"Співучі тераси" Харківщини ще співають, але голос їм час ставити наново - 18.07.2018 10:38 — Новини Укрінформ
"Співучі тераси" Харківщини ще співають, але голос їм час ставити наново

"Співучі тераси" Харківщини ще співають, але голос їм час ставити наново

Точка на карті
554
Ukrinform
Сьогодні пропонуємо розповідь про тераси, які можна порівняти хіба що з висячими садами Семіраміди, але розташовані не в стародавньому Вавилоні, а поблизу села Городнє на Харківщині

Хочете почути, як співають тераси? Ні, не ті дерев'яні настили на опорах, які любителі дачної архітектури влаштовують навколо своїх будинків для підвищення комфорту. Йдеться про інші тераси, які можна порівняти хіба що з висячими садами Семіраміди, при цьому розташовані не у стародавньому Вавилоні, а поблизу села Городнє, що в Краснокутському районі Харківської області. Ці тераси настільки ж визнані наукою в якості архітектурно-інженерного феномену кінця XIX століття, наскільки зараз потребують збереження для нащадків. А ще на прикладі цих насипних терас, прозваних співучими за особливий акустичний ефект, ми вкотре можемо дивуватися польоту фантазії та сміливості людської думки.

...Від Харкова до села Городнього - півтори години. Порівняно з Вавилоном, який розмістив свої палаци і храми на голій піщаній рівнині, тутешній ландшафт милує око: повиті різнотрав'ям пагорби, низини зі срібними стрічками струмків, ліси, які дзвенять від щебету птахів, переліски із безліччю диких рослин: яблуні, груші-медовки, густі зарості терена, популярного у місцевого та приїжджого люду як сировина для апетитної домашньої наливки.

Останні десять кілометрів шляху від села Наталівка й Наталівського парку - природного заповідника національного масштабу - і ми на місці: на схилі яру на лівому березі річки Мерчик видно земляні майданчики-насипи, укріплені цегляною кладкою. Вид розташованих амфітеатром п'яти терас сьогодні, звичайно, не такий, як за часів місцевого цукрозаводчика Павла Харитоненка, який, за різними джерелами, побудував тераси десь наприкінці ХІХ - початку XX століття. Поросла травою і кущами цегла тут і там обвалилися. Потріскалися або й зовсім зникли цегляні сходи центрального проходу, крізь кладку видно щілини... І все ж це тераси - оті, знамениті.

Для початку поспішаємо зайняти місця по краю однієї з нижніх терас: кажуть, що навіть шепіт тут можна почути на відстані 60 метрів. Але сьогодні, напевно, не такий день: чуємо тільки пориви вітру і сюрчання коників. На душі світло і трохи сумно: світло, тому що цукрозаводчик Харитоненко, за місцевою легендою, побудував ці тераси для своєї дружини Наталії, значить, любив не менше, ніж Навуходоносор свою Семіраміду. А сумно тому, що в таких місцях особливо відчуваєш невблаганний плин часу, який не щадить ні почуття, ні природу, ні інженерні споруди.

Розповісти про історію виникнення терас ми попросили заступника директора Центру краєзнавства імені академіка Петра Тронька Харківського національного університету імені Василя Каразіна, кандидата історичних наук Ольгу Вовк.

- Наука офіційно визнає "Співучі тераси" пам'ятником ландшафтного та інженерного мистецтва Слобожанщини. Про це, до речі, сказано у працях харківських вчених - авторів збірника наукових праць "Слобожанське культурне надбання", що видається в Харкові,  включаючи Юрія і Олену Ярих, Володимира Лопатько, Юрія Палкіна, Галину Черкашину.

Що ж до історії питання, то до Харитоненків власником села Городнє і тутешніх земель була сім'я Каразіних, один із членів якої - Василь Каразін - більше двохсот років тому став фундатором в Харкові першого на території Наддніпрянської України університету, нині відомого в усьому світі як Харківський національний університет його ж імені. Каразіни славилися і як садівники, благо землі тут благодатні.

Пізніше господарем земель став цукрозаводчик Харитоненко, що задумав і здійснив свій план: розвести власний сад екзотичних, в тому числі, карликових плодових рослин, причому не на рівному майданчику, а на земляних терасах.

