Дрохва, степовий символ України

Зоологічний музей Дніпровського національного університету ім. О. Гончара – один із найстаріших музеїв міста. Ідея створення зоологічної колекції належить видатному історику, краєзнавцю, археологу, фольклористу та етнографу – академіку Дмитрові Яворницькому ще в 1901 році. Як самостійний підрозділ університету зоологічний музей почав працювати з 1924 року, після офіційної передачі Яворницьким відділу природи історичного музею у відання університету.

Нині зоологічний музей розміщується в навчальному корпусі №2 ДНУ за адресою проспект Дмитра Яворницього, 36. У трьох його залах представлено загалом понад 8 тисяч експонатів. Серед інших - тварини, знайомство з якими можливе лише в музеях і зоопарках і які практично зникли з лона дикої природи. Це види з різних Червоних книг. Для огляду виставлено 165 таких експонатів, зокрема з Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи – 56 видів, Червоної книги України – 76, Червоних списків Дніпропетровської області – 57 видів. Завітавши до музею, кореспондент Укрінформу запропонувала завідувачу Зоологічним музеєм Дніпровського національного університету ім О. Гончара Івану Буртному розповісти читачам про один із зникаючих видів Дніпропетровщини, на розсуд музейника.

НАЙБІЛЬШИЙ ПТАХ УКРАЇНИ

“Тоді це дрохва. Раніше їх було дуже багато в наших степах. Зараз цей птах занесений до Міжнародної Червоної Книги і зустрічається зрідка. Вважається, що за масою тіла дрохва є найбільшим птахом України. Уявіть, самці важать до 16 кілограмів, самки — трошки менше”, - розповідає Іван Анатолійович, демонструючи двох птахів за скляною вітриною.

Більшість із нас пам’ятає малюнки дрохв у шкільних підручниках. І оскільки в природі їх бачити не доводилось, уявлення пересічного школяра про них було примарним. Коли ж я підійшла до музейної шафки, дрохви вразили своїм розміром. Зовні вони нагадують або ж невеликого страуса, або звичну нам цесарку, та все ж найближчим їхнім родичем виявився журавель (дрохва належить до ряду журавлеподібних).

“Дуже гарним стає самець у період токування й загравання до самки: він розпускає хвіст віялом, розставляє у боки крила, настовбурчує пір’я так, що з’являється багато білих пір’їн знизу. Птах наче причепурюється, стає яскравішим. Довершеності образу додають “вуса”, які теж розпушуються і стирчать від шиї, а горловий мішок роздувається до розміру футбольного м’яча. Фотографії токування дрохв дуже яскраві, проте виготовити опудало птаха в такому ошатному вбранні — вершина майстерності таксидерміста”, - зауважує завідувач музею.

Цікавлюся, чому ж зникає з природи символ степової України.

“Насамперед вплинуло те, що розорали цілинний степ, а дрохва чомусь не пристосувалася гніздуватися серед культурного ландшафту, розораних ланів. Найбільш придатними для гніздування дрохв є цілинні ділянки степу, де росте саме ковила. Наші дніпропетровські степи також раніше були з ковилою, а зараз цей вид рослинності лишився лише в кількох місцях. До речі, вона також занесена до Червоної Книги України. Таким чином, дрохва нині не знаходить собі місця для утворення гнізда.

А друга причина — просто винищення людьми. Уявіть, до 20 кілограмів найсмачнішого м’яса. Будь-який мисливець дивиться на такого птаха з апетитом”, - каже Буртний.

За його словами, у будові дрохв є одна досить цікава особливість — в них відсутня куприкова залоза. У більшості птахів вона є, завдяки її жирному секрету пір’я відштовхує воду. У дрохв же воно більше намокає. Якщо взяти до уваги, що дрохви й без цього досить крупні птахи і їм складно через це злітати, то коли пір’я стає мокрим, птахи втрачають здатність до польотів.

“У наших краях зими бувають із дуже різним характером: вдень може йти дощ, а вночі вдарить мороз і запорошить снігом. Старожили згадують, що після таких погодних катаклізмів у пошуках зграї птахів у поле на конях виїжджало кілька чоловіків. Слід зазначити, що на зиму дрохви збираються в зграї по 30-40 а то й 100 особин. Натрапивши на такий беззахисний табун, птахів, без жодного пострілу, заганяли палицями у загороди”, - пояснює завідувач зоомузеєм.

НА ПОКРОВЩИНІ ПОМІТИЛИ ГНІЗДУВАННЯ ДРОХВ

Чи залишила споживацька натура людей нам шанс побачити рідкісного птаха? Зараз дрохви зимують на Півдні України — в Херсонській, Миколаївській, можливо, в частині Запорізької області.

Наразі, за різними оцінками, на території України на зимівлі нараховують від 3 до 5 тисяч особин. Але радіти зарано, бо це популяція, що зібралася з усієї Європейської частини колишнього Радянського Союзу. З настанням весни ці птахи розлітаються на велику територію і на гніздування в Україні лишаються одиниці.

Проте торік до зоологічного музею завітав мисливець із Покровського району, який запевнив, що у мисливських угіддях району бачили на гніздуванні пару дрохв. Отже, може пара, може й дві у затишних місцях Дніпропетровської області лишаються і виводять потомство.

Природолюб згадує, що років 15 тому у Харківській області були спроби налагодити штучне розведення цих степових птахів із подальшим випуском у природне середовище. Для збереження і відтворення східноєвропейської популяції дрохви зусиллями ЗАТ “Еко-агрофірма “Фауна” на території ландшафтного заказника місцевого значення “Печенізький” було створено дрохворозплідник як складову частину регіонального ландшафтного парку “Печенізьке поле”. Але експерименти ці не стали такими ж популярними, як розведення фазанів, наприклад.

Існує кілька видів дрохв — на Піренейському півострові (Іспанія) є один цікавий вид, який обмежений вузьким ареалом проживання. Дрохви, які зустрічаються в Україні, розповсюджені значно ширше.

На колишню популярність дрохв вказує навіть те, що їх зображено на гербі міста Бобринець Кіровоградської області та гербі Печенізького району Харківщини. Національний банк України також випустив ювілейну монету, присвячену дрохві.

Живиться дрохва рослинною їжею — зернами і насінням рослин, їсть овочі, крім картоплі, особливо любить горох, капусту і гірчицю, щипає молоду траву. Може ловити і дрібних ссавців, земноводних і деяких безхребетних, великих комах. А коли зграї дрохв зимують у південних широтах України, де снігового покриву мало або він відсутній, вони можуть завдати полям озимини навіть відчутної шкоди.

“Якось приїздив до нас один голова колгоспу з Херсонщини, я показував, розповідав, що ось, мовляв, дуже рідкісний птах, занесений до Червоної Книги, його слід охороняти. А він почав розповідати, що в них зграя у 500 особин сідає і за зиму виїдає поле озимини. Водночас механізмів компенсації у такому разі не передбачено”, - говорить Іван Анатолійович.

Відомо, що у 2014 році працівникам Миколаївського зоопарку вдалося отримати потомство дрохви, та до відтворення популяції в природі ще дуже далеко, тож поки що про цю цікаву птаху розповідає лиш музейний експонат.

Людмила Блик, Дніпро

Фото надано Зоологічним музеєм