Загадкові підземелля Полонного
Цього разу проєкт «Точка на карті» пропонує спуститися у підземелля тисячолітнього міста Полонного, які приховують чимало таємниць. У тому, що наразі там активно тривають археологічні розкопки, є трішки містики і багато наполегливої роботи археологів та волонтерів, які щодня самовіддано розчищають таємничі ходи.
ТАЄМНІ ЗНАКИ МІСТА
Легенди про місцеві підземелля ходять Полонним давно. У різних частинах міста періодично виявляють провалля, тож жителі намагаються по-своєму пояснити, що ж ховається під землею.
Хтось розповідає, що підземні ходи з’єднують Полонне із сусіднім райцентром Любар на Житомирщині, а також із Кам’янцем-Подільським. Інші називають таємничі підземелля “печерами Індії”, бо в них нібито заховано скарби. Місцеві апелюють до згадки у документах про воєводу краківського Станіслава Любомирського. У XVII столітті він побудував у місті фортецю, про яку писали, що вона може вистояти трирічну облогу, маючи чималі запаси. Підтвердити чи спростувати ці легенди зможуть лише археологи після завершення розкопок.
Начальник відділу культури і туризму виконавчого комітету Полонської міської ради Тетяна Ярославська каже, що давно мріяла, аби в місті розпочалися археологічні розкопки, і називає те, що нині відбувається, не інакше як «співпадінням зірок».
«Ми вирішили з моєю колегою Вікторією Зінчук написати проєкт, аби дати старт розкопкам підземель. Торік під час конкурсу «Малі міста – великі враження» зробити це не вдалося, бо наша ідея не підходила під формат. Цього року спробували знову, але почули аналогічну відповідь. За ніч проєкт «Підземні шляхи XVII—XVIII ст. тисячолітнього міста Полонне» вдалося переформатувати — і він став одним із переможців», - розповіла Ярославська.
Крім того, за її словами, прокладаючи новий водогін, комунальники неочікувано натрапили на підземелля ще й по вул. Говорун, 9, хоча раніше планували досліджувати лише підземну споруду на вул. Пушкіна, 6.
Вікторія Зінчук додає: Полонне ніби дає знаки людям проваллями у різних частинах міста, аби його нарешті почали розкопувати і досліджувати.
В УНІКАЛЬНУ ГАЛЕРЕЮ ЗЛИВАЛИ НЕЧИСТОТИ
Про те, що під землею є щось незвідане, полончани дізналися ще понад 10 років тому.
За його словами, під землею натрапили на цікавий об’єкт, що зберігся в гарному стані. Він був викладений цеглою, із поодинокими незначними порушеннями у кладці. Тоді замовили експедицію, яка зробила висновок по споруді.
Але далі дослідження підземного ходу не пішло. Тим часом господар, не переймаючись долею історичного об'єкту, спустив туди каналізаційну трубу.
Розчищення споруди від давніх нашарувань і сучасних "покладів" нарешті розпочалося у середині серпня цього року в рамках літньої археологічної школи. Як зауважив керівник Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України Павло Нечитайло, підземна споруда виявилася унікальною галереєю, побудованою у XVIII столітті. Вона була пов’язана із оборонною сферою і свого часу мала стратегічне значення. Він додав, що йому вперше доводиться мати справу із розчисткою підземелля такого масштабу.
«Підземна споруда на вул. Пушкіна, 6 складається із двох поєднаних між собою галерей. Її будували відкритим способом, тобто копали 4-метрову траншею, ставили стіни, робили дерев’яний каркас і дахове перекриття, закладали арку, потім - глиняний замок для гідроізоляції на 40-50 см, а вгорі закидали землею», - каже Нечитайло.
Галерея майже двометрової висоти була наполовину заповнена різними породами, що потрапляли сюди ззовні під час дощів і танення снігу. Пересуватися археологам доводилося майже навколішки. Нині уже розчистили 16 метрів основної галереї та половину сусідньої, 8-метрової.
Нечитайло вважає, що галерея могла використовуватися як склад для провіанту у ході будівництва фортеці у ХVIII столітті під час Північної війни, коли господарем міста був князь Олександр Меншиков.
Керівник експедиції акцентує: роботи тривають, але вже вдалося виявити багато цікавого.
Галерея побудована із цегли 30-сантиметрової довжини так званого польського зразка, яка була поширена із кінця ХV століття. Це допомагає датувати споруду, адже у часи Російської імперії розмір цеглин по довгій стороні зменшується до 26,5-27 см.
Для зведення стін використовувався піщано-вапняний розчин, а склепіння укріплене гранітними камінцями. Кладка цегли тут досить правильна та рівна, що археологи вважають ознакою військового будівництва.
Над виявленим фундаментом наземної будівлі натрапили на дзвоникоподібний келих із дисковою підставкою, що зустрічався на території Правобежежжя у XVIII столітті. Натомість у коротшій галереї знайшли фрагмент пляшкового горла середини ХІХ століття. Виявили також фрагменти кахлів із рослинним орнаментом. Немає сумнівів, що вони належать до кінця XVII – початку XVIII століття, і це є додатковою підставою для датування споруди.
“Також знайшли серію зображень хрестів, які на етапі побудови були зроблені на сирому тиньку в боковій галереї над нішами. Невідомо, католики їх нанесли чи православні, але, очевидно, люди релігійні. Хрести в підземеллях більш характерні для культових споруд, а ця мала господарське призначення», - додає керівник експедиції.
