Російський геноцид проти української нації: від риторики до практики
Організатори: Укрінформ (ГР “Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки”), Національний музей Голодомору-геноциду.
Учасники: Ганна Сокиріна - заступниця генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду; Андрій Іванець - провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду; Сергій Жуков - аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки; Дмитро Білий - історик; Іван Петренко - кандидат історичних наук, заступник керівника відділу геноцидів Національного музею Голодомору-геноциду; Павло Гай-Нижник - президент Української академії геополітики та геостратегії; Андрій Козицький - старший науковий співробітник Музею Голодомору.
Теми до обговорення:
- Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ-ХХІ ст.
- Геноцидна риторика путінського режиму.
- Опір українців геноцидній політиці Кремля.
Формат заходу – офлайн (Зала 2) + онлайн-включення
Журналісти зможуть поставити запитання офлайн (Зала 2).
Прохання до журналістів прибувати за пів години до заходу.
Акредитація представників ЗМІ: e-mail: pressa@mil.gov.ua або за телефоном 067 43 071 81
Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/@UkrinformTV.
Адреса Укрінформу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.
Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Під час демонстрації ролика в ході прямого ефіру необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.
Читайте Пресцентр Укрінформу в Telegram: https://t.me/presscenter_ukrinform?fbclid=IwAR0st84A_-gZzdo-Yej3lg_laJJuJ1ImX1BcnOYGJ4BVfV0io9vdlyfFP3w.
Підсумкові матеріали:
Збирання доказів російської геноцидної політики і доведення вини Росії є одним із головних завдань держави і науковців – експерти
Збирання доказової бази російської геноцидної політики щодо України і доведення вини Росії у судах – одне з головних завдань держави, громадськості і науковців.
Про це йшлося на круглому столі "Російський геноцид проти української нації: від риторики до практики" в Укрінформі.
Як розповів провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду Андрій Іванець, торік його музей провів Міжнародну науково-практичну конференцію «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ-ХХІ ст.», і за її підсумками до 90-х роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років було видано збірник матеріалів. Конференція проходила за двома секціями, де розглядалися злочини геноцидної політики Росії у ХХ столітті і під час сьогоднішньої війни, що підтверджує сплановану політику РФ проти українців, як у минулому, так і тепер.
За словами Іванця, загалом до збірника увійшло майже 80 доповідей науковців з України і з-за кордону. Серед головних тем – матеріали про викрадення росіянами українських дітей, що є однією з ознак геноциду, моральна реабілітація Сталіна у сучасній Росії як один з маркерів перетворення РФ на тоталітарну державу, культивування в Росії образу ворога з українців, злочини проти культурної спадщини України, злочини урбіциду («знищення міст» – ред.) та злочини проти в’язнів як жертв голодомору.
«Ми маємо продовжувати вивчати і аналізувати ті процеси, які відбувалися у ХХ столітті, а також, на жаль, ці страшні геноцидні злочини, які ми бачимо знову під час російської агресії проти України. Ми бачимо, що це сплановані і цілеспрямовані злочини, і ми повинні це все збирати і доводити в судах, щоб на наступному історичному етапі Росія не могла сказати, що вона не вчиняла подібного. Сподіваємось, що Росія змушена буде заплатити за ці злочини, і це стане запобіжником від повторення тих жахів, які вчиняються проти українського народу», - сказав Іванець.
Аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Сергій Жуков розповів, що геноцид у класичному розумінні трактують як тотальне знищення певної групи людей, прикладом чого є Голокост під час Другої світової війни. Однак, якщо звернутися до Конвенції ООН, зауважив він, то там злочин геноциду включає кілька елементів: крім безпосереднього знищення якоїсь групи, це також умисне створення нестерпних життєвих умов для представників цієї групи, примусове вилучення дітей, завдання фізичних і психологічних страждань. «Усі ці речі, як ми бачимо, відбувалися і 90 років тому на території України, і сьогодні, коли йдеться про вбивства людей, знищення критичної інфраструктури, що можна трактувати як створення нестерпних умов життя, викрадення українських дітей», - сказав Жуков.
