Лікар Федорова: Тонною паперів вірус не побореш – він читати не вміє

Лікар Федорова: Тонною паперів вірус не побореш – він читати не вміє

Укрінформ
Перші дні боротьби з епідемією показали, в якому стані перебуває десятиліттями недофінансована медицина

Перший пацієнт з офіційно підтвердженим діагнозом COVID-19 був зареєстрований на Миколаївщині найпізніше в Україні, проте сьогодні за кількістю хворих область обігнала вже кілька регіонів. 

Миколаївщина стала останнім регіоном України, який піддався натиску коронавірусу. І коли вже навіть в Офісі президента заговорили про якусь нібито унікальність нашої області, що на той час залишалася єдиною без жодного офіційно зареєстрованого хворого на COVID-19, вони таки з’явилися. Це сталося 11 квітня. Сьогодні за кількістю недужих ми обігнали Херсонщину, Чернігівщину, Сумщину та ще кілька областей. Семеро людей померло.

Опорною лікарнею, медики якої першими «вступили в бій з недугою», став КНП «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб» (колишня обласна інфекційна лікарня). Саме сюди звозять з усієї області найтяжчих хворих і тут їм дають шанс на успішне одужання. Наразі стіни лікарні покинуло вже біля двох десятків людей, яким допомогли подолати хворобу.

1
Світлана Федорова

ВСІ В ОДНОМУ ЧОВНІ ТІКАТИ НІКУДИ

Без перебільшення можна сказати, що виконувач обов’язків директора центру Світлана Федорівна Федорова сьогодні у Миколаєві добре відома особистість. У час, коли вся країна живе проблемами коронавірусу і пов’язаного з ним карантину, саме вона стала однією з небагатьох, хто не побоявся називати речі своїми іменами. Вона не раз публічно висловлювала свою точку зору з приводу стану забезпечення медичних установ області, звертала увагу чиновників на те, що варто було б менше займатися паперовою роботою, а більше працювати над конкретними питаннями. Не ховала голову в пісок, коли треба було донести чиновникам погляд медиків на ту чи іншу проблему. «Тонною паперів вірус він побореш, він читати не вміє і зусиль ваших не оцінить», – переконана Світлана Федорівна.

Певна річ, це подобається не всім. Може саме тому ця смілива жінка досі не є членом обласного «Штабу з ліквідації наслідків НС», попри те, що саме на її плечах лежить чимала доля відповідальності за організацію допомоги хворим на COVID-19. А через кілька днів у неї закінчується тимчасовий контракт, і хто очолить лікарню у розпал пандемії – наразі питання відкрите.

Окрім своїх прямих обов’язків, вона через соцмережі веде просвітницьку діяльність, застерігає, відповідає на питання, ділиться досвідом тощо. Її відеоролики з реанімаційного чи патологоанатомічного відділення слугують певною засторогою для тих, хто ігнорує заходи безпеки. «Вірус є. Він небезпечний. Бережіть себе», – не втомлюється повторювати керівник центру, яка ще й практикує як лікар-інфекціоніст.

Вона не побоялася взяти на себе відповідальність і заплатити працівникам своєї лікарні зарплату з обіцяними владою надбавками за квітень. Через це їй погрожували ледь не кримінальною відповідальністю за начебто нецільове використання коштів. Але не в її характері пасувати перед труднощами.

Світлана Федорова очолює Миколаївську обласну інфекційну лікарню з 2017 року. Тоді вона виграла конкурс на цю посаду в жорсткій конкурентній боротьбі. З нею було укладено контракт на 5 років, як того вимагає законодавство. Попри це, контракт передчасно розірвали «у зв’язку зі змінами в організації виробництва». Як відомо, в кінці минулого року всі лікарні переходили на нову форму роботи і ставали некомерційними комунальними підприємствами. Крім того, до дорослої «інфекційки» приєднали дитячу (після закриття відповідної лікарні). Жодних конкурсів на посади очільників оновлених лікарень ніхто не проводив, здебільшого з їх керівниками просто формально переукладали контракти. А ось Світлану Федорівну спочатку звільнили, а потім призначили на півроку виконувати обов’язки керівника. Це сталося у січні 2020 року, коли на Україну і на Миколаївщину, зокрема, вже насувалася біда – епідемія коронавірусу.

