Науковці презентували узгоджену редакцію Міграційної стратегії України до 2035 року.

Стратегію представили науковці в галузі міграційної політики під час фінального круглого столу в Укрінформі на тему «Міграційна політика 2035: експертне узгодження та звернення до Кабінету Міністрів України».

Круглий стіл став підсумком багаторічної роботи над формуванням підґрунтя для нової державної міграційної політики України. Робота над дослідженнями, аналізом міжнародного досвіду та підготовкою концептуальних напрацювань тривала з 2023 року, а протягом останнього року науковці та експерти працювали над узгодженням усіх пропозицій у цілісний проєкт Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.

У центрі обговорення — питання демографічної кризи, дефіциту робочої сили, повернення українців з-за кордону, інтеграції внутрішньо переміщених осіб, розвитку внутрішньої мобільності та майбутньої політики регульованої імміграції. Окрему увагу учасники приділили необхідності переходу від ситуативного реагування на міграційні виклики до довгострокової, керованої та науково обґрунтованої державної політики.

Як наголосив Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», питання міграційної політики сьогодні безпосередньо пов’язане з майбутнім української економіки, ринку праці та відновлення людського капіталу країни.

«Сьогодні ми вже можемо говорити про те, що в Україні сформувалося цілісне експертне бачення того, якою має бути державна міграційна політика до 2035 року. І дуже важливо, що це бачення базується не на політичних лозунгах чи емоціях, а на дослідженнях, аналізі міжнародного досвіду, демографічних прогнозах та реальних потребах української економіки», — сказав Воскобойник.

На думку експертів, кадровий дефіцит уже стає одним із головних обмежень економічного розвитку держави, а тому Україні необхідна системна політика як повернення громадян, так і управління майбутніми міграційними процесами.

«Український бізнес дедалі частіше говорить про кадровий голод, попит на робочу силу може ще більше зрости в період повоєнного відродження, особливо якщо обіцянки партнерів щодо інвестицій будуть виконані. Враховуючи обмеженість можливостей залучення до економіки тих українців, які наразі не працюють, поточне і особливо перспективне забезпечення економіки робочою силою жорстко залежить від успішності міграційної політики, зокрема, політики повернення українців з-за кордону та залучення трудових мігрантів», — зазначив Олексій Позняк, завідувач відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.

Окремо йшлося про суспільну підтримку майбутньої міграційної політики та потребу відкритої комунікації держави із суспільством.

«Держава має говорити про міграцію не цифрами, а як про реальну інвестицію в наше майбутнє, чесно визнаючи всі виклики. Потрібно змінити тон із «проблем» на «спільний розвиток», де кожен розуміє правила гри та свою вигоду від повернення людей чи залучення фахівців. Головне — це відкритий діалог без цензури, щоб маніпуляції та страхи просто не мали простору для росту», — наголосила політолог, кандидат філософських наук Олександра Решмеділова.

Комунікаційну складову міграційної політики вважає важливою і головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Олена Малиновська.

«Важливою особливістю запропонованої Стратегії є включення до неї детальних напрямів комунікації держави з суспільством з питань міграції, оскільки без суспільної підтримки будь-які стратегічні цілі досягнуті не будуть. Важливість комунікаційного компоненту наочно доводить реакція на імпортовану з країни-агресорки кампанію дезінформації щодо політики України у сфері залучення робочої сили з-за кордону, спрямовану на підрив довіри до влади та розкол суспільства», - зазначила Малиновська.

Значної уваги надали питанням взаємодії з українцями за кордоном та необхідності формування довгострокової державної політики підтримки зв’язків із діаспорою.

«Державі вже сьогодні необхідно вибудовувати довгострокову політику взаємодії з українцями за кордоном, спрямовану на збереження соціальних, культурних, професійних та економічних зв’язків з Україною. Важливо враховувати, що підтримка контактів із діаспорою та вимушеними мігрантами може стати важливим ресурсом для післявоєнного відновлення, інвестицій, розвитку людського капіталу та міжнародного представлення України», — наголосила Ірина Майданік, провідний науковий співробітник Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.

Окремий блок стосувався міжнародного досвіду формування міграційної політики та можливостей його адаптації до українських реалій.

«В основу міграційної моделі України мають бути покладені принципи економічної доцільності та ранньої інклюзії. Відповідно, прозорі правила, швидка цифрова адаптація та недопущення суспільної ізоляції визначено як стратегічні складові розбудови національної міграційної політики», — зазначила завідувач кафедри економіки праці Маріупольського державного університету, кандидат економічних наук, доцент Світлана Ланська.

Дослідження міжнародного досвіду дає підстави для виокремлення кількох ефективних моделей, адаптація яких є доцільною в українських реаліях, додала доцент кафедри економіки праці Маріупольського державного університету, кандидат економічних наук, доцент Валерія Подунай.

