Андрій Гордєєв, голова Херсонської облдержадміністрації
Ми на кордоні з тимчасово окупованою територією, тож маємо показувати клас у всьому
24.03.2017 09:00 9522

- З державного. Громада ще не може сьогодні собі дозволити такий ремонт. Один кілометр якісного ремонту дороги вартує в середньому 7-8 млн грн. Але у нас є, наприклад, Кочубеївська об'єднана територіальна громада - перша, яка зробила 2 км власних доріг по вулиці у своєму населеному пункті. Це, звісно, не той клас, коли ми робимо 37 см на бетонній основі. Вони просто знімають старе покриття і прокладають нове, або просто по старому нове прокладають, це зовсім інші розрахунки. Але місцеві потреби така дорога задовольняє: проїзд авто, трактора чи вантажівки. І це все одно позитивний момент. Ми возимо в цю ОТГ претендентів на об'єднання громад, показуємо ці результати - і люди дивуються: 25 років не було взагалі запаху асфальту в цих населених пунктах, а тепер у них є можливість покласти 2 км нової дороги!

Люди мають бачити, що життя змінюється на краще: що освітлення зробили, водогін... Ми першими в Україні ввели електронну медичну картку, це дійсно ноу-хау наше. Комп'ютеризуємо кожний ФАП, екстрену медичну допомогу, поліклініку, лікарні. Всі вони повинні мати кардрідери, які з персональної пластикової картки зчитуватимуть інформацію про пацієнта: спадкові хвороби, алергії, історію хвороб. Це фіксування лікаря за людиною, потім оцінювання нею цього лікаря - це основа для майбутнього підходу реформи, згідно з яким гроші ходять за пацієнтом.

- Хто вже має такі картки?

- Білозерський район уже підключився до цієї системи, інші райони також поступово підключаємо - роздаємо картки і кардрідери.

- Скільки часу приблизно це забере?

- Думаю, до середини цього року ми вже тотально вийдемо на електронну картку. Роздамо це все спочатку депутатам і головам сільських рад, щоб вони розуміли, що це. Комп'ютер вартує 25 тис. грн. Придбати його з усім обладнанням на ФАП, провести Інтернет - це копійки для громади.

- Люди в деяких регіонах скаржаться на госпітальні округи, що неможливо доїхати і, навпаки, віддаленою стає допомога...

- Минулого року ми відкрили три центри медичної допомоги, наблизили медичні послуги до громадян. Раніше треба було їхати в райцентр за 20-30 км, по повному бездоріжжю. А тепер центр медичної допомоги на відстані до 9 км, швидка допомога доїжджає за 5-15 хвилин.

- Та якось мені вже років чотири не вдається взагалі відпочити. А ще важливо для туризму те, що ми запустили аеропорт «Херсон». За два роки, ще відколи я був народним депутатом, вклали туди 85 млн грн, зробили реконструкцію рульожок і перону.

З 14 квітня з'являться нові рейси: МАУ запускає з «Борисполя». Ведемо переговори з Білоруссю, щоб зробити прямі рейси Мінськ-Херсон. За рахунок лише аеропорту ми дали плюс 25 тис. іноземних туристів. А загалом аеропорт перевіз 250 тис. пасажирів. Рахуємо так: 250 тисяч помножити на 500 грн з одного туриста. Це мінімум: скажімо, приїхав, взяв номер, переночував, десь перекусив, за таксі заплатив тощо... Тобто, у регіон аеропорт залучив близько 125 млн грн.

При цьому в нас були міжнародні рейси тільки Turkish AirLines, Херсон-Стамбул. До речі, херсонський аеропорт уже два роки поспіль у системі Turkish AirLines тримає перше місце по пасажиропотоку - ми забезпечуємо більше 85% наповнення їхніх бортів.

- Може, ще якісь пряники пропонувати, окрім батога? 

- Ми ж даємо пряник! У порівнянні з позаминулим роком, збільшили кількість туристів з 2,7 млн до 3,5 млн. Це вагомий "пряник" для кожного бізнесмена, який займається курортною діяльністю. Того року всі отримали прибуток. І з нього треба заплатити податки. Ріст туристичного збору на 77% - це близько мільйона гривень. Але мало бути набагато більше, якби легалізувалися всі.

- А що можете спрогнозувати на цей сезон?

- Думаю, туристів буде не менше. Може, навіть більше – за рахунок іноземців завдяки розширенню авіасполучень із Херсоном. Компанія «Нібулон» будує порт, він повинен відкритися до 1 травня. Ми з ними ведемо перемовини щодо річкових ракет, погоджуємо маршрут – це теж дасть приток відпочивальників. 