Першою на боротьбу з нею стала обласна «інфекційка». Саме тоді оприявнилося, в якому насправді стані перебуває десятиліттями недофінансована медицина.

Федорова не чекала, поки неповоротка державна машина вирішить проблеми, що накопичувалися дуже довго. Вона постійно звертала увагу влади та громадськості на нестачу обладнання і засобів захисту. Її пост у Facebook ще наприкінці січня про те, що у лікарні немає безконтактних термометрів, викликав широкий резонанс, хоча вона лише попросила допомоги у бізнесу. Але журналісти почали ставити незручні запитання чиновникам облдержадміністрації, а тим це не сподобалося. Втім епідемія насувалася, тож треба було діяти швидко.

Тоді ж з’ясувалося, що в інфекційній лікарні є лише 2 старенькі апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ). «У нас реанімація на 6 ліжок, має бути 6 апаратів ШВЛ експертного класу (це мінімум). Наразі ми маємо робочих, не експерткласу, всього два 2009 року випуску. Кисневих концентраторів теж лише 2, хоча треба мінімум 10», – наполягала Федорова. Вона відвідувала усі депутатські та чиновницькі зібрання і терпляче пояснювала, просила, переконувала звернути серйозну увагу на проблему із забезпеченням лікарні. Її почули. На сесії обласної ради депутати різних політичних поглядів почали пропонувати фінансову допомогу: вони готові були допомагати і цій, і іншим лікарням.

Ще 27 березня сесія Миколаївської обласної ради виділила з бюджету понад 109 мільйонів гривень на заходи боротьби з коронавірусом. Але це сталося всупереч пропозиції облдержадміністрації, яка тоді запропонувала на ці цілі значно меншу суму. Тож чиновники ОДА відмовилися виконувати рішення сесії. Причиною цього може бути і тривалий конфлікт між головами ОДА та облради, які належать до різних політичних таборів. Ці двоє керівників області не можуть порозумітися вже тривалий час, і це негативно впливає на вирішення багатьох серйозних питань. У результаті, кошти з обласного бюджету на боротьбу з коронавірусом остаточно виділили лише в середині квітня, після тривалих дискусій і скандалів між чиновниками та депутатами.

А поки представники влади з’ясовували стосунки, кількість хворих на COVID-19 збільшувалася, ситуація потребувала негайних рішень. На проблему відгукнувся відповідальний бізнес. Зокрема, компанія «НІБУЛОН», яка взяла пряме шефство над обласною інфекційною лікарнею, і не словами, а конкретними справами буквально за лічені тижні змінила медзаклад до невпізнанності, вклавши в його розвиток біля 20 млн грн. Такого обсягу виконаних робіт, тут не пам’ятають уже 25 років.

«Сьогодні наша лікарня має 25 ШВЛів, два з яких придбали за бюджетні кошти. Ще кілька нам передали з інших лікарень області, де вони не використовувалися. Близько десяти подарував «Нібулон». Я не втомлююся дякувати його керівнику Олексію Вадатурському і всьому колективу. Завдяки цій компанії ми маємо 88 точок доступу до кисню. Уявляєте, це своєрідна реанімація на 88 місць, обладнана всім необхідним», – розповідає Федорова.

ЕПІДЕМІЯ, ЯК І ВІЙНА, МАЄ ОБ’ЄДНУВАТИ

Світлана Федорівна прийшла у цю лікарню в 1996 році після закінчення профільного інституту. Спочатку працювала лікарем, а з 2000-го – заввіділенням. У 2017 році, як уже зазначалося, стала головним лікарем. «Наразі у мене закінчується тимчасовий контракт, я працюю до початку червня. Далі має відбутися новий конкурс. Щоправда, наразі нема ніяких офіційних документів щодо його оголошення, і чи братиму в ньому участь, не впевнена. Я розумію, що є незручною фігурою, бо висловлюю свою точку зору, яка часто не збігається з чиновницькою», – каже Федорова.

