Станція, яка фіксує кожен поштовх землі

Продовжуючи мандрувати Житомирщиною, кореспондент Укрінформу віднайшла унікальну точку на карті - не лише для області, а й для світу. Більше ніде в Україні немає такого місця, де знають усе про найменші коливання земної поверхні.

Цього разу дорога від обласного центру завела на околицю села Ворсівка Малинського району. Про населений пункт останнім часом багато говорять, адже його релігійна громада стала першою на Житомирщині, яка перейшла від УПЦ МП до новоствореної Помісної Православної церкви України. Однак, далеко не всі знають, що там розташована одна із найчутливіших у світі сейсмічних станцій PS-45.

Тож від високих духовних цінностей перейдемо до глибоких надр земної кулі, де як і серед людей, ніколи не буває абсолютного спокою.

Після Малина до Ворсівки треба проїхати засніженими дорогами серед затишного соснового лісу понад десяток кілометрів. Навколо об’єкта немає житлових будинків і не чути шуму транспорту, що курсує до села. Та навіть два грайливі і дружні до незнайомців пси не гавкнуть зайвий раз. Одним словом, тиша… Там добре відпочивати від двогодинного маршруту, гамірного міста і вслухатися в довколишній простір, що й робить невпинно високоточне обладнання.

ОДНА З НАЙЧУТЛИВІШИХ СЕЙСМІЧНИХ СТАНЦІЙ СВІТУ

Про сейсмічну станцію PS-45 ми вже згадували в матеріалі про Головний центр спеціального контролю (ГЦСК), де накопичується інформація про землетруси, вибухи метеоритів, падіння літаків, грозові розряди та магнітні бурі. До його складу входить 7 пунктів спостереження у Житомирській області: «Городок», «Малин», «Кам’яний Брід», «Любар», «Підлуби», «Зелениця», сейсмічна станція PS-45, а також іще шість в інших регіонах. Це «Балта» (Одеська область), «Кам’янець-Подільський» (Хмельницька область), «Ужгород» і «Київ». Ще два раніше розташовувалися у Євпаторії та Севастополі, але до анексії Криму обладнання встигли вивезти і розгорнути аналогічні у Харкові та Полтаві.

Фахівці пояснюють таку кількість пунктів на Житомирщині тим, що у її надрах залягають граніти, які є дуже чутливою природною мембраною. Відтак, при встановленні датчиків на різну глибину всі коливання земної поверхні добре фіксуються.

Як зауважив заступник начальника ГЦСК Ігор Корнієнко, наявність у світі ядерної зброї та небезпека її застосування є значною загрозою для існування людства. Відтак більшість країн підписали Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). Його також ратифікувала Україна та взяла на себе передбачені ним зобов’язання, серед яких, зокрема, здійснення контролю за ядерними випробуваннями національними засобами.

«Згідно з Договором до Міжнародної системи моніторингу (МСМ) включений комплекс сейсмічного групування ГЦСК, а саме - станція PS-45. Вона входить до п’ятірки найчутливіших у МСМ. Загалом на земній кулі таких сейсмічних груп (первинних станцій) є лише 50, особливість яких у безперервній передачі інформації до Міжнародного центру даних (Відень, Австрія – авт.) із використанням глобальної комунікаційної інфраструктури», - розповів Корнієнко.

За словами менеджера станції PS-45 Віктора Гуринчука, у додатку до Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), є перелік усіх первинних сейсмічних станцій, що розташовані у різних куточках земної кулі і входять до міжнародної системи моніторингу. Щодо присвоєної цифри 45 – це порядковий номер сейсмічній станції за алфавітом серед усіх інших.

«Основне завдання станції PS-45 – реєстрація подій від ядерних випробувань та вибухів. Крім того, вона контролює всю поверхню земної кулі, фіксуючи сигнали про природні (землетруси, вулкани) та техногенні події (наприклад, вибухи на кар’єрах). Згідно з умовами ДВЗЯВ, станція повинна підтримувати свою працездатність і належним чином забезпечувати вимоги до кількості та якості переданої інформації», - зауважив Гуринчук.

Сейсмічну станцію почали будувати у 1976 році. Упродовж двох років звели будівлі, приладні споруди та з’єднали ці об’єкти лініями зв’язку з обладнанням для реєстрації сейсмічних хвиль. Після повної технічної комплектації станція запрацювала наприкінці 1979 року. У радянські часи вона була складовою 68-ї сейсмічної лабораторії, яка входила до Служби спеціального контролю, що слідкувала за ядерними випробуваннями. Відтоді станція працює практично без перерви, за винятком невеликого проміжку часу в 2001-2002 роках, коли там тривала модернізація та заміна обладнання, виготовленого провідними фірмами світу в цій галузі.

