ПОТРІБНО ВСТАНОВИТИ БІЛЬШ ЖОРСТКІ САНКЦІЇ ЗА ПРОТИПРАВНІ ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ТЦК

- У мережі ми можемо побачити факти протиправної мобілізації громадян. На деякі з них відреагував уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Як може держава та парламент змінити ситуацію з протиправною мобілізацією й діями ТЦК та СП?

- Кожну справу, кожен окремий випадок потрібно розглядати ретельно і комплексно. Наприклад, представники ТЦК можуть застосовувати силу, вдаватись до примусових заходів у випадках, коли громадяни відмовляються виконувати законні вимоги щодо мобілізації. Такі дії також можуть бути обґрунтовані у випадках затримання осіб, які самовільно залишили військову частину або місце служби. Проте наразі почали ширитись заяви про побиття або навіть вбивства осіб від рук співробітників ТЦК. Звісно, необхідно проводити розслідування таких випадків, ретельні перевірки співробітників центрів комплектування. Були випадки, коли саме їхня некомпетентність ставала причиною конфліктів. Тому дуже важливий належний відбір кандидатів до ТЦК, зокрема, з урахуванням їхнього психологічного стану та підготовки для спілкування з військовозобов'язаними. Це зробить мобілізацію ефективнішою та вибудує довіру суспільства до центрів комплектування.

Водночас очевидно, що необхідні більш жорсткі санкції за протиправні дії з боку посадових осіб, відповідальних за мобілізацію.

- У контексті мобілізації. Раніше Президент України Володимир Зеленський зазначив, що у 2024 році планується мобілізувати 500 тисяч осіб. Потім повідомлялося, що «аудит Сирського» показав інші, значно менші цифри. Чи відомі вам актуальні дані?

- Під час планування контрнаступу під керівництвом Головнокомандувача Валерія Залужного виникла потреба у мобілізації 500 тисяч осіб. Проте допомога від міжнародних партнерів, на жаль, затримувалась. І коли новим Головнокомандувачем ЗСУ був призначений Олександр Сирський, був затверджений план оборони на 2024 рік, який не передбачав залучення такої великої кількості нових військових. Також важливо враховувати, що для забезпечення призову 500 тисяч осіб необхідна зброя та величезний фінансовий ресурс для їхнього навчання й утримання.

Зараз командування і військові на фронті зазначають, що потреба в особовому складі на цей рік становить 100-110 тисяч осіб. На мою особисту думку, за цей рік вдасться призвати приблизно до 120 тисяч новобранців.

- Ви багато спілкуєтесь з військовими на фронті. Чи очікують вони на розробку й ухвалення законопроєкту про демобілізацію?

- Коли ми приїжджаємо на фронт, то частіше не кажемо, що народні депутати. Ми – волонтери. І це робить хлопців більш відкритими до нас, вони розповідають про те, що їх дійсно турбує. Під час численних поїздок на фронт ми зрозуміли, що існує велика прірва між піхотинцями, солдатами в окопі й генералами, Міністерством оборони чи Генштабом. І це велика проблема. Щодо демобілізації – так, ті, хто вже давно на фронті, чекають на відповідний законопроєкт. Проте є декілька нюансів. По-перше, наразі в жодній країні світу немає практики демобілізації після 36 чи 48 місяців служби під час воєнного стану. Нам немає з кого брати приклад. По-друге, якщо ми демобілізуємо після певного періоду служби усіх військових, то матимемо шалений дефіцит кадрів у війську. Тому для того, щоб запровадити механізм демобілізації, нам потрібно спочатку налагодити процеси мобілізації.

- Чи розробляються у вашому комітеті наразі законопроєкти щодо забезпечення прав громадян у контексті мобілізації?

- Ми часто разом з народною депутаткою Мар'яною Безуглою піднімаємо питання щодо відповідальності командирів. Нещодавно ми також обговорювали цю тему з головою фракції Давидом Арахамією. На мою думку, необхідно переглянути законодавство щодо притягнення до відповідальності військових командирів. Поки ми не будемо карати осіб, чиї накази призвели, наприклад, до загибелі особового складу, розкрадання майна бригади або отримання неправомірної вигоди, то військовослужбовці не матимуть мотивації виконувати свої обов'язки. Для того, щоб перемогти у війні, нам необхідно ретельніше ставитись до підбору командувачів бригад, батальйонів і так далі, включаючи підвищення рівня їхньої підготовки до посади. Нам не вистачає досвідчених командирів, які справді вболівають за боєздатність своєї військової частини, своєї бригади чи батальйону та покращують її.