На її думку, річ у тім, що місцева влада в багатьох випадках працює повільно, малоефективно, інколи формально. «Мені зрозуміла політика нашого уряду, його алгоритм дії що стосується боротьби з коронавірусом, карантинних заходів, роботи медзакладів тощо. Але на місцях намагаються все перекрутити, місцеві штаби довго засідають, штампують свої розпорядження, невідомо з ким узгоджені. Часто вони позбавлені здорового глузду і виконувати їх складно, а то й шкідливо. Я про це кажу публічно», – стверджує лікарка.

При цьому вона наголошує, що маючи свій погляд на проблему, вона не починає вирішувати її через Фейсбук. Спершу тижнями триває переписка з чиновниками. «Я не просто критикую, я практикуючий лікар і пропоную вихід, кажу, як краще зробити те чи інше, висловлюю свою точку зору. Проте, в більшості випадків вона ігнорується. Тоді залишається лише озвучити її публічно», – ділиться наболілим моя співрозмовниця.

Вона зазначає, що знаходить спільну мову з депутатами облради, попри те, що там представники різних партій. «Всі мене розуміють, намагаються допомогти. Тому для мене велике питання, чому облрада не може порозумітися з ОДА, адже це впливає на вирішення життєво-необхідних проблем області. Епідемія, як і війна, мають об’єднувати, а не навпаки», – впевнена Федорова.

Варто зауважити, що дізнавшись про те, що Федорова в такий складний час є лише виконуючим обов’язки директора інфекційного центру, депутати значною більшістю голосів проголосували за призначення її повноцінним керівником. Але ОДА це проігнорувала. «Я вдячна депутатам, але для облдержадміністрації це рішення не має юридичної сили. Це швидше моральна підтримка, яка для мене також дуже важлива», – каже лікарка. Вона також не втрачає надії, що знайде спільну мову з чиновниками, адже ситуація того вимагає.

ЛІКУВАТИ НЕМОВЛЯТ НА ДОРОСЛИХ ЛІЖКАХ – НЕПРАВИЛЬНО

Сьогодні матеріальне забезпечення основної лікарні області, яка виходжує важкохворих на COVID-19, значно поліпшилося. Тут є все необхідне, щоб надавати допомогу людям і зберегти здоров’я медперсоналу. На думку моєї співрозмовниці, значно поліпшилася робота і лабораторного центру, який виконує ПЛР-тести. І все ж, Миколаївська область наразі – серед тих, де роблять найменше тестувань. Це нещодавно озвучив головний санітарний лікар України Віктор Ляшко.

Але річ не лише в тестах. Бракує системних рішень, прогнозів, виваженого плану дій. «Карантин був дуже потрібний, він дав змогу підготуватися, але нам рано розслаблятися, попри те, що маємо благодатний регіон у плані рози вітрів та спекотної погоди. Розумію, що люди втомилися, виснажені. Ми вийшли на ту ситуацію, коли можна послабляти карантин. Тим більше, що розпочинається пляжний сезон, відкриваються дитсадки. Отож потрібен чіткий алгоритм дій, встановлені правила поведінки. Це зніме напругу в суспільстві. Але з цим у нас якраз і проблема», – впевнена Федорова.

Те, що між миколаївськими чиновниками і медиками є проблема комунікації, свідчить хоча б той факт, що попри епідемію, за останні місяці перші особи міста й області жодного разу не відвідали опорну лікарню, де медики борються за життя кожного пацієнта. А коли на сесії облради в очільника обласного «Штабу з ліквідації наслідків НС», заступника голови ОДА Олександра Трайтлі запитали, чому обласний інфекціоніст Федорова не є членом цього органу, він послався на те, що вона ж, мовляв, працює із заразними хворими, а відтак, може стати джерелом розповсюдження інфекції. Відверто кажучи, чути це було, як мінімум, неприємно.

Отож не дивно, що лікарня отримує інструкції, які важко виконати. Конкретний приклад. Днями надійшло від штабу розпорядження, яке вимагає усіх дітей віком понад 28 днів від народження, у яких є підозри на COVID-19, госпіталізувати до обласного інфекційного центру.

