«ДОЦІЛЬНІШЕ УХВАЛИТИ ОКРЕМИЙ ЗАКОН, ЯКИЙ РЕГУЛЮВАТИМЕ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПОВОЄННИХ ВИБОРІВ»
- З травня минулого року, коли ми з вами говорили про можливі вибори (з попереднім інтерв’ю Олега Діденка Укрінформу можна ознайомитися тут), проблем, пов’язаних з проведенням голосування, тільки побільшало. Проте Президент України доручив Верховній Раді оновити законодавство стосовно проведення виборів, зокрема, розглянути можливість їх проведення в особливий період. Поясніть, чому без змін вибори неможливі? До яких законів потрібно вносити зміни, чи необхідно створити принципово нові законодавчі акти?
- Ви влучно відзначили, що з травня минулого року проблем стало більше, тому що справді повномасштабна війна постійно вносить зміни, і для того, щоб їх врахувати, потрібно адаптуватися, зокрема на законодавчому рівні. Тобто для того щоб провести вибори, які будуть повною мірою відповідати демократичним стандартам, нам потрібно змінювати законодавство.
Виборче законодавство мирного часу не враховувало, що будуть впливи війни – і на виборчу інфраструктуру, і на міграцію, і на безпеку, і на багато інших речей. Тому мова про те, що законодавство має бути адаптоване. На ті виклики, які зумовлені війною, має бути дана відповідь передусім на законодавчому рівні й уже далі – на організаційному.
- А про які саме закони йдеться?
- Не так важливо, про які закони йдеться. Важливо, що є питання, які можуть бути вирішені тільки на рівні закону. Є Верховна Рада – єдиний законодавчий орган. Є питання, які можуть бути вирішені лише законом. І питання організації проведення виборів, відповідно до статті 92 Конституції України, може бути вирішене лише законом. Жоден інший державний орган, наприклад ЦВК, не може самостійно вирішувати це питання. Тільки закон. Верховна Рада ухвалила, Президент підписав або не підписав.
Про які конкретно закони мова? Це вже інше питання. На мою думку, доцільніше ухвалити окремий закон, який буде регулювати особливості проведення повоєнних виборів – встановлювати саме оці специфічні процедури і моменти, які не характерні для виборів у мирний час.
Окремо постає питання про критерії можливості чи неможливості проведення виборів (на певній території, – ред.). Очевидно, це має бути окремий закон, який регулюватиме ці питання. Такий законопроєкт був напрацьований ЦВК у 2022 році. Комісія пропонувала його Верховній Раді. Після цього у Раді відбувалася певна робота із залученням міжнародних партнерів. Єдине, що станом на зараз він не зареєстрований, наскільки я знаю.
- 26 грудня відбулося перше засідання робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей проведення виборів в умовах особливого періоду. Я слухала ваш виступ, у якому ви досить докладно зупинилися на проблемах, які стоять перед організаторами виборчого процесу. Над чим члени групи працюють тепер?
- Це запитання не до мене, а до керівника робочої групи (очолює цю робочу групу перший заступник голови ВР Олександр Корнієнко, – ред.). Ця група була створена за розпорядженням голови Верховної Ради, і в її назві вже визначений її предмет. Відповідно, загальна рамка – це питання законодавчого регулювання про проведення повоєнних виборів або, можливо, виборів в особливий період.
- До речі, як ці вибори мають називатися? Особливі, повоєнні?
- Із цього приводу справді є дискусія. У нас станом на зараз протерміновані вибори і Президента, і парламенту, і місцеві. І раніше виникали дискусії, які саме мають бути вибори після завершення воєнного стану – чергові чи позачергові, наприклад, чи ще якісь інші.
Це більш теоретична дискусія. Я намагаюся на це питання дивитися з практичного погляду, для мене як для практика – це вибори чергові, які відтерміновані в часі у зв’язку з воєнним станом. Але це може бути вирішено лише законодавчо.
