Громада процвітає завдяки полуницям та ріпаку

Протягом квітня-червня 2019 залучена Програмою італійська журналістка Моніка Еллена відвідала 6 різних громад Волинської, Чернігівської, Харківської, Полтавської та Одеської областей, що очолюються жінками, які досягли успіхів у місцевому самоврядуванні. В результаті цих візитів було створено шість статей з їх особистими та професійними історіями, підкріплених цитатами та фотографіями.

У класичному блакитному костюмі, Галина Прус більше нагадує керівницю бізнес-компанії, а не фермерку. Проте ця досвідчена економістка перед тим, як розпочати працювати в органах місцевого самоврядування, колись управляла разом із своїм чоловіком фермою у 700 гектарів. Поєднання освіти та досвіду робить із цієї елегантної 58-річної леді справжню лідерку Смолигівської  громади,  що розташована у Волинській області, сільськогосподарському регіоні поблизу кордону з Польщею.

Економістам зазвичай легко пояснити цінності економії масштабу: ідеї, згідно з якими великі організації із кращою продуктивністю здатні зменшити свої витрати. Направду саме тому пані Прус заохочує фермерів у своїй громаді об’єднуватись в колективи, хоча в пам’яті ще живуть спогади радянських колгоспів. Проте, коли мова заходить про формування громад, вона переконана, що менше іноді краще, як і показує досвід Смолигівської громади.

Коли у 2015 році з'явилася можливість об'єднатися, очевидним стало, що доцільно було б приєднатись до набагато більшої групи сіл, зосереджених навколо селища міського типу Торчин, розташованого неподалік з близько 5000 мешканців з сильнішою місцевою радою та економікою. Проте пані Прус й інші побоювалися, що Торчин буде домінувати в запропонованому об’єднанні, і що невеликі села залишиться на задньому плані. Тому вони вирішили сформувати Смолигівську громаду, яка включає в себе п'ять сіл і в цілому 1900 мешканців, що робить її найменшою у Волинській області.

«Це був добре продуманий процес, і результат не змусив себе довго чекати. Громада наразі процвітає», –  говорить вона. І це видно. Коротка прогулянка Смолиговим підкреслила якість місцевих публічних послуг. Багатьом дитячим садкам у Західній Європі далеко до сучасної споруди, де 40 дітей можуть насолоджуватись великим дитячим майданчиком і добре продуманим приміщенням. Школа перебуває в процесі реновації.

Пані Прус вірить в нові ідеї та її рішучість розпочати зміни відображається в її співпраці із Волинським Центром розвитку місцевого самоврядування Програми «U-LEAD з Європою». Вони плідно співпрацюють, використовуючи всі шанси для подальшого розвитку навичок нового стилю управління. Заради своїх громадян.

Полуничні поля

«Це вражаюче рішення. Роками це була громада, з якої люди їхали шукати кращої долі деінде. Проте, цьому  покладено край», –  заявляє пані Прус.

 «Якість життя покращилась за останні 15 років, особливо стрімко процес почав рухатись після 2014 року. Зараз молоді люди залишаються, тому що хочуть залишитись. У нас є доступ до хорошої освіти, ми близько розташовані до  великого міста, і роботу зараз знайти легше, і все тому, що люди навчились бути господарями на своїй землі».

Хорохорин, найменше село громади з кількістю населення у 700 людей, є цьому яскравим прикладом.

«Наприкінці 1990-х років село вимирало: не було можливостей, земля пустувала, і люди виїжджали до Польщі на сільськогосподарські роботи. Деякі з них розуміли, що погодні умови та ґрунт схожі, і тому вони привозили саджанці і ділились ними із односельчанами. Сьогодні 70% з мешканців вирощують полуниці і пекінську капусту. Залежно від сезону: полуниця в кінці весни і влітку, капуста восени і взимку».

Окрім сільського господарства, в Смолигівській територіальній громаді розташований завод Nestlè, що призводить до місцевих податкових надходжень вище середнього. Наприклад, у 2018 році бюджет громади досяг 19 млн. грн. І таким чином, потрібно було повернути центральному уряду 600 тис. грн. в рамках процесу вирівнювання бюджету.

Зміцнення місцевої влади

Ці ресурси роблять роль пані Прус надзвичайно вагомою.  Проте це не завжди було так. Насправді, перед децентралізацією чоловіки, як зазначає вона, мали тенденцію картати місцеву адміністрацію. Вона пригадує: «Панувало розчарування і не було грошей, оскільки кошти просто не доходили до сіл, тому повставало питання - яке це все має значення? Жінки ж приймали виклик, так як і вони це роблять із домашнім бюджетом».

Тим не менше, вона відчувала гніт стереотипів спочатку. Коли вона вперше балотувалася на цю посаду в 2002 році, керівник районного рівня закликав чоловіків перебрати на себе цю роль. Проте попередній голова ради був чоловіком, і коли він змінився, інфраструктура перебувала у вкрай поганому стані, як і економіка  в цілому.

«Вимог для чоловіка на цій посаді набагато менше, ніж для жінки, –  каже вона. - Це схоже на жінку, яка водить автомобіль. Коли чоловік порушує правила – ну, зі всіма буває; але коли ж це робить жінка  - а чого ви ще чекали? Коли жінка в політиці, вона повинна довести, що вона нічим не гірша, ніж був би чоловік. Проте, коли ви доведете, що ви чогось варті, ставлення змінюється, і упередження зникають».

Ця жінка з м’яким голосом керується баченням і зосереджується на найважливішому  –  своїй громаді. "Однак, однієї надії недостатньо, - каже вона, - так само не обійтись тільки однією удачею без важкої праці. Тож не дивно, що в 2010 році вона отримала нагороду «Людина року Волинської області» в номінації «Виправдана надія року».

Про U-LEAD

Програма, яка спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією, U-LEAD працює із всіма рівнями уряду для підтримки впровадження реформ регіональної політики та децентралізації в Україні. «U-LEAD з Європою» робить внесок у створення багаторівневої системи управління, яка є прозорою, підзвітною та реагує на потреби громадян, виконавцями якої є Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) та Шведське агентство з питань  міжнародного співробітництва і розвитку (Sida).

Матеріал з сайту decentralization.gov.ua