Реабілітувати Сасик

Реабілітувати Сасик

Точка на карті
Укрінформ
"Точка на карті" запрошує сьогодні на найбільше в Україні штучне озеро Сасик, що первозданно було чорноморським лиманом

Нинішнього статусу озера-водосховища для зрошення південноукраїнських чорноземів ця водойма набула сорок років тому - внаслідок відокремлення від моря широкою 14-кілометровою дамбою. Згідно з первісним варіантом проекту будівництва "Дунай-Дніпровського водогосподарського комплексу", меліоратори планували перетворити більшість причорноморських водойм - від дельти Дунаю до Дніпробузького лиману - в накопичувачі прісної води для зрошення мільйонів гектарів сільгоспугідь. Але на практиці проект, який за масштабністю порівнювали з "перекиданням на південь сибірських рік", виявився провальним...

ЧОМУ ПРОВАЛИВСЯ ПРОЕКТ СТОЛІТТЯ НА САСИКСЬКОМУ ЛИМАНІ

Навіть першу чергу будови - Дунай-Дністровську зрошувальну систему - повноцінно не ввели в експлуатацію через виявлені ознаки осолонцювання ґрунтів і ризик загубити їх внаслідок поливу мінералізованими водами Сасика. І зараз у багатьох мандрівників, кому хоч раз доводилось спостерігати з автотраси заіржавілі остови "мертвих" насосних станцій чи трубопровідної мережі на фермерських угіддях, виникає стійке враження, що перед їхніми очима пробігають фрагменти пейзажів із фантасмагоричного фільму. Велетенські сталеві труби, що ніби виростають з могутніх бетонних укріплень, темно-зелена вода, в якій заборонено купатись чи рибалити...

Власне, проблема пошуку шляхів порятунку від деградації Сасикського лиману, підданого радянськими іригаторами варварському експерименту, постала невдовзі після "замороження" другої черги будівництва зрошувального комплексу (ДДЗС). Оскільки серед ініціаторів роздамбування водойми й повернення "озера" до первозданного стану була група одеських природозахисників, кореспонденти Укрінформу попросили прокоментувати складну ситуацію, що виникла довкола Сасика, одну з учасниць групи - фахового еколога Ірину Вихристюк.

Ще до спілкування з експерткою, ми знали: Бессарабія - її мала батьківщина, тому деградацію Сасикського лиману, що триває з 70-х років, Ірина Михайлівна сприймає як власну задавнену проблему й веде багаторічну виснажливу боротьбу з місцевими і столичними чиновниками за порятунок водойми:

- Благодатний бессарабський край споконвіку славився чудовим морським кліматом, а північне узбережжя Сасика ще й манило тисячі людей цілющою ропою, значними біоресурсами лиману, який водночас служив і своєрідним "пологовим будинком" для морських рибних стад. Словом, іще півстоліття тому були чудові перспективи для цивілізованого розвитку Придунав'я. Треба лиш було осягнути науку раціонального користування унікальними ресурсами, зокрема, розвивати сферу екотуризму, як це успішно роблять наші сусіди по чорноморському узбережжю, створити сприятливі умови для залучення інвестицій. Але втрутились за завданням партійних бонз і перекреслили все на цілі десятиліття страждаючі мегаломанією радянські іригатори...

От я думаю, - продовжувала розмірковувати вголос Ірина Михайлівна, - чи не краще було замість закриття відомої грязелікарні та дитячого санаторію на березі Сасика створити на їх базі бальнеологічний курорт. Подбати про сучасну туристичну інфраструктуру, заснувати агрофірми з вирощування винограду, інших культур, що не потребують значних водних ресурсів, а також відкрити поряд переробні підприємства?

Однак обрано було, констатувала природозахисниця, чи не найгірший варіант, який зараз виглядає просто тупиковим: опріснити найбільший морський лиман, попередньо не дослідивши усіх можливих джерел поповнення його мінералізованою водою. І подавати міксовану дунайсько-сасикську воду на поля південних районів Одещини. Воду, що непридатна ні для зрошення, ні для господарських чи культурно-побутових цілей, ні для рибництва.

НІ РИБИ, НІ ВОДИ, НІ ЗРОШЕННЯ...

Чи ж варто дивуватись, продовжує Ірина Михайлівна, що невдовзі величезна "замкнута" водойма-водосховище почала деградувати? Уже в середині 90-х років минулого століття було заборонено полив чорноземів. А в 2008 році дослідники дев'яти провідних НДІ та організацій профільних українських відомств, що діяли на підставі держзамовлень, зафіксували надходження до Сасика з дунайською водою і поступове накопичення близько 3 мільйонів тонн токсичних донних відкладень, 1 мільйона тонн завислих наносів, щорічні "цвітіння води", пов'язані з бурхливим розвитком небезпечних для людей синьо-зелених водоростей, скорочення числа цінних видів риб, акумуляцію токсичних речовин та інші негативні явища, характерні для морських екотонів (перехідних територій, зон, - ред.), відчленованих від моря.