- Днями Президент заявив, що, у разі підписання Мирної угоди, не виключено, що її ратифікація відбуватиметься через загальнонаціональний референдум, і також він не виключив, що разом із цим референдумом відбудуться вибори Президента. За його словами, це може статися через 60–90 днів після підписання угоди, якщо на той момент вже будуть ухвалені відповідні зміни до законодавства. Чи зможе організаційно ЦВК забезпечити проведення передвиборчої кампанії та виборів у такі стислі строки? Які основні виклики у такому випадку постануть перед Комісією?
- Глава держави заявив, що можуть бути одночасно вибори Президента і референдум, якщо буде законодавче регулювання. Саме для цього, наскільки я розумію, і створена робоча група – щоб законодавчо розв’язати цю проблему.
Результатом цієї роботи буде закон, де буде визначено відповідні механізми, процедури – одночасно, неодночасно, строки тощо. А Центральна виборча комісія цей закон виконуватиме.
ЦВК створена і функціонує як постійно чинний державний орган, щоб мати можливість у будь-який момент розпочати виборчий процес. У мирний час у нас є чергові вибори. Там все зрозуміло. Ми знаємо, коли вони будуть. А бувають позачергові вибори, які можуть відбутися у будь-який момент, коли ухвалюватиметься відповідне рішення, виникають відповідні підстави.
Центральна виборча комісія запускає цей виборчий процес. Тому, зі свого боку, я точно кажу, що ЦВК виконуватиме той закон, який ухвалить Верховна Рада. З іншого боку, ми є в робочій групі, туди входять п’ятеро членів ЦВК і троє представників секретаріату. За це можна подякувати керівництву Верховної Ради, тому що із цього можна припустити, що всі хочуть знайти оптимальне рішення, що ЦВК хочуть чути. Це вселяє надію, що закон враховуватиме певні технічні й організаційні моменти, строки, необхідні для реалізації окремих процедур, щоб перед нами не стояли нереальні завдання.
«ЯК ПІД РАКЕТАМИ ПРОВОДИТИ ВИБОРИ?»
- Власне, про нереальні завдання хочу уточнити: коли у вас чергові вибори, то є розуміння, як все це відбувається. А тут форс-мажор на форс-мажорі... Уявімо, що вам скажуть: через 90 днів проведімо референдум і вибори Президента. Чи це реально?
- Зустрічне запитання: а коли ці 90 днів розпочнуться?
- Президент під час спілкування із журналістами казав, що ці 90 днів мають початися з моменту, коли будуть напрацьовані законодавчі зміни.
- А коли це буде? Розумієте, дуже-дуже багато невідомих. Для того щоб конкретно відповісти на це запитання, треба розуміти, що це буде за закон, і що він передбачатиме. Поки цього нема, відповіді дуже теоретичні. Це перший момент.
Другий стосується часових рамок – коли буде ухвалений цей закон? Якщо він буде ухвалений тепер, а після цього ще триватиме процес мирного врегулювання, після якого буде угода, і аж після цього будуть запущені виборчі процедури, то це збільшує час на підготовку. Ще більше, підготовку до повоєнних виборів Центральна виборча комісія здійснює з 2022-го року, під час всього періоду повномасштабного вторгнення.
- Чи реально провести вибори без скасування воєнного стану? Бо словосполучення «вибори під час воєнного стану» звучить дещо суперечливо.
- Насправді, якщо зважати на те, що ключове – безпека, то, зрештою, суперечки я тут не бачу – якщо у нас є безпека, то воєнний стан може бути скасований. Власне, воєнний стан якраз у зв’язку з тим, що безпеки нема, і запроваджувався.
Передусім треба забезпечити належні безпекові умови, про які говорить і Президент України, і міжнародні партнери розуміють, що це необхідна передумова, і я так бачу, що в нашому суспільстві є консенсус щодо цього питання. Як під ракетами проводити вибори?
Якщо безпека буде, це, фактично, створить підстави для скасування воєнного стану. Тоді питання виборів буде більше зводитися якраз до строків, необхідних для проведення повоєнних виборів. А вони, своєю чергою, залежатимуть від конкретних процедур, визначених законом.
