Пристрасті навколо будинку Миколи Леонтовича у Шершнях - 24.01.2018 10:08 — Новини Укрінформ
Пристрасті навколо будинку Миколи Леонтовича у Шершнях

Пристрасті навколо будинку Миколи Леонтовича у Шершнях

Точка на карті
2332
Ukrinform
Фахівці в автентичності споруди сумніваються, але громадськість тим часом збирає гроші на відновлення


Раді повідомити, що у нашій рубриці “Регіони” стартує новий проект. Його назва досить промовиста - “Точка на карті”. Тут ми продовжимо розповідати про дивовижні куточки, цікаві міста і села нашої країни. Отже, перша така “точка” - мала батьківщина автора всесвітньовідомого “Щедрика” українського композитора Миколи Леонтовича — запрошуємо. 

Усе почалося з того, що минулого року наприкінці березня відбувся схід мешканців села Шершні Тиврівського району, під час якого селяни виріши зберегти єдину місцеву історичну пам’ятку – будинок, у якому Микола Леонтович жив у дитинстві. Власне, він не належав родині композитора – то було церковне «службове» приміщення.

У навчальному посібнику «Українська педагогіка в персоналіях. Х - ХІХ століття» за редакцією О. В. Сухомлинської сказано: «Дитинство Миколи Леонтовича пройшло в селі Шершні Тиврівської волості, куди на нове місце служби перевели батька (священика - авт.) влітку 1879 р.». Тобто, майбутньому композитору тоді було трохи більш як півтора року. А вже «…у 1887 р. (батько) віддав його до підготовчого класу Немирівської гімназії. Але обтяжений родиною небагатий сільський священик не мав змоги платити за його навчання, і з січня наступного року хлопчик перейшов до першого класу Шаргородського духовного училища, де попівські діти навчалися безплатно». Отож, фактично Леонтович прожив у цьому селі до дев’яти з половиною років. 

ПАМ’ЯТЬ У РУЇНАХ

Нині цей будинок напівзруйнований, у вцілілій його частині розташоване відділення «Укрпошти». Колись там була контора місцевого колгоспу, але після того, як він «наказав довго жити», приміщення в сенсі юридичному «зависло» і наразі не перебуває ні на чийому балансі. Тим часом процес руйнування продовжується.

Першою забила на сполох сімдесятирічна Валентина Чайковська, яка кілька років тому вийшла на пенсію і переїхала до Шершнів з Вінниці. Телефонуємо до неї.

- Це наша пам’ять, наша історична спадщина, яку треба зберегти. Громада нашого села хоче відновлення цього будинку. Люди місцеві ще пам’ятають, як він був колгоспною конторою, а за переказами старожилів (у селі була жінка, свекри якої дружили з родиною батька Леонтовича), саме в ньому жила родина композитора. Його в цей будинок привезли дитиною. Батько Леонтовича був священиком, він у нас жив у селі і служив у церкві 15 років, а Микола тут був до 10 років.

Коли ми підняли це питання, нас підтримали активісти з Вінниці та Києва, тоді воно набуло національного розголосу. Бо районна і обласна влада в цьому питанні нас не підтримує, мовляв, нащо нам цей будиночок, це такі великі кошти, і нащо вам ця хата посеред села. Але ми всі так подумали, що у нас там можна було б і музичну кімнату зробити, і музей Леонтовича в одній з кімнат влаштувати, - у нас музейні речі є, але вони знаходяться в малесенькій бібліотеці, яка функціонує при клубі. Загалом, щоб перетворити його на культурний центр для села. Щоб там була сучасна бібліотека, щоб там був комп’ютер, - каже Валентина Чайковська.

За її словами, кошти на відновлення музею почали збирати самотужки.

- Ми у серпні разом із сільською радою провели культурно-мистецький фестиваль «Шершні Леонтовича». Але що можна в селі зібрати? Тут живуть переважно пенсіонери. Ті люди, що приїздили на фестиваль, по 80, по 100 грн дали, депутатка районної ради дала аж 500 гривень. Ми на фестивалі зібрали півтори тисячі гривень.

Вирішили видати на ці кошти інформаційні буклети, зробили портрет Леонтовича, 2 грудня відзначали його День народження.

До речі, районне управління культури включило наш фестиваль у програму заходів на 2017 рік, - повідомила активістка.

За її словами, нині будинок, у якому проживав Леонтович, уже нанесено на онлайн-мапу громадської платформи #SOSFUTURЕ. А Фонд гуманітарного розвитку України в грудні провів благодійний вечір «Leontovych Heart», який відбувся у Art Ukraine Gallery, щоб зібрати кошти на підтримку будинку Леонтовича. На концерті навіть виступив відомий 15-річний скрипаль Ілля Бондаренко. Квитки на благодійний захід коштували від 5 тис. гривень.

