Електронний помічник для незрячих  від десятикласника Шибки

Електронний помічник для незрячих від десятикласника Шибки

2306
Ukrinform
Школяр із Дніпра став переможцем конкурсу STEAM-House із своїм пристроєм  для воїнів АТО, які втратили зір

Учень комунального закладу освіти «Спеціалізована школа №129 фізико-математичного профілю», вихованець астроклубу «Прямуй за Сонцем!» Міської станції юних техніків Дніпра, 15-річний десятикласник Ігор Шибка став цьогоріч переможцем конкурсу STEAM-House Міністерства освіти України, на якому запропонував електронний комплекс, що допомагає тим, хто втратив зір в АТО, виявляти перешкоди.

«ПРЯМУЙ ЗА СОНЦЕМ!»

Ми зустрілися з Ігорем та його батьками у гуртку астроклубу «Прямуй за Сонцем!». Тато хлопця – Григорій Шибка – керівник гуртка-методист, за фахом – інженер-електронік. Мама – Ольга Шибка – керує астроклубом і веде гурткову роботу у міській станції юних техніків. Обоє — і тато і мама - мають відзнаки «Відмінник освіти», нагороджені нагрудним знаком “Василь Сухомлинський”, Ольга - переможець обласного туру конкурсу «Вчитель року-2006» у номінації «Керівник гуртка». Уперше Григорій і Ольга зустрілися якраз на станції юних техніків.

«У Придніпровську (один з житлових масивів обласного центру, розташований на півострові біля лівого прибережжя Дніпра – авт.) ми обоє виросли, тому знаємо - якщо звідси підемо, тутешні діти не отримають позашкільної освіти. З Придніпровська в місто, до міської станції юних техніків вони не поїдуть», - говорить Ольга Шибка.

Про позашкільну освіту, якій віддали понад 25 років роботи, вони можуть говорити багато і захоплено, бо впевнені, що це важлива ланка в навчанні молодого покоління. Астроклуб «Прямуй за Сонцем!» - повністю їх дітище. Згадують, коли в 1999 році вони прийшли до цокольного приміщення п’ятиповерхівки, тут були лише зовнішні стіни. Ольга Сергіївна демонструє давнє фото, де керівники гуртків разом зі своїми старшими дітьми будують перестінки, облаштовують місця для навчання та дозвілля дітей. Все тут зроблено власними руками. Ось і зараз у коридорі приготовано ДСП для покриття підлоги.

«Збиралися цього літа настелити, але нас попередили, що можливо переїдемо до іншого приміщення, то вже й не поспішали з ремонтом. Тепер уже знаємо, що лишаємося на місці, далі ремонтуватимемо», - говорить Григорій Іванович.

«Назва клубу «Прямуй за Сонцем!» - рядок із пісні Бітлз «I'mfollowtheSun». Крім того, дипломна робота Ольги Сергіївни була присвячена фізиці корони Сонця, тому для них астроклуб має дуже символічне значення.

– Це філія міської станції юних техніків. Працює тут гурток астрології та інформаційних технологій, який веду я, та гурток радіоелектроніки та мікропроцесорної техніки, який веде Григорій Іванович, є актова зала. Ми наполягаємо, що це саме клуб, бо тут створено простір для спілкування між гуртками, також діти можуть переходити з одного до іншого гуртка.

Міська станція юних техніків – єдиний із позашкільних закладів області, який включений до обласної експериментальної роботи із втілення STEAM-освіти і створення STEAM-простору. У місті таких закладів три – це школи, в області – 25, і серед них - один позашкільний заклад.

STEAM-освіта насамперед передбачає проектну діяльність. На початку навчального року діти обирають собі проект і потім з викладачем-вихователем протягом вересня-травня працюють над цією темою і обов’язково виступають з доповіддю-захистом роботи.

По-друге, це інтегроване навчання,- не тільки електроніка чи програмування, а й національно-патріотичне виховання, малювання, креслення, дизайн.

Гурткова робота в астроклубі від інших позашкільних закладів відрізняється тим, що зроблене дитиною лишається їй же. Вона може над своїм проектом продовжувати працювати рік і два.

Ігор залюбки показує своє робоче місце, де він вправно володіє паяльником. Сам електронний комплекс для виявлення перешкод для тих, хто втратив зір за умовами конкурсу лишився у Києві, але нам показали його прототип.

