Трохи кримського літа серед зими

Трохи кримського літа серед зими

1106
Ukrinform
З того часу, як в Крим прийшли окупанти, місцеві красоти та пам'ятки почали наповнювати мізерну скарбницю "влади". 

Напевно, кожен українець свого часу побував у Криму і яке б містечко, селище чи район півострова він не відвідав, приємні спогади гріють його і до сьогодні. Гори, замки, водоспади, туристичні події - ми пропонуємо п'ятірку унікальних кримських об'єктів, які колись покликали нас у дорогу і сьогодні дають надію, що зустріч з ними - не за горами.

ЛАСТІВЧИНЕ ГНІЗДО

Головний символ Криму - Ластівчине гніздо. Це одна з найбільш відвідуваних пам'яток півострова, розташована на краю 40-метрової прямовисної скелі Аврора на мисі Ай-Тодор. Мініатюрна білосніжна будівля у готичному стилі, що буквально нависла над хвилями Чорного моря, увічнена на гербі кримського селища Гаспра і вважається емблемою Південного берега Криму. В Україні "Ластівчине гніздо" має статус пам'ятки культурної спадщини національного значення.

Нинішній вигляд "Ластівчиного гнізда", що нагадує лицарський замок з триярусною вежею зі шпилями, не має нічого спільного з першою дерев'яною спорудою, яка з'явилася на уступі кримського мису наприкінці XIX століття. Тоді відставному генералові, який брав участь у російсько-турецькій війні, надали землю в Криму. На ній був побудований заміський будинок, який тричі переходив із рук в руки: спочатку придворному лікарю А. К. Тобіну, а після його смерті - його вдові, яка у свою чергу продала маєток московській купчисі Рахманіной. Свій сучасний вигляд "Ластівчине гніздо" отримало завдяки німецькому нафтовому промисловцеві і барону Рудольфу фон Штейнгелю. У період торгівлі бакинською нафтою він облюбував для відпочинку Крим і спорудив на мальовничому березі замість дерев'яної кам'яну споруду, узявши за зразок середньовічні замки Німеччини. Задум барона про романтичний палац, що нагадує середньовічні будівлі на берегах Рейну, втілив у життя талановитий архітектор Леонід Шервуд — син знаменитого архітектора, який спроектував будинок Історичного музею у Москві. У 1912 році оригінальний готичний замок заввишки 12 метрів вже стояв на невеликому скельної майданчику Аврори. Оригінальна ступінчаста композиція замку, який стояв на фундаменті шириною 10 і завдовжки 20 метрів, виходила зі скромних розмірів ділянки. Поруч з будівлею був розбитий сад, всередині двоповерхового замку розміщувалися лише передпокій, вітальня і дві спальні.

На початку Першої світової війни барон Штейнгель завбачливо продав замок купцеві Шелапутіну. З приходом радянської влади у «Ластівчиному гнізді» влаштували читальний зал будинку відпочинку «Перлина». Під час землетрусу 1927 року замок майже не постраждав, не рахуючи зірваних шпилів і нижнього балкона, який обвалився. Під час реконструкції споруду обнесли антисейсмічними поясами.

У різний час у "Ластівчиному гнізді" розміщувалися ресторани, наприклад, італійської кухні, виставкові зали, де, наприклад, можна було побачити роботи Сальвадора Далі і Архипа Куїнджі. Замок також ставав фоном для проведення видовищних заходів, наприклад міжнародного чемпіонату з акробатичних стрибків у воду.

У "Ластівчиному гнізді" знято дев'ять фільмів, у тому числі за романом Агати Крісті "Десять негренят" і "Перший удар" за участю Джекі Чана.

З приходом окупаційної влади в Крим Росія оголосила замок "культурною спадщиною федерального значення". Вона позначила "Ластівчине гніздо" на випущених у 2014 році 10-карбованцевих монетах і банкнотах номіналом 100 рублів. Нацбанк України відразу ж заявив про незаконність випущених Центробанком РФ монет і банкнот.

Крім того, ЮНЕСКО заявило про незаконність реставраційних робіт на території "Ластівчиного гнізда", "на які українська влада не давала дозволу".