КОЖНОГО МІСЯЦЯ ОДНА ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА ВТРАЧАЄ ВІД 100 ДО ПІВТОРИ ТИСЯЧІ БПЛА

- Нещодавно Верховна Рада ухвалила постанову про утворення ТСК з питань використання коштів бюджету, спрямованих на облаштування фортифікацій, а також на виготовлення та закупівлю безпілотних літальних апаратів для військових. Ухваленню цієї ініціативи передували жваві дискусії та навіть блокування трибуни парламенту. Чи дійсно на фронті є такі великі проблеми з постачанням дронів та встановленням фортифікацій, про які наголошували представники опозиції перед голосуванням за дане рішення?

- Невеличке уточнення: дана ТСК буде також займатись засобами радіоелектронної боротьби, адже РЕБи наразі дуже необхідні для захисту наших військових, техніки та інфраструктури.

На жаль, маємо ситуації, наприклад, коли 26 тисяч дронів перебували на якомусь складі й не доїхали до фронту. При тому, що безпілотників на фронті багато не буває. З початку великої війни ми регулярно возимо допомогу на фронт, спілкуємося з військовими. Жодного разу ми ще не чули, що бригади повністю укомплектовані дронами. Кожного місяця одна військова частина використовує і втрачає внаслідок бойових завдань від 100 до півтори тисячі БПЛА. Наразі можемо сказати, що біля 60% від потреб військових у дронах забезпечено, 30% з яких – допомога волонтерів. Потрібно також відзначити винахідливість наших хлопців на фронті, які з кількох непрацюючих дронів можуть зібрати той, який надалі буде нищити ворога, а також тих воїнів та інженерів, які розробляють нові моделі ударних безпілотників, дронів-камікадзе.

Водночас у суспільства та парламентарів є питання щодо якості фортифікацій, готовності захисних споруд та термінів їх побудови. Часто чую від військових про велику кількість недобудованих фортифікацій та про затримку їхнього будівництва.

Сподіваюсь, що новоутворена парламентська тимчасова спеціальна комісія своєю роботою зможе покращити забезпечення військових необхідною технікою, вивчить питання щодо використання бюджетних коштів, що спрямовані на облаштування захисних споруд, виготовлення та закупівлю БПЛА, РЕБ, які є необхідними для наших військових на полі бою для нашої перемоги над агресором.

ВЕТЕРАНСЬКА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ПОТРЕБУЄ УДОСКОНАЛЕННЯ

- Наразі важливим питанням також є допомога тим військовослужбовцям, які отримали різні поранення, травми на фронті та стали маломобільними. Як працюють державні органи й Верховна Рада для адаптації існуючих умов та реалізації прав і свобод таких громадян у повсякденності?

- На жаль, наразі державна політика щодо ветеранів не сформована належним чином, а профільне міністерство не має гідних фахівців, які би поставили таку важливу сферу на професійні рейки. У нашій країні точно не вистачає центрів реабілітації військових. Також потрібно покращити роботу центрів зайнятості, аби підвищувати кількість працевлаштованих ветеранів, організовувати більше курсів перекваліфікації військових, які звільнилися зі служби. Багато військових звертаються з проханням зменшити бюрократію у питаннях демобілізації, оформлення інвалідності внаслідок поранень, пільг, компенсацій. Загалом, потрібно вирішувати проблему з якістю ветеранської політики в державі комплексно. Ми не можемо працювати окремо по деяких напрямках, а інші відкладати на потім. А поки ми налагоджуємо ветеранську політику в нашій державі, то потрібно висловити слова вдячності країнам-партнерам, міжнародним фондам, волонтерським організаціям, які забезпечують реабілітацію та протезування наших бійців як в Україні, так і за кордоном. Це дуже важливо для наших військових, це дає їм поштовх жити далі й радіти життю.