Весь комплекс амфітеатру, як ми бачимо, орієнтований точно на південь. Це, пишуть дослідники, дозволяє рослинам отримувати максимальну кількість сонячного світла. Водночас дугоподібна форма споруди як лінза збирає не тільки сонячні промені, а й... звуки, пише дослідник терас, автор книг про стародавні знання Юрій Іванько. Найкрасивіші акустичні ефекти, за його словами, можна отримати тільки пізно ввечері або рано вранці у пори року, коли немає листя на деревах (а ми ж пробували почути шепіт на терасах серед літнього дня на тлі цвіркунів! - Авт.). До того ж, якщо набратися терпіння, то ввечері можна почути, як тераси віддають накопичені днем звуки у вигляді власних мелодій: вони дзвенять, співають...

Дослідники у своїх працях не дарма називають тераси унікальною інженерною спорудою.

Дивіться самі: комплекс розташований на хитких грунтах яру, і для утримання величезної маси землі на терасах загальною площею 5 га будівельникам довелося спорудити своєрідний "скелет" з цегли та бутового каменю, де згодом були побудовані п'ять підковоподібних цегляних стін. У центральній частині терас з першого на п'ятий ярус зроблено прохід завширшки не більше 4 метрів, який складається з 24-х сходинок на кожному ярусі. Перші три яруси - заввишки 3 метри 10 сантиметрів, четвертий - 3 метри 20 сантиметрів, п'ятий - 3 метри 50 сантиметрів. Ширина земляної частини тераси - 13 метрів. Ліворуч і праворуч по центральному проходу стіни укріплені цегляними колонами шириною 1 метр і 5 сантиметрів. Північна, східна і західна частина території біля терас покрита лісами і терновими кущами. Південна нижня частина - орна земля. Далі в південно-західному напрямку - озерця. Зі східного боку терас є грунтова дорога, яка проходить через ліс і на межі населеного пункту переходить у шосе.

Все це стосується поверхневої частини терас. Однак дослідження, проведені за допомогою георадіолокатора, показали, що під терасою нульового рівня на метровій глибині є металева інфраструктура, схожа на трубопроводи системи водовідведення. Вважається, що ці труби побудував Харитоненко. Але під цією системою виявлена інша, більш давня, де використані дерев'яні водогони, які побудував хтось інший. Підземні ходи, виявлені під терасами, ще потребують вивчення як можливе джерело підігріву ґрунту терас теплим повітрям: ефект теплиці!

В цілому ж результати цих досліджень можна розцінити як свідчення того, що Харитоненко оживив і удосконалив побудовані раніше тераси, чим зробив свій внесок у садово-паркову архітектуру Слобожанщини.

Сьогодні під так званими підпірними стінами ще проглядає зруйнована часом система водовідведення. Однак у 50-ті роки XX століття місцевий садівничий радгосп "Глобовський" своїм коштом зробив ремонт металевих трубопроводів і використовував їх для підкореневого зрошення власних садів на терасах. Старожили кажуть, результати були відмінні.

Радгоспу давно вже немає, і тераси, які залишилися без нагляду, поступово приходять в занепад, хоча зберегли своє значення для туристів і сфери культури. На початку вересня 2009 року тут за підтримки тодішнього голови Харківської ОДА Арсена Авакова відбувся перший етнофестиваль "Співучі тераси".

- Це той, із зірками естради?

- Та ще якими! На фестивалі співали Олег Скрипка, Енвер Ізмайлов, Катя Чілі, Ніна Матвієнко, Ойра, "Ательє Драбина"... Співали на відкритому повітрі, поблизу від терас: використовувати їх як сцену не наважилися, враховуючи порушення цегляної кладки і відхилення підпірних стін. Але звуковий ефект і тут дався взнаки: наприклад, глядачі стверджували, що навіть на відстані від артистів змогли якісно записати концерт під нічним небом на принесені з собою магнітофони.

Відтоді фестиваль "Співучі тераси" не заявляв про себе через небезпеку руйнування терас. Однак у 2015 році поблизу відбувся масштабний молодіжний фестиваль "СКОЛОТ FEST", метою якого стала популяризація феномену співучих терас як центру, здатного об'єднати традиційнеу українську творчість і сучасне мистецтво Сумської, Полтавської та Харківської областей.

