У Дніпрі знають не тільки, де раки зимують, а і як їх вирощувати

У Дніпрі знають не тільки, де раки зимують, а і як їх вирощувати

5186
Ukrinform
Проект “Сім днів у регіоні” сьогодні вирушає ловити раків, точніше - їх випасати

Українці, вважають лікарі, їдять катастрофічно мало риби, річкових та морепродуктів. Удвічі менше, ніж того потребує організм людини. А такий делікатес як рак взагалі рідко буває на наших столах. Дієтологи припускають, усе через вартість такої продукції. Ціни - просто недоступні. Виправити це міг би розвиток вітчизняних господарств. І де, як не у Дніпрі, нам про це розкажуть? Проект “Сім днів у регіоні” сьогодні вирушає ловити раків, точніше, їх пасти.

Галузь органічного виробництва ― одна із найдинамічніших в Україні: приріст за останні 5 років склав 90%. Розвиток та підтриму органічного виробництва уряд визначив одним із головних пріоритетів Мінагрополітики у нинішньому році.

Підтримка такого виробництва є важливим напрямком, люди повинні розуміти, що виробництво органічної продукції справді можливе. І що воно дійсно є особливим, що це не просто ярлик у магазині, якийсь значок, не лише рекламна кампанія. Органічний продукт ― це нелегка праця, але й достойна якість.

При виробництві органічних продуктів у тваринництві не дозволяється застосовувати стимулятори росту, гормони й антибіотики, а для лікування тварин використовуються профілактичні засоби й гомеопатичні препарати. Сьогодні в Україні вже діє Закон про виробництво та обіг органічної сільськогосппродукції та сировини. Тобто, органічні продукти – сучасний тренд.

НАУКА ПАСТИ РАКІВ

Науковці Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, зокрема кафедри водних біоресурсів та аквакультури біотехнологічного факультету, досліджуючи це питання, замислились про те, як виростити прісноводну рибу, раків, креветок та іншу аквакультуру без вживання жодних стимуляторів росту, хімічних добавок та специфічних комбікормів, а використовувати лише природні корми, аби в кінцевому результаті отримати якісну рибну продукцію.

Про результати роботи кореспонденту Укрінформу розповіла кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри водних біоресурсів та аквакультури біотехнологічного факультету Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету Олена Гончарова (на знімку):

- Ми розробили установку замкненого водопостачання, що складалася з акваріума та кількох відділів, де спільно й одночасно вирощували і риб, і раків, і зелень.

Для раків в акваріумі відвели спеціальний садок, де було 20 самиць, побудували для них домівки – це такі харчові трубки, розрізані на сегменти у 15 сантиметрів і з’єднані потім у кілька ярусів, раки, як відомо, люблять темні місця, тому вони в ці трубки залазять.

Цих раків ми розділили на дві групи і годували одну звичайними комбікормами, а іншу – кормами, які мають природне походження і які культивували для цього у себе в лабораторії. Це артемії (водорослі), риба та природній білок із каліфорнійських черв’яків. Студенти самостійно виготовляли й додавали корм ракам, потім їх зважували, вимірювали обидві дослідно-контрольні групи.

Виявилось, що дійсно, раки росли краще там, де їх годували природними кормами. У нас були самці й самки, тож незабаром під рачими хвостами з’явилася ікра. Кожна з самиць може давати від 30 до 50 раченят. Щоб її зберегти, ми додали в нашу установку решітку, і ікринки, відокремлюючись, потрапляли у захищене сіткою місце. Доводилося слідкувати й за тим, аби раки не поїдали один одного в той момент, коли у них відбувається линька і їхні тіла стають найбільш незахищені. Щоб підвищити їхню опірність, ми додавали до їхнього корму агар-агар, крейду.

Раки, як відомо, прісноводні, тому восени, коли наш експеримент було завершено, ми їх випустили на Фестивальному причалі у Дніпро. Це саме ті раки, які отримували природний корм. Прикметно, що вони були більші за тих, яких годували комбікормом зі стимуляторами.

При вирощуванні раків ми застосували аквапоніку (отримання продуктів харчування в одній системі на основі аквакультури (вирощування риб, раків) та гідропоніки (вирощування рослин у воді)). Зверху на ємність прилаштували лоток із гравієм, у який посадили зелень базиліку, салату, огірки. Безпосередньо у ємності вирощувалася риба, а в садочку – раки. Вода в установці циркулювала за допомогою насоса по колу: там де риба й раки залишали екскременти, тобто органіку, вода забиралася і йшла до гравію, де росли рослини, таким чином зелень отримувала органічні добрива, а вода очищувалася і поверталася знову до раків і риб.

