Цілюща сила Образу

Цілюща сила Образу

Точка на карті
Укрінформ
Розповсюдженою є думка, що вода - а особливо свячена на Водохреще - має цілющу силу. Втім, є пов’язані з водою місця, біля яких буває людно не лише на свята

Серед таких особливих місць – самовиливне джерело в лісовому урочищі Образ, що у Краснопільському районі неподалік Сум. Попри віддаленість, так би мовити, від цивілізації, про чудодійну силу тамтешньої води знають у багатьох куточках України та й за її межами. У будь-яку пору року сюди приїжджають і приходять тисячі людей. Хтось – із надією та вірою на зцілення, а хтось – просто з цікавості.

Аби дістатися до джерела, треба з обласного центру доїхати до села Великий Бобрик, тут варто зробити невелику зупинку, можна відвідати величну Вознесенську церкву, чия історія нерозривно пов’язана з Образом. Про неї усім охочим охоче розкаже настоятель храму, протоієрей Георгій Лісовець, який 21рік проводив біля джерела молитовні служби.

- Уперше це джерело згадується у повісті відомого українського письменника і журналіста Ореста Сомова «Гайдамака», написаної у 1830 році про події середини XVII сторіччя.

За переказами, одного разу в тутешньому лісі заблудився місцевий хлопчик. Шукали його всім селом у лісі, який тоді був набагато густіший, ніж зараз. Так люди дійшли до дороги, що вела до криниці на дні глибокої балки, і побачили дитину, яка підіймалася стежкою нагору. У неї запитали, як вона змогла вибратися з лісу, і почули у відповідь, що хлопчика сюди вивів якийсь дідусь. Почавши шукати рятівника, селяни спустилися до джерела і на його дні побачили ікону з образом Святителя Миколи Чудотворця. Після того її перенесли до місцевої Миколаївської церкви, яка стояла на кладовищі, але наступного дня вона звідти зникла. Люди пішли до джерела, і побачили, що ікона там. Так було тричі, доки місцеві жителі не пообіцяли, що кожного року на храмові свята будуть носити цей образ хресною ходою до криниці в урочищі, яке відтоді й отримало свою нинішню назву.

Пізніше, розповідає отець Георгій, ці землі були подаровані царем поміщиці Рахмановій, у молодшого сина якої Григорія була гемофілія. Який би рух не робила дитина - починалося кровотеча. Попри всі намагання вилікувати дитину не вдавалося. Якось поміщиця зустрілася на заїжджому дворі у Бобрику з купцями, які везли через село свій крам із Москви до Харкова, і ті порадили їй пожити та помолитися біля джерела, уже тоді відомого численними зціленнями. Рахманова цієї поради дослухалася і близько тижня в наметі жила разом із сином поряд із джерелом, молячись та п’ючи цілющу воду. І на восьмий день хвороба відступила від дитини.

На честь цього поміщиця збудувала на місці джерела криту криницю, а на в'їзді в лісовий масив – православну капличку, з’єднавши їх обсадженою липами восьмиметровою алеєю. У селі ж у 1808 році спорудили нову Вознесенську церкву, де й помістили ікону Святителя Миколи Чудотворця.

- Храм будували 25 років, його висота сягає 22 метрів. Якось німці спробували підірвати церкву, обклали купол динамітом і підпалили, проте вогонь загас. Не розірвався і випущений по храму боєприпас. Перебувала ікона тут до 1943 року, коли востаннє з нею тодішній настоятель храму отець Михайло, до речі, кажуть, однокурсник Сталіна, з дозволу німців провів хресну ходу. Після визволення Бобрика від окупації ікона потрапила до рук комуністів, відтоді її слід пропав. Може, колись вона й знайдеться, але надії на це мало, - розповідає отець Георгій.

За радянської влади урочище занепало. Зникла капличка, зогнив над джерелом дерев’яний зруб, загубилася у лісових хащах стежина до нього. І лише на початку 2000-х ця місцина завдяки місцевим лісівникам отримала друге життя, вона стала відома далеко за межами Краснопільського району.

