Унікальна буковинська Маланка-переберія

Унікальна буковинська Маланка-переберія

1015
Ukrinform
Фантастичне каранавальне дійство щороку збирає тисячі людей

Саме слово «переберія» - означає перевдягання. На свято Маланки перевдягаються тільки чоловіки та хлопці. Ця традиція прапрадавня в нашій країні і сягає язичницьких часів. Особливо збереглася вона на Західній Україні. «Переберія» проходить на Старий Новий рік, з 13 на 14 січня. З покоління в покоління передаються навички виготовлення масок і костюмів, особливості святкового дійства.

Переберію в Чернівецькій області називають Маланкою, оскільки Маланка - головна учасниця події. Крім того, за церковним календарем саме на 13 січня припадає свято преподобної Меланії. А саме дійство звуть маланкуванням. Так що ніч на Старий Новий рік буковинці святкують особливо гучно, і це відбувається настільки масово, настільки різномаїто, що гості чи туристи бувають відверто вражені побаченим. Можна сміливо стверджувати, що так, як тут, Маланку не святкують ніде в країні.

Вашківці і Красноїльськ, а віднедавна й Чернівці – саме сюди спеціально приїжджають подивитися на місцеву Маланку. І не тільки з України. Навіть із далекої Японії (що уже рекорд) навідувалися, приміром, у Вашківці зацікавлені такою особливою переберією люди. Так уже склалося, що села Вашківці Вижницького району та Красноїльськ – Сторожинецького стали місцями, де маланкування проходять дуже своєрідно і масштабно. У Вашківцях - українська Маланка, в Красноїльську - румунська. Вони зовсім різні, кожна по-своєму колоритна.

Зважаючи на популярність свята, долучилися до маланкування й Чернівці. Тут організували щорічний фестиваль Маланки, щоб якомога більше буковинців долучилися до народної культури. Це активізувало маланкарів, розширило кордони свята.

ВАШКІВЕЦЬКА МАЛАНКА

Вашківчани так ретельно готуються до свята і так весело його відзначають, що чутка про це давно вже докотилася до всіх куточків України і вийшла за її межі. Охочих приїхати саме сюди на карнавал щороку більшає. Ідеться про десятки тисяч людей. Розповідають також, що свято відродилося ще за колишнього власника містечка графа Петріно, якому ця традиція дуже подобалась. Він нагороджував власника найкращої маски, а маланкувальникам виставляв по бочці горілки і пива.

«Тутешня Маланка останніми роками відображає найгучніші події минулого року і показує їх у своєму баченні. Це її особливість. Але основне, що відрізняє наше свято – це те, що крім традиційних – Маланки, Козака, Букшандра, діда та баби, Цигана, Жида, ведмедів тощо - кожного року з'являються нові персонажі. Казкові фантастичні, вигадані, - розповідає виконавчий директор фестивалю. Орест Сірецький. – Ще тільки у нас так активно залучають глядачів, гостей до участі у гулянні».

Дійство починається 13 січня близько 20 години. Переодягнені виходять на вулиці міста й у визначеному місці основні учасники дійства збираються на «борінку» - змагання ведмедів. У кожного ведмедя є свій циган - це його власник, який водить його на ланцюгу. Відбувається боротьба «лава на лаву». Першими йдуть ведмеді, потім до них приєднуються інші учасники. Який кут переможе – той в особливій пошані, - додає О. Сірецький. - Також маланкарі ходять від хати до хати, вітають з Маланкою господарів садиб. У цей час усі жартують, танцюють, забавляються, забувши на дві доби про побутові проблеми».

По дорозі переодягнені веселять глядачів дійства. Дорогами проїжджають прибрані машини, з гучною музикою. На вулицях можна зустріти будь-яку нечисть і відбитися від неї непросто. Якщо вас тільки злегка побили віником, вважайте, пощастило. А на світанку карнавал переміщається на дороги. І до вечора тут важко проїхати - перебрані «ловлять» транспорт, залучають людей до участі в гулянні. При цьому посипають пшоном, бажаючи багатого і щасливого року, розігрують сатиричні та комедійні сценки з буденного життя та довкола світових подій.

Колона йде до центру міста, де проходить конкурс костюмів і масок. Потім, поки журі підводить підсумки, триває концерт. А увечері нагороджують переможців. «Грошові премії отримують усі учасники конкурсу, найбільші - звичайно переможці. Минулого року призовий фонд, виділений на сесії міської ради, становив 30 тисяч гривень. Цього року хочемо збільшити його до 50-ти тисяч», - зазначає Сірецький.

Обов’язковим атрибутом святкування у його завершенні є купання учасників Маланки у маленькій річці Теплиці, яка зимою не замерзає. Вважається, цей ритуал очищує від нечистої сили, виганяє злих духів. Ігнорувати цю процедуру забороняється. Крім того спалюють Дідуха, проходячи таким чином процедуру очищення водою і вогнем.