Характеризуючи стан рибництва на Сасику-водосховищі, групи дослідників також звертали увагу на небезпечну "іхітіопатологічну та іхтіотоксичну ситуацію" і рекомендували заради недопущення росту захворювань серед населення "вести рибне господарство лише у водоймах, якість води яких відповідає вимогам до рибогосподарських водойм".

За результатами багаторічних експедиційних досліджень на Одещині, здійснених науковцями установ НАН України і провідних відомчих науково-дослідних інститутів, було надано узагальнений висновок керівництву Мінекології, Мінрибагентства та Держводагентства, відповідним структурам Кабміну України, Одеській облраді, облдержадміністрації та органам влади Татарбунарського району, не території якого велися науково-дослідні роботи.

"Єдиним рішенням, яке одночасно відповідає вимогам охорони природи та відтворення довкілля... є повернення лиману Сасик (наразі водосховища) до його природного стану - мілководної затоки Чорного моря, для чого необхідне негайне його роздамбування", - зазначається в документі, підписаному 5 років тому директором науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря"(УКРНЦЕМ) Віктором Коморіним.

У подальшому "можлива подача дунайської води на поля напряму, минаючи Сасик", йшлося в цьому ж документі, адресованому керівництву Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації.

Згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з вирішення питання доцільності ліквідації дамби на озері Сасик, затвердженого постановою Кабміну України від 18 серпня 2010 року, установам НАН України було доручено "здійснити аналіз наданих науковими установами та організаціями висновків щодо оцінки стану озера Сасик і варіантів відновлення гідрологічного режиму водосховища та надати узагальнений висновок стосовно ліквідації дамби”. Відповідну роботу упродовж 2010-2014 років здійснювали низка науково-дослідних установ НАН, МОН України та Мінприроди.

Під дослідженнями груп науковців, виконаними протягом різних років, поставили підписи керівники Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем, Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України та інші. Щоправда, певні застереження висловив директор Одеського центру Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Сергій Бушуєв, констатувавши, що "рибогосподарські проблеми не можуть розглядатися як пріоритетні при вирішенні екологічних та соціальних питань, пов'язаних із сучасним станом Сасика" з огляду на те, що "Сасикське водосховище створювалось, у першу чергу, як іригаційна водойма. І рибництво розглядали як додатковий компонент його комплексного використання".

РІШЕННЯ ПРО РОЗДАМБУВАННЯ ПРИЙНЯЛИ ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ

Власне, висновки провідних науковців-екологів та спільний проект групи депутатів й активістів-екологів здобули ще восени 2015 року підтримку з боку населення південних районів Одещини. І 30 жовтня 2015 року сесія Одеської облради ухвалила рішення "Про відновлення екосистеми морського лиману Сасик та реабілітацію прилеглих територій". Цим же рішенням з обласного бюджету було спрямовано 1,2 мільйона гривень керівництву Татарбунарського району "на розробку проектно-кошторисної документації будівництва з'єднувального каналу Сасика з Чорним морем та реабілітацію прилеглих до лиману територій".

Здавалося б, скресла крига байдужості до деградуючої водойми: райдержадміністрації та райраді належало лиш визначити місце прокладення з'єднувального каналу в тілі потужної дамби між "озером" та морем і забезпечити своєчасну розробку проекту каналу. Але саме на цьому етапі неждано-негадано і стався збій! Чиновники райдержадміністрації та райради, які на словах підтримали рішення облради про роздамбування Сасика, насправді геть не поспішали з його виконанням - розробку проекту каналу було провалено, а виділені кошти згодом повернуто до бюджету...

- І це лише один з багатьох фактів, що несподівано засвітив дволику суть деяких місцевих корумпованих чиновників, але за ними інколи стоять фігури як одеських, так і впливових столичних покровителів. Одні мовчазно протидіють відновленню Сасика його природного статусу морського лиману, бо сучасний стан справ декому фінансово вигідний. Зокрема, регіональному керівництву Держводагентства, на балансі якого перебуває водойма та відповідні споруди, а також власнику рибодобувного підприємства, що є фактично монополістом. Спільне утримання водойми (без належно оформленої оренди) приносить чималі прибутки обом структурам. І складається враження, що їх не хвилює проблема якості рибної продукції. Здійснювані раніше двічі на рік перевірки санітарною та ветеринарною службою не практикуються, - акцентувала еколог Вихристюк.

