. Моя дружина – успішний підприємець.Сам я, коли перебував у вимушеному прогулі, теж заробив непогані гроші. З моїми знаннями та досвідом з цим не було проблем. Все це відображено у податкових звітах.

- Чим займалися після люстрації? Скільки заробили?

- В період люстрації я займався митним консалтингом, зовнішньою юридичною діяльністю. У мене справді непоганий досвід і знання в цих питаннях. Мене залучали до роботи як іноземні організації, так і вітчизняні. Усе це відображено у моїх деклараціях, які я подавав регулярно, як того вимагає законодавство, і сплачував податки. Це не складно перевірити. Я справді мав у ці роки непогані доходи.

- Під час вашої роботи на Львівській митниці ви прозвітували лише про один корупційний факт. Водночас всі – як місцеві мешканці, так і тамтешні чиновники, неодноразово говорили про повальну контрабанду в цьому регіоні…

- А що це за інформація, що я відзвітував лише про один випадок? За 8 місяців роботи у Львові я звільнив з роботи понад півсотні людей. Ми боролися з корупцією послідовно і жорстко. У мене взагалі була репутація антикризового менеджера. Тобто мене кидали на найважчі ділянки роботи. На Львів, коли там потрібно було наводити порядок, на Луганськ – коли там 5 осіб з числа керівництва сиділи у в’язниці, на Крим. Всюди, куди мене направляли, були результати, і надходження до бюджету тільки росли. Всюди я виявляв корупцію. Я дійсно працював на різних митницях з 1998 року. І в мене не при одному керівнику була репутація антикризового менеджера. Я завжди піднімав економіку, піднімав показники надходжень до бюджету, платежі. Думаю, теперішнє моє призначення пов’язане саме з цим моїм досвідом – досвідом антикризового менеджера.

- На вашу думку, система митного контролю потребує антикризового менеджменту чи системного реформування?

- На мою думку, ці два процеси мають йти нерозривно. Принаймні на тому етапі, на якому зараз перебуває держава. Адже, з одного боку, ми не можемо чекати завершення реформування системи і результату лише за кілька років. Держава потребує результату вже сьогодні. Тим паче, зважаючи на ті складні процеси, що відбуваються не лише з вітчизняною економікою, а й, у принципі, на ті економічні процеси, які відбуваються у світі. Тобто державі потрібен результат уже нині, Держбюджет потребує справних надходжень і митних платежів, щоб продовжувати започатковані командою президента реформи країни. Для цього, власне, й потрібен ефективний антикризовий менеджмент. З іншого боку, звісно, реформи необхідно продовжувати, рухати вперед. Бо це – запорука успіху в майбутньому. Філософія сучасної митниці – повністю перелаштувати її на сервісну службу. Для цього потрібна зміна мислення і філософії самих митників. Цей процес вже запущено і він триває. Однак, слід розуміти – це не питання одного дня. А завершальна фаза може бути лише через кілька років.

- Якщо говорити про зміну філософії, то тут не так все просто. Адже всі хочуть жити по-новому, але за старими правилами-схемами…

- Для цього необхідна цільова реформа, яка має полягати у трьох ключових складових: це прозорі конкурси на посади, гідні заробітні плати й персональна відповідальність кожного. Повинна запрацювати ціла система поглядів, ідей та переконань, сформована на основі правових та економіко-організаційних принципів. Звідси має починатися державна економічна політика, зрощена на професіоналах нового покоління.

- До речі, щодо професіоналів. А що це за історія про присвоєння вам «професорського» звання? І чому на сайті Університету державної фіскальної служби, де ви нібито були проректором, про це немає жодної інформації?

- Коли я працював проректором, всі дані були на сайті фіскальної служби. Зараз, звісно, їх там немає, оскільки я не працюю на цій посаді з березня місяця. Окрім того, я не був призначений на посаду, а виконував обов’язки проректора. Працював на посаді професора Кафедри адміністративного права. А виконував обов’язки проректора по інфраструктурі. Ця вся інформація була зазначена на сайті. Я маю ступінь кандидата економічних наук. У мене три вищих освіти. Працював на посаді професора кафедри університету Державної фіскальної служби. І, вочевидь, хтось сплутав посаду з професорським званням. «Професорського» звання у мене немає. Це, дійсно, так. А ось на посаді професора – справді працював. Це перевіряли і Міносвіти, й прокуратура, і ДБР. У мене нормальний науковий бекграунд. Я всерйоз захоплююся наукою. Хтось або не розбирається, як присвоюється професорське звання, а для цього потрібно протягом 5 років пропрацювати на такій посаді, або спекулює на цьому.

Дмитро Комин