«Хто цей документ розробив і на яких підставах, я так і не зрозуміла. З нами ніхто не радився. Але цього робити не можна. Досі ми лікували дітей з 7 років. У нас немає можливостей для лікування немовлят: ні ліжечок, ні відповідного харчування, ні спеціальних катетерів та іншого потрібного таким крихіткам обладнання. Тим більше, що йдеться навіть не про встановлений діагноз, а лише про підозру. У нас в місті є дитячі лікарні, обладнані спеціальними ізольованими боксами, де є всі можливості для лікування таких діток, без піддавання їх ризику», – розповідає Федорова.

ЛІКАРІ Й МЕДСЕСТРИ ВЛАСНОРУЧ ПАКУЮТЬ ТІЛА В ПАКЕТИ

Ще одне спірне питання стосується проведення розтину та транспортування тіл людей, померлих від коронавірусу. У Миколаєві їм не проводять патологоанатомічні дослідження, попри рекомендації фахівців. «На історії хвороби кожного, хто помер з діагнозом COVID-19 в нашій лікарні, я персонально пишу, що «направляю на патологоанатомічне дослідження». Але розтини не проводять. Сьогодні всі ці історії хвороб перебувають у МОЗ на контролі, й там виникають запитання. Так, є окремі регіони в Україні, які відмовилися робити посмертний розтин, але там є відповідні рішення штабу, чіткі інструкції щодо цього. У нас їх нема», – сказала Федорова.

На її думку, проводити розтин, хоча б в окремих випадках, важливо. Адже тоді можна уникнути звинувачень на кшталт того, що, мовляв, людина померла від інфаркту, а їй написали коронавірус. «У нас був такий хворий з інфарктом. Але ми його стабілізували. І якби було проведено розтин, то питань би не виникало», – зазначила головний лікар.

До речі, на одній з нарад у лютому, коли в області ще не було померлих від COVID-19, вона порушувала іще одну проблему. А саме – хто, як і куди транспортуватиме тіла людей, які помруть в обласній інфекційній лікарні. Адже тут немає власного патологоанатомічного відділення. Потрібна була чітка інструкція, хто що має робити і за що відповідати. Отож я цікавлюсь у моєї співрозмовниці, як із цим справи зараз?

«Ми самі обробляємо тіла, пакуємо їх у пакети, як того вимагає інструкція, і відправляємо в так звану «чисту зону». Звідти їх забирають працівники ритуальної служби. Хоча лікарі й медсестри не мають права це робити, але вимушені, й я особисто беру в цьому участь. Жодних додаткових доплат за цю роботу персонал не має. Раніше, коли не було коронавірусу, приїздила ритуальна служба і її працівники самі виносили померлих», – ділиться специфікою роботи Світлана Федорівна.

Цікавлюсь у неї і тим, чи насправді виправдані заходи безпеки щодо поховання померлих. Адже, хоч як цинічно це звучало б, та мертві не кашляють і не розмовляють. Отож заразитися наче й неможливо. І чую у відповідь: «Мертві дійсно не кашляють. Але COVID-19 визнано ВООЗ однією з найнебезпечніших хвороб, поряд із чумою та холерою. Отож є певні правила безпеки поводження з померлими, і їх не треба ігнорувати».

А ось як дотримуватися правил індивідуального захисту при спілкуванні з хворими на коронавірус, медики обласної інфекційної лікарні можуть дати майстер-клас, адже жоден із них наразі не захворів. Це свідчить про високий професіоналізм і відповідальне ставлення. «Ми суворо дотримуємося правил, я особисто за цим стежу, працюю з персоналом, особливо з молоддю. Те, що ніхто досі не заразився – це успіх, адже люди по 6-8 годин перебувають у «брудній зоні». Їм потрібно справляти свої життєві потреби, тож попри хороший захист, заразитися може кожен. Крім того, медики можуть заразитися і в іншому місці», – розповідає Федорова.