- А звідки ходитимуть ракети?

- Хочемо зробити сполучення з Одесою, а також запустити рейси з Херсона на узбережжя – напряму, щоб не їхати дорогами. У нас є важкодоступні місця, такі як Кінбурнська коса, дуже автентичні й цікаві. Якщо туди добиратися водою, то вже це стане певним адреналіном і екстримом. 

- А як щодо умов для відпочивальників? На Херсонщині гарні курорти, скажімо, для мам із дітьми - але умови там часто ще "радянські": ні води, ні каналізації...

- Тут допоможе тільки конкуренція. На жаль чи на щастя, ні в адміністрації обласної, ні в інших органів немає повноважень і ресурсів будувати якісь нові готельні комплекси і т.д. Єдине, що ми можемо запропонувати інвестору, - це можливість швидко, прозоро, без хабарів будувати. На сьогодні у нас на Арабатській стрілці вже є такі готелі, які можуть конкурувати з європейськими.

- По-перше, я з цим не згоден. Сьогодні військова присутність на території Херсонської області дозволяє нам упевнено казати: в разі прямої агресії нам є чим зупинити ворога. Але, по-друге, є речі, які ми не можемо висвітлювати в ЗМІ. Не можна на цьому спекулювати. У нас достатній рівень потужності, щоб з цього півострова зробити острів, причому плаваючий, але нам потрібен спокій. І головне, що нам сьогодні потрібно, - це формувати з херсонця патріотичного громадянина, який не дозволить собі взяти прапорець іншої держави, вийти на площу і сказати: “Путін, прийди”. 

- Якими засобами ви формуєте таку свідомість? 

- Сьогодні всі розуміють, що найголовніше – це культура і освіта. Іде боротьба за людину. Ця гібридна війна показала, що ти можеш мати хоч ядерні боєголовки, але якщо немає підтримки людей, то вся міць обертається нічим. Ми повинні формувати в людях саме українську ідентичність. Тому акцентуємо увагу на нашому історичному корінні, розвіюємо міф про те, що Херсонщина – це якась там "Південна дуга". Нам нав'язують думку, що до російської цариці Катерини в наших краях і життя не було. Ми кажемо - ні. Ми показуємо нашу Кам'янську Січ, яка була ще за 50 років до Катерини. Ми показуємо, що у нас була Олешківська Січ - це 1710-1730-ті роки, а Катерина - це кінець 1770-х.

Ми прийняли обласну програму «Громадянин – патріот Батьківщини». Проводимо серед молоді курси військово-патріотичного виховання, і херсонці у всеукраїнській «Джурі» займають перші місця. Приділяємо багато уваги спортивному розвитку, формуємо спортивну інфраструктуру саме масового виду спорту - футболу. Діточки малюють малюнки для наших військовослужбовців. Дуже зворушливо, коли вони кладуть руку на серце і співають гімн України. І якщо якісь дорослі думають, що можуть колись прапор поміняти, то їхні діти вже так не думають. І коли це нове покоління підросте - у нас вже взагалі все буде нормально. 

- А серед середнього покоління спротиву не відчувається?

Намагаємося створити систему оборони, як у Швейцарії: формуємо загони резервістів у кожному населеному пункті

- Не відчувається, це показали й останні вибори, і передостанні. Сьогодні є чітка спрямованість і підтримка держави Україна.

Для мене певним індикатором є загони територіальної оборони. Ми кожні вихідні з кінця серпня по грудень проводили навчання на полігонах. Привозили з кожного населеного пункту по 10, 15, 20 чоловіків. І коли ти там, на полігоні, кажеш: "Слава Україні!" - а тобі 500-600 мужиків у відповідь: "Героям слава!" - це не порожній пафос. І це дуже показовий зріз, якраз середнє покоління, звичайні люди у повсякденному житті.

- А як проходять такі збори?

- Ми намагаємося створити систему оборони, як у Швейцарії. Формуємо загони резервістів у кожному населеному пункті, з головою сільради, району, мером міста на чолі. Всього у нас близько 5 тис. людей, з Херсона - близько шестисот. І от всю осінь, кожні вихідні у нас були навчання: люди проходили муштру, вчилися стріляти... Щоб у потрібний момент кожен знав, які об'єкти має захищати. Тобто у час «Ч» кожен має бути там-то, знайти свого взводного, отримати зброю, переміститися терміново на блок-пост чи об'єкт охорони.