На моє запитання про випадки зцілення священнослужитель відповідає, що у цілющій силі води з Образу можна не сумніватися.

- У людей проходило багато хвороб, та Образ лікує не тільки тіло. Погодьтеся, найважливіше для людини, коли душа приходить до Бога. І дуже багато кому джерельна вода помагає знайти цей шлях.

Отож отримавши первісну інформацію про джерело, разом із настоятелем Вознесенського храму прямуємо до самої криниці. Це за 6 кілометрів від околиці села, йти треба польовою дорогою, яка, слід зауважити, у дощову пору стає важкою.

- Дістатися урочища можна й з іншого боку – від села Малий Бобрик. Якщо ґрунт розмокає, люди ходять пішки. Я особисто так долав цей шлях неодноразово, - говорить священник.

Врешті дістаємося узбіччя лісу, де для відвідувачів урочища встановлено інформаційні таблички. Одна з них, із надписом «Урочище Образ», розміщена на дерев'яній споруді, поряд із якою стоїть високий хрест з іконою Миколи Угодника Чудотворця, споруджений як згадка на місці колишньої каплички. Звідси дорога веде до криниці на дні глибокої балки. Спуститися туди можна крутими дерев’яними сходами, існує й під’їзний шлях. Ми вирішили йти пішки.

Кілька хвилин спуску – і ось вона - та сама криничка, розташована посеред упорядкованої галявини, обгородженої плетеним тином. Крім неї тут встановлено навіс на двох стовпах та два хрести поряд. На них розміщені ікони, обрамлені вишитими українськими рушниками, серед яких є і рідкісні, датовані XVII-XVIII століттям. Тут же – купальня завдовжки 3 м, глибиною 1,4 м, яка наповнюється водою з криниці, неподалік – переодягальня для купелі. Також тут зведені дві каплички, в одній із них правиться служба, в іншій хрестять дітей.

На момент моїх відвідин урочища, можливо, через набридливий мокрий сніг, тут було безлюдно, хоча, говорить отець Георгій, це рідкісне явище.

- Зазвичай, на цьому місці порожньо не буває. Особливо ж багато людей сюди прибувають у вихідні, на свята. Скажімо, на Водохреще тут збирається до 8 тисяч вірян. Приїздять з усієї України, відвідують урочище й іноземці.

Як і всі, я вмився освяченою хрестом священика водою і зробив кілька ковтків. На смак вона м’яка, така ж, як у колодязі, навіть спекотного літнього дня її температура не підіймається вище 10 градусів. Вода за хімічним аналізом багата магнієм, що й дає їй лікувальні властивості.

За словами отця Георгія, свого часу, коли Образ мав свій первісний вигляд, у криничці жили три жаби-холодушки, яких люди у побуті використовували для охолодження молока та води. Тоді, запевняє він, вода у джерелі була дуже чиста. Але після того, як там почали проводитися роботи з облаштування території, жаби зникли. Так само як немає поруч криниці зараз і дерева, на корі якого років 15 тому несподівано з’явився відбиток образу Христа з вівцями. На нього спершу не звернули уваги, але згодом люди почали їздити сюди, аби побачити й це диво. Однак це дерево не збереглося.

Оскільки урочище у лісі, немає нічого дивного, що воно має дерев’яну архітектуру, яка зараз для таких об’єктів є рідкісною. На жаль, першими в боротьбі з нашими національними традиціями були знищені саме дерев’яні храми. Як наслідок, із близько 800 їх, які стояли на Сумщині в середині 20-х років минулого сторіччя, сьогодні в книзі «Храми Сумщини» мова йде лише про 12.