Не втримуюсь, щоб не запитати, що вона відчуває, коли входить у палату хворого? «Страху нема, є відповідальність. Я хочу, щоб кожен відчував відповідальність не лише за себе, а й за життя рідних. Я вимагаю, прошу, переконую. Особлива увага молоді. Старші вже проходили подібну школу, адже у нас були епідемії кору, холери…», – каже лікарка.

НИЗЬКОМОЛЕКУЛЯРНИЙ ГЕПАРИН ОПТИМІЗУЄ РЕЗУЛЬТАТ

Вона також застерігає, що хвороба дуже агресивна і може за лічені години дати серйозні ускладнення – аж до летальних випадків. Це пов’язано з тим, що вірус атакує не лише легені, а й судини, кровотворну систему тощо.

«До кожного хворого індивідуальний підхід. У більшості з них є супутні захворювання. Останнім часом ми почали вводити низькомолекулярний гепарин хворим на пневмонію, навіть не очікуючи результатів ПЛР-тесту, особливо людям похилого віку. І це непогано оптимізує результат», – ділиться досвідом лікарка.

Цікавлюся також її думкою щодо застосування ШВЛів: це панацея чи вирок для пацієнта? «Все залежить від серйозності ураження, супутніх патологій, рівня резерву організму. Не буду приховувати, що переведення пацієнта на ШВЛ може бути як кроком відчаю, так і спасінням. Ми намагаємося не доводити до цього. Спочатку застосовуємо кисневу підтримку. Адже через ШВЛ можна подавати високий потік кисню», – відповідає пані Світлана.

І наводить ще один випадок, коли неповоротка державна машина й особисті амбіції деяких керівників стають на заваді порятунку життя людини: «Недавно у хворого на коронавірус мешканця Миколаєва, який мав супутню патологію, вночі відкрилася масивна кровотеча. Це молода людина, яку потрібно було терміново рятувати. Постала гостра потреба в хірургічних фахівцях, я зателефонувала у міську лікарню, яку, за переконанням міської влади, підготували саме для таких хворих, і попросила допомоги. Адже згідно з наказом, якщо пацієнт – мешканець міста, мають виїхати міські фахівці. Але мені відмовили, бо ми, мовляв, обласна лікарня. І лише завдяки обласним спеціалістам, які приїхали серед ночі, вдалося стабілізувати хворого. Зараз він хоч у важкому, але не в критичному стані. Це проста відповідь на питання нашим міським очільникам – ми рятуємо всіх, не питаючи прописки. Особисто я готова їхати в будь-яку міську лікарню і консультувати хворого навіть на таксі. Користуючись нагодою, хочу повідомити, що 82 відсотки наших пацієнтів – мешканці Миколаєва. Але міська влада нам майже нічим не допомагає».

ЧЕРГА З ОХОЧИХ НЕ СТОЇТЬ

І, насамкінець, цікавлюсь у своєї співрозмовниці ще одним болючим питанням – розміром зарплат працівників лікарні. Знаю, що Федорова не раз публічно порушувала цю проблему. «Національна служба здоров’я України підписала з нами договір усього на два пакети послуг – стаціонарний і амбулаторний. Ми за це отримаємо трохи більше 1,6 млн грн на місяць. Для нормального функціонування у період пандемії, коли згідно з законодавством, медики мають отримувати підвищені оклади, нам потрібно 8 млн 728 тисяч гривень. З них тільки на зарплату 5 млн 535 тисяч гривень. Ще близько 3,3 млн грн має бути виділено на оплату комунальних послуг, придбання медикаментів, засобів захисту, реагентів для лабораторій тощо», – сказала Федорова.

На її думку, за схемою «гроші за пацієнтом» інфекційна лікарня працювати не може і не повинна. І якщо не підтримають місцеві бюджети, можна її закривати. Адже навіть коли епідемія закінчиться, на зарплату треба буде 3 млн грн щомісяця.

«Завдяки обласному бюджету нам вдалося виплатити зарплату з надбавками нашим медикам за квітень. А ось на травень нам знову не вистачає близько 2 млн грн. Я вимушена щомісяця просити грошей у депутатів облради. До кінця року нам треба 30 млн грн лише на зарплату. Так не повинно бути», – переконана в.о. директора центру інфекційних хвороб.

