Королівська риба форель водиться на Буковині

Королівська риба форель водиться на Буковині

2366
Ukrinform
Ця рідкісна риба - вибаглива, живе лише у найчистішій воді, а щоб отримати її ікру, форель треба "подоїти"

Село Банилів Вижницького району Чернівецької області найбільш відоме своїм рибним господарством. Утримує це господарство Левон Тертерян, вірменин за походженням, який уже 15 років живе на Буковині й переважну більшість того часу займається розведенням і вирощуванням форелі. Саме цей делікатес у давні часи в Європі дозволялося виловлювати лише королям та знаті.

Форель тут живе і в природних умовах - тутешні гірські струмки та річки чисті, а ця риба любить тільки таку воду. У верхів'ях Прута це взагалі єдиний мешканець. А ще це риба рідкісна. В Україні її вирощується лише близько 200 тонн на рік, що в десятки разів менше, ніж за кордоном, де є для цього умови.

Левон Аршамович — чи не єдиний в області, хто займається цією справою (ще це роблять у рибкомбінаті й у Лопушнянському рибогосподарстві, проте в мізерній кількості). Тож він забезпечує свіжою фореллю весь край, і не тільки. Ще донедавна Тертерян продавав для інших областей України до 100 тонн форелі на рік. Тепер зробив ставку більше на розведення цієї риби, ніж на її вирощування.

Щороку господар на 1,5 – 2 тис. квадратних метрів збільшує розміри свого «розплідника». Продає в інші області “маляток”, де їх потім “доводять” до столового стандарту — 250-300 грамів, полегшує роботу рибоводам. Недарма його господарство вважається чи не найкращим в усій Україні.

РОБОТА БЕЗ ВИХІДНИХ, ТА ЩЕ Й «НЯНЬЧИТИСЯ» ТРЕБА

Не кожен захотів би займатися бізнесом, який вимагає цілодобової роботи без вихідних, бо навіть уночі треба пильнувати за господарством. “Як тільки починає світати, обходжу водоймища, інкубатори. Тут риба проходить усі стадії розвитку – від ікри і нересту до кондиційної готовності, - розповідає Тертерян. - Ми працюємо на основі передових технологій. Зокрема, використовуємо систему зворотного водопостачання. Форелі потрібна проточна вода. За всім треба слідкувати, вчасно розселяти рибу по різних, спеціальних водоймах, дбати, щоби вона не захворіла, бо, як правило, тоді вона не виживає. Потрiбно уважно стежити і за температурою води. З цією рибою треба буквально няньчитися, така вибаглива. Годуємо її чотири рази на день (взимку двiчi) спецiальними кормами. Закуповую польські та французькі, бо вітчизняних якісних просто немає”.

Ось у водоймі доросла форель. Її тут тонни. Вона рухлива, в’ється, і вся здається однаковою. Але ні. Посеред цієї компанії є жовта, а не звичайна сіра. Це золотиста - улюблена господарева. Загалом же Тертерян розводить сім видів форелі, а також вирощує осетра.

Фото: Андрій Новак
Фото: Андрій Новак

На запитання, чому тут стільки водойм, мій співрозмовник розповідає: “Це потреба. Тримати окремо треба кожен вид риби, також розділяти її за віком і розміром. Адже це хижак, меншу від себе особину вона просто знищить. Окремо тримається й маточне поголів’я - це рибини-ветерани, найкраще вони плодяться у віці від двох до шести років. А для того, щоби риба була готова до столу, з нею треба “поняньчитися” 14-15 місяців”. От скільки премудростей!

“Відколи я захопився цією справою, багато чого довелося навчитися, - продовжує співрозмовник. - Я ж колишній військовий, за професією - інженер, заочно закінчив технікум сільського господарства. Ці знання пригодилися особливо на початку, коли планували та споруджували об’єкти. Я викупив землю, обладнав декілька водних рукавів, збудував два будинки, зробив розплідник. Потім учився на власному досвіді, опановував ще й ветеринарію. Довелося співпрацювати з львівськими фахівцями. Адже професія іхтіолога, рибного ветеринара, в наш час не надто популярна”.

Загалом у Тертеряна сімейний бізнес. На господарстві працюють він із дружиною Світланою (вона, до речі, родом із Буковини), допомагає вже дорослий син, а також семеро працівників, які трудяться на постійній основі. В особливо складних ситуаціях запрошують ще трьох. Адже риба потребує постійного догляду. Навіть власний будинок побудували буквально біля водойм, щоби було зручніше працювати. Ну, і росте нова підмога - діти Левона пішли його стопами: донька навчається в аспірантурі Інституту водного господарства в Києві, син – на біологічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича на біотехнолога. Так що справа, яка свого часу так захопила батька й переросла у бізнес, нині в надійних руках.

ФОРЕЛЬ ПОТРІБНО... ДОЇТИ

У “святая святих” господарства — інкубаторі, який розташований уже не просто неба, тепло і комфортно. Звісно, це ж пологова зала. Тут багато ванночок із червонуватим вмістом. Виявляється, форель у штучно створених умовах не може нереститися. Її потрібно, коли приходить час, брати в руки кожну окремо і ніжно погладжувати, щоби випустила ікринки.

“Тобто, форель треба, власне кажучи, “доїти”, - зауважує Тертерян. - Так отримують ікру. Її інкубаційний період — понад місяць. Коли в ікринки з’являється хвостик, це свідчить про те, що рибка вже народилася. Але ще понад три тижні її не можна випускати на велику воду. У цей час вона харчується власною плоттю. Потім, за технологією, коли мальки важать два грами, їх потрiбно роздiляти. Наступного разу — після того, як вага сягне 10 грамів. І це ще не все. Розселяють рибу, як ми вже згадували, після того, як вона набирає сто та двісті грамів”.