- І люди добровільно збираються? Ніхто не намагається ухилитися?

- Спочатку дехто думав, що це мобілізація, що ми їх у зону АТО відправляємо. Але ж до 65 років у нас всі чоловіки військовозобов'язані, є комісаріат, є кримінальна стаття за ухиляння... Тому зібралися. Та ми стараємося все робити як слід. Драмтеатр попросили допомогти, вони нам ввечері після навчань влаштовують культурну програму. А в кінці, коли вже все відпрацювали, - завершальний момент, так звана “тайна вечеря”. З усього, що привезено, варимо куліш козацький, борщ, і всім колективом обідаємо. Це людей гуртує, консолідує.

- Ми з ними проводимо спільні наради, заходи, відпрацьовуємо стратегію. Маємо разом займатися деокупацією Криму. Треба вже зараз створити кримські органи державної влади у вигнанні. Бо коли прийде час деокупації, необхідно буде відразу мати людей, які прийматимуть рішення. І ми маємо сьогодні сформувати уряд тіньовий, сформувати Верховну Раду Криму. Зарплату їм давати і таке інше, але вони мають чітко слідкувати, що там відбувається, які рішення приймаються, які тенденції, мати певний рупор, щоб доносити інформацію на окуповані території, свою інфраструктуру. Повинні звучати прізвища певних людей, формуватися авторитет. І потім, у момент "Ч", очолити моментально виконавчу владу в регіоні. Щоб не шукати в гарячці й не призначати тих самих сепарів, треба мати підготовлених, патріотичних, перевірених часом людей. Ось про що кажемо і ми, і Меджліс. Має бути сформована своя прокуратура, поліція, своя служба безпеки.

- А у вашому апараті облдержадміністрації багато кримських татар, скажімо?

- Заступник голови Генічеської РДА - кримська татарка Гульнара Бекірова. У мене два радники - татари. Меджліс нас на «круглому столі» просив інтегрувати в держструктури представників кримськотатарського народу, і ми не заперечуємо. Тих, хто відповідає критеріям освітнім, кваліфікаційним вимогам, беремо без вагань. У нас на сьогодні конкурсний відбір майже за всіма позиціями. 

- Нещодавно ЗМІ повідомляли про конфлікт між кримськотатарським батальйоном «Аскер» і представниками ЗСУ. Тоді на базі кримських татар навіть обшук проводили. Які були причини цього конфлікту? Чи ситуацію вже залагоджено, і як саме? 

Йдуть перемовини щодо легалізації батальйону «Аскер» у складі ЗСУ, а саме - військово-морської піхоти

- Кримські татари давно вже виступають з ініціативою про їх легалізацію у складі Збройних Сил України через створення свого батальйону «Аскер». Але на сьогодні це не є законне формування. Воно не передбачене Конституцією і законами України. Під час навчань ЗСУ, які там на відпрацюванні були, сталася сутичка з командиром батальйону через те, що в зоні їхніх навчань були інші особи у військовій формі й зі зброєю. Тому встановлювали всіх цих осіб, вилучили зброю, ну, і далі йдуть перемовини щодо легалізації цього військового формування у складі ЗСУ, а саме - військово-морської піхоти. Зараз це з міністром оборони обговорюють. Думаю, їм запропонують підрозділ, навіть уже запропонували. Тепер буде слово за кримськими татарами, за їхнім рішенням - чи увіллються вони у склад ЗСУ. Бо це ж статут, і все інше, як належить.

- Люди, які з різних причин залишилися в Криму, іноді скаржаться, що не можуть, приїхавши в Україну, швидко вирішити питання з документами: отримати довідку, чи, скажімо, у 45 років українських паспорт подовжити. Чи є можливість це змінити?

- 17 березня ми відкрили вишку на Чонгарі - і тоді ж у нас була нарада щодо реконструкції існуючих КПВВ - на Чонгарі й Каланчаку - під сучасні умови. Маємо бажання зробити там свого роду МакДональдс: от ти приїжджаєш з-за колючого дроту - а тебе зустрічає МакДональдс як символ певної свободи. Ми маємо до 1 липня збудувати нормальні сервісні зони. Там будуть автозупинки, автостанція, фаст-фуди, кімната матері і дитини, відділення банків, митні й карантинні служби, служби безпеки - і, зокрема, центр надання адміністративних послуг. Тобто людина приїхала, здала документи, перекусила, забрала документи і поїхала назад. Ми хочемо там створити умови, щоб не було незручностей для наших громадян, щоб вони переїжджали оцей свій дротяний паркан - і бачили, що в'їжджають у Європу. І при цьому відчували, що вони додому приїхали, і що держава їх пам'ятає, про них піклується.

