Собача шерсть для бізнес-ідеї

Із пані Оленою Пряхою домовилися про зустріч в обідню пору. Серед двох залів затишної кав’ярні, де о такій порі стає людно, майстриню було легко впізнати за екстравагантними атрибутами одягу. Поверх волосся у неї акуратна й пухнаста світла пов’язка, на сукні – в’язана прикраса у вигляді квітки, а на пальто – мила плетена мишка. Звісно, усі ці ефектні елементи виготовлені з собачої шерсті.

ТЕПЛІ ШКАРПЕТКИ ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ

Олена Пряха закінчила Харківську юракадемію, тож за плечима у неї – майже 20 років роботи в галузі права. У свою другу декретну відпустку жінка пішла з посади директора юридичного відділу великого банку, а згодом материнство надихнуло її на зміни у житті.

«У декреті я вирішила кардинально змінити сферу діяльності. Розуміла, що коли продовжуватиму працювати в юридичній галузі, у мене залишиться мало часу на доньку. Тоді мені дуже захотілося знайти свою місію. Роздумуючи, я дійшла висновку, що моє заняття обов’язково має приносити користь. Хотілося робити щось із натурального й доступного матеріалу. Крім того, ставила перед собою критерій, аби цього потребували всі. Коли доньці було 3-4 місяці, я зрозуміла, що саме із собачої шерсті можна виготовляти шкарпетки і пояси, які мають лікувальні властивості. Перший мій виріб – це пінетки для доньки із шерсті нашого домашнього собаки Одіна, який був чемпіоном України. Знаєте, вони просто теплі, бо зараз я б уже їх не діставала, щоб комусь показати. Претензій стосовно техніки та естетичного вигляду є до них дуже багато», – розповіла майстриня.

Вибір такого заняття був невипадковим. Олена Пряха пригадує, що гостюючи у бабусі на Черкащині, вона часто бачила як та пряде із собачої шерсті. Тоді молода жінка, успішно будуючи кар’єру, не уявляла як можна взяти до рук жмут шерсті, а в результаті отримати нитку, з якої дбайлива старенька зв’язала для її сина шапку та шкарпетки.

«Я казала, бабусі, що сплю по 4 години на добу і якщо почну прясти, то на відпочинок часу взагалі не залишиться. З поваги до неї дивилася на процес, але у мене нічого не виходило, бо все здавалося занадто складним. Тоді просто вдавала ніби слухаю і було навіть смішно подумати, що я колись зможу таким займатися», – ділиться з посмішкою жінка.

Тож перші кроки у прядінні з собачої шерсті були дуже складними. Усі спроби знайти в селі якусь стару жінку, яка досі вміє прясти і зможе поділитися своєю майстерністю, виявилися марними. Тому довелося пригадувати, як пряла рідна бабуся й удосконалювати це непросте ремесло.

«Все було довго і нудно, – каже майстриня. – Мої родичі ходили навколо, дивилися на ці муки і казали, мабуть, ти вже награлася і досить. Я відповідала, мовляв, друзі, скажу вам сама, коли досить».

Щоразу вдосконалюючи ремесло, Олена намагалася розробити доступну методику, аби потім навчити й інших. Зрештою майстерність вдалося відпрацювати у 2014 році, коли ночами вона пряла нитки із собачої шерсті, а з них потім в’язали шкарпетки для військових. Згодом для бійців, які проходили реабілітацію після травм і поранень на фронті, почали виготовляти лікувальні пояси. Нині Олена Пряха на ярмарках і майстер-класах пропонує всім охочим долучитися до благодійної акції і випрясти нитку для захисників.

ДЛЯ ПРЯДІННЯ ПІДХОДИТЬ ШЕРСТЬ СОБАК ВІКОМ ВІД 1,5 ДО 6 РОКІВ

Кожне ремесло має свої тонкощі, тож і прядіння із собачої шерсті вимагає неабияких зусиль. Якщо думаєте, що аби отримати нитку, досить підстригти свого домашнього чотирилапого – і теплі рукавички на зиму вже гарантовані, то ви дуже помиляєтеся.

Шерсть для своїх виробів Олена Пряха купує у спеціалізованих собачих розплідниках. Для її ремесла підходять тільки довгошерсті породи, як от бернський зенненхунд, хаскі, чау-чау, піренейська і кавказька вівчарка, ньюфаундленд, коллі. Майстриня зібрала великий альбом, де фото кожної породи супроводжує зразок шерсті і нитка, яка з неї виходить.

Підготовка до процесу прядіння розпочинається зі знайомства із собакою. Обов’язкова вимога, аби в чотирилапого була ветеринарна книжка. Як свідчить досвід, більшість із тих, чия шерсть використовується для виготовлення ниток, мають ще й чимало чемпіонських титулів.

«Коли спілкуюся з власниками розплідників, розповідаю, як вичісувати шерсть із собак, адже для цього потрібна спеціальна пуходерка. Пес починає линяти у віці одного року. Тому пух чотирилапих, яким від року до півтора, традиційно використовується для дитячих виробів. Шерсть собак, котрим більше шести років, уже не придатка для ниток», – підкреслила Пряха.

Далі треба набратися терпіння і ретельно підготувати шерсть. Для прядіння використовують підшерстя, тобто той м’який шар, який взимку зігріває песиків, а навесні сиплеться з них. Саме з нього відбирають непотрібну ость, залишаючи пух. Його жінка відсортовує за кольорами і спаковує в окремі мішечки для прання.