І ще щодо строків: усі ці майже чотири роки, відколи триває повномасштабне вторгнення, я, відповідаючи на запитання про строки, ніколи не називав їх однозначно, завжди казав, що Центральна виборча комісія мусить виконувати закон. Якщо закон не змінити, то протягом одного місяця після скасування воєнного стану має розпочатися виборчий процес парламентських виборів. І ми, ЦВК, повинні це реалізовувати.
Інша справа, що чим більший буде строк на підготовку, тим краще можна організувати виборчий процес. Це зрозуміло. Водночас питання строків – завжди питання балансу. З одного боку, чим більший строк, тим краще можна підготуватися і сподіватися, що наші вибори будуть краще відповідати міжнародним стандартам і найкращим практикам, ніж якщо цей строк буде меншим. З іншого, цей строк не має бути надмірно великим.
- Бо всі зацікавлені в тому, щоб влада якомога швидше набула нових своїх повноважень.
- Саме так, щоб це не сприймалося як спроби зловживати, затягувати виборчі процеси. Це складні, делікатні питання, для яких мають бути знайдені найкращі рішення. І це мають бути саме політичні рішення Верховної Ради України, це не питання до Центральної виборчої комісії. Комісія має виконувати ці рішення за результатами їх ухвалення.
- Я так прискіпливо запитувала про строки і спроможність ЦВК провести вибори, щоб ви розказали, наскільки сильно постраждала виборча інфраструктура за цю війну, і зробили свій прогноз – чи можна її відновити за короткий термін?
- Виборча інфраструктура постраждала сильно. Ви казали, що дивилися мою презентацію (під час засідання робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей проведення виборів в умовах особливого періоду, – ред.), там досить чіткі цифри, не буду повторювати (з цієї презентацією можна ознайомитися на сайті ЦВК за посиланням тут). Є багато виборчих дільниць на неконтрольованій, тимчасово окупованій території. Інформації про них нема.
Є й пошкоджені, постраждалі приміщення виборчих дільниць на території, яка вже давно деокупована.
Тобто коли ми говоримо про вибори в тих реаліях, в яких живемо, то розуміємо, що в нас є якась частина окупованих територій, де не можемо проводити вибори з об’єктивних причин. Хоч держава-агресор дуже хоче. Також вибори неможливі не тільки на тимчасово окупованій території України, а ще й в Росії. Тому що це гарний інструмент впливу на наші внутрішні справи. Ми вже бачили, як Росія організовує так звані вибори, як там формують результати. На жаль, це відбувається, скажемо м’яко, не в дуже демократичний спосіб.
Якщо мова про підконтрольні території, то тут виникає потреба в ухваленні закону про можливість чи неможливість проведення виборів, щоб визначити, на яких підконтрольних уряду України територіях вибори проводити неможливо, наприклад, через безпекові чи інфраструктурні чинники.
Скажімо, якщо є населений пункт, який повністю чи майже повністю зруйнований і звідти всі виїхали, то чи є потреба там проводити вибори? Такі питання мають бути вирішені.
Тобто коли з’явиться, умовно кажучи, лінія розмежування і стане зрозумілою територія, яка підконтрольна Україні й де можуть проводитися вибори, то із цього моменту можна буде вже чітко рахувати, яку кількість виборчої інфраструктури, тобто виборчих дільниць, які зруйновані чи пошкоджені, треба відновити або замінити.
Ускладнює всі ці підрахунки те, що ми не розуміємо, коли це буде і за яких умов.
«НАЙБІЛЬШ ОПТИМАЛЬНИМ ШЛЯХОМ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ З ГОЛОСУВАННЯМ ЗА КОРДОНОМ Є СТВОРЕННЯ ДОДАТКОВИХ ВИБОРЧИХ ДІЛЬНИЦЬ»
- Від проблем виборчої інфраструктури в Україні перейдімо до проблем з голосуванням за кордоном. Під час виступу перед робочою групою ви сказали, що тепер за межами України перебуває 6,5 млн українців, але з них лише 350 тис. – на консульському обліку. Як забезпечити право голосу цим громадянам?
