У Головному слідчому управлінні Національної поліції України (ГСУ) вважають за доцільне і можливе проведення пріоритетного активного пошуку конкретних військових РФ з відстеженням їхнього місця перебування у режимі реального часу.

Про це під час презентації дослідження в Укрінформі на тему: “Насильницькі зникнення та принцип універсальної юрисдикції: можливості кримінального переслідування громадян РФ” заявив представник Головного слідчого управління НПУ Іван Дулкай.

Він зазначив, що (українські правоохоронці - ред.) дуже сильно програють у процесі розшуку російських злочинців.

“Ми хотіли використовувати міжнародні механізми. А міжнародний механізм, як і механізм розшуку всередині країни, передбачає пасивний розшук - це коли ми використовуємо обліки, різні орієнтування або контроль на різних пропускних пунктах, де є можливим виявлення конкретної особи, якщо вона на ці пункти прибуде. Але (ми - ред.) не здійснюємо пріоритетного активного пошуку конкретних військовослужбовців з відстеженням їхнього перебування в режимі реального часу. Я вважаю, що це - абсолютно можливо і доцільно”, - сказав Дулкай.

Представник ГСУ пояснив, що розшукувати одразу велику кількість людей (таким чином - ред.) не вийде.

“Тому ми можемо здійснити певну оцінку можливості перебування конкретного військового на території країн, де ми можемо до них дотягнутися. І в такому випадку наша розшукова система може стати ефективною”, - вважає поліцейський.

Він, говорячи про принцип універсальної юрисдикції, висловив переконання в тому, що вона не є панацеєю.

“Вона не є якимось ідеальним рішенням саме нашого виклику, тому що ніхто не прийде до нас і не відновить нам справедливість своїми руками. Загалом ми маємо усвідомлювати, що переважна кількість цих злочинів стане об'єктом розгляду українських правоохоронних органів і розгляду українською судовою системою”, - вважає Дулкай.

На його думку, лише від українських органів влади залежить те, наскільки ця система буде ефективною та наскільки вона зможе виконати ті завдання, які вони перед нею ставлять.

“Універсальна юрисдикція - це лише один із інструментів, поряд із Міжнародним кримінальним судом, спільними слідчими групами, двосторонньою співпрацею й іншими альтернативними варіантами міжнародного розшуку. Це все - інструменти, за допомогою яких ми маємо досягнути результату”, - заявив представник НПУ.

Своєю чергою член експертної ради Центру громадянських свобод (ЦГС), доктор юридичних наук, професор, кримінолог, ветеран російсько-української війни Олег Мартиненко презентував дослідження “Насильницькі зникнення та принцип універсальної юрисдикції: можливості кримінального переслідування громадян РФ”, яке провів ЦГС.

Він вважає, що якщо особа, винна у насильницьких зникненнях, буде шукати десь собі притулок, то вона, скоріш за все, може поїхати туди, де існує російське земляцтво.

Мартиненко розповів, що активісти для відповідного аналізу обрали 26 країн, які були зібрані у три групи - ті, у яких є спільний кордон з РФ (від Фінляндії і країн Балтії до Монголії і Китаю), країни, де налічується найбільша кількість російських туристів (від Таїланду, Арабських Еміратів, Туреччини і до Іспанії, Італії, Франції) і країни, де налічується найбільша чисельність росіян, які там живуть уже тривалий час - і проаналізували їхнє законодавство.

Представник ЦГС повідомив, що виявилося, що з 26 країн у 10, наприклад, у законодавстві було чітко закріплено, що універсальна юрисдикція може застосовуватися лише у випадках, коли потерпілою особою є лише громадянин цієї країни і ніхто інший.

“По-друге - у 20 з 26 держав була обов'язкова вимога застосування універсальної юрисдикції тоді, коли підозрювана або звинувачувана особа знаходиться на території цієї держави. Тобто країна, яка підписала Конвенцію, не може порушити кримінальне провадження проти особи, яка не пересікала її кордони. І таким чином правосуддя не буде здійснювати”, - поінформував він.