Спершу це був невеличкий експеримент. Потім ним зацікавився приватний підприємець, і зараз ця установка впроваджується в технологічну схему. Ми спостерігаємо, як це діє вже у більших масштабах, на виробництві.

Там змонтовано більшу установку – вона металева, має каскадну форму. Ми звернули увагу, що вода в промисловому варіанті навіть краще очищується рослинами. Власник, бачачи такі результати, планує далі розширювали виробництво у цьому симбіозі.

ЧИМ УКРАЇНА СХОЖА НА ФРАНЦІЮ

Вивчати культуру аквапоніки, а заразом і писати докторську роботу, Олена Гончарова тричі вирушала до Франції.

- Я працювала там у лабораторії, а також бачила, як фермери вирощують рибу. Франція з Україною дуже схожі, бо обидві аграрні країни, і в нас є великий потенціал для такої справи – це наші акваторії, водойми. В України є навіть більше можливостей для промислових масштабів. У Франції це в основному невеличкі обсяги, здебільшого, сімейний бізнес – дід займався, батько, діти, внуки.

Улітку до нас приїжджали французькі студенти, які місяць стажувалися на рибних фермах, вивчали які в Україні є взагалі рибні господарства, відвідували й вивчали в Інституті рибного господарства (Бердянськ) морські види риб, у нашому Придніпровському регіоні – річкові господарства, де вирощують промислову рибу.

Після цього у вересні на два тижні до ліцею імені Святого Христофа водних біоресурсів і аквакультури, це поблизу Іспанії на півдні Франції, поїхали наші студенти. Три студентки, серед них - Саша Дукач, яка вже займалася раками.

Такий обмін студентами дуже цікавий, бо вони поїхали не просто на ферму працювати, а ходять на заняття, вивчають ті ж дисципліни, що й тут, але вже за європейськими стандартами. Протягом тижня вони виїжджали на різні ферми, вивчали досвід сімейної праці, технології. Очікуємо на їхнє повернення і на той досвід, який вони здобули, - говорить Олена Гончарова.

На думку науковця, установки замкненого водопостачання могли б зробити революцію у вирощуванні рибних продуктів. Адже на відкритих акваторіях вирощування риби залежить від фактору сезонності, взимку цей процес неможливий. Закриту установку можна змонтувати в будь-якому місці. Таке спорядження дозволить контролювати хімічний склад води, здоров’я риб.

- Крім того, можна буде обрати перспективні об’єкти вирощування. Зараз це тиляпія, кларієвий сом, це поєднання різних видів аквапоніки – вирощування зелені, риби й раків. Цим можна займатись у підвальних приміщеннях, це може бути невелика ємність. Якщо взяти корівник – то він передбачає значні масштаби, мають бути ангари, габаритне обладнання, силосні ями й таке інше, тобто це крупномасштабне виробництво.

А якщо мова йде про аквакультуру, то ті ж рециркуляційні установки можна в будь-якому місці розгорнути, - запевняє Гончарова, розповідаючи про переваги сучасного рибництва.

Загалом про аквапоніку знали давно, але чомусь вона не здобувала великого визнання. Переважно це були маленькі акваріуми для дитячих досліджень. У промислових масштабах це явище було маловивченим і малознайомим.

- Коли я була у Франції, мені сподобалась одна ідея, яку хотіла б запровадити і в нашому Дніпрі: у них є такі культурно-освітні зони, наприклад, парки, де науковці роблять свої інсталяції. Тобто, якісь наукові ідеї, якщо місцева влада вважає, що вони актуальні, виставляються у міні-проектах на загал. І ось, наприклад, в мене є ідея запропонувати в нашому місті зробити таку інсталяцію з аквапоніки, щоб через скло люди могли бачити і рибу, і раків, і як там ростуть рослини. Така б була візуальна популяризація. Тоді б, може, по іншому люди на це подивилися. Мені підказали це самі студенти, які побували в Сен-Жан-де Люз (Франція) в океанічному акваріумі. Вони сказали: «Ми тепер по іншому дивимося на нашу спеціальність». А там, коли приходиш до акваріума, бачиш панно з інтерактивним екраном, бачиш риб, торкаєшся їх зображення - і відкривається одразу інформація про них, їх характеристика. Іноді є цікава інформація, але ми її не вміємо ще інтерпретувати, як у приказці «уміла готувати, та не вміла подавати», так і ми ще не вміємо використовувати сучасні методи інформування, пропаганди чогось нового.