Надихнули хлопця на створення такого помічника бійці АТО, які в результаті поранень втратили зір. Ігор разом із батьками та друзями-однокласниками вже 4 роки займається волонтерством.

- З моїми друзями – Валентином Єрешком, Ванею Поляковим, Валерою Мамоновим - ми збираємо речі для бійців, їздимо в госпіталь, допомагаємо, - говорить Ігор.

За його словами, схожа розробка для слабозорих людей є в ізраїльської компанії, але вона значно дорожча. Собівартість же конструкції дніпровського школяра - лише 250 гривень.

- Складається комплекс із самого блоку розпізнавання на основі контролера. До цієї системи можна приєднати навушники або динамік і до 6-ти інфрачервоних датчиків. Їх можна закріпити на різні частини тіла – руки, ноги, голову. І якщо виникає перешкода на рівні голови, прилад голосом повідомляє «У вас перешкода зверху». Такі пристрої вже існують, але вони повідомляють або писком, або дзижчанням, що не завжди зручно для людини. Я придумав повідомляти звичайним голосом, - пояснює принцип дії механізму Ігор. - Надалі хочу вдосконалити систему, позбутися дротів і перейти на дистанційну підзарядку акумуляторів, які живлять конструкцію, сам прилад тоді зменшиться до розміру окулярів.

У літній період в клубі немає навчань, але Ігор даремно часу не згаяв і зробив на замовлення бійців з батальйону «Айдар» портативний вітрогенератор. У польових умовах часто виникають проблеми із заряджанням телефонів. Дизельний двигун генератора не скрізь можна застосувати.

- На засіданні Малої академії наук торік виступали з вітряком схожої конструкції, запропонували нам допрацювати. Ми взяли конструкцію за основу, доповнили її перетворювачем напруги, тоді незалежно від потужності вітру буде однаковий струм, і в польових умовах можна працювати, - каже хлопець.

ДОПОВІДАЧ ІЗ ПАПЕРОВИМ ЛІТАЧКОМ

Захоплюватись радіоелектронікою Ігор почав ще у шестирічному віці.

– У першому класі, після тижня навчання, ми взяли його зі собою на конкурс в Ужгород. Він складався з двох розділів – олімпіади з астрономії і доповіді-захисту. Ігор склав із листочків, що давались для чернеток, паперового літачка і вийшов з доповіддю, яку добре оцінили судді. Доповідач розповідав стоячи і був нижчий на зріст, ніж члени журі, що сиділи за столом. Першого місця, звичайно, не дали, але зусилля оцінили. З того часу він і виступає на різних конкурсах зі своїми проектами. Як наставники, звичайно, ми йому допомагаємо їх виконати і правильно захистити. Тут багато важило й те, що він часто їздив із нами, весь час спостерігав, як навчаються його старші брат і сестра, які також пов’язали долі з радіоелектронікою та машинобудуванням.

Старша сестра Маша – закінчує механіко-машинобудівний факультет Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», а брат Борис нині третьокурсник Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, де вивчає наземне забезпечення польотів, - з гордістю розповідають батьки.

У 2016 році Ігор Шибка став переможцем національної премії «Диво-дитина». На той час йому ще не виповнилося й 13 років. До речі, ті преміальні кошти на сімейній раді вирішено було витратити на придбання паяльної станції, яка дуже необхідна в роботі винахідника.

Рівно за два роки у тому ж залі Міністерства освіти та науки України проходив фінал конкурсу STEAM-House, де переміг Ігорів комплекс для незрячих.

Після цього у багатьох публікаціях хлопця називають вундеркіндом. Але батьки категорично проти.

- Насправді, в моєму розумінні, вундеркіндом можна назвати дитину, якій все легко дається, в якої талант. У нас по-іншому: будь-яка дитина може проявити себе на будь-якому терені, якщо проявить певне терпіння, цікавість, посидючість і бажання вчитися того, що їй необхідно, аби реалізувати задумане. Тому - не вундеркінд, я вважаю, це неправильно, - каже мама. - Звичайно, це моя дитина, і я дуже пишаюся його досягненнями, але це якраз приклад того, як звичайна дитина зі звичайної родини може себе проявити, якщо докладати зусиль і виявити терпіння.

В астроклубі запевняють, що готові вчити кожну дитину, закликають і дітей, і батьків до цього.

