«Ой хто-хто Миколая любить, ой хто-хто Миколаю служить…»

«Ой хто-хто Миколая любить, ой хто-хто Миколаю служить…»

2275
Ukrinform
Від Романа до Йордана – проект «Сім днів у регіоні» розповідає про новорічно-різдвяні свята по-львівськи

Ці слова з пісеньки до Миколая на Галичині знають, мабуть, усі. І щиро люблять це свято, і вірять – від малого до старого - що святий благодійник не обійде нікого своїми щедротами і залишить під подушкою хоч маленький знак уваги і любові.

Як давно вшановують чудотворця на Галичині, які традиції виробились тут у різні часи і чим доповнили їх сучасники? На це питання відповіли і дослідники, і старожили, і… актуальні програми святкувань.

МИКОЛАЯ У ЛЬВОВІ ШАНУВАЛИ НАВІТЬ ЗА ЧАСІВ ВОЙОВНИЧОГО АТЕЇЗМУ

Як зазначає львовознавець, старший науковий співробітник Львівського історичного музею Ярослав Бишкевич, коли в 1868 році австро-угорська влада надала всім релігійним громадам рівні права, до публічних святкувань у Львові долучились іудеї, які у період від кінця листопада до кінця грудня (залежно від року) упродовж восьми днів відзначають Хануку. Представники різних релігій разом розважались біля ялинки, ходили один до одного на гостини чи у кнайпи. Таким чином з’явились три ключові святкові постаті – Святий Миколай 19 грудня, Санта Клаус 25 грудня та іудейський ангел Хануки. Після 1945 року Новий рік відзначали уже в ідеологічному дусі радянської компартії. Святий Миколай і Санта Клаус були заборонені, натомість з’явилися Дід Мороз зі Снігуркою…

Проте заборона не завадила людям шанувати святого угодника. Пам`ятаю, як поверталась додому у вечір перед Миколаєм із відрядження у віддалене карпатське село. Раптом фари автобуса вихопили на узбіччі фігуру в атласному блакитному плащі та прикрашеній блискітками шапці із патерицею та мішком подарунків. Разом зі своїми помічниками Святий Миколай ішов від села до села, несучи дітлахам радість і солодкі гостинці. І це – у розквіт войовничого атеїзму. Та й ми, «грішні», і вчителі, і лікарі, і журналісти, а часом навіть працівники райкомів партії та інших ідеологічних установ, уже на початку грудня починали запасатися подарунками для дітей і рідних. Вистоювали довжелезні черги за солодощами, правдами й неправдами «діставали» дефіцитні мандаринки. Адже цукерки і мандаринки – неодмінний атрибут Миколая. Решта – вже як кому дозволяв гаманець. А ще біля кожного базару у Львові та в інших містах Галичини продавались букетики різочок – покритих срібною та золотою фарбами березових гілочок, прикрашених паперовими квіточками. Це – для нечемних дітей. І як пересторога, і як нагадування: не будеш слухатися батьків – на другий рік можеш отримати лише такий букетик, або й… букетиком.

«ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ, ВСЕ ЦЕ ПЕРЕБУТИ...»

А ось у 91-річної Анни Сус із міста Винники, що біля Львова, - свої спогади. Її молодість пройшла в українському селі на території Надсяння, що в результаті післявоєнного переділу перейшло до Польщі. Свого «дорослого» Миколая вона вперше святкувала у 17-річному віці, коли батьки вже відпустили до сільської хати-читальні, де збиралась на вечорниці молодь. Тоді хлопець, який симпатизував їй, подарував власноруч вирізьблену касету – шкатулку. Спогад про неї зберігає й досі, через пережиті жахи Другої світової, депортації в ході акції «Вісла», довгих років радянських заборон.

1
Анна Сус

-А від батьків подарунки на Миколая були?

- Батько яблучка у збіжжі влежував та й клав нам, дітям, під подушки.

Пам`ятає пані Анна і як святкували вдома Новий рік та Різдво. Каже, ставили і ялинку, і дідух. А ще задовго до свят шили великого червоного павука і підвішували до стелі разом зі свічками. Павук, як і ялинка, символізував новорічно-різдвяний цикл.

Дотримується пані Анна і святвечірнього «меню», запозиченого у матері. На відміну від львівської традиції, у ньому немає борщу. Замість нього – капустяний квас, до якого подають яськи – велику білу квасолю, заправлену засмаженою цибулькою.

Розповідає, якось таки зварила борщик на святвечір. Онуки запротестували: не те. Хто до чого звик. Ось і цього року і квасолькою запаслася, і капусти наквасила, і консервів уже придбала, і печінки тріски, з якої робить салат. Є мед до куті. Та обов`язково – узвар. Цього року своїх яблук не було, але таки настарала сушениць для різдвяного компоту. У батьків колись був свій великий сад, то в узвар клали і яблука, і грушки, і сливи, і вишні. Того смаку теж не може забути досі.