Або взяти інший промовистий факт: упродовж більш як двадцяти років не функціонують через заборону поливу угідь водою з Сасика, щонайменше, півтора десятка об'єктів Дунай-Дністровської зрошувальної системи. Відповідальним за це чиновникам відомо: ці насосні станції ДДЗС та інші об'єкти - не що інше, як "фантоми", що дорого обходяться держбюджету.

А коли так, Вихристюк ставить руба питання: "Навіщо транжиряться щороку мільйонні бюджетні кошти на утримання "мертвих" станцій, на оплату електроенергії та майже сотні працівників станцій, які в найкращому разі виконують функції охоронців дорогих об'єктів майнового комплексу ДДЗС? Який ефект: екологічний, економічний чи соціальний - отримує держава від щорічного вкладання коштів?"

За словами співрозмовниці, іноді крадії просто серед білого дня "витягують" магістральні труби діаметром 900-1200 міліметрів з земельних ділянок і транспортують спецавтомобілями-трубовозами для продажу в Одесі. Одну з таких "бригад" застав свого часу на полі депутат обласної ради В'ячеслав Страшилін і оприлюднив відеозапис спілкування з "бригадиром", запропонувавши тому пред'явити дозвільні документи, яких той не мав.

Еколог Вихристюк наголошує: "Я і мої колеги не раз звертались до правоохоронних структур із заявами про злочини, наводячи факти розкрадання майна Держводагентства, оприлюднювали факти беззаконня у соцмережі Facebook. Є зафіксовані номерні знаки таких автомобілів, але в найкращому випадку поліція відкриває кримінальні провадження, рідко доводячи матеріали матеріали розслідувань до суду. Крім того, іноді судова тяганина через неякісно проведене слідство триває по 3-4 роки.

Водночас постає запитання: в чиїх інтересах Держводагентство понад два десятиліття утримує на балансі відомства "мертві" насосні станції чи інші "об'єкти-фантоми"? Я вважаю, що розслідування цих та подібних кричущих фактів, коли держава зазнає багатомільйонних збитків, мають вести співробітники НАБУ і ГПУ, оскільки притягнення високопосадовців за бездіяльність до відповідальності - сфера їх компетенції".

ЧОМУ ВІЗ І НИНІ ТАМ?

Звісно, журналістам Укрінформу цікаво було почути думку керівника Одеського басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор'я та Нижнього Дунаю Василя Потопа щодо перспектив реабілітації екосистеми Сасика, про що в 2015 році ухвалила рішення Одеська облрада, чи беруть участь структури відомства у його виконанні, як протидіють працівники Держводагентства масовому розкраданню об'єктів майнового комплексу ДДЗС. Однак керівник басейнового управління передусім зауважив, що проблематика повернення Сасика-водосховища до свого природного стану поза межами його компетенції.

"Одразу скажу: формування стратегії відновлення екосистеми Сасика та реабілітації прилеглої території - це прерогатива фахівців Мінекології та Департаменту екології і природних ресурсів Одеської облдержадміністрації, який в останні роки виведений з-під безпосереднього підпорядкування відомства. Вважаю, що ухваленню збалансованого рішення про роздамбування Сасика має передувати комплексне вивчення проблеми низкою науково-дослідних інститутів, в тому числі необхідне кількарічне моделювання ситуації, зокрема, як поводитиметься Сасик після заповнення морською водою? Експертний висновок має бути погоджений НАН України, а Кабмін — має здійснити фінансування проекту роздамбування і визначити джерела фінансування подальшої експлуатації водойми", - прокоментував Василь Потоп.

Довелось уточнити: перед сесією Одеської облради, що ухвалила таке рішення, у депутатів і журналістів була змога ознайомитися з висновками науковців.

І все ж, на думку Василя Потопа, ухвалене 30 жовтня 2015 року рішення облради про роздамбування Сасика - недостатньо обґрунтоване. "Я вважаю, що це був експромт, ініційований групою депутатів та представників екологічної громадськості, не підкріплений належним науковим обґрунтуванням і фінансуванням. Не заперечую: люди, що живуть поряд із Сасиком, мають право порушувати й вимагати розв'язання проблемних екологічних питань, але для належного їх вирішення потрібна фундаментальна наукова підготовка, чого я напередодні сесії не помітив", - сказав Потоп.

НА ДЕМОНТАЖ НЕДІЮЧИХ ОБ’ЄКТІВ КОШТІВ НЕМА... А НА УТРИМАННЯ - ЗНАХОДЯТЬСЯ

Керівник басейнового управління Держводагентства також зауважив, що питання балансоутримувача майнового комплексу Дунай-Дністровської зрошувальної системи і формування штату має бути врегульоване у столичному офісі Держводагентства, а ще краще - постановою Кабміну.