Президент фундації Наталія Заболотна й ініціаторка громадської платформи тоді сказала одному з національних видань:

- Ми не маємо права спокійно спостерігати, як помирає будинок, де, ймовірно, зародилася найулюбленіша мелодія Різдва (…). Минулого року весь світ святкував 100-річчя «Щедрика», навіть не здогадуючись про можливу втрату в самісінькому центрі нашої країни. Десятиліттями влада та громада дискутують про долю споруди: знести її чи відреставрувати. Та час невмолимий. Саме тому ми закликаємо всіх небайдужих долучитися до порятунку будиночку дитинства найвідомішого українського композитора Миколи Леонтовича. У планах Фонду - створити у відреставрованому будинку музичну школу для місцевих дітлахів, про яку вони так мріють, а навколо нього - музичний театр.

ЦІНА ПИТАННЯ

Утім, як виявилося, аби реалізувати хоча б якийсь проект, пов’язаний із будинком, треба, щоби він для початку мав власника.

- Даний будинок не стоїть на балансі сільської ради,тому навіть мови не може бути, щоб ми могли у нього вкладати якісь кошти, - каже голова Шершнівської сільської ради Наталя Михайлова. - Ми зараз працюємо над тим, щоб його на баланс узяти, принаймні, оголошення в газету вже дали, що даний будинок є безхазяйним. Паралельно робиться технічна документація. Але законом на цю процедуру відведені терміни до року. Як тільки візьмемо на баланс – зможемо вкладати у нього кошти, робити експертизу стосовно того, чи можливо його від реставрувати тощо. Якщо ж він не підлягатиме відновленню, все одно розроблятимемо якийсь проект, щоб пам’ять залишилася про Леонтовича. 

Коли до нас із Києва на фестиваль приїздив знаменитий хор «Щедрик», наші сільські діти казали, що мріють про музичну школу. Нехай не повномасштабну, хай це буде один клас - як філія від районної музшколи. Ще мріємо про невеличку музейну кімнату. Ми були б щасливими, якби відкрилося хоча б щось. 

На фото, які фігурують в Інтернеті, будинок виглядає цілковитою «розвалюхою». Але, за словами сільської голови, насправді не все так страшно.

- Просто там обрано ракурс відповідний і знімали тільки ту частину, яка в найгіршому стані. Насправді в тому будинку і досі функціонує пошта. Значить, його таки можна використовувати! Хай не весь будинок удасться зберегти, не всі 150 квадратних метрів. Для нас, власне, це було б занадто. А найбільш зруйновану частину можна б і розібрати. 

- Як ставиться до ініціативи громади влада? Ви кудись зверталися по допомогу?

- На сьогоднішній день район і область порекомендували нам взяти будинок на баланс сільської ради. 

Що ж, бажання громади скористатися «історичним ресурсом» як чинником розвитку села - зрозуміле. Тим більше, що донедавна в плачевному стані був і музей Леонтовича, розташований у с. Марківка Теплицького району, який відновили 2016 року. Цього року там уже провели присвячену ювілею композитора серйозну науково-практичну конференцію і заклали меморіальну діброву Леонтовича. Отож, «під ювілей» міг би «вистрелити» й задум шершнівчан. Утім, насторожує озвучена в ЗМІ ціна питання, - 1,5 млн грн. Зауважимо, автору так і не вдалося знайти “кінців”, хто ж визначив таку суму і на чому вона базується? 

- Чесно кажучи, не знаю звідки взялася ця цифра, хоча теж про неї чула. На що ті, хто її оприлюднив, покладаються - я сказати не можу, з мого боку таких пропозицій не було, - каже сільська голова.

А Валентина Чайковська припускає, що цю цифру взяли з іншого проекту. За її словами місцевий підприємець був готовий підтримати проект архітектора Олександра Антонця, якому й належить ідея створення меморіального комплексу на честь Миколи Леонтовича у селі Шершні. 

- Якщо не помиляюся, там ішлося про те, щоб знести цей будинок і зробити монумент, де хлопчик стоїть на фоні цього фундаменту, - каже вона.

Проте, кошти на відновлення будинку Леонтовича збираються. У селі їх поки що не бачили ні місцева ініціативна група, ані сільська голова. 

А ЧИ ТОЙ ЦЕ БУДИНОК?

Утім, перспективи відновлення цієї споруди залишаються туманними, бо насправді може йтися про те, що збереглась аж ніяк не «меморіальна» будівля, - каже завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької ОДА Михайло Потупчик.

