Вівчарка Локі. Життя на службі

Укрінформ продовжує розповідати про неймовірні історії з життя собак, які за китайським календарем є символом 2018-го року. Цього разу пропонуємо знайомство з вівчарками з кінологічного Центру Головного управління Нацполіції в Івано-Франківській області. Одна з них — Локі — була відома тим, що до останніх своїх днів допомагала правоохоронцям у пошуку зниклих людей і розкритті гучних справ.

ЛЕГЕНДАРНА ЛОКІ

Свого часу Івано-Франківськ був приголомшений особливо жорстоким убивством двох жінок. Їх тіла знайшли випадково, на сміттєзвалищі у господарській сумці. Судова справа тривала довгих 5 років, після чого на початку 2017-го року суд визнав винним колишнього беркутівця і призначив для нього довічне ув’язнення. Втім, досі мало хто знає, що вбивцю за гарячими слідами допомогла затримати собака Локі.

- Коли надійшло повідомлення про вбивство в Івано-Франківську, ми з Локі приїхали на місце події. Тоді там (біля сміттєзвалища – авт.) усе було вже затоптано, різних слідів - дуже багато. Але важливими були сліди крові. За ними я й пустив собаку. Пройшовши одне-друге перехрестя, вона привела до двоповерхового будинку. Виявилось, що саме тут було скоєне убивство. Звідти вже дорога привела до підозрюваного. Його оперативники знайшли у квартирі. Чоловік збирався втікати. Якби тоді втратили бодай годину, знайти його було би складніше, - розповів інспектор-кінолог Микола Мільковський.

Заступник начальника кінологічного Центру ГУНП в Івано-Франківській області Руслан Третяк пригадує: Локі була зовсім непоказна на вигляд, попелястого, а не зонарно-сірого окрасу, який притаманний німецьким вівчаркам. Бувало помічали, що вона чимось подібна до вовка. На конкурси краси, кажуть, таких не возять. Від Локі свого часу навіть відмовлялися, але вона виявилась особливою на службі. Неодноразово знаходила тих, кого оголошували безвісти зниклими.

- Це було у Павлівці. Бабусю, яка зникла, шукало все село. Перепробували все. Аж раптом згадали про розшукових собак у кінологічному центрі. Ми виїхали в темну пору доби. Локі взяла слід і пішла зовсім в іншому напрямку, ніж люди. Ніч. Усюди ліс. Тут собака зупиняється, шерсть - дибом. Кінолог придивляється, а то бабуся сидить на пеньку. Зовсім холодна, але ж жива. Далі справа була за медиками, - розповідає Руслан Третяк і додає, за рік така ж історія повторилася зі зниклим дідусем у Городенківському районі. Його теж від холоду та смерті врятувала Локі.

- Ми цінуємо собак за допомогу людям. Так, ці собаки менше живуть, бо вони багато працюють. Якщо німецька вівчарка в доброго ґазди живе 14 років, то в нас – не більш ніж 12. Правда, не всі вони можуть працювати до кінця, тому вже після 8-9 років служби більшість тут лише живуть. Щодо Локі, то вона їздила на розкриття злочинів до останнього свого дня, - пригадує Руслан Третяк.

ПРО НОВІ МЕТОДИ ПІДГОТОВКИ СЛУЖБОВИХ СОБАК

Нині у кінологічному Центрі Івано-Франківська перебуває на службі 19 собак. Серед них - молода вівчарка Рая, яка має усі навички розшукової роботи, подібні до тих, якими володіла Локі.

- Тепер важко знайти собаку для роботи. Змінюються методики дресирування, бо собаки втрачають природну здатність шукати їжу, боротися за життя. Ми перейшли зараз на використання німецьких вівчарок спортивного розведення. Перевагу надаємо вівчаркам сірого та чорного кольору. Чому? Бо спочатку німецька вівчарка, яка виведена для служби, мала саме такий окрас. Сучасні кіношні комісари Рекси мають чепрачний окрас та характерні зміни в екстер’єрі. Такі зміни привели до втрати витривалості у німецьких вівчарок. У нас зараз усі підопічні - молоді собаки. Ще рік-два і вони вийдуть на рівень хороших розшукових, - каже Третяк.