Що стосується російської риторики, то тут, за його словами, ідеться про підбурювання до геноциду як частини геноцидної політики. «В російській пропаганді дуже багато можна побачити закликів до геноциду, раціоналізації геноциду, виправдання геноциду. Геноцидну риторику також видно у російському законодавстві, висловлюваннях державних діячів РФ, виступах у державних ЗМІ та шкільних підручниках. Українці на території Росії і на окупованих територіях не можуть отримувати освіту чи якісь послуги українською мовою, звужуються їх майнові права. Загалом у російській риториці чітко простежується, що для РФ українців як окремої нації просто не існує», - зазначив Жуков.
У цьому зв’язку, наголосив він, уся доказова база, яка збирається експертами і правоохоронними органами, свідчить, що російські злочини в Україні - «це не випадкові помилки виконавців, це цілеспрямована політика Росії на дегуманізацію українців», усі злочини є закономірними.
За словами кандидата історичних наук, заступника керівника відділу геноцидів Національного музею Голодомору-геноциду Івана Петренка, сьогодні Росія і путінський рашистський режим здійснюють за допомогою російської армії, російських каральних органів черговий геноцид української нації. В ході цього геноциду, підкреслив він, вони намагаються знищити частину українського народу, що є найбільшим виразником української національної ідеї, спротиву, ядром української нації і державності, а іншу частину росіяни намагаються перетворити на складову російської національної групи силовим шляхом або шляхом пропаганди.
Проте, розповів Петренко, здійснюючи у ХХІ столітті цей страшний злочин геноциду щодо українців, рашистський режим водночас стикається з різними військово-політичними труднощами, оскільки українці мають свою державу, вони є організованими, об’єднаними, мають власні Збройні сили і спецслужби, які власне і стоять на заваді реалізації усіх кремлівських планів. «Втім, ми маємо констатувати, що на тимчасово окупованих українських територіях рашистам все-таки вдається реалізовувати усю геноцидну політику щодо українців. Та не дивлячись на те, що на цих територіях не можуть діяти Збройні сили України, і незважаючи на загрозу розправи з боку росіян, звичайні українці намагаються там здійснювати будь-якими методами спротив, діють партизанські загони», - констатував експерт.
Він також навів дані Мюнхенського індексу безпеки, які були оприлюднені у 2023 році, згідно з якими більше ніж 90% українців готові продовжувати боротьбу проти російської агресії, навіть якщо складуться найважчі умови. «Проводячи паралелі між сьогоденням і початком минулого століття, коли сталінський режим оголосив фактично війну українським селянам і господарям, слід зазначити, що і тоді росіяни зіткнулися з масовим опором українців. Тоді Україна не мала своєї державності суверенної, не було організованої української армії, не було українських спецслужб, але українці все одно масово повставали проти дій сталінського режиму. За даними УІНП, на початок 1930 року в Україні відбулося понад 4 тисячі виступів українців проти комуністично-радянського режиму, в яких взяли участь понад 1 млн осіб», - зазначив Петренко.
На його переконання, власне постійний спротив українців і спонукає Росію до геноцидної політики, щоб зламати його.
Як зазначив президент Української академії геополітики та геостратегії Павло Гай-Нижник, сьогодні вкрай важливо збирати усі доказові факти і джерела злочинної політики Росії, оскільки нам потрібно притягнути до відповідальності її керівництво і виконавців, а для суду ця доказова база вкрай важлива. За його словами, усі матеріали, які були опубліковані у збірці за підсумками торішньої наукової конференції, присвяченої геноцидній політиці РФ, будуть ще одним таким доказом.
«Якщо, до прикладу, путінський режим не видавав жодних документів про знищення української нації, у нас все одно є зафіксовані факти геноцидної політики Росії: заклики до геноциду і незапобігання геноциду. І міжнародне право дає нам усі можливості притягнути РФ на основі наших даних до відповідальності як державу, а російський народ – як спільноту, що підтримала цей геноцид. Тому попри військові дії, попри усі складнощі, які ми маємо, Українська держава, українські вчені, українські політики не мають права мовчати про злочини, які відбуваються не лише на території України, а також злочини, які відбуваються проти українців на території РФ. Ми зобов’язані зробити все можливе, аби Росія була притягнута до відповідальності», - наголосив експерт.
Як повідомляв Укрінформ, Президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що дії Росії слід вважати геноцидом проти українського народу.
Україна подала до секретаріату Міжнародного суду ООН в Гаазі заяву про порушення справи проти Росії щодо «спору… щодо тлумачення, застосування та виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».
Відео:
Замовити фото натисніть тут - Фотобанк