"Стало відомо, що окупаційна влада заходилася до проведення незаконних розкопок та інженерних геологічних робіт, а саме, до буріння скелі, на якій знаходиться пам'ятник національного значення - палац "Ластівчине гніздо", - йдеться у тексті документа ЮНЕСКО.

Замок знаходиться в аварійному стані з 2013 року, з 2014 року доступу України до нього немає.

ВОДОСПАД "УЧАН-СУ"

Водоспад "Учан-Су" (з кримськотатарської - вода, що летить) є одним з найкрасивіших водоспадів Криму. Довідники стверджують, що він одночасно і найвищий і найбільш повноводний на всій східно-європейській території.

Туристичний об'єкт розташований за шість кілометрів від Ялти на річці Учан-Су на схилах Ялтинської яйли на висоті 390 метрів над рівнем моря. Висота самого водоспаду складає 98,5 метрів. Підрахована і середня витрата води у цьому водоспаді - 50 літрів в секунду.

Очевидці описують його багатоликим і неповторним у різні пори року. Навесні він такий гримлячий і бурхливий, що звуки падаючої води чути за кілометри. Саме під час злив і сніготанення він виглядає найбільш ефектно. Влітку водоспад більш спокійний, але осінні дощі надають йому нової сили. Взимку, коли у Кримських горах особливо сильні морози, водоспад замерзає і перетворюється на крижану брилу. Картину, що захоплює дух, створюють довгі бурульки, перемішані з круглими крижаними наростами і тоненькі цівки води у блиску сонячних променів, що переливаються.

При падінні вода Учан-Су розбивається, утворюючи величезний казан або басейн, наповнений кристально чистою і прозорою студеною водою. На уступі водоспаду знаходиться водозабір, на якому стоїть скульптура орла. Звідси вода потрапляє до Могабинського водосховища об'ємом 300 тис. м3 і використовується для водопостачання Ялти. Унікальний водоспад знаходиться у межах території Ялтинського державного гірничо-лісового заповідника.

З того часу, як в Крим прийшли окупанти, краса водоспаду стала наповнювати мізерну скарбницю "влади". За перегляд природної пам'ятки почали вимагати плату - 50 рублів (понад 20 грн). Якщо раніше туристів і любителів природи "обдирали" аферисти у формі "лісників" і "охоронців", то сьогодні це цілком офіційно робить "влада". У повному переліку платних місць відпочинку разом з водоспадом "Учан-Су" ще понад 20-ти найменувань водоспадів, стежок, парків, печер і заповідників. Втім, це не єдиний податок, який Росія почала стягувати з Криму - відповідно до нового курортного збору, з 1 травня по 30 вересня кожен відпочиваючий за добу проживання на півострові повинен заплатити 10 рублів. Дрібниця, але неприємно.

РОЖЕВЕ КОЯСЬКЕ ОЗЕРО

У жлобський список платних природних пам'яток не включили дивовижне за красою рожеве Кояське озеро, напевно, з тієї причини, що це одне з найбільш відвідуваних місць Криму, розташованих на відшибі, серед випаленого сонцем і обдуваємого вітрами степу - на півдні Керченського півострова. Потрапити на розташовану далеко від населених пунктів пам'ятку можна лише власним авто, так як ніякої транспортної інфраструктури поблизу немає.

Площа солоного озера, що має лиманне походження, 5,01 км2 (3,7 км в довжину і майже на 2 км в ширину). Від моря його відділяє смужка суші, довжиною близько трьох кілометрів і максимальною шириною 100 м. Озеро разом з прилеглими об'єктами входить в Опукський природний заповідник, створений у 1998 році.

http://www.krimoved.crimea.ua
http://www.krimoved.crimea.ua

Як свідчать очевидці, біля озера, береги якого складаються з кристалізованої солі із запахом фіалок, вода має колір від ніжно-рожевого навесні до насичено-червоного у пік літньої спеки, а на дзеркальній поверхні водойми можна зустріти неймовірні пейзажі з застиглих кам'яних і соляних айсбергів...