Ольга Сергіївна розповіла, як одного разу спонукала хлопчиків із навколишніх шести шкіл займатись у гуртку радіоелектроніки. Тоді колеги з обласної станції юних техніків запропонували провести відбірковий тур змагань «Молодь майбутнього» і зробити перегони для учнів 1-3 класів на тих моделях, які їм дарують батьки, хресні, рідні.

– Ми вже знаємо, що алгоритм один: подарували, в цей же день дитина грається, акумулятори виходять з ладу, купують запасні – те ж саме, врешті, дитина вже без електроприводу їздить по підлозі, і машинка ламається. Так і вийшло, коли охочі прийшли на перегони зі своїми моделями, то не виявилось жодної, яка би працювала. А от тепер, коли ви побачили, що не можете брати участь у перегонах, ходімо до нас у гурток радіоелектроніки і будете самі вчитися ремонтувати свої машинки.

Ось іще одне спостереження: коли ми поїхали у 2016 році на конкурс «Диво-дитина», то спершу з 1400 претендентів відібрали 21, далі 12, потім на фінал запросили три дитини. Так от, в усіх восьми номінаціях, крім номінації «Рятувальник», усі діти приїхали зі своїми батьками - батько-тренер, батько-педагог. Тобто без щоденної праці батьків, їхнього бажання вкладати в дитину час, гроші результату годі чекати, - переконана Ольга Шибка. Ми можемо вчити кожного, кожна дитина здатна на це. І я впевнена, що саме тоді й будуть зміни в Україні, коли діти, нехай по краплі, але системно отримуватимуть потрібні знання, навички, і тоді почнуть мислити.

Серед випускників астроклубу «Прямуй за Сонцем» - переможці обласних етапів Малої академії наук, обласних і всеукраїнських конкурсів із радіоелектроніки, цьогоріч на національному етапі міжнародного американського конкурсу науково-технічної творчості школярів Intel-Технo Україна ми зайняли третє місце.

Раніше наші вихованці ставали призерами у всеукраїнському конкурсі «Майбутнє України», а ще ми дали з Придніпровська цілу обласну команду - шість юних винахідників і стипендіатів МАН, шість осіб брали участь у хакатоні. І наші діти - не вундеркінди, це діти, які хочуть. А як відомо, хочу – значить можу! Звичайно, спершу всі вони не вміють і не знають навіть, як тримати в руках паяльник, але кілька років навчання все змінюють. Наші вихованці розробляють роботів для різноманітних напрямків і видів діяльності - для розмінування місцевості, управління смартфоном, для використання у технологічних умовах лабіринтів підприємств і спеціальних об’єктів, для ЗСУ, для використання на інших планетах Сонячної системи, зокрема на Марсі.

Наприклад, торік у мене в гуртку займалась Світлана Курносова, яка виступила з роботою «Екологія Місячної бази». Вона розмірковувала на тему, якщо людина освоюватиме Місяць, як вона там буде себе почувати і що після себе залишить: архітектурні споруди чи сміттєзвалища. Світлана запропонувала метод спалення сміття без горіння. Виступивши на «Гагарінських читаннях» у Харківському авіаційному інституті, отримала перше місце. Нині – студентка фізтеху ДНУ, - розповідає Ольга Сергіївна.

Неодноразові переможці різних конкурсів - Максим Лоян, Владислав Баранік, Анатолій Новіков. Наразі всі вони вчаться у вищих навчальних закладах.

МРІЯ - БУДУВАТИ РАКЕТИ

Одна з останніх розробок Ігоря - власна версія «розумного будинку». Хлопець каже, що у будь-який пристрій можна вбудувати інтернет-технології, кожній речі присвоїти IP адресу і керувати нею через інтернет.

- Ідея була в тому, щоб людина, перебуваючи в іншому місті, країні або їдучи з роботи, могла ввімкнути бойлер, погодувати тварин. А коли таких речей у будинку буде багато, то для їх керування вже потрібен окремий сервер, а це вже «розумний будинок», - каже Ігор.

Попри своє захоплення електронікою, Ігор Шибка – звичайний хлопець, як і належить – цікавиться різними видами спорту. Зі старшим братом Борисом займається вільною боротьбою, баскетболом, має перший розряд з авіамоделювання, захоплюється дизайном. А от своє майбутнє хоче пов’язати з Космосом. Вже познайомився з фізико-технічним факультетом Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара, мріє тут вчитися і будувати ракети.

Людмила Блик, Дніпро

Фото Миколи М’якшикова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>