"От коли надійде відповідне розпорядження Держводагентства про зняття з балансу насосних станцій, магістральної трубопроводної мережі чи інших об'єктів майнового комплексу ДДЗС - будемо виконувати. Але поки що регламентовано лише консервацію частини майнового комплексу, так само не внесено змін до штатного розпису персоналу насосних станцій", - акцентував Потоп.

Таку ж позицію довелось почути в Татарбунарах від заступника начальника Кілійського міжрайонного управління водного господарства Олександра Султана: "Проблема роздамбування Сасика шляхом будівництва з’єднувального каналу Сасик-Чорне море - не наша справа. Ми, водники, забезпечуємо належний рівень водного режиму на озері, щоб не допускати підтоплення прибережних територій, зокрема, й обвалу одного з берегів, на якому розміщений давній цвинтар. У разі підвищення рівня дунайської води, вмикаємо обладнання і здійснюємо скид її в море".

Гірша справа, за словами Султана, з розкраданням об'єктів майнового комплексу, насамперед, викопуванням "бригадами" крадіїв дорогих магістральних труб і збутом їх спеціалізованим підприємствам. Персонал насосних станцій спроможний забезпечити хіба що збереження обладнання самих станцій, а протидіяти розкраданням трубопроводів ДДЗС мають правоохоронці. Проте, констатував Султан, одну з резонансних кримінальних справ розслідують уже більше трьох років, але судового вироку чомусь досі не винесено.

У свою чергу, в.о. директора департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації Олексій Повар наголосив під час зустрічі, що департаментом внесено на розгляд керівництва Мінекології низку пропозицій з приводу розробки регіональної програми з відновлення водних ресурсів і повернення Сасика до його природного стану. Серед них і здійснення комплексу науково-дослідних робіт щодо можливих шляхів роздамбування водойми та поліпшення екологічної ситуації на прилеглій території. "Однак поки що не відомо про результати їх розгляду відповідними структурами відомства", - уточнив Повар.

Тож цікавимось при спілкуванні з керівниками профільних управлінь та відділів Мінекології, зокрема з начальником відділу збереження та раціонального використання водних ресурсів Олександром Бонем, про перспективи погодження відомством регіональної програми з відновлення водних ресурсів Одещини, і передусім, повернення Сасика до його природного стану. Однак Олександр Віталійович посилається на відсутність єдиної збалансованої позиції вчених-екологів щодо необхідності роздамбування водойми Сасикського "озера".

"Проблема повернення Сасика до попереднього статусу "лимана" потребує досконалого вивчення. Одні науковці вважають, що потрібно заново з'єднати водойму з морем шляхом спорудження з'єднувального каналу "Сасик-Чорне море" та реабілітувати прилеглі до лиману території, і на підставі висновків цих науково-дослідних установ Одеська облрада чотири роки тому ухвалила відповідне рішення. Але є також науковці, що висувають аргументи "проти": не досліджено, зокрема, які процеси відбуватимуться після заповнення водойми морською водою. Тому Мінекології не може погодити проект відновлення для Сасика статусу морського лиману", - каже Бонь.

У свою чергу, заступник директора Департаменту водного менеджменту В'ячеслав Розгон, що очолює відділ управління інфраструктурою Держводагентства, мотивує відмову відомства зняти з балансу і демонтувати щонайменше півтора десятка "мертвих" об'єктів Дунай-Дністровської зрошувальної системи тим, що "виконання демонтажних робіт потребує багатомільйонних коштів, яких немає..."

Тож так виходить, що у відомстві спроможні виділяти щороку мільйонні бюджетні асигнування на охорону недіючих об'єктів, оплату енергозабезпечення та персоналу, який не може виконувати своїх обов'язків через заборону подачі на поля солоної води з Сасика, а на виконання робіт із демонтажу об'єктів коштів нема. І все це триває понад два десятиліття...

Як не прикро констатувати після спілкування з чиновниками середньої ланки, а також фахівцями відомчих департаментів і відділів - Мінекології, Держводагентства та Держрибагентства, - але складається стійке враження, що розв'язання проблем найбільшого українського "озера" Сасик надовго застрягло у трясовині багаторічних кабінетних погоджень. “Але ми все ж віримо, що чудове гасло на придорожних банерах "Повернемо Сасик морю", підтримуване тисячами жителів Бессарабського краю, спільними зусиллями вдасться реалізувати на практиці”, - підсумувала Ірина Вихристюк тривожний діалог про долю Сасикського лиману.

Михайло Аксанюк, Одеса-Сасикський лиман

Фото Ніни Ляшонок

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-