Воно й не дивно, що навіть попри 300-відсоткову надбавку, запроваджену державою, сьогодні в цій лікарні бракує ще приблизно 15% персоналу. І черги з охочих, на жаль, не видно.

ПОЗИЦІЯ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

Докори на адресу обласної влади, які пролунали у розповіді Світлани Федорової, змусили нас звернутися до Миколаївської облдержадміністрації з кількома запитаннями. Нас цікавило: Чому керівник КНП «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб» досі перебуває у статусі в.о. директора, чи відомо керівництву ОДА про позицію облради з цього питання? Чому при оновленні інших лікарень в області їхні керівники були просто перепризначені, а в цьому випадку мова йде про конкурс? Чому керівник обласної інфекційної лікарні Федорова не входить до обласного «Штабу з ліквідації наслідків НС»?

Отримані від пресслужби ОДА відповіді наводимо без змін:

1. Керівник КНП «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб» Миколаївської обласної ради на теперішній час перебуває у статусі в.о. директора тому, що призначення на посаду директора відбувається на підставі конкурсного відбору, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я» та рішенням Миколаївської обласної ради від 30.04.2020 № 5 «Про конкурсний відбір на посади керівників закладів охорони здоров‘я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області».

Розпорядженням Миколаївської обласної ради від 06.05.2020 № 53-р оголошено конкурс на зайняття посади директора Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб» Миколаївської обласної ради та розпочато формування конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття вищезазначеної посади. До участі у конкурсі допускається будь-яка особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам на посаду, та надала всі необхідні документи для участі у конкурсі.

2. Під час прийняття рішення про продовження трудових відносин з головними лікарями закладів системи охорони здоров’я обласна рада керувалася вимогами частини третьої ст. 36 Кодексу Законів про працю України – у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Трудові відносини було продовжено з керівниками тих закладів, які обіймали штатні посади головних лікарів, а не перебували в статусі виконуючих обов’язки.

3. Відповідно до п. 1 ст. 75 Кодексу цивільного захисту України (далі – Кодекс) «керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначається для безпосереднього управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами під час виникнення будь-якої надзвичайної ситуації». Також, п. 6 даної статті наголошує про те, що «ніхто не має права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації» та відповідно до п. 11 цієї ж статті «керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації несе персональну відповідальність за управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації». Відповідно до ст. 76 для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації моїм розпорядженням утворено обласний штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. На сьогодні обласний штаб є робочим органом керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а до його складу увійшли виключно керівники управлінь, відомств та служб від яких залежить оперативне прийняття управлінських рішень згідно з компетенцією.

Пані Світлана Федорова має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю інфекціоніста, лікування хворих мешканців м. Миколаєва та області є найважливішим для неї завданням в умовах сьогодення.

Проте, в області, як і в країні в цілому, виникла проблема з інфікування саме медичних працівників під час надання медичної допомоги пацієнтам.

З метою розроблення та впровадження процедур, спрямованих на зменшення інфікування серед медичних працівників під час надання медичної допомоги пацієнтам, згідно з розпорядженням від 17.04.2020 № 21 при обласному Штабі з НС утворено робочу експертно-медичну групу, як консультативно-дорадчий орган з лікувально-діагностичної роботи та протиепідемічних заходів в закладах охорони здоров’я. До складу групи увійшли експерти, управління охорони здоров’я Миколаївської облдержадміністрації, ДУ «Миколаївський обласний лабораторний центр МОЗ України» та керівники лікувальних закладів в яких буде надаватися медична допомога хворим на COVID-19, у тому числі й пані Федорова, як керівник медичного закладу «першої хвилі». Очолив дану групу досвідчений фахівець вищої кваліфікаційної категорії з організації та управління закладами охорони здоров’я, експерт Міністерства охорони здоров’я України, заступник начальника управління охорони здоров’я Миколаївської міської ради, заступник начальника обласного Штабу з ліквідації НС Віктор Фаюк.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото та відео з особистого архіву Світлани Федорової
 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-