Унікальність озера в тому, що його дно є вимерлим грязьовим вулканом, а секрет походження рожевої води - результат життєдіяльності мікроорганізмів, які живуть в ньому, а точніше мікроскопічних водоростей. Ще одним живим організмом, який впливає на колір водойми, є рачок артемія.

Природна хімічна лабораторія колись була частиною моря, але дія морського прибою сприяла утворенню окремої водойми. Її глибина не досягає навіть метра і поплавати в ньому, звичайно, не вийде. Можна лише безкоштовно обмазатися лікувальною гряззю.

У середині квітня є короткий проміжок часу, коли під спекотним кримським сонцем тут цвітуть дикі тюльпани та інші польові квіти. Навесні, коли концентрація солі в озері ще не досягла апогею, тут можна зустріти і рідкісних водоплавних птахів, але з приходом літа вони зникають. Та й сама вода відступає від колишніх берегів, залишаючи замість себе сіль, яка надає місцевому пейзажу фантастичного вигляду. Саме влітку, коли води найменше, а концентрація солі максимальна, зелена водорість набуває насиченого рожевого та червоного відтінків.

Російський блогер Сергій Анашкевич у своїй фоторозповіді порівняв Кояське озеро з "яскраво-рожевою плямою, яка з висоти виглядає ніби у к р а д е н н о ю у моря і перефарбованою в інший колір".

Ну що ж, комусь вкрадена і перефарбована в інший колір завжди здається милішою, дорожчою і красивішою.

КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ ІМЕНІ АЙВАЗОВСЬКОГО

Феодосійська картинна галерея імені І. К. Айвазовського - наступний об'єкт, який завжди був вартий уваги туристів і мандрівників. Галерея була відкрита у 1880 році, а у 1980 році на честь 100-річчя з дня заснування вона одержала статус Національної і їй було присвоєно ім'я Айвазовського. За заповітом художника після його смерті, у 1900 році, картинна галерея перейшла у володіння міста Феодосії. Місту передали і 49 картин, які колись стали основою майбутньої колекції цього музею.

У картинній галереї є таємна кімната, в якій зберігалися реліквії сім'ї Айвазовського та цінні речі - посуд, столові прилади, мольберт, скринька з червоного дерева з вензелем мариніста. У цій кімнаті також зберігається наймістичніша картина художника «На смерть Олександра III», яка за його заповітом схована від загального огляду. Поглянути на неї можна тільки після сплати спонсорського внеску.

Поряд з особняком, де жив Айвазовський із сім'єю, знаходиться будинок сестри художника, там зібрані картини художника на міфологічну та біблійну теми, а також роботи зарубіжних мариністів 18-19 століть і сучасників Айвазовського - Михайла Латрі, Адольфа Фесслера, Архипа Куїнджі та інших.

Сьогодні російське керівництво Феодосійської картинної галереї повідомляє про те, що в її стінах зберігається понад 13 тисяч різних експонатів, але мовчить про те, де знаходяться незаконно вивезені до Москви навесні 2016 року 38 картин мариніста. Тоді "влада" Криму заявляла, що картини Айвазовського лише візьмуть участь у виставці у Третьяковській галереї і до 200-літнього ювілею художника 29 липня 2017 року картини повернуть на місце. Більш того, за призовом "мінкультівців" нібито, галереї всіх країн світу нададуть картини Айвазовського для участі у його юбілейній феодосійській виставці. Однак 200-річчя з дня народження великого мариніста Айвазовського в Феодосії відсвяткували більш, ніж скромно - "влада" відкрила дошку пошани, діти взяли участь у конкурсі малюнка на асфальті, а військові відсвяткували день ВМФ. Пішли чутки, що картини, передані художником місту, так і не повернулися до Феодосії.

Спочатку чиновники від "мінкульту" виправдовувалися необхідністю ремонту Феодосійської галереї, невідповідністю музею нормам утримання і температурним режимам. Потім почали розповідати, що у Москві реставрують (без погодження з Україною) картини великого мариніста, а потім і зовсім замовкли цю тему. Тому 38 картин Айвазовського, найбільш цінних, відвідувачам Феодосійської картинної галереї зараз недоступні. Ну а керівництву галереї залишається побажати: Гаазька конвенція 1954 року (забороняє вивезення та експлуатацію культурних об'єктів з окупованих територій), вам в поміч.