Чи не найдовше триває ручне прання сировини, адже необхідно позбутися її особливого собачого запаху. Для цього використовують шампунь, рідке мило, засоби для шерсті або шовку. Найвідповідальнішим моментом є виполіскування аж доти, поки вода не буде чистою. На цьому етапі можна додати кондиціонер чи ароматизатор. Після того, як вода стече з пуху, його розкладають на горизонтальній поверхні, періодично перевертаючи, і сушать. Найкраще для цього підходить горище, де нема вітру. Тоді ще раз треба перевірити, чи не залишилася у матеріалі ость, і можна приступати до роботи, беручи в руки прядку або веретено.

За словами Олени Пряхи, вона не використовує для роботи барвників, а комбінує кольори для ниток із різних відтінків пуху. Майстриня додає, що шерсті з одного собаки може вистачити на жіночу шапку. Щоправда, підготовка ниток забирає до двох місяців часу, тоді як сам процес в’язання можна завершити за добу.

Цікавлюся, чи слухняна в руках нитка із собачої шерсті, на що пані Олена відповідає: «Нитка ручного прядіння не зовсім зручна для в’язання, бо поводить себе по-особливому. Вона не може бути ідеально рівною, що впливає на кінцевий результат. Відтак одна шкарпетка може вийти трішечки довша за другу. Для роботи треба використовувати різні методи в’язання та інструменти».

НАЙТЕПЛІША, ЛІКУВАЛЬНА І ПРАКТИЧНА СОБАЧА ШЕРСТЬ

Експериментуючи, Олена Пряха пряла нитки із вовни кози, вівці, верблюда, шерсті коня, кота, ведмедя, з пуху гуски та навіть із волокон кропиви. Утім, як стверджує майстриня, найціннішою за своїми властивостями є собача шерсть.

«Собача шерстинка всередині пустотіла, а тому тепліша. Про зігріваючий ефект таких виробів добре знають ті, хто побували на крайній півночі, де мороз досягає -50 градусів, але достатньо і наших -20, аби теж відчути її переваги. Крім того, вона вбирає до 80% вологи, і при цьому вам буде тепло, коли навіть промокнуть ноги. Собача шерсть має гачечок на кінчику, а торкаючись нашої шкіри, створює ефект голковколювання, при цьому з тіла зникає негативний енергетичний заряд», – пояснила майстриня.

До того ж, собача шерсть має гарні лікувальні властивості. Зокрема, вона допомагає тим, у кого проблеми із судинами, лікує травми, прискорює реабілітацію, незамінна для відновлення організму після інсультів та інфарктів.

«Мені боляче дивитися на дітей з інвалідністю, бо вони постійно мерзнуть. На щастя, ми можемо зігріти їх шкарпетками із собачої шерсті. Коли розумію, що спроможна комусь допомогти, тоді й відчуваю свою місію», – додала пані Олена.

Майстриня переконує, що вироби з собачої шерсті добре служать і доволі практичні. Щоправда, потребують особливого догляду. Передовсім варто пам’ятати, що їм підходить виключно ручне прання у теплій воді без хлору та порошків. Свіжість речам повертають шампунь, рідке мило або ополіскувачі для шерсті та шовку, а сушити їх треба на горизонтальній поверхні.

Олена Пряха навела приклад, що її донька вже 5 років поспіль носить шапку із собачої шерсті. Їй навіть показували такі ж светри, яким уже по 10 років та 20-річні рукавиці.

ВІДНОВИТИ ЗНИКАЮЧЕ РЕМЕСЛО

Як зауважила пані Олена, організатори різних ярмарків інколи розводять руками, шукаючи розділ, до якого можна віднести прядіння, адже воно практично випало із великої палітри різних промислів.

Аби відновити ремесло, майстриня відкрила торік у Житомирі школу практичного прядіння, де регулярно займається зі своїми учнями. Жінка каже, що навчала цього жінок у Києві, на Полтавщині, а ще її вихованка є на Кіпрі. Нещодавно Олена Пряха отримала запрошення на проведення майстер-класу в Німеччині.

«Своїх учнів не навчаю так, як пишуть у книжках, коли зі жмені шерсті витягують нитку. Для цього треба мати сильні руки і неабиякі навички. Ми робимо стрічечки, рівномірно розподіляючи волокно. Тобто, спочатку витягуємо шерсть в рівні волокна, а потім скручуємо і так отримуємо нитку. Охочих навчатися вистачає. Мене тішить, що ми реально працюємо і вдосконалюємося», – підкреслює Пряха.

Разом з однодумцями вона вже змоделювала і виготовляє в’язаних іграшкових песиків. За її словами, бавлячись ними, дитина масажує пальчики, що позитивно впливає на моторику. До того ж, у такому веселому процесі дітей вчать любити тварин.

Олена Пряха посміхається, коли наостанок запитую, чи прядіння нині є її основним видом діяльності: «Я пряду, а ще виховую дитину. Щодо прибутків від цього заняття, то не отримую 100% матеріального задоволення. Інколи мені кажуть, то ж у вас бізнес… Тоді просто відповідаю – дай Боже. Просто щаслива від того, чим займаюся».

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора та надані Оленою Пряхою