Він розповідає, усі службові собаки по черзі їздять у зону АТО. Свого часу вони працювали на Євробаченні, Євро-2012, зараз готуються до Євро Чемпіонів. Кожна з них має природну здатність апортувати (приносити - ред.) предмети, знаходити те, що має запах вибухівки.

Це саме те, на чому зараз базується все дресирування. Колись собаки які шукали вибухівку, за знайдений предмет заохочувались ласощами - їжею. Але при сучасному дресируванні їжа використовується рідко, собаки заохочуються апортувальним предметом - м’ячиком. Так, якщо в одній руці тримати м'ясо, а в іншій - м’ячик, то спортивні вівчарки нададуть перевагу м’ячику і будуть гратися. Такі собаки більш витривалі. У нас вони можуть працювати годину-півтори без перерви, тоді як красені, яких возять на виставки, мусять відпочивати вже після 15 хвилин активної гри, - розповідає Руслан Третяк.

Для того, аби навчити собаку досконало шукати вибухівку, з нею потрібно займатися не менш як півроку. Тепер тут використовують ще й особливий пристрій. Його винайшов Руслан Третяк. Для цього він освоїв професію токаря, купив необхідний станок. Довго експериментував, але результати не забарились. Пристрій дистанційного викидання м’яча тепер застосовують кінологи Національної поліції, Нацгвардії та Прикордонної служби України.

Нині цей пристрій, який називають «пушкою», замовляють кінологи, які працюють у Лівані, Кувейті, Африці та в інших країнах світу. Кажуть, подібний є у США, але ж набагато дорожчий. Завдяки новій методиці, собака може не лише знайти вибухівку, але й точно вказати місце її знаходження поглядом. Раніше чотирилапі помічники приходили до вибухівки в радіусі двох метрів, залишаючи більш точний пошук для людей у формі.

- Мій метод підготовки собак полегшує роботу працівникам вибухотехнічного відділу і, звісно, робить її менш ризикованою, - запевняє Третяк.

- Зараз у нас є 5 спеціальних собак, які працюють із пошуком вибухівки. Ці собаки використовуються для огляду приміщень і прилеглих територій при анонімних повідомленнях про замінування, про підозрілі предмети: пакунки, валізи. Іноді люди, які були в зоні АТО, набирають там заліза: гранат і патронів, везуть сюди, а вже потім розуміють, що все це їм тут не потрібне. Вдома не залишають, бо це небезпечно для рідних. Тому беруть коробку та виносять у ній усе це. Перш ніж відкрити таку знахідку, її дають обнюхати спеціальній собаці. Добре, коли люди повідомляють нам про підозрілі знахідки. А коли ні? Я у таких випадках раджу віднести все це в поліцію у місячник здачі зброї, - наголошує поліцейський-кінолог.

ПРО ПОШУК ЧОТИРИЛАПОГО ДРУГА

У розмові з фахівцем ми не змогли обминути запитання, як зорієнтуватися людям, які вирішили у Рік собаки знайти собі чотирилапого друга та помічника. На це кінолог відповідає однозначно: головне – не поспішати.

- Люди мають підібрати собак під себе: під характер, темперамент. Не варто довіряти Інтернету чи рекламі. Треба витратити час на спілкування з кінологами, інструкторами перед тим як придбати собаку. Я вже працюю з ними 25 років і знаю багато випадків, коли собака стає тягарем для людей. Ось пам’ятаю, як поскаржились на лабрадора за те, що він не охороняє подвір’я. Я ж кажу, лабрадор - не сторож, а тому для нього не характерне сторожування. Тобто, людина зробила помилку і з нею тепер мусить жити. Собаку ж не можна викинути. Є люди, які ведуть досить спокійне життя, а їм сподобалась бельгійська вівчарка - малінуа. А ця порода - зовсім не спокійна, і на це треба зважити. Вона потребує постійного руху, а тому у сім’ї може з’явитись дискомфорт, бо люди не звикли до надто активного життя. Все треба врахувати - запевняє Руслан Третяк.

А коли вже з собакою визначилися, то далі треба просто любити свого підопічного, піклуватись про нього, тоді, переконані кінологи, задоволення отримають і люди, і чотирилапі.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