«Зокрема, німецький досвід професійної імміграції підкреслює важливість поєднання мовної адаптації з дуальною освітою та прискореним визнанням іноземних дипломів для критично важливих секторів економіки. Американська модель спонсорства з боку роботодавців демонструє ефективність механізмів, за яких підприємства беруть участь у юридичному та соціальному супроводі іноземних працівників. Водночас держава повинна забезпечити чіткі правила перебування іноземців і дієві механізми реагування у разі порушення законодавства», — сказала Подунай.

Учасники також наголошували, що пріоритетом державної політики має залишатися повернення українців і розвиток внутрішнього людського потенціалу.

«Орієнтиром міграційної політики має бути саме український вектор – повернення українців, забезпечення роботою і житлом ВПО, робота з українською діаспорою. Питання імміграції потребує виваженого підходу, з підвищенням відповідальності роботодавців за обґрунтування необхідності надання робочого місця іммігранту, а також за створення для нього належних умов. Основою міграційної політики є економічні потреби держави у кількості, якості та сферах застосування іноземної робочої сили», — зауважила Ірина Петрова, доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу та поведінкової економіки Університету економіки та права «КРОК».

На реінтеграцію українців після повернення звернула увагу Ганна Смалійчук, доцент кафедри соціоекономіки та управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

«Українські вимушені мігранти внаслідок перебування за кордоном та у процесі адаптації у країні прийняття перетворюються на носіїв інноваційного соціального капіталу, який може бути використаний у процесах повоєнної відбудови України. Саме тому контексті повоєнного відновлення міграційна політика має враховувати необхідність стимулювання поворотної міграції за принципом «повернення нової людини до нової країни», яка передбачатиме створення умов для ефективної реінтеграції мігрантів як «нових акторів» українського суспільства України, соціально-економічні умови якої кардинально змінилися за період війни», - зазначила Смалійчук.

Про важливість підтримки внутрішньо переміщених осіб і необхідність розвитку системи соціального житла говорила й Антоніна Березовенко, доцент кафедри української мови, літератури та культури НТУУ «КПІ ім. Ігор Сікорського», директор БО «Благодійний фонд «Мув Юкрейн».

«Внутрішньо переміщені особи передусім потребують посилення фінансової підтримки з боку держави, яка сьогодні є очевидно недостатньою. ВПО, що проживають у прихистках, облаштованих благодійними організаціями, зокрема й нашим фондом «Мув Юкрейн», уже значною мірою адаптувалися до нових умов і створили для себе, наскільки це можливо, новий дім. Однак прихисток за своєю природою залишається тимчасовим рішенням, тому люди потребують окремого постійного житла. Саме тому розвиток системи соціального житла для ВПО є одним із ключових питань як для повноцінної адаптації переселенців, так і для забезпечення соціальної стійкості громад загалом», - вважає Березовенко.

Окремо учасники дискусії акцентували увагу на потребі системного прогнозування потреб ринку праці та розвитку людського капіталу.

«Першочергово Україні потрібно запустити систему прогнозування потреб ринку праці, модернізувати державне замовлення, розгорнути масштабну перекваліфікацію дорослих, підтримати внутрішню трудову мобільність, забезпечити гідні умови праці, інтегрувати ВПО і ветеранів, підтримувати зв’язок з українцями за кордоном та поступово формувати керовану політику трудової імміграції. Головна логіка має бути такою: держава не лише реагує на нестачу кадрів, а створює умови, за яких люди хочуть залишатися в Україні, працювати легально, розвивати професійні навички, повертатися з-за кордону, відкривати бізнес, брати участь у відбудові та пов’язувати своє майбутнє з країною. Саме це і є основою довгострокового відтворення людського капіталу», — наголосила Галина Лопушняк, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри соціоекономіки та управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Сьогодні підприємствам уже необхідно змінювати підходи до управління персоналом у трьох ключових напрямах: утримання наявних працівників, адаптація нових кадрів та системний розвиток навичок, додала Світлана Цимбалюк, декан факультету управління персоналом, соціології та психології Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

«Підприємства мають не просто заповнювати вакансії, а системно прогнозувати, які професії та компетентності є критичними, і формувати під них програми залучення й утримання. В умовах дефіциту людських ресурсів важливо розширювати коло кандидатів, створюючи умови для залучення жінок із дітьми, людей старшого віку, ВПО, ветеранів, осіб з інвалідністю та студентів», — вважає Цимбалюк.

Учасники заходу підтримали необхідність переходу до довгострокової, керованої та науково обґрунтованої державної міграційної політики, заснованої на демографічному аналізі, прогнозуванні потреб ринку праці та системному підході до відновлення людського капіталу України.

За результатами круглого столу підготували звернення до Кабінету Міністрів України з проханням врахувати напрацювання під час формування нової державної міграційної політики України до 2035 року.

Захід організували Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародний фонд «Відродження».

Як повідомляв Укрінформ, раніше у Києві презентували проєкт Стратегії державної міграційної політики до 2035 року.