KOKTEBEL JAZZ FESTIVAL, КАZАНТИП ТА ІНШІ

Ще років десь п'ять тому до відпочинку в Криму, до його унікальної природної краси і м'якого клімату, багатства історичних і архітектурних пам'яток, до сонця, моря і піску додатковим бонусом був подієвий туризм. На півострові проводилися фестивалі (музичні, театральні, танцювальні, винні, пісенні, кіношні), рівень яких був самодостатнім приводом для того, щоб відвідати виключно цю подію. Знавці і любителі від туризму, корифеї і початківці від фест-культури, генії і функціонери від шоу-бізнесу цілеспрямовано збирали свої валізи на Koktebel Jazz Festival у Коктебелі, на КаZантип у Поповці, на Східний базар в Євпаторії, на WineFest у Феодосії. Останній, до речі, намагалися переформатувати на російський фестиваль, але через обмежену кількість участі в ньому "винних" країн, захід став нецікавим і бажаючих потрапити на нього - навіть безкоштовно - знаходиться не багато.

Фото: http://tisk.org.ua
Фото: http://tisk.org.ua

Музична тусовка фестивалю Koktebel Jazz Festival почала збиратися в Одеській області. КаZантип же після численних спроб утриматися в Криму, переїжджав до Грузії, планував влаштуватися у Камбоджі, повертався до Криму і знову, "вже остаточно", заборонявся "прокуратурою Криму. Мужні "каZантипщики" подорожували по всьому світу і востаннє свій фестиваль провели у В'єтнамі. Наступний задумали влаштувати у Мексиці.

"Східний базар" кримські татари не дали вивезти з Євпаторії, але останні звістки про цей фестиваль датовані 2015 роком. Воно і зрозуміло, розпорядження окупантів "більше трьох не збиратися" не могло обійти стороною "Східний базар", учасників якого, мабуть, вже занесли в списки терористів.

ЗООПАРК "КАЗКА" І ПАРК ЛЕВІВ "ТАЙГАН"

Найцікавіше, що ніякі зовнішні прояви співробітництва культових кримських проектів з російськими окупантами не давали гарантії того, що до них будуть лояльні і дозволять працювати на півострові.

Олег Зубков
Олег Зубков

Найяскравіший приклад - доля відомих в Україні зоопарків підприємця Олега Зубкова. Якщо описувати пригоди з цькуванням (в буквальному сенсі слова) тварин його зоопарку "Казка" та парку левів "Тайган", "суди" проти нього нелегітимної влади (їх пройшло понад 150), виплачені штрафи (3,5 млн рублів), спроби присвоєння його бізнесу, відкрите видавлювання з Криму, то вийшов би багатотомний роман з філософським резюме - сам винен. Олег Зубков, завжди лояльний до будь-якої влади, з розпростертими обіймами зустрів окупантів, ходив на "референдум про статус Криму" і навіть вступив до "Єдиної Росії", щоб потрапити в "депутати". Він віддав так званій "самообороні" Криму автобус з логотипом парку "Тайган", на якому приїжджі з Росії "туристи" з місцевими любителями "русского мира" полювали на проукраїнських активістів.

Вже пізніше, у 2015 році за загадкових обставин загинули кілька мавп у його зоопарку, а ще пізніше - два тигреня знаменитої білої Тигрюлі. У смерті тварин звинуватили самого Зубкова і дали йому умовний термін. У результаті він вивісить український прапор над парком левів "Тайган" і визнає, що загравання з "владою" не врятували ні його самого, ні тварин зоопарків.

Сьогодні він мріє повернутися в часи українського "застою", який, за його словами, був причиною його політичної метушні. У цьому "застої" він і тисячі його колег створювали сміливі проекти і реалізовували фантастичні мрії, які дарували людям радість, а сьогодні, на жаль, перетворилися на антисимволи Криму.

Зера Аширова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>