Хоч уже важко готувати на всю родину, але так гарно, коли сядуть за різдвяний стіл і діти, й онуки, і правнуки. Тож як завжди готуватиме святу вечерю. Щоправда, все менше людей сідає за її стіл. Немає вже чоловіка, втратила двох дітей, зятя. А недавно похоронили і невістку. Але життя є життя…

- Ви потрапили на Львівщину в сталінські часи, коли заборонялось усе, пов’язане із релігією. Чи не боялися святкувати?

- Переслідували здебільшого учнів, молодь. Пам`ятаю, онучка Мирося боялась іти зі мною до церкви, щоб не побачили вчителі, котрі дежурили біля храмів і на вулицях села, вистежуючи колядників. Старших не чіпали. Тож і самі в гості ходили, і в себе приймали.

А ось дочка учителів із високогірного села в Турківському районі розповідала мені, як батько на Святий вечір щільно завішував ковдрами вікна в кімнаті, де мали вечеряти: аби жоден промінчик не пробився назовні. Інакше – не здобрувати було б – не втриматись на роботі. Адже пам`ятали ще люди, як саме на Святий вечір та Різдво лютували у карпатських селах енкаведисти, виловлювали і розстрілювали повстанців, які навіть під страхом смерті не зраджували предковічній традиції - збиратись на вечерю за одним столом. А цілі сім`ї, цілі села у тріскучі різдв`яні морози викидали з домівок і вивозили до Сибіру. В одному з таких обозів у 1944 році їхав ще у материному лоні дисидент Микола Горинь. Тоді вагітній жінці з двома малими дітьми вдалося втекти з-під конвою. А скільком не пощастило. Скільки зустріли Різдво у теплушках чи посеред тайги. Досі на Львівщині співають колядку «Сумний Святий вечір в 46-м році». Її автор невідомий, але він точно описав ті злочини, які робили московські окупанти на західноукраїнських землях:

«Сумний Святий вечір в 46-м році

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Сіли до вечері мати з діточками,

Замість мала вечеряти –залилась сльозами.

Плаче стара мати, а діти питають:

«Мамо, мамо, де наш тато? Чом не вечеряють?».

«А наш, діти, тато в далекім Сибірі,

Споминає Святий вечір в нашій Україні.

А там старий батько за синами плаче.

Трьох він мав їх як соколів, вже їх не побачить.

Один син в Сибіру, другий у Берліні,

Третій пішов в партизани, служить Україні.

Поможи нам, Боже, все це перебути,

Нашу неньку Україну з кайданів розкути.

З кайданів розкути, тюрми повалити,

Всіх невинних тисячами на волю пустити.

Ой, Ісусе милий, змилуйся нам нині,

Даруй волю, даруй долю нашій Україні».

МИКОЛАЙ НІКОГО НЕ ЗАБУВАЄ

З настанням Незалежності страхи і заборони зникли. І Миколай, якого здебільшого вшановували на Західній Україні, переступив через Збруч і стає улюбленим святом для всіх регіонів.

У Львові ж приготування розпочинаються задовго до 19 грудня. Вже за тиждень до цієї дати розпочалась робота сімнадцятої Фабрики Святого Миколая в межах акції «Миколай про тебе не забуде». Тут, у Палаці мистецтв до 17 грудня працювали помічники св. Миколая. Цьогорічна кількість волонтерів стала рекордною за всі роки існування фабрики – 800 осіб.

Волонтери традиційно завітають до 2,5 тис. дітей із багатодітних і малозабезпечених сімей. А також до тих, чиї батьки брали і беруть участь в АТО. На фабрику з усього міста зносять іграшки, солодощі, фрукти, канцелярське приладдя, засоби особистої гігієни, дитячі книжки.

А 10 грудня, на п`ять днів раніше, як було заплановано, у місті відкрилась Резиденція Святого Миколая. Змінити дату організаторів спонукала величезна кількість бажаючих потрапити у цю казку та на аудієнцію до святого угодника.

Тут кожен маленький гість має змогу поспілкуватися з Чудотворцем, отримати настанови і бажані подарунки.

Скринька з тисячами листів від них заповнена вщерть, тому на численні прохання організатори запустили онлайн-сервіс для реєстрації. Кожен отримав змогу самостійно обрати і забронювати зручний час візиту до Хатинки Чудотворця та отримати миттєве підтвердження-квиток.

Крім того, батьки можуть переказати через помічників настанови для дітей, і самостійно подбати про подарунок, який Святий Миколай особисто вручить дитині.