«Безумовно, варто хоча би раз у житті відвідати це свято українських народних традицій. Для значної частини місцевих людей воно найголовніше в році, яким вони гордяться, - розповідає міський голова Вашківців Микола Перч. – Готуються до фестивалю заздалегідь. Традиційні для масок, наприклад, були папір і шкіра. І майстри у нас були відомі, на жаль, їх уже нема серед живих – це Микола Марчук та Михайло Шойко. Але секрети цієї майстерності перейняла молодь. Крім того, наша Маланка осучаснилася – і в плані костюмів, і щодо сценаріїв. Участь у ній беруть цілими родинами. Про все це детальніше можна довідатися в місцевому музеї Маланки».

А ще у жовтні у Вашківцях презентували книгу «Вашківецька Переберія», автор – місцевий історик Олексій Попович. Видання, до речі, містить 100 чорно-білих фотографій Переберії часів Австро-Угорщини, Румунії, УРСР та 180 кольорових знімків 1990-тих та 2000-тих років. 

КРАСНОЇЛЬСЬКА МАЛАНКА

На Маланку в селищі Красноїльськ на румунському кордоні щороку сотні чоловіків перевдягаються у традиційні костюми і обходять селище, віншуючи господарів із прийдешнім роком. Кожен кут (частина селища, а всього їх п’ять), споряджає свій велетенський гурт. Цього дня село теж чекає цілий рік. Готуються до свята, як тільки випаде перший сніг. Костюми кожного з гуртів маланкарів відрізняються від сусідів. При цьому «фішкою» є таємничість образу: до виступу на площі односельці не повинні упізнати один одного. Інакше маланкаря може очікувати покарання, наприклад, занурення в крижану ополонку

“Наша Маланка збереглася в автентичному вигляді, - розповідає секретар селищної ради Микола Урсакі. - Насамперед, це Маланка румунськомовна. Від вашківчан ми відрізняємося тим, що персонажі у нас не змінюються. Як і колись, панує традиція, що участь у святі беруть неодружені хлопці. Раніше навіть вимагалося, щоб вони мали за плечима службу в армії. Головним персонажем є ведмідь. Всі гурти мають солом'яних ведмедів, але якщо в одних ці костюми схожі за формою на серце, то в інших — на копицю сіна. Є також такі, де обов’язково мають бути багатометрові крила, прикрашені квітами та дощиком. У кожній Маланці є діди і баби, царі та цариці в національному одязі, «жиди». Але найяскравішими є цигани, всі у сажі, в мальовничому лахмітті, з велетенськими булавами і ведмеді, яких вони тягнуть на ланцюгах”.

Цікаво, що всі костюми зроблені вручну – вишиванки, хутряні костюми ведмедиків, зшиті на весь зріст для малечі, яка теж бере участь в ритуалі, дивовижні булави, тощо. Але найбільше вражають крила у солом'яних ведмедів. Вони сягають кількох метрів. І костюми ведмедів такі важкі, що цим персонажам час від часу треба перепочивати, знімати їх, а потім знову вдягатися, і одній людині без сторонньої допомоги це не під силу.

“Спочатку маланкарі обходять місцеві обійстя, де все відбувається за старим ритуалом, що не змінювався хтозна відколи. Віншують господарів. Також демонструють сценку, в якій взаємодіють цигани й ведмеді. Цигани б’ють об землю важкими булавами, а ведмеді з диким ревом борються між собою. Господареві слід усіх почастувати і заплатити ватазі, і так іде від хати до хати. Кошти збираються чималі, після свят на них влаштовують гулянку, запрошуючи на неї і газдів”, - продовжує свою розповідь Урсакі.

За його словами, дійство триває до ранку. А в обід всі групи йдуть величезною колоною на центральну вулицю. З музиками, танцями, вони прямують у центр села, де на площі влаштовують змагання. До колони приєднується чимало глядачів, гостей свята і калфи (його організатори) слідкують за порядком. Щоб колоритні персонажі, які увесь час співають, примовляють, що вони кращі від інших, бува, когось не налякали незрозумілою їм мовою, не спантеличили своєю поведінкою.

“У центрі селища, на площі, відбувається справжній карнавал. Кожен гурт намагається перевершити суперників. “Це змагання, але у нас завжди перемагає дружба. Зрештою кожна ватага отримує з рук селищного голови нагороду, символічну премію”, - каже Урсакі.

Автор матеріалу і сама не раз бувала і на Вашківецькій, і на Красноїльській Маланках. Кожна по-своєму досконала. Як на мій погляд, Красноїльська більше заворожує своїм магнетизмом, спонукає самому приєднатися до дійства. І ось ти вже йдеш разом із гуртом, вигукуєш повторювані раз за разом гасла, намагаєшся у ритм щось підспівувати...

Відомий український сценарист і режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук, що упродовж майже п’яти років разом із командою працював над документальним фільмом про святкування Маланки в Красноїльську «Красна маланка», якраз підкреслював цей стан трансу, що з’являється під час свята.