ЯКА РИБА ЇСТЬ КАБАЧОК?

- А ось – тиляпія, - показує інший акваріум в лабораторії Олена Гончарова. – Це риба номер один у світі, бо всі ресторани намагаються мати в меню страви з неї. М'ясо тиляпії дуже смачне і має низку переваг. Також цікава риба тим, що вона є тепловодною, родом із Мозамбіку. Виношує ікринки в себе в роті і, наприклад, якщо для іншої риби нам потрібні інкубаційні апарати, щоб туди закладати ікру (а це ще й площі, й обладнання), то у випадку з тиляпією цього не треба. А нереститься тиляпія через кожні 30 днів, тобто це десь 10-12 разів на рік, відкладаючи до 2,5 тисячі ікринок.

Ми наразі лише почали її досліджувати для вирощування в нашому регіоні, вона також цікава тим, що не надто вибаглива до хімічного складу води. Риба швидко росте, товарною її вважають, коли досягне ваги 250 грамів і більше. Аби виростити рибини у 500 грамів, потрібно 8 місяців. Цікаво, що харчується тиляпія і зоопланктоном, і фарш їй можна давати, навіть кабачок їсть.

У нас в області є підприємства, де вирощують у замкненому циклі риб – кларієвого сома й тиляпію, але чомусь постачають не на полиці наших магазинів, а на експорт. Натомість до нас дуже багато продукції надходить замороженої. Хоча могли б споживати свіжу - власну і якісну. Покладаємо надії на наших студентів-випускників, - каже науковець.

До речі, цього року в університеті відбувся перший випуск студентів зі спеціальністю водні ресурси й аквакультури. Чотири роки навчання, бакалаври. Зараз ці студенти вступили на магістратуру, яка вперше відкрилась у вузі з такої дисципліни.

Новому напрямку – лише п’ять років.

Талановитий учений Георгій Борисович Мельников на початку 1930-х років працюючи в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті, активно вивчав водні біоресурси Придніпров’я. Як визнаний спеціаліст із зоопланктону, іхтіології та рибництва він активно досліджував рибогосподарські аспекти водойм Південно-Східної України, а отримані наукові результати активно застосовував у навчальній роботі. Враховуючи значне наукове підґрунтя і наявність перспектив розвитку рибогосподарського напрямку, в 2011 році у Дніпропетровському державному аграрному університеті була заснована кафедра водних біоресурсів та аквакультури.

Кафедра має відповідні бази практики на ВАТ «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», ВАТ «Петриківський рибгосп», ТОВ «Зеленодольськриба», ПГ Агрофірма «Находка», Дніпропетровській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини, Синельниківському міжрайонному управлінні водного господарства, ПрАТ «Агро-Союз», ДОГО «Дніпровська природна інспекція». Найкращі студенти й аспіранти кафедри проходять практику у провідних науково-дослідних інститутах України та за кордоном: Інституті рибного господарства НААН України (Київ), Інституті біології південних морів (Одеса), Інституті рибного господарства і екології моря (Бердянськ), Інституті рибного господарства та аквакультури (Варна і Пловдив, Болгарія), приватному підприємстві з розведення риби (Тулуза, Франція) та ін.

Місцями роботи цих випускників стають рибогосподарські підприємства всіх форм власності, державні інспекції рибоохорони, рекреаційні господарства, науково-дослідні інститути відповідного профілю, приватні рибгоспи, створені самими випускниками. Вони можуть бути лікарями-іхтіологами, технологами на рибних підприємствах, технологами, що складають раціони для годівлі риб, цікавий напрямок - дизайн в акваріумістиці.

Отже, хто ще без власного бізнесу, - підказуємо, чим можна з користю займатись: вирощуйте раків, рибу, ще й зелень. Кажете, ринок риби зайнятий іншими виробниками? Можливо. Але з належних 20 кілограмів на рік, українці споживають лише половину, а могли б їсти більше, до того ж, своєї. Та й сама Україна, маючи такі можливості, могла б стати імпортером раків, як, наприклад, Туреччина, Вірменія, Азербайджан. Вони вибудовують бізнес на продажу як живих, так і варених раків. Ну що, зацікавились? За досвідом приїздіть до Дніпра, тут є кому розказати і навчити.

Людмила Блик, Дніпро

Фото Миколи М'якшикова


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-