Серед іншого, активісти вивчили у рамках свого дослідження і питання того, хто може допомогти українській державі зрушити з місця процес реалізації універсальної юрисдикції, і як Україні допомогти потерпілим знайти своє правосуддя.

“Перший погляд упав на Інтерпол. Він з 2025 року дозволив країнам вносити свої так звані червоні оповіщення щодо осіб, які підозрюються у воєнних злочинах. Але виповзла така річ як обов'язкове узгодження (цього - ред.) з країною, громадянином якої є підозрювана або обвинувачена особа. Інтерпол з цієї точки зору відпав як надійний інструмент здійснення правосуддя”, - пояснив Мартиненко.

Доктор юридичних наук зазначив, що такі організації, як Європол і Євроюст лише частково можуть займатися проблемою розшуку.

“Є організація Фронтекс - це європейська агенція по прикордонній і береговій охороні, вона допомагає прикордонним службам. Але вони, як і Інтерпол, працюють лише разом з національними правоохоронними структурами і лише координують їх діяльність”, - заявив кримінолог.

Говорячи про Шенгенську інформаційну систему, він поінформував, що у неї вноситься інформація, яка називається “попереджувальні сигнали”, і що цими сигналами користуються і правоохоронці, і прикордонна служба щодо зниклих безвісти осіб, осіб, за якими потрібно встановити негласний нагляд і потім сповістити країну, громадянство якої має ця особа, у якій європейській державі вона перебуває тощо.

“Але інформацію в цю систему може вкладати лише держава-член ЄС. Тоді (виникає - ред.) питання, хто має подати інформацію від України. Чи сама Україна має ініціювати і попросити Євросоюз або конкретну країну виставити (це - ред.), або Євросоюз чи країна ЄС звернеться до України з пропозицією допомогти в розшуку підозрюваних, обвинувачених осіб тощо”, - сказав Мартиненко.

Активісти, серед іншого, закликали владу створити в Україні тимчасову робочу групу з представників Офісу генпрокурора, СБУ, Міністерства внутрішніх справ та інших причетних до цього організацій, щоб налагодити уніфіковану взаємодію українських правоохоронців із закордонними правоохоронними органами.

“Це щоб уся ця система міжнародних правоохоронних органів, принцип універсальної юрисдикції і наше національне кримінальне переслідування вибудувалося у більш-менш цілісну систему, яка буде працювати”, - пояснив кримінолог.

Як повідомлялося, довічне позбавлення волі отримав російський генерал Олександр Лапін, який хотів узяти Київ за три дні.

Наразі у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими налічують понад 118 тисяч українців і українок, яких росіяни можуть тримати ізольовано і без зв'язку із зовнішнім світом.

Про це представник Коордштабу Олег Гущин заявив під час презентації дослідження в Укрінформі на тему: “Насильницькі зникнення та принцип універсальної юрисдикції: можливості кримінального переслідування громадян РФ”.

“Ми зараз налічуємо більше 118 тисяч осіб, яких Росія може тримати інкомунікадо (стан, за якого затриману чи утримувану людину ізолюють від зовнішнього світу без права на будь-який зв'язок - ред.). І кожну особу - кожного українця і українку - тримають не один, не два, не три і не п'ять росіян. Це і представники ФСІН, і ФСБ, і прокурорські і так далі", - сказав він.

Своєю чергою представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, говорячи про насильницькі зникнення, пояснив, що говорити про це можна лише тоді, коли людина зникає через дії держави.

“Тобто, якщо людину викрадає держава - представники держави або її агенти, чи особи, афілійовані з державою - і тримають цю людину без зв'язку із зовнішнім світом, то ця модель і є насильницьким зникненням”, - повідомив Гущин.

Він заявив, що це діяння було криміналізовано відносно нещодавно - з ухваленням Конвенції ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, і поінформував, що Україна приєдналась до неї менш як десять років тому.