Автентичність цього свята дуже цікавить туристів. Та й не тільки. Після святкування в 2016-му році фоторепортаж із 15 фото з Красноїльської Маланки з’явився у британській газеті The Guardian. До кожної світлини додали текстівки. «Жителі Красноїльська, Західної України, відзначають Маланку, старий Новий рік», – написали у виданні.

ЧЕРНІВЦІ. ФЕСТИВАЛЬ МАЛАНОК

Фестиваль Маланок у Чернівцях започаткований в 2011 році ГО «Палітра Буковини». Ініціатором ідеї є її голова та співорганізатор фестивалю Оксана Лелюк. Основна ідея – презентація області як краю різнобарвного в етнічному плані, регіону, де збережено традиції народних свят, зокрема - Маланки. Адже серед традиційних свят новорічної обрядовості на Буковині у зимовому циклі особливо виділяється традиція маланкування.

«Я багато років працювала в туристичній галузі і зрозуміла, що саме подієвий туризм найбільше вабить людей, - розповідає Оксана Лелюк. – Серед унікальних подій, які мали би культурну основу, і точно привабили би туристів, виділялася насамперед «Маланка». Але не було людини чи організації, яка би об’єднала зусилля довкола такого дійства. Ось ми і взялися за цю справу».

Фестиваль Маланок у Чернівцях – це унікальне дійство, на якому представлена українська, бесарабська, гуцульська, молдавська, румунська Маланка, традиції яких збережені на Буковині. У заході беруть участь колективи і з осучасненою Маланкою. Але особлива вагомість належить участі маланкуючих колективів, які демонструють автентичну Маланку. У фестивалі беруть участь і області-сусіди. Наприклад, на перший фестиваль (а загалом їх відбулося уже 6), приїхало два десятки гуртів із Буковини і один – з Івано-Франківщини. А от на останньому з них колективів було вже 44, а це - більше тисячі учасників. Були й, зокрема, учасники з Івано-Франківщини, Тернопільщини, Хмельниччини і навіть із Черкащини, де ця традиція не дуже поширена, а також із Румунії та Молдови. А ще гості свята - переможці й учасники минулих років, туристи. І всіх треба було розмістити, гостинно прийняти.

Самі маланкарі цій ідеї фестивалю дуже раді – адже їм цікаво презентувати себе, щось побачити в інших, здивувати усіх своїми образами, музичними здібностями, запалом та енергетикою. І навіть заохочувальні премії для переможців тут не грають аж такої ролі. Бо часом на спорядження гурту, карнавальних конструкцій колективи витрачають набагато більші суми, ніж ці премії. Проте і тут «Палітра Буковини», місцева влада не «пасе задніх» - залучаючи спонсорів, намагаються збільшити премії за призові місця, компенсувати усім колективам-учасникам хоч би транспортні витрати. Так, якщо на першому фестивалі переможця заохотили, можна сказати, символічно – двома тисячами гривень, то на шостому за перші три місця фестивальники отримали вже 50, 30 та 20 тисяч відповідно.

Цього року була також реалізована ідея, що зародилася ще в 2012-му, після проведення другого фестивалю Маланок у Чернівцях: за сприяння Чернівецької міської ради вийшов у світ документальний фільм “Маланка – культура народу”. Стрічка була презентована цього року на Міжнародній туристичній виставці UITT - 2017. Вона дуже зацікавила тих, хто її переглянув.

«Із відгуків виявилося, що багато людей за межами області не знають про Буковинську Маланку, не розуміють, що вона означає для самих буковинців. Та й фільм демонструє лише якусь частину багатої культури маланкування Буковини. Тому є бажання і необхідність відзняти продовження фільму за участю інших, не менш цікавих колективів. І більше розповісти про тих, хто готує маланкарів до виступів і зостався поза кадром. Є такі народні майстри, які шиють, вишивають, готують маски, грандіозні фестивальні конструкції, а самі участі в фестивалі не беруть», - додає Оксана Лелюк.

Під час карнавальної ходи учасників фестивалю вулицями міста, глядачі можуть побачити і відчути колоритність, різнобарвність, унікальність колективів. А які тут велетенські конструкції тільки не представлялися! І царів Єгипту, і Троянського Коня, і велетенського Півня, і рухомого диво-Дракона, який дихав полум’ям і займав собою усю ширину вулиці. Ексклюзивності, оригінальності та фантазії творцям не позичати. До останнього моменту гурти тримають у таємниці, яке цього разу диво вони підготували, яких фантастичних героїв змайстрували, щоб усім було цікавіше і щоби їх гідно оцінили члени журі - етнографи, мистецтвознавці, фахівці з питань культури.

Організатори дбають про те, щоб фестиваль відбувався в атмосфері толерантності, піднесення та святковості.

Уже зараз маланкарі готуються до наступного фестивалю в обласному центрі. А перед тим покажуть свою майстерність у власних населених пунктах. Тому дата фестивалю у Чернівцях ніколи не змінюється – 15 січня і тільки. Приїжджайте — не пошкодуєте!

Наталія Команяк, Чернівці

Фото з Маланки у Чернівцях — Василя Кияшка


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-