Прибуваючи до Образу, люди не тільки хочуть відчути цілющу силу його джерела, а й звертаються до Святого Миколая з різними проханнями, просять спокою і миру в родинах, здоров’я своїм рідним. Скористався цією нагодою і я, написавши в записці на богослужіння, яке після отця Георгія проводить нинішній настоятель храмового комплексу на Образі протоієрей Роман Кулішов, котрий приїздить сюди на службу з села Гребениківка сусіднього Тростянецького району, імена найдорожчих мені людей.

Навіть зроблені в урочищі фотографії дають можливість уявити, скільки цінних речей є у цьому лісі. Охорони тут немає, тож природно, виникає питання, як убезпечити від нечесних людей святині.

Виявляється, священники цим не надто переймаються. Кажуть, якщо хтось прибув сюди з лихими намірами, кара буде неминучою. Як приклад, наводять випадок, коли злодюжки, які зазіхнули на одну з ікон, недалеко від урочища потрапили в аварію, а священний лик повернувся на місце.

Під час відвідин урочища, на жаль, не вдалося зустрітися з лісничим Великобобрицького лісництва Ігорем Козловським, однак, він поспілкувався з журналістом телефоном.

- Розуміючи значущість цього місця для людей, ми у 2004 році розпочали потихеньку наводити там порядок. Спочатку взялися за криницю. І були вкрай здивовані, коли, викачавши з неї воду і очистивши від багнюки, побачили, що дно джерела встелене ретельно підігнаними дубовими брусами і є ідеально рівним. Що й казати, тодішні майстри знали свою справу. Повне ж відновлення урочища за рішенням керівництва обласного управління лісового та мисливського господарства почалося у 2016 році, - розповідає Ігор Козловський.

Він тішиться, що кількість паломників зростає, завдяки включенню урочища як ландшафтного заказника місцевого значення (цей статус воно здобуло у 2011 році, - авт.) до туристично-паломницьких маршрутів України. І, як і отець Георгій, Козловський не сумнівається у чудотворній силі води на Образі.

- Випадків зцілення на цьому місці багато, вони задокументовані і продовжують фіксуватися й зараз. Але, знову ж, все по вірі вашій: якщо ви вірите в те, чого не бачите, то в нагороду й отримаєте те, у що вірите.

Добру справу працівників Великобобрицького лісництва підтримує і схвалює директор Краснопільського лісгоспу Віктор Мороз, який, до речі, свого часу працював у Великому Бобрику лісничим.

- Каплиця на Образі, де проводять богослужіння, - єдина культова споруда в області, розташована прямо серед лісу. Вона опалюється дровами, тож служби тут можна проводити навіть узимку. Коли урочищу надали статус ландшафтного заказника, його територія сягала майже 24 тисяч гектарів, торік же воно «приросло» ще 24 тисячами гектарів лісу і в планах обласної влади продовжити розширення природно-заповідної території задля забезпечення охорони всього цього природного комплексу. Для популяризації заказника торік за кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища видали книгу про історію, а також про флору та фауну заказника. Окрім цього екологи вважають, що необхідно відтворити флору, яка була тут раніше, зокрема знову висадити знищені дерева.

Про важливість існування в регіоні таких об’єктів, їх підтримку говорить і начальник відділу промоції та туризму Сумської облдержадміністрації Юрій Гладенко.

- На Сумщині є декілька самовиливних джерел, які вважаються цілющими. Одним із таких є те, що в урочищі Образ, у межах Краснопільської об’єднаної територіальної громади. Наявність подібних місць є конкурентною перевагою та своєрідним «туристичним магнітом» для маршрутів паломницького й активного туризму GreenWays (Зелені Шляхи), важливим є розуміння необхідності дбайливого ставлення до природи, бо джерельна вода, за місцевими легендами та історіями, завжди вгамує спрагу подорожньому, а вірянину допоможе у зціленні.

…Той, хто побував в урочищі, каже: вода в Образі очищає душу і знімає з людини втому. Головне ж – це віра і думки, з якими ви прийшли сюди. Якщо віра сильна, а думки світлі, то все буде гаразд.

Сергій Ханін, Суми

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-