16 грудня 2002 року Тимчасовий технічний секретаріат підготовчої комісії Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань PS-45 офіційно сертифікував PS-45. Згодом був укладений безстроковий контракт на використання української станції для потреб вказаної організації, а представники Головного центру спеціального контролю отримали доступ до продуктів та даних Міжнародного центру даних.

ІНФОРМАЦІЯ НАДХОДИТЬ ІЗ 23 СВЕРЛОВИН І ОДНІЄЇ ШАХТИ

До складу станції PS-45 входять 24 елементи, що розташовані на території Малинського та Радомишльського районів і охоплюють площу близько 800 квадратних кілометрів.

Зокрема, йдеться про 40-метрову шахту та 23 свердловини глибиною від 19 до 100 метрів (залежно від того, де залягає граніт), діаметр яких 127 міліметрів. Вони знаходяться на відстані до 3,5 кілометрів одна від одної. На дно кожної опущений сейсмоприймач, який реєструє зміщення землі. Як пояснив Віктор Гуринчук, обладнання можна встановлювати і на поверхні, однак там багато зайвих шумів, що спотворюють точність показників. Таким чином, інформація із житомирських свердловин значно достовірніша.

Всі сигнали з 24 об’єктів потрапляють до пункту збору, що у Ворсівці, та через супутникову систему зв’язку передаються у Міжнародний центр даних ОДВЗЯВ у Відні.

Віктор Гуринчук проводить коридором другого поверху до серверної, де збирається і передається інформація. Як не дивно, але це лише два комп’ютери, підключені до сервера, а решта обладнання - на самих елементах станції.

Для виконання умов контракту на станції працює чергова зміна, до якої входять інженер і команда охорони, що у будь-яку пору доби виїжджають на об’єкти для вирішення різних проблем. Інколи трапляється, що лінії зв’язку випадково пошкоджують під час робіт у лісі або ж їх обривають охочі до наживи місцеві жителі. Такі випадки швидко ліквідуються, аби PS-45 продовжувала злагоджено працювати.

Менеджер станції акцентував, що вона фіксує сейсмічні хвилі, котрі виникають як від поверхневих вибухів природного або техногенного характеру, так і від тих, які трапляються у товщі землі. Оскільки на земній кулі постійно щось відбувається, то сигнали на PS-45 надходять невпинно.

«Сигнал отримується залежно від швидкості хвилі та відстані, на якій вона виникає, - каже Гуринчук. - На земній кулі є полігони, де проводять ядерні випробування. Наприклад, у Китаї це озеро Лобнор, у Франції – атол Муруроа, у США – штат Невада. Так із Китаю до нашої станції сигнал надходить упродовж 10 хвилин, із Муруроа – за 19. Від вибухів у навколишніх кар’єрах бачимо його миттєво. Знаючи швидкість розповсюдження сейсмічної хвилі, можна визначити місце, де трапилася та чи інша подія».

Утім, кожна станція має так звані «зони тіні», звідки сейсмічна хвиля не доходить або слабко виділяється на сигналограмі. Щодо PS-45, то для неї такою зоною є регіон Південної Америки.

СЕЙСМІЧНІ СИГНАЛИ ДОПОМАГАЮТЬ ПОПЕРЕДИТИ ПРО ЦУНАМІ

Сигнали, що надходять на PS-4, одразу передають до Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Крім того, такі дані використовує ГЦСК для виконання своїх завдань і міжнародних зобов’язань.

Нині чимало станцій із міжнародної системи моніторингу допомагають попереджувати цунамі. Особливо це актуально для Японії. Тобто, факт виверження вулкана чи сильного землетрусу фіксують, і залежно від розташування епіцентру події, мають певний проміжок часу, аби попередити населення про можливу загрозу. Відомі факти, коли у Японії встигали вчасно відселити людей. Однак, катастрофі на Фукусімі не вдалося запобігти через те, що на той час ніхто не міг розрахувати настільки потужної сили цунамі.

Світ, одначе, потерпає не тільки від природних катаклізмів, а й від експериментів, які невпинно проводять люди.

Віктор Гуринчук зауважив, що у додатку до Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань, є список держав, які мають ядерні технології. Попри те, що 184 країни світу підтримали договір, знайшлися і ті, які не підписали і не ратифікували його. Мова про Індію, Пакистан, Північну Корею. До речі, останні ядерні випробування впродовж 2006-2017 років проводила саме Північна Корея.

Поки що залишається тільки сподівання, що унікальна PS-45 у майбутньому фіксуватиме сигнали лише від природних коливань земної поверхні. Натомість людство нарешті усвідомить свою безпорадність перед могутністю природи, яку не варто випробовувати ще і ядерними випробуваннями.

Ірина Чириця, Житомир-Ворсівка

Фото автора та надані ГЦСК