Напрошується висновок, що значно легше розвести мальків лише для своїх потреб та й розводити потім цю рибу для збуту. Левон Аршакович пояснює: “Так раніше і було, багато продавав риби. Тепер продаю багато мальків. Бо є чимало господарств в інших областях, які не хочуть возитися з “малечею”, їм так простіше”.

Розумію, що Тертерян ні праці, ні труднощів не боїться. Звалив на себе важчу частину роботи, бо зараз такі часи. Та й сам рибовод підтверджує ці мої думки: “Проте не покидаю надії, що кризові часи минуть, справи підуть краще. Головне, що набуваємо досвіду, який, як відомо, за ніякі гроші не купиш».

Сказати, що тільки задля власного зиску підприємець так форсує вирощування малька, ніяк не можна. Справа у тому, що він ще й власним коштом випускає вирощеного малька у місцеві річки. “Я багато малька випустив у місцеві річки, щоб зарибити їх фореллю, - зізнається Тертерян. - Її там меншає, їй важко виживати в таких варварських умовах - гірські повені, браконьєри, лісова техніка... Все це нищить рибу”.

РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО НА МІСЦІ СМІТТЄЗВАЛИЩА

Про те, що виробництво Тертеряна постало на місці колишнього сміттєзвалища, розповів Банилівський сільський голова Василь Соломко. “Колись давно саме у цьому місці проходив кордон і розташовувалося приміщення для прикордонників. З часом залишилися руїни. Банилівчани перетворили кар’єр на сміттєзвалище, - розповів Василь Дмитрович. - Але Левон Тертерян всю територію акуратно вичистив. І виявилося, що тут чудові умови для його задуму - створення форелевого господарства, - каже Соломко. - Тепер село пишається, що у нас є таке підприємство. А ще Левон Аршакович співпрацює з громадою, є нашим постійним меценатом”.

За словами сільського голови, Тертерян підтримує матеріально розвиток села, нещодавно виділив на його потреби 50 тисяч гривень. Особливо, як колишній спортсмен, опікується спортивною сільською молоддю. Завдяки зокрема і його старанням у селі створено добрі умови для охочих зайнятися різними видами спорту, є чудовий зал для бодібілдінгу, умови для занять волейболом, футболом. Тепер радують місцеві хлопчаки своїми спортивними успіхами, беруть перші місця на обласних змаганнях.

“Особлива подяка Левону Аршамовичу за його природоохоронну діяльність. Він за власний кошт розчистив дві місцеві річечки, до однієї з них, Млинівки, підвів воду з Черемоша. Не кожен так турбується про природу, як він. Чудова людина, і чудовий спеціаліст”, - каже сільський голова.

І БІЗНЕС, І НАУКА

Крім основної щоденної роботи на господарстві, Тертерян не зостається осторонь цікавих обласних проектів. Так, він приєднався до проекту «Створення першого репродуктивного центру щодо відродження аборигенних видів риб на Дністрі». Вже розпочато роботи по формуванню матеріально-технічної бази центру на одній із ділянок Дністровського водосховища. Випущено в Дністер першу експериментальну партію стерляді. Вирощено першу партію мальків. Справа важлива, адже зараз тільки вище Хотина зустрічаються лише одиничні особини цього виду. Якщо стерлядь, яка колись тут була такою розповсюдженою, повністю зникне, це може стати екологічною катастрофою для водної фауни Дністра.

Також Левон Аршамович співпрацює з Інститутом водного господарства України, так що доводиться проводити чимало експериментів і дослідів на базі власного господарства. Приміром, фонтан на рибогосподарстві - це не примха. Так збагачують киснем воду для риб. Також у господарстві Тертеряна проводяться досліди зі схрещування риб тощо.

Телефоном вдалося поспілкуватися з цього приводу з науковим керівником Тертеряна - завідувачкою лабораторії лососевих риб Інституту водного господарства, де герой нашого матеріалу працює науковим співробітником, Антоніною Мрук.

“Проблеми у галузі є. Насамперед, в Україні немає власної кормової бази. Приміром, є на Дніпропетровщині завод, який випускає риб’ячий корм, але він неякісний. Непросто закупити корми для розведення риби й на закордонному ринку - покупців там вистачає. Тому відродити вітчизняний ринок форелі - справа надважлива”, - каже Антоніна Іванівна. Також вона зауважила: те, що рибовод «перекваліфікувався» здебільшого на розведення рибопосадкового матеріалу – це зовсім не крок назад у його дільності. Адже таким чином він допомагає іншим господарствам вирощувати форель, спрощує їхній труд. За завданням інституту він проводить низку різноманітних експериментів і дослідів (це нелегко, адже не всі дають позитивний результат, а негативний – це теж результат, - додала науковець). Вони, зокрема, стосуються темпів росту риби, засвоєння нею кисню, тощо.

«Загалом же ніхто не працює в Україні так, як Левон Аршамович, - зазначила Антоніна Мрук. – Він усім цікавиться і самовдосконалюється, відгукується на всі проблеми науки. Подумайте тільки, він виростив на своєму виробництві і випустив у природні водойми 700 тисяч штук струмкової форелі, до речі, за власний кошт!»

«Є у нас подібні господарства і в інших регіонах – на Закарпатті, Львівщині, Волині, Рівненщині, навіть на Київщині, але іншого такого, як Левон Тертерян, немає. Це геніальний рибовод, повірте мені, як спеціалісту зі 42-річним стажем», - додала Мрук.

Як не повірити? Побуваєш у Банилові - сам переконаєшся.

Наталія Команяк, Чернівці

Фото: Наталія Команяк; Андрій Новак; перше фото: Сергій Гудак, Укрінформ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-