Представник Коордштабу зазначив, що ця Конвенція - один з небагатьох документів, який передбачає реальні практичні механізми переслідування осіб, причетних до насильницьких зникнень, які можна і потрібно застосовувати, щоб почати притягувати до відповідальності десятки тисяч росіян.

Гущин погодився, що існує проблема, яка полягає в тому, що цю Конвенцію ратифікувало трохи більше ніж третина всіх держав світу.

“Але і цього має бути достатньо, щоб нам усім подумати, як розпочати величезну кампанію щодо притягнення росіян до відповідальності”, - переконаний він.

У цьому контексті представник Коордштабу, говорячи про можливість притягнення до відповідальності десятків тисяч конкретних осіб, причому і тих з них, які можуть пересуватися і за кордоном, акцентував увагу на імовірності виведення з режиму інкомунікадо тисячі українців, які досі тримаються ізольовано і без зв’язку із зовнішнім світом.

“І коли Україна почне активізацію процесу притягнення до відповідальності росіян, то вона буде стикатися з певними нашими ж викликами. Чому? Бо будь-яке насильницьке зникнення має бути криміналізоване в Україні. І лише тоді в України (з’явиться - ред.) можливість комунікувати з іншими державами-учасницями цієї Конвенції через те, що ми порушили певну кримінальну справу”, - пояснив Гущин.

Тож у Коордштабі найбільшим викликом наразі бачать саме цю послідовність дій: криміналізація діянь - належне притягнення до відповідальності росіян, принаймні в українській моделі - і поширення цієї криміналізації на інші держави-учасниці цієї Конвенції, резюмував він.

Представник Офісу генпрокурора Олександр Кукса, говорячи про універсальну юрисдикцію в сенсі воєнних злочинів і про насильницькі зникнення, звернув увагу на те, що українська держава має справу з кривавим ворогом, який вчиняє не один злочин, а одразу кілька.

“Тому на сьогодні немає чіткого виокремлення саме цих злочинів. Тобто ці злочини вчиняються у зв'язці з іншими злочинами. Особа ж не тільки зникає насильницьки - її там і катують, і змушують до різних незаконних протиправних дій. Але цьому надається оцінка правоохоронних органів”, - запевнив він.

Представниця об'єднання родин військовополонених “Полон. Інші джерела” Тетяна Нечай закликала Україну зробити все можливе, щоб знайти їхніх рідних і повернути цих людей додому.

Вона закликала всі дотичні до цього процесу структури дізнатися, хто саме виносить рішення щодо того, щоб приховувати захисників України, які потрапили в полон.

“У яких реєстрах країни-агресора занесені дані про наших рідних? Очевидно, що під час етапування, для їх фінансування, утримування наші рідні десь зареєстровані. У якому статусі вони зареєстровані? У яких реєстрах? До яких держструктур відносяться ці реєстри? Є дуже багато запитань. Просимо всі дотичні структури поставитись до цього дуже відповідально і зробити все, що можливо в цих умовах. І, окрім того, (просимо, щоб - ред.) обов'язково понесли покарання ті, хто до цього причетний”, - заявила Нечай.

Представник Головного слідчого управління Нацполіції України Іван Дулкай нагадав, що нещодавно в Гаазі помер екскомандувач армії боснійських сербів Радко Младіч, який відбував довічне ув’язнення за воєнні злочини, злочини проти людяності і геноцид.

“Це - таке нагадування, що справедливість може бути відновлена, якщо не сьогодні, то, наприклад, через 10 років. Але точно, що покарання має бути невідворотним. І ми маємо створити в уяві і розумінні російських злочинців ту (думку - ред.), що можливість для них перетнути кордон - це неможливість сховатися на території іншої країни, (що це - ред.) - ризик бути затриманим і понести заслужене покарання”, - переконаний він.

Як повідомлялося, активістка Українського культурного товариства у Стамбулі Алія Усенова заявила, що порятунок українців з російського полону має стати справою всього світу, не лише України.