Археологи вважають, що основна галерея, сполучена з погребом господаря обійстя, була частково відкритою навіть у радянський час. Натомість бокова замулилася ще в середині ХІХ століття.
ЦЕГЛА З ВЕНЗЕЛЕМ І ЦІННА АПТЕЧНА ТАРА
«Об’єкт на вулиці Говорун, 9 був виявлений містичним чином у день нашого приїзду. Полонне почало відкривати свої таємниці, до чого ми не були готові», - говорить про ще одну підземну споруду Павло Нечитайло.
Об’єкт нині майже розчищений. Археологи кажуть, що то підвал, побудований у 1820-х роках, який використовувався ще й у радянські часи. Спочатку східці вели туди із садиби, а потім їх замурували і зробили вхід із вулиці. Археологи виявили там два рівні підлоги – один належить до середини ХІХ століття, а інший – до радянської доби. Відомо, що над підвалом колись була аптека.
Павло Нечатайло показує фото знайденої там цегли польського зразка. Вона цікава тим, що на ній зображений вензель у дзеркальному відображенні, який доволі швидко ідентифікували. Ця цегла пов’язана з одним із власників Полонного початку ХІХ ст. - Тадеушем Валевським. Тоді її виготовляли вручну. Руками вирізали і клеймо. Воно не служило довго, тому під час нанесення вензеля могли ставатися збої, із чим і пов’язують появу дзеркального його відображення.
Крім того, під час розчистки споруди археологи натрапили на унікальні зразки аптечної тари.
«У будівельній засипці виявили купу цілих форм, не уламків. Такі просто на смітнику не знайдеш, - каже Нечитайло. - Вони з написами, завдяки чому можна побачити, які препарати для чого використовувалися. Завал весь довоєнний, і жодної післявоєнної тари там немає. На одній із пляшечок написано: “Мінуправління аптек України” - тобто це ще до 1937 року, коли можна було побачити етикетки і написи на тарі українською мовою. Ці аптечні форми можна музеєфікувати».
Олександр Дрегало-Соколовський вважає, що археологічні розкопки в інших частинах Полонного також мають перспективу. Він акцентує, що нині відомо про три виявлені провалля на землях комунальної власності, які також чекають свого часу.
ТРИ ТОННИ СУГЛИНКУ НА ДЕНЬ
Павло Нечитайло розповів, що розкопками підземної галереї постійно займається чотири людини з експедиції. У Полонному приєдналося ще двоє, які стануть співавторами звіту. Неабияк допомагають і місцеві волонтери, котрі щодня приходять на розкопки.
Тож їду з Вікторією Зінчук на вулицю Пушкіна, 6. Під кінець робочого дня вона традиційно розчищає підземелля, бо мріє приймати у Полонному закордонних туристів і хоче, аби її проєкт, що переміг у конкурсі, якомога швидше став реальністю. Допомагає тут і Тетяна Ярославська.
Незважаючи на 30-градусну спеку навколо кипить робота. Нагорі саме вивантажують підняту земляну суміш. Із кузова вантажівки зістрибує 11-класниця Анастасія Дончук, залишаючи там свою лопату. Про те, що для розчистки підземелля потрібні руки містян, вона дізналася від мами і наступного дня прийшла, аби допомогти. Каже, що на розкопках працює із чоловіками в рівних умовах.
Саме Настя допомагає мені потрапити в підземелля, щоб побачити стан галереї. Сходів там поки не обладнали, тому спускатися треба, тримаючись за два канати і ступаючи на імпровізовані опори для ніг.
У галереї одразу відчувається температурний контраст: чоловіки працюють у верхньому одязі. На касках у них закріплені ліхтарики, й вони невпинного копають замулений прохід, подаючи землю нагору.
Одразу помічаю, що арковий прохід як раз на мій зріст. Побачене вражає, адже галерея справді збережена у гарному стані, кожна цеглинка рівненько вимощена і дихає історією.
Запитую в учасника експедиції Дмитра Тимчука, як їм із колегами працюється.
«У нас тут сиро, душно і трохи брудно. Під землею зараз орієнтовно 10 градусів. Але ми швидко звикли до таких умов. Наразі розчистили галерею до рівня майже 180 см у висоту, але ще не докопалися до підлоги. У цьому місці, де зараз стоїмо, до неї приблизно 20 см. Працюємо тут із 9.00 до 20.00. Там Саша вгорі робить відмітки, скільки щоразу піднімають суглинку. За день у середньому виходить 3 тонни», - розповідає Тимчук.
Він називає свою роботу своєрідним служінням. Каже, що передовсім ним керує інтерес розчистити галерею, а коли зморює втома, підбадьорює себе усвідомленням важливості такої місії.
Заступник Полонського міського голови Віктор Яськов наголошує, що основна мета археологічних робіт – зробити підземні споруди доступними для огляду та подбати про безпеку, аби місцеві жителі не потрапили до проваль. За його словами, якщо галерею розкопають, то місцева влада підніматиме питання про переселення господарів із будинку, що нагорі.
Чи знайдуть у Полонному нові підземелля і цінні артефакти, археологи розкажуть на підсумковій конференції за результатами роботи експедиції, що запланована на 12 жовтня. Саме у той день місто святкуватиме своє 1028-річчя. І хтозна, які подарунки воно готує полончанам.
Ірина Чириця, Житомир-Полонне
Фото автора та надані Павлом Нечитайлом