Свідченням того, що співучі тераси не забуті, стало й обрядово-музичне свято "Яри — 5 років! Гуляємо на Купала", яке відбулося 7 і 8 липня за участю музикантів із сусідніх областей. Учасники не тільки виконали зібрані під час етнографічних експедицій обрядові автентичні пісні, а й провели благодійну акцію для створення музичного альбому "Добра хата", розповіли про історію виникнення національних обрядів. Було і вогняне шоу зі стрибками через вогнище і пусканням вінків по воді, і екскурсія Національним парком "Слобожанський", і квест "Рослинна магія в літнє сонцестояння", і вранішній похід до місцевого озера, щоб почути спів лісових солов'їв, на яких такі багаті співучі тераси...

Ще одна деталь: про співучі тераси під Харковом знав і навіть співав тут знаменитий оперний співак Федір Шаляпін, який мав бас рідкісного тембру. У мемуарній літературі можна знайти відгуки про цей концерт просто неба: голос Шаляпіна і без мікрофона лунав на всю округу.

У Шаляпіна, кажуть історики, були проблеми зі зв'язками, і в 1905 році - це історичний факт - він приїжджав до Харкова лікуватися у знаменитого лікаря-отоларинголога, професора Степана Сурукчи, причому як друг зупинявся в будинку Сурукчи на вулиці Садовій у центральній частині міста.

- А вирішується якось питання про реставрацію самих співучих терас?

- Хороше запитання. Дослідження показали, що сьогодні підпірні стіни мають дефекти та пошкодження і перебувають в аварійному стані. Тераси без перил, до того ж спостерігається сповзання ґрунту й обрушення цеглин. Тобто проведення тут масових заходів недоцільне. Проте реставраційні роботи, насамперед, антиаварійні, необхідно провести найближчим часом, інакше ми втратимо цей унікальний пам'ятник ландшафтного та інженерного мистецтва.

Водночас, каже голова Козіївської сільської ради, на балансі якого стоїть цей об'єкт, історик за фахом Ірина Карабут, в 2016 році геодезисти перевірили стан терас і дійшли висновку, що реставрації в основному потребують тільки верхні шари цегельної кладки, "а всередині все ідеально".

Відновлення, за словами Ірини, коштуватиме 1,5 млн грн: сюди включена, серед іншого, вартість демонтажу верхніх рядів стін, заповнення щілин поліуретаном, ремонт фасадних частин.

- Важливіше інше: за Державним класифікатором будівель та споруд (17.08 2000), об'єкт зазначений під кодом "Руїни та історичні місця" як комплексний пам'ятник природи, де створюється своєрідний акустичний ефект. У матеріалах зазначено, що комплекс побудований 1900 року на місці городища VI-VII століть (!) і реконструйований в середині XX століття. Однак у нас із різних об'єктивних причин досі немає технічного паспорта на цей об'єкт, а без нього ми не можемо виправити документи, що підтверджують статус терас як пам'ятки садово-паркової архітектури.

За словами Ірини, співучим терасах потрібна допомога обласних структур: "Гроші? - Думаю, знайдемо їх у місцевому бюджеті, та й земляки допоможуть: співучі тераси - прикмета не лише Краснокутського району Харківщини, але й усієї України".

Надихнувшись надією на підтримку співучих терас, звертаюся по допомогу до першого заступника директора департаменту містобудування та архітектури Харківської ОДА Юрія Фурсова.

- Для початку Козіївській сільраді як балансоутримувачу потрібно визначитися, хто саме - у Харкові чи в Краснокутському районі - виступить замовником розробки облікової документації: паспорта пам'ятки та акта технічного стану об'єкта. Потім необхідно укласти охоронний договір, замовити проектно-кошторисну документацію на проведення реабілітаційних робіт на пам'ятці - та виконати ці роботи...

- Але це ж великі гроші. Скільки приблизно?

- Не беруся прогнозувати, треба рахувати. Знаю, фінансова складова всіх зазначених заходів суттєва. Вважаю, що без державної підтримки цей об'єкт, як і багато подібних, не може бути відновлений у первісному, автентичному вигляді.

Залишається запросити відповідальних держчиновників приїхати в село Городнє в Краснокутському районі Харківщини і послухати, як співають тутешні тераси. Може, так їх голос, який, як сказали б музиканти, пора поставити наново, буде почутий.

Світлана Лігостаєва, Харків

Фото В'ячеслава Мадієвського, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>