- У ЦВК працює робоча група з підготовки пропозицій змін до законодавства стосовно саме голосування за кордоном. Це питання було досить детально пропрацьовано. Розглядалися три варіанти розв’язання цієї проблеми: інтернет-голосування, поштове голосування і створення додаткових виборчих дільниць за межами посольств і консульств.
Інтернет-голосування в будь-якій формі відразу відкинула робоча група ЦВК як таке, що є занадто ризикованим для повоєнних виборів, та і загалом для України на сучасному етапі.
Поштове голосування мало більше прихильників, але теж не було підтримано на рівні Центральної виборчої комісії.
Ми колегіально зійшлися на тому, що єдиним найбільш оптимальним шляхом розв’язання цих проблем є створення додаткових виборчих дільниць за межами посольств. Але таке рішення може бути ухвалене тільки на законодавчому рівні. Якщо відповідне рішення буде ухвалене на законодавчому рівні, потрібно буде ще провести велику організаційну роботу, передусім з боку Міністерства закордонних справ, щоб можна було його реалізувати.
Окремо питання щодо обліку: наші громадяни не дуже люблять ставати на облік, і консульський зокрема. Тож це окремий величезний виклик. Ми напрацювали ряд ідей із цього приводу, а конкретніше – варіант з активною реєстрацією. Це питання пов’язане з ідеєю про створення додаткових виборчих дільниць. Для того щоб створювати додаткові виборчі дільниці, потрібно знати, де це робити. Ідея в тому, щоб завчасно, ще до початку виборчого процесу, запустилася процедура активної реєстрації, коли будь-який виборець може особисто у результаті подання заяви до відповідної установи чи онлайн, зокрема через «Дію», повідомити, що «я хочу голосувати в такому-то місці за кордоном».
За результатами збору цієї інформації, а також на основі власної інформації від наших посольств з’явиться розуміння, в яких місцях є потреба створити додаткову виборчу дільницю.
Крім того, у нас ще є такі інструменти, як зміна виборчої адреси та тимчасова зміна місця голосування, які працювали і раніше.
Але все це передбачає активну участь громадянина, бо якщо держава не знає, що громадянин за кордоном, не знає, що громадянин хоче реалізувати там своє право голосу, то держава й не може забезпечити йому цю можливість.
- У контексті створення додаткових виборчих дільниць за межами посольств чи говорили вже, про які саме країни передусім йдеться?
- Йдеться про країни, де найбільше наших громадян. Механізм може бути створений загальний, але там, де багато наших громадян, він буде більш активно працювати.
Є ще таке питання, як законодавство країни перебування. Законодавство деяких країн не дозволяє створювати на своїй території додаткові виборчі дільниці за межами посольств і консульств, наприклад Канади, Чехії.
Причому є інформація, що з Канадою теоретично ще можуть бути варіанти, із Чехією ситуація складніша. Там перебуває дуже багато наших громадян, і якщо законодавчі обмеження не зняти, то такий механізм буде неможливий.
Найбільше ж наших громадян тепер у Німеччині, на другому місці за чисельністю українців – Польща.
«У НАС УЖЕ ПРАЦЮЄ МЕХАНІЗМ ЗМІНИ ВИБОРЧОЇ АДРЕСИ»
- Чи можна буде застосовувати інструменти зміни місця голосування, про які ви говорили, стосовно внутрішньо переміщених осіб?
- Так, звичайно, вони можуть бути застосовані. У нас вже працює механізм зміни виборчої адреси. Тепер ЦВК відновила функціонування Державного реєстру виборців в аспекті взаємодії з громадянами. Тобто, фактично, цей механізм вже відкритий, і змінити виборчу адресу можна до початку виборчого процесу.
Причому ми хочемо і цей механізм максимально спростити, щоб зміна виборчої адреси була більш тривала в часі і більшість громадян могла нею користуватися.