Потупчик
Михайло Потупчик. Фото: misto.vn.ua

- Дійсно, цей об’єкт занесений до переліку пам’яток історії місцевого значення, оскільки Шершні пов’язані з Леонтовичем, і була інформація, що йдеться про будинок, у якому жила його родина. Та коли ми почали вивчати це питання більш ретельно, виявилося, що не все так однозначно. Ми підняли джерела, і навіть у Єфима Сицинського, авторитетного краєзнавця і дослідника Поділля, знайшли, що будинок священика у Шершнях згорів ще 1898 року. Принаймні, про це йдеться у книзі «Приходы и церкви Подольской эпархии» під його редакцією, у якій подано усі найголовніші географічні, історичні, етнографічні та відомості про всі поселення Поділля станом на кінець ХІХ-початок ХХ століття. Ця праця відзначається серйозністю дослідження, у ній використані джерела, частина з яких безповоротно втрачена. Отож, у розділі, присвяченому Шершням, Сицинський пише: «Священнические помещения сгорели в 1898 году; псаломщические ветхи. Церк.-прих. школа с 1867 г.; в 1870 граф Гейден подарил под школу домик с усадьбою, а в 1897 г. на средства прихожан и графа Гейдена построено новое помещение для школы». Отож, яка саме будівля збереглася, невідомо.

Солідарний з ним і науковий співробітник Вінницького обласного краєзнавчого музею Євген Тичук: 

- Я там був у серпні, під час фестивалю. Наскільки зміг, оглянув це приміщення. Всередині – це глинобитна конструкція на дубових слупах, валькованих дилях. Але у 60-х роках минулого століття вона була перебудована фактично начисто, обкладена цеглою, на мій погляд – зі зрубуванням зовнішнього шару глиняної обмазки. Будинок також був повністю перекритий, до торців зроблено прибудови, одна – точно з того боку, де будинок розвалений, а там, де функціонує пошта, є прибудова цегляна. Тобто, хата була перебудована капітально, всередині зроблені цегляні простінки. Тому, якого року ця хата – сказати важко, але слідів пожежі на дубових конструкціях там немає. Отож, скоріше за все вона абсолютно заново, з нуля зроблена. 

Михайло Потупчик каже, що будівля, яку сьогодні хочуть відновлювати у Шершнях, теж дуже давня, перебуває в аварійному стані, і потрібен офіційний висновок про її придатність до використання і можливість відновлення.

- На сьогодні ми займаємося архівними дослідженнями щодо підтвердження автентичності цього будинку та причетності його до сім’ї М.Д.Леонтовича. За результатами досліджень буде підніматися питання щодо занесення чи не занесення його до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Ми залучатимемо науковців, які мають ліцензію на виконання таких робіт, для проведення науково-дослідної роботи, аби довести чи спростувати автентичність цього будинку. Нині ж маємо ситуацію з вірогідністю 50:50.

Сумніви науковців і чиновників розпалили неабиякі суперечки у Facebook, до них підключився навіть дехто з депутатів обласної ради. Отож, цілком може трапитись, що тему піднімуть на вістря з наближенням чергових виборів.

А тим часом 13 січня будинок Леонтовича у Шершнях з ініціативи громадських активістів вже й освятили.

***

А вже коли цей матеріал був готовий до друку, а вся країна в прямому значенні наспівувала легендарного “Щедрика”, крапку у “фейсбучній” дискусії поставив міністр інфраструктури Володимир Омелян.

“І, для тих, хто вже планує спати — Щедрик, - написав міністр напередодні другого Святого вечора на своїй сторінці у Facebook. - Мене, як багатьох, зачепила історія про закинутий будинок Леонтовича. Оскільки, за даними ЗМІ, там зараз розміщується відділення Укрпошти, попросив Igor Smelyansky детально розібратися. 

І ось, результат.

Напіврозвалене приміщення ні в кого не перебуває на балансі. Та частина, де розташована Укрпошта - в умовно нормальному стані. 3 години на добу там працює два поштарі.

В селі мешкає 900 осіб. 

Вчора спільно з очільником області, який особисто відвідав цей будинок, створили комісію, щоб визначити, чи справді там жив геніальний світовий композитор Леонтович. Просимо також небайдужих громадян, якщо вони володіють такими фактами, нам допомогти.

Якщо версія підтвердиться і будинок таки належав Леонтовичу, плануємо зробити дім-музей, звідки лунатиме перший різдвяний Щедрик на весь світ”.

Антоніна Мніх, Вінниця

Фото: Євген Тичук

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>