Юлія Орлова, генеральний директор видавництва «Віват»
Ми хочемо представити українську культуру світові, а світову — українцям
26.12.2016 14:11

- Юліє, як ваше видавництво опинилося на виставці в Китаї?

- Ми ризикнули поїхати на ярмарок у Шанхай як візитери, без офіційного запрошення, а значить, і статусу учасників. Але не пошкодували. Для нас це вже сьома міжнародна книжкова виставка за рік. Китай – це величезний ринок. На Шанхайській виставці були присутні понад 300 експонентів з 30 країн – було непросто заявити про себе. Ми хотіли максимально якісно презентувати наш асортимент, показати світу, як європейському, так і азіатському, що в Україні є художники, ілюстратори, автори та видавництва, які можуть об'єднатися і спільно створити продукт високого рівня. Адже на сьогоднішній день видавництво – не тільки «Віват» – виступає провідником між культурами різних країн.

- Ця виставка відрізнялася від тих, які ви відвідували раніше?

- Для нашого видавництва Шанхайський ярмарок був сьомою міжнародною виставкою за рік, але вона нас несподівано вразила. Коли навесні цього року ми поїхали на книжкову виставку до Чикаго, були готові і до хмарочосів, і до суперполіграфії; але саме в Шанхаї ми побачили по-справжньому сучасне суспільство. Всі енциклопедії, всі матеріали комп'ютеризовані. Друкована книга існує тільки для самих маленьких. Спочатку всі діти вивчають картонну книжку-іграшку, а потім переходять одразу до планшету. У дітей 3-4 роки вже є телефони та планшети з записами улюблених казок. Я уявляла собі ці тенденції, побувавши на інших виставках, але в Китаї це стало особливо очевидно.

- Ви плануєте робити електронні книги для китайського ринку?

- Всю нашу продукцію ми в першу чергу плануємо створювати для України, для своїх дітей. Я живу в Україні, і мені хочеться, щоб наші діти мали доступ до нового якісного продукту.

- Ви уявляєте це як традиційні книги, тільки на планшеті, або більш інтерактивні проекти?

- Для будь-якої людини, не тільки дитини, але і для нас з вами, цікавіше, коли є діалог. Дуже важливо, з моєї точки зору, вчити дітей слухати один одного. Є маса речей, які ми вивчаємо в школі, а після ніколи не застосовуємо. У нашого ж видавництва багато видань спрямовані на освоєння важливих соціальних навичок. Наприклад, у нас є книги «Азбука доброти», «Азбука хоробрості», в яких вже закладені елементи інтерактивності. Це розвиває вміння контактувати, слухати один одного, і в якомусь сенсі вчить спілкуватися. Так що мені, звичайно, хочеться, щоб це були інтерактивні книги.

- А зараз в Україні є автори, дизайнери, програмісти, які зможуть робити такі книги?

- Я вірю в українські таланти. Впевнена, що вони є, просто я їх ще не знайшла.

Цивілізованого ринку електронних книг в Україні поки немає

- А ви вірите, що в Україні можливий цивілізований ринок електронних книг?

- На сьогоднішній день швидше ні, ніж так. Китайці у своїй масі надають перевагу електронним книгам, незважаючи на те, що кожен байт коштує грошей. У нас же читачі звикли до паперових книг, а якщо і "качають" щось з інтернету, то намагаються зробити це безкоштовно. На жаль, це серйозна проблема. Коли книга безкоштовно з'являється в мережі, це вбиває друкований продукт, чого жодне видавництво собі дозволити не може. Робота і автора, і працівників видавництва повинна бути оплачена. Але враховуючи той факт, що інші країни це побороли, я сподіваюся, що і у нас це колись буде здійснено, і ми цьому будемо дуже раді.

- Як, на ваш погляд, це може статися?

- Я думаю, повинна з'явитися якась технічна складова наших електронних носіїв, така, за якої скачування твору має бути оплачено.

Видання книг - не тільки бізнес, але й громадянська позиція

- Що спонукало вас зайнятися такими проектами як «Ноука від Гіркого Лука» (сатиричні записи популярного українського блогера на тему «Україна – не Росія». - Ред.), яку ви випустили минулого року?

- Бувають ситуації, коли ми розуміємо, що є книги, які ми хочемо видати і видаємо, при цьому усвідомлюючи, що вона може не знайти відгуку в читача. Але все одно наше видавництво ризикує – і, на думку колег і конкурентів, досить часто. Ми дуже уважно ставимося до нашого вибору. Це не повинен бути проект на злобу дня. Він зобов'язаний вписуватися в нашу видавничу політику та відображати нашу громадянську позицію. Наше завдання – зробити книгу, яка буде затребувана і через певну кількість років.

«Путінократія» німецького журналіста Бориса Райтшустера була першою доволі провокаційною книгою, яку ми зробили. Ми пішли на цей крок, і анітрохи не шкодуємо. Крім того, що книга виявилася досить успішною комерційно, це ще й дозволило нам чітко позначити свою громадянську позицію. Наступний проект був з Віктором Шендеровичем – ми видали його «Блокаду мозку», і цим остаточно розставили всі крапки над «і». А потім вийшла «Ноука від Гіркого Лука» – політичний, гостросоціальний проект.

- Нещодавно у вас вийшли теж цілком «ризиковані», хоч і в іншому сенсі, книги Асі Казанцевої - «Як мозок змушує нас робити дурниці» і «В Інтернеті хтось неправий», причому українською. Це непрості твори — для тих, хто вміє та любить думати.

- Так, ми переклали Асю Казанцеву – чесно кажучи, це я просто «скористалася службовим становищем». Сама дуже люблю науково-популярну літературу. Прочитала ці книжки і подумала, що треба познайомити з ними українського читача. Це, напевно, найкраще в моїй роботі – можливість поділитися тим, що тобі подобається.

- Як ви вирішуєте, що перекладати, а що випускати російською?

- У 2015-2016 роках у нашому видавництві утвердився однозначний тренд: української сучасної літератури та книг українською мовою – понад 80 відсотків всієї продукції. За останні роки у зв'язку зі зменшенням потоку російських книг і ослабленням експансії російськомовної літератури у вітчизняних видавництв з'явилася реальна можливість презентувати книги українською мовою та українських авторів.

Однак і сегмент російськомовної літератури у нас присутній. Наприклад, популярні вірші-гарики Ігоря Губермана ми видаємо російською, щоб зберегти в оригіналі його соковиту, образну мову. Те саме – щодо книг Діни Рубіної. А ось книги білоруської письменниці, нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич - "У війни не жіноче обличчя" та "Цинкові хлопчики" – переклали українською, щоб зробити їх доступними для нашого читача. Автор залишилася задоволена перекладом, і зазначила у дарчому написі: "Моєму улюбленому видавництву".

- А які плани щодо видання літератури «далекого зарубіжжя»?

- У нас укладені авторські договори на досить велику кількість (понад п'ятидесят) найменувань бестселерів "Нью-Йорк Таймс", творів лауреатів Букерівської, Гонкурівської премії. Вони вийдуть у нас у 2017 році.

Ольга Опанасенко, Світлана Лігостаєва. Київ-Харків

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-