- Поясніть докладніше. Наприклад, якщо я переселенка і хочу змінити свою виборчу адресу, то що маю зробити уже зараз?
- Подати заяву до відділу ведення Державного реєстру виборців у письмовій або електронній формі.
- І це вже працює?
- Згідно з постановою ЦВК, з 1 січня відкриється така можливість.
Єдине, що у перші дні доведеться протестувати цю систему, бо була тривала перерва. Водночас, якщо цей процес стане активним, ми отримаємо більш актуальний Державний реєстр виборців.
Чому ми вже тепер опікуємося цими питаннями? Бо, як свідчить досвід попередніх виборів, специфіка наших громадян полягає у тому, що вони все роблять в останній момент. Ми пам’ятаємо 2019 рік, коли в останні дні перед голосуванням вишикувалися величезні черги до відділів ведення реєстру. Тоді для того, щоб замінити місце голосування і мати можливість проголосувати за місцем свого перебування, ще не можна було подавати заяву в електронній формі. Не всі тоді встигли. Станом на тепер за законом така заява подається не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування.
Сьогодні маємо іншу ситуацію, не таку, яка була у мирний час. Тоді серед охочих змінити місце голосування було багато трудових мігрантів, переселенців, які фактично жили не за адресою своєї реєстрації, проте тепер через війну їх значно більше. Очевидно, що на Сході кількість громадян зменшилась, а на Заході збільшилась. Переважно вимушені переселенці перебувають за межами обліку, тобто не реєструють своє місце проживання за фактичною адресою.
Якщо в останні дні перед днем голосування в якомусь регіоні раптово додасться велика кількість виборців, то як зробити так, щоб виборча інфраструктура витримала це навантаження? Уявімо, що на дільниці вишикується черга зі, скажімо, 10 тисяч виборців. Зрозуміло, що більшість з них не зможе проголосувати. Тож треба запобігти таким ситуаціям. Потрібно, з одного боку, заохотити громадян змінити місце голосування завчасно (тому одна з наших пропозицій, які є в законопроєкті, і яка, сподіваюся, буде підтримана, – збільшити строк подання заяв про зміну місця голосування, щоб це було не за 5 днів до дня голосування, а за 15). А з іншого боку – необхідно передбачити механізм створення додаткових виборчих дільниць безпосередньо перед днем голосування. Саме для того, щоб ці виборці, які додатково з’являться, могли проголосувати. Станом на тепер закон цього не передбачає. У мирний час так не мало б бути. Це виняткові процедури для повоєнних виборів як відповідь на проблему внутрішньої міграції.
«БУДЬ-ЯКЕ СКУПЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У МІСЦІ ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ – ДОДАТКОВА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ НИХ»
- А як стосовно виборчих прав військових? Як із захисниками на передовій, в окопах? Як створити їм можливість для голосування? Є вже якісь напрацювання в цьому напрямі?
- Теж багато думали, працювали над цими питаннями. Напрацювали декілька конкретних норм, спрямованих на забезпечення прав голосу військовослужбовців.
Зауважу, що складно уявити для військових день виборів, у який відбуваються фактичні бойові дії. Якщо говорити про все-таки повоєнні вибори, то якась частина військовослужбовців буде демобілізована чи переміщена до місць постійної дислокації, якась частина залишиться поблизу лінії розмежування, тому що зрозуміло, що загрози не зникнуть, і багато хто буде там в особливих умовах, і треба думати, як там забезпечувати їхні виборчі права.
Ми напрацювали ряд нових механізмів, плюс залишаються старі, коли військовослужбовці голосують на звичайних виборчих дільницях; вдосконалюються ті механізми, які вже застосовувались в 2019 році, коли створювалися спецдільниці за поданням Міноборони для голосування у місцях фактичної дислокації. Також будемо пропонувати конкретні механізми, як голосувати в місцях фактичного перебування тим, хто несе службу в особливих умовах.