МАЄМО 2200 ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ ДЛЯ ТИМЧАСОВОГО РОЗМІЩЕННЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

- Актуальним уже два роки залишається питання житла для ВПО, тому ця тема потребує особливої уваги. Нещодавно Фонду державного майна було доручено підготувати перелік можливих об’єктів у регіонах, які можна виділити для тимчасового проживання переселенців. Він уже готовий? Скільки в регіонах таких об’єктів?

- Перелік можливих об’єктів у регіонах, які можна виділити для тимчасового проживання ВПО, вже підготовлений Фондом держмайна. Загалом було виокремлено 2200 об'єктів. Усі вони стануть, хоч і тимчасовими, але домівками для тих переселенців, які цього потребують. Із загальної кількості об'єктів приблизно 200 вже готові до заселення. Зараз активно йде евакуація наших громадян з Харківської області, й ми розуміємо, що точно є місця, де можемо їх розмістити.

- Чи мають можливість ВПО отримати житло у власність через державні програми?

- Є державна програма «єВідновлення», яка доволі успішно працює. Наприклад, за даними на середину травня, вже видано 6,7 тисячі житлових сертифікатів на придбання/відбудову знищеного житла. Середня сума сертифікату – 1,7 мільйона гривень. На ці гроші родина може придбати нерухомість по усій Україні. Це добре, але точно це недостатньо, тому що ми розуміємо, що щонайменше мільйон родин втратили своє житло.

Також маємо програми по іпотечному кредитуванню, де діють спеціальні умови для переселенців. Вже понад 800 родин узяли такі кредити та придбали нерухомість, яка стала їхньою новою домівкою. Разом з західними партнерами маємо продовжувати підтримувати та фінансувати такі ініціативи, адже вони довели свою ефективність.

Наразі ми пропонуємо нову ініціативу. Дуже багато родин хотіли б узяти житло в іпотеку, але, наприклад, за програмою "єОселя" перший внесок становить 20% від вартості нерухомості. Не кожна родина має таку суму. Наша група депутатів пропонує запровадити ваучери, які будуть покривати розмір першого внеску, а також запровадити певну систему стимулів, наприклад видавати такі ваучери, якщо у родині з'явилась дитина. Наразі ми разом з головою Кабміну Денисом Шмигалем, пані віцепрем'єркою Іриною Верещук, міністеркою соціальної політики Оксаною Жолнович працюємо над розробкою та впровадженням даної ініціативи. Ми розуміємо, наскільки гострим є питання забезпечення наших громадян житлом, тому будемо наголошувати на необхідності збільшення фінансування та впровадження нових можливостей.

- З 1 березня рішенням уряду частина внутрішньо переміщених осіб перестали отримувати щомісячні виплати від держави. Після ухвалення такого рішення Кабінетом Міністрів у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт щодо відновлення виплат усім категоріям ВПО і продовження їх до кінця війни. Чи підтримають парламентарі та уряд таку ініціативу, зважаючи на те, що виплати було скасовано через недостатню кількість коштів, наданих міжнародними партнерами для виплат переселенцям?

- Після рішення уряду кількість внутрішньо переміщених, які отримують кошти від держави на оплату житла, скоротилися з 2,5 мільйона осіб до 716 тис. у березні 2024 року. Ми вважаємо, що таку вразливу категорію населення, як переселенці, держава має і надалі підтримувати. Тому наша ТСК з питань захисту ВПО зареєструвала законопроєкт №10382, що передбачає збереження виплат приблизно 2 мільйонам ВПО, оскільки запроваджує чітко визначені умови, за яких може бути відмовлено у виплаті або припинено її. Зокрема серед таких умов – придбання нерухомості, повернення на територію, яка перебуває під окупацією ворога, чи в зону бойових дій тощо. Хочу запевнити, що кошти в державі на такі виплати є, адже вони закладені в бюджеті на 2024 рік, за який проголосувала Рада.

Ми працюємо з колегами - народними депутатами, з представниками міністерств, аби така ініціатива була підтримана парламентом та урядом. Наразі одним з головних завдань держави є забезпечити житлом усіх наших громадян, хто його втратив. Ми повинні відновити справедливість, і всі зусилля спрямувати на те, щоб люди отримали житло, адже це важливо для їхньої адаптації на нових місцях.

- Чи змінились ставлення та державