Олег Козловський, начальник управління СБУ в Луганській області
 Ворог перемістив диверсії зі сходу у центр і на південь
23.03.2017 09:30 3935

– А що, крім АТО, вважаєте найбільш важливим?

– Боротьбу з корупцією. Минулий рік колектив відпрацював доволі результативно. Вдалося виявити чиновників-корупціонерів досить високого рівня. Серед них – два керівники податкових органів, начальник відділу районного управління юстиції, два керівники митних органів. Розкрита корупційна вертикаль за участю чиновників Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, яку очолював начальник одного з департаментів.

У сьогоднішніх умовах на боротьбу з корупцією ми також дивимося з позицій протистояння гібридній агресії. Корупціонери – це слабка ланка в державному апараті. Це люди, які за гроші готові багато на що, в тому числі й на зраду.

– У такому разі скажіть, чим закінчилася справа із затриманням в 2015 році корупційного «тріо» – заступника прокурора Сєверодонецька, судді й адвоката?

– Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування і направила обвинувальні матеріали до суду. Дочекаємося вироку.

– Чи займається Луганське управління СБУ проблематикою, пов’язаною із залізничною блокадою ОРДЛО?

- Служба виконує рішення Ради національної безпеки і оборони України, відстежує ситуацію в цілому. В онлайн режимі ми інформуємо керівництво щодо її розвитку.

– На Луганщині пік диверсійної активності припав на 2014-15 роки. З осені 2015-го противник поміняв «концепцію», перемістивши диверсійно-підривну активність зі сходу України в південні та центральні регіони країни. У 2016 році ми запобігли шести диверсіям і терактам. Встановили понад 120 активних учасників ворожих розвідувально-диверсійних груп. Серед них – як спеціально підготовлені бойовики з «того боку», так і місцеві жителі, яких «мотивували».

Наприклад, ми попередили серію терактів у Лисичанську. Двоє жителів Привілля на День міста збиралися підірвати пам’ятник загиблим українським воїнам, приміщення лисичанського військкомату. Планували теракти відносно українських активістів. Хотіли залякати населення, показати, що нібито влади немає, що правоохоронна система не працює. Їхніми діями керував колишній бойовик, агент спецслужб РФ, який зараз перебуває у Росії. Зловмисників затримали на місці закладання вибухового пристрою.

– Що змусило їх погодитися на злочин? Їх залякали? Пообіцяли гроші?

– Ні. Диверсанти виявилися підприємцями, людьми, аж ніяк не бідними. Тож ідеться не про гроші – їхня свідомість була отруєна пропагандою «русского міра».

Ми розкрили ще один резонансний епізод, пов’язаний із мостом через Сіверський Донець між Лисичанськом і Сєверодонецьком. Тим самим, який нещодавно відбудували. Міст підірвала банда Мозгового у травні 2014-го – перед наступом наших військ. Ми встановили виконавців цього злочину. З’ясувалось, що після звільнення території від сепаратистських НЗФ ці люди деякий час воювали у складі угруповання «Призрак», а на початку минулого року знову з’явилися в Лисичанську. Там їх і затримали. Бойовики мали при собі альпіністське спорядження та інші специфічні предмети, призначені для здійснення диверсій.

Спільно з органами внутрішніх справ у Міловському районі ми викрили групу диверсантів, яка у 2015 році підірвала станцію радіолокації на території військової частини і зробила два замахи – на військовослужбовця Державної прикордонної служби й на співробітника СБУ. Двоє виконавців злочинів виявилися місцевими контрабандистами, завербованими ФСБ. Вони очікують судового вироку в СІЗО. Третій фігурант утік до РФ. Встановлено особу військовослужбовця, який двічі впускав диверсантів на територію військової частини і надав їм можливість підірвати РЛС. Він уже засуджений.

Словом, спільно з поліцією і військовими проведена велика робота, яка дозволила стабілізувати ситуацію на мирній Луганщині.

– Напевно, і шпигунів доводилося виявляти?

– Російські спецслужби, в тому числі й їхні представники, що працюють під вивіскою «МГБ ЛНР», продовжують активну вербувальну роботу серед тих громадян України, які перетинають російсько-український кордон, їдуть в ОРДЛО або в Крим. Усі ці люди – у групі ризику. Серед інших – наші заробітчани в Росії, працівники державних структур, люди, пов’язані з волонтерським рухом, навіть із міжнародними місіями. Фактично усі носії інформації, яка може тією чи іншою мірою цікавити ворога. 

Відомо безліч випадків, коли людей затримували і шантажем або насильством схиляли до державної зради, змушували писати розписки. Усе це відбувається з особливим цинізмом і жорстокістю. Є безліч випадків, коли людей змушували залучати до антиукраїнської діяльності близьких родичів. Утім більшість громадян, повертаючись на підконтрольну Україні територію, самі приходять до нас і розповідають про те, що сталося. Згідно із законодавством, вони звільняються від кримінальної відповідальності. 