- А скільки людей перетинає адмінмежу за рік?

- Минулого року було 1,5 млн по Чонгару, 1 млн - по Каланчаку, туди й назад. Але в цілому на 17% менше ніж позаторік.

ТИСЯЧА СТУДЕНТІВ З ДОНБАСУ ТА КРИМУ БЕЗКОШТОВНО ВЧИТИМУТЬСЯ У НАС

Зараз у наших планах є формування людського капіталу України, в тому числі саме за рахунок окупованих територій. Ми хочемо дітей звідти у себе вчити, давати їм дипломи без бюрократичних процедур. Тисяча студентів із Донбасу та Криму безкоштовно вчитимуться у херсонських вузах. До нас їм легше добратися, ніж до інших регіонів. І тут вони інтегруються, подивляться, що ми не їмо дітей, що у нас нормальна, здорова держава. І саме це покоління буде потім реінтегрувати Крим.

- Вступна кампанія вже зовсім близько...

- Тому ми й подали цей законопроект №6116. Співаковський там перший підписант, і ще десь 30 депутатів. І ціна питання - близько 25 млн грн.

Чому? Бо як би там вони не хорохорилися, але питання забезпечення водою окупованих територій – це повна відповідальність Російської Федерації. Окупували — будь ласка, забезпечте потребу громадян у воді. А вода в Криму закінчується. Так, вони попробивали свердловини, вони повернули там річки, намагаються акумулювати ту воду, яка утворюється від опадів - снігу і дощів. Але це все одно не забезпечить тієї потреби, яка є в Криму. Бо у підземні озера, які вони викачують, потрапляє морська вода - за принципом сполучених посудин. Це ж джерело, воно не безкінечне. На жаль, цього не розуміють сьогоднішні керманичі РФ. Ну, це їхня проблема. Але те, що ми будуємо цю дамбу, яка є капітальною спорудою, що повністю перекриває подачу води на Крим і водночас максимально забезпечить водою Херсонську область, дуже їх сердить.

Ми, до речі, отримаємо від цієї дамби прямий зиск для херсонських аграріїв - це близько 7 тис. га додаткового зрошення. Що було раніше? Був Північно-Кримський канал, який, коли транспортував воду на Крим, мав певний рівень води. Коли його перекрили тимчасовими засобами - мішками з піском, скажемо простіше, - то цей рівень води стало неможливо втримати. Тому зменшилися площі зрошуваних земель, загострилися проблеми забезпечення водою Голопристанського, Скадовського районів Херсонщини. Будуючи цю нову дамбу, ми якраз даємо підпір води, необхідний області для розширення меж якісного зрошення. І в той же час, перекриваємо Північно-Кримський канал. Тому нам влаштовують різні провокації, намагаються дискредитувати наші дії через ЗМІ, “круглі столи”, розмови, дискусії в соцмережах. Але все це нічого їм не дасть. Це державна програма, державна політика, і ми її виконуємо.

- Тиждень тому офіційно запустили чонгарську телерадіопередавальну вежу. Чи достатньо її потужності?

Розраховуємо частоти й на другу телерадіовежу - так само з акцентом на окуповану територію

- Коли я приступив до роботи, перше доручення, яке мені дав Президент, це розібратися з інформаційним простором Херсонської області. У нас, на жаль, одна третина області не забезпечена була українським контентом і сигналом. Вона і досі частково покривається сигналом з окупованого Криму. І єдиний дієвий спосіб блокувати його — ставити на ту ж частоту свій сигнал. Все інше, там глушилки і т.д. – це тільки балачки.

На третій день своєї роботи вже був у голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Юрія Артеменка. Він організував виїзне засідання Нацради до Херсонщини. Ми розробили першу стратегію захисту інформпростору, Нацрада схвалила її і дала нам на реалізацію.

Ми знайшли приватного інвестора, який побудував телерадіовежу на Чонгарі й 150-метрову вежу, яка сьогодні дає сигнал до Сімферополя. Зараз вже розраховуємо частоти на другу телерадіовежу - так само з акцентом на окуповану територію. Це в Каланчацькому районі, якраз по іншу сторону. Таким чином, Новотроїцький, Генічеський, Каланчацький і Чаплинський райони ми покриємо цими двома телерадіовежами, і ще й кореспондуємо сигнал на окуповану територію Криму.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>