Зимова резиденція Святого Миколая у Палаці Потоцьких працюватиме упродовж місяця. Тут діє святковий ярмарок, де можна скуштувати та придбати різноманітні смаколики. Працюють дитячі атракціони й одразу декілька фотозон. Для малечі у резиденції проводять безліч конкурсів та квестів. Крім того, у програмі заходів запланований парад породистих собак, адже 2018-й буде роком собаки. Весь місяць у резиденції триватимуть заходи, які відтворюватимуть зимові розваги, що були улюбленими для львів’ян у кінці ХІХ – на початку ХХ століття. До Палацу також їздитимуть так звані шпацер-кеби, які є репліками авто Ford 1915-го року. Вхід на територію Палацу Потоцьких — безкоштовний.

Зимова резиденція - спільний проект небайдужих мешканців обласного центру та Львівської національної картинної галереї ім. Возницького.

ВІД РОМАНА ДО ЙОРДАНА

А от у Львівському Національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка у часі новорічно-різдвяних святкувань відбулися Андріївські вечорниці. Шанувальники українських традицій поринули в атмосферу давніх звичаїв цього свята – ворожіння на судженого, кумедні витівки…

Загалом новорічно-різдвяний марафон у Львові почався 4 грудня, коли у Соборі Святого Юра винесли Віфлеємський вогонь і відслужили літургію. Через день християни відзначали іменини Романа. А чоловіки із таким іменем є на Галичині майже у кожній хаті. Від Романа «український рамадан», як жартома називають святковий цикл львів`яни, триватиме до Йордана – 19 січня. Він включає Василя – Старий Новий рік та Меланії котрих також не обминають увагою у Львові. Зокрема, на церковний Новий рік – щедрують, на Меланки «водять козу», перед Водохрещем – збираються на другий Святий вечір – так звану пісну кутю. А в його день освячують воду та колядують…

У міській програмі святкувань на ці дні – паради звіздарів, коляда у Музеї народної архітектури та побуту, фестивалі коляди, пампухів та інші імпрези, які магнітом притягують на львівську орбіту тисячі гостей з України та з-за кордону. Не випадково ті, хто побував на Різдво у Львові хоча б раз у житті, вже не уявляють собі цього свята поза ним.

Новорічно-різдвяна програма у місті Лева включає відкриття відомих Львівських ярмарків на проспекті Свободи та на площі Ринок. З 9 грудня гості поринають там у святкову і теплу домашню атмосферу, яка пануватиме до 15 січня. 7-8 січня пройде Міжнародний різдвяний фестиваль, відбудеться конкурс льодових скульптур, а також цікаві майстер-класи для дітей.

Традиційну для міста шопку з дерев’яними двометровими скульптурами почнуть монтувати 23 грудня на площі Ринок під Ратушею.

30 грудня відбудеться забіг Санта Клаусів.

Марафон розпочнеться о 9.30 у Стрийському парку. Торік на старт вийшли 108 Сант зі всього світу, які завітали до України, щоб взяти участь у цьому забігу.

Увечері 31 грудня оперний театр стане незвичайним арт-об’єктом, на фасаді якого створять неймовірне 3D-маппінг шоу.

Святкова ілюмінація довкола площі Ринок та різдвяне оздоблення на проспекті Свободи - 22 арки з ілюмінацією та новорічним декором, які встановили організатори ярмарку та підприємці-учасники — додадуть Львову відчуття новорічної казки.

У переддень Різдва, 6 січня, святковий настрій створить щорічна традиція винесення Дідуха, яка супроводжуватиметься колядами та співами.

7 та 8 січня дворик Ратуші перетвориться на сцену для театру «Воскресіння», який покаже різдвяну виставу-містерію «Коли ангели спускаються на землю».

А вже з 7 до 9 січня Музей народної архітектури та побуту (Шевченківський гай) представить свою програму святкувань «Різдво в Гаю», де можна буде побачити, як колись святкували Різдво в українському селі, а також поколядувати разом із вертепами та відчути особливу атмосферу.

Лунатимуть колядки скрізь у місті й 8 січня, коли центральною частиною Львова пройде святкова Хода звіздарів.

Окрім усього цього у програмі новорічних і різдвяних святкувань заплановано безліч цікавих і по-домашньому теплих атракцій. Новий 2018 рік у Львові можна буде зустрічати у трьох локаціях: навпроти оперного театру, де вже встановили розкішну міську ялинку, у дворику Палацу мистецтв та у парку ім. Богдана Хмельницького, там відбуватимуться новорічні вечірки.

Словом, щоб насолодитися українською новорічно-різдвяною феєрією, скуштувати свято на смак, отримати неабиякий емоційний та духовний заряд, потрібно лише сісти у потяг, автобус чи літак і відкрити для себе браму Княжого міста, за якою очікує справжня зимова казка - тепла і добра, що запам`ятається на все життя.

Нінель Кисілевська, Львів

Фото: Николаєвич Альона

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-