Але про все це можна буде говорити лише за умов мирного часу, бо якщо триватимуть бойові дії, то будь-яке скупчення військовослужбовців, скажімо, у місці для голосування, – додаткова небезпека для них. Тому для виборів необхідне, як мінімум, перемир’я. Президент про це говорить, що перше – гарантії безпеки, потім – вибори. Усі це розуміють, усі ставлять безпеку у пріоритет.
- Уже тепер очевидно, що Росія спробує скористатися тією кількістю громадян України, які опинилися на тимчасово окупованій території нашої держави, щоб сказати, що, унеможливлюючи вибори там, ми порушуємо їхні виборчі права. Як нам вийти з цієї ситуації?
- Росія завжди буде казати те, що їй вигідно, а ми не можемо вибудовувати свою діяльність і життя з огляду на те, що може сказати держава-агресор. Тому що вона буде казати все, щоб досягнути своїх цілей, дискредитувати владу в Україні, знищити нашу державу. Ми бачимо, що вони роблять.
- А громадянам, які на тимчасово окупованих територіях, але хотіли б узяти участь у виборах, доведеться приїжджати в Україну, змінювати своє місце голосування і там здійснювати свої права?
- Саме так, іншого механізму я не бачу. Але зауважу, що це, знову ж таки, питання законодавчого регулювання. На практиці у світі є приклади вирішення цього питання. Наприклад, досвід Молдови, коли мешканці Придністров’я голосували на конкретних дільницях, створених на території, яка підконтрольна уряду Молдови. Там теж звучали звинувачення, що хтось комусь щось не забезпечує, але вони завжди будуть звучати. Це елемент гібридної війни.
- Повернімося ще раз до Державного реєстру виборців. Під час вашого виступу на робочій групі мене вразив приклад Бахмута, який ви навели, там все ще зареєстровані і виборці, і виборчі дільниці, а міста насправді немає. Як вирішується питання з актуалізацією Державного реєстру виборців?
- На тій робочій групі, про яку ви згадували, лунали пропозиції від депутатів узгодити, наприклад, якісь реєстри між собою і так розв’язати проблему актуальності Державного реєстру виборців. Це питання складне і неоднозначне, тому що всі інші реєстри теж не є дуже точними, зокрема реєстр щодо переміщених осіб.
Крім того, може виникнути складна ситуація: якщо ми візьмемо дані з якогось реєстру і на підставі них змінимо дані в реєстрі виборців без відома громадянина, то цього громадянина про такі зміни теж якось потрібно поінформувати. Він повинен знати, що його виборча адреса перенесена до іншого місця. Як це зробити? В нас же нема контактних даних. Тобто це не таке просте завдання, як видається на перший погляд.
Тут головне, щоб гірше не стало в результаті таких дій. Водночас якісь фрагментарні покращення досягнути можна, але у будь-якому випадку це можливо лише через зміни до закону. Тому що всі дії з Державним реєстром виборців відбуваються на підставі процедур, що чітко визначені законом України «Про Державний реєстр виборців».
Якщо на рівні закону буде прописана норма, що беремо певний реєстр громадян України, які перебувають на підконтрольній території, і за ним оновлюємо хоча би дані про тих виборців, виборчі адреси яких належать до тимчасово окупованих територій, то, можливо, це дещо покращить ситуацію. Але в разі деокупації відповідної території до цього питання потрібно буде знову повертатися.
Загалом у питанні актуалізації Державного реєстру виборців основною є роль громадян, важлива саме їхня активність. Тут важливо уточнити, що йдеться не про всіх наших виборців, а саме про вимушених переселенців, про тих наших виборців, які проживають в Україні чи за кордоном не за місцем реєстрації, передусім тих, що виїхали з окупованих територій. Ми ж хочемо, щоб робити це (оновлювати дані, змінювати адресу голосування, – ред.) було максимально просто.
Бо якщо дані у реєстрах почне змінювати держава – щось кудись перенесе і поміняє – то в результаті цього реєстри можуть стати значно більш неточними, ніж є тепер. Тобто потрібна знову-таки громадянська активність – це найкраще рішення, але й не найпростіше.