В іншому випадку – закон передбачає суворе покарання. На початку минулого року наша контррозвідка викрила агента ФСБ РФ, який приблизно з осені 2015 року активно постачав противнику інформацію про співробітників поліції, розміщення блокпостів у зоні АТО, передавав електронною поштою документи з грифом «таємно». Він був завербований російською спецслужбою під час поїздки до Луганська. Слідство у цій справі завершено, матеріали передані до суду.

Жорсткі судові вироки терористи та їхні поплічники отримують нечасто

– Судова гілка влади є незалежною, закон виключає будь-яке втручання правоохоронців у судовий процес після того, як матеріали з обвинувальним висновком скеровано до суду. Це одна із засадничих вимог демократії. 

 Минулого року за нашими матеріалами суди винесли обвинувальні вироки стосовно приблизно сорока правопорушників. Переважна більшість – це проросійські бойовики, їхні спільники, особи, які займались антиукраїнською діяльністю у кіберпросторі, активні організатори антиконституційного «референдуму» 2014 року тощо. Зазвичай дії цих осіб кваліфікуються у відповідності зі статтями 109, 110, 258-3, 260, 437 Кримінального кодексу України. Статті передбачають серйозні покарання – тривале ув’язнення, конфіскацію майна. 

Варто враховувати й суб’єктивний фактор: у багатьох суддів на неконтрольованій території залишилися родичі, майно

Звернувшись до Єдиного державного реєстру судових рішень, нескладно переконатися, що в реальності підсудні частіше отримують 2,5–3 роки позбавлення волі. До 15 років ув’язнення був засуджений житель Станично-Луганського району, який приніс бійцям на українському блокпосту банку меду з вибухівкою. Але таких жорстких вироків дуже небагато. 

Не варто скидати з рахунків і суб’єктивний фактор: у багатьох суддів на неконтрольованій території залишилися родичі, майно. Тому ми, спільно з прокуратурою, ініціювали питання створення спеціалізованих судів із числа суддів – жителів інших регіонів, які розглядали б справи про сепаратизм і пособництво тероризму.

Словом, проблеми є. Про них багато говориться у ЗМІ. Набув суспільного резонансу випадок, коли в серпні 2016 року Лисичанський міський суд виправдав відомого місцевого сепаратистського діяча – «депутата парламенту ЛНР», який організував у Лисичанській і Новодружеській міських радах голосування про визнання “Луганської республіки”, закликав до повалення конституційного ладу в Україні. Апеляційний суд скасував вирок і призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Але було б неправильно все звалювати на суди і законодавство. Ми розуміємо, що результат справи в суді залежить і від якості документування правопорушення, від рівня роботи слідства. Тому намагаємося висувати жорсткі вимоги і до самих себе. Кожен повинен відповідати за якість своєї роботи.

– Думається, що це позиція не стільки сепаратистська, скільки антидержавна. По-перше, чому прихильники цієї точки зору впевнені, що «відсічення» ОРДЛО вирішить проблему? Кремлю потрібна вся Україна у фарватері російської політики, а не ці понівечені фрагменти двох областей. По-друге, в інших регіонах теж є проблеми, які агресор постійно намагається роздмухати. Їх теж відсікти? Сьогодні, навпаки, потрібна єдина національна ідея, яка об’єднала б громадян України. А ми перебуваємо тут, у зоні АТО, для того, щоб не дати агресору просунутися далі.

– На Луганщині споконвіку проживають представники більше ста різних національностей. Чи намагався агресор порушити їхнє мирне співіснування?

– На початковому етапі такі спроби справді були. Для дестабілізації ситуації окремі сили виношували наміри розіграти міжнаціональну «карту». Але вони були вчасно локалізовані. Ця тема у нас постійно в полі зору…

Результати нашої роботи ви відчуваєте щодня, і якщо при цьому не помічаєте наших зусиль – це значить, все робиться правильно

– Багато галасу в ЗМІ наробили історії з замахами на політичних діячів. Не було у нас на Луганщині подібних фактів?

– Лінія розмежування проходить досить близько від найбільших міст, зокрема й від Сєверодонецька – сьогоднішнього адміністративного центру області. Ми постійно проводимо антидиверсійні заходи. Я вже згадував про замахи на прикордонника і на нашого співробітника в Міловому. У Сєверодонецьку ми отримали інформацію про те, що дехто відстежує місця перебування, маршрути переміщення містом і областю одного з посадовців. У взаємодії з органами внутрішніх справ ми посилили заходи безпеки, провели певні заходи. Трагедії вдалося уникнути.

Розуміючи, що люди більш за все прагнуть безпеки, стабільності, ворог використовує щонайменшу можливість розхитати ситуацію, посіяти паніку, спровокувати хаос. Він вишукує, винюхує в надії натрапити на «тонке» місце в нашій роботі. За ці три роки ми навчилися бачити його «вуха» і, хоч на півкроку-крок, випереджати.  

Результати нашої роботи ви відчуваєте щодня, і якщо при цьому не помічаєте наших зусиль, то все робиться правильно…

Михайло Бублик, Сєверодонецьк

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-