«ЯКЩО Є ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ, ТО ГРОШІ МОЖНА ВИДІЛИТИ»
- Ще важливе питання – фінансування. Багато говорили про те, що виборів не може бути навіть не з безпекових міркувань, а через те, що у бюджеті на 2026 рік на це не передбачені жодні кошти. І, на вашу думку, скільки ж треба коштів на проведення хоча б загальнонаціонального референдуму?
- Я не знаю, і ніхто не може знати, скільки потрібно коштів, тому що немає процедури, немає визначених територій, немає аналізу зруйнованої / незруйнованої виборчої інфраструктури. Якщо немає законодавчої рамки, немає що рахувати.
Стосовно бюджету, т я зовсім не розумію таку тезу. Якщо є підстави, юридичні й фактичні передумови для проведення виборів, то гроші можна виділити.
Раніше, коли вибори були чергові, йшло планування, ми знали, що вони відбудуться, і завчасно вели розрахунки, які закладалися відразу у проєкт державного бюджету на відповідний рік. Інша справа – позачергові вибори. Їх наперед не розраховують. Так само з повоєнними – ніхто не знає, коли закінчиться війна, коли будуть умови для виборів, тому чи є сенс закладати ці кошти кожного року в бюджет? До того ж ситуація змінюється, ціни змінюються. Знову ж таки без законодавчої рамки немає що рахувати.
Якщо будуть передумови, думаю, це не буде проблемою – внесуть зміни до закону про державний бюджет України і передбачать кошти на виборчий процес чи референдум.
«У ЦВК БУЛО ДВА ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ – ОБИДВА ВИКОНАНО»
- Насамкінець маю запитання про підсумки, з якими ЦВК завершує 2026 рік. Перед Комісією стояли, зокрема, й євроінтеграційні завдання, від виконання яких залежить наш вступ до Євросоюзу. Чи вони виконані?
- У воєнний період, коли вибори не проводяться, ЦВК має два великих напрями роботи – це підготовка до повоєнних виборів та євроінтеграція.
У Дорожній карті з функціонування демократичних інститутів, виконання якої є елементом нашої євроінтеграції, міститься цілий ряд заходів, де виконавцем визначена Центральна виборча комісія. Зокрема, цього року ми були головними виконавцями двох важливих заходів.
Необхідно було провести публічну дискусію стосовно виконання рекомендацій БДІПЛ ОБСЄ у виборчій сфері. Ми її провели 15 грудня цього року (зі звітом про цей захід можна ознайомитися тут).
Попередньо Центральна виборча комісії вперше здійснила комплексний аналіз стану виконання рекомендацій спостережних місій БДІПЛ/ОБСЄ за виборами в Україні за період 2014–2020 років, запропонувала шляхи врахування невиконаних та ухвалила постанову № 48, якою схвалила напрацьовані законодавчі пропозиції для подальшого широкого діалогу щодо виконання рекомендацій БДІПЛ/ОБСЄ, висвітлила практичні аспекти стосовно виконання рекомендацій суміжними державними органами вже безпосередньо під час виборчого процесу та запровадила регулярний механізм аналізу стану їх виконання.
Ще один захід у рамках Дорожньої карти з функціонування демократичних інститутів – це прийняття в інклюзивний спосіб комунікаційної стратегії Центральної виборчої комісії для повоєнних виборів. Це ми теж виконали. Над цією стратегією ми працювали більше ніж рік. Причому ми собі ставили складне завдання – не просто розробити й ухвалити стратегію, а залучити громадськість до її створення. Провели із цього приводу низку публічних обговорень і покращили у такий спосіб документ.
Окрім цих двох конкретних заходів з Дорожньої карти, у євроінтеграційному контексті відбулося ще багато подій, де активно брали участь представники ЦВК. На цей момент у Комісії не залишилося протермінованих завдань в євроінтеграційному аспекті.
Тетяна Пасова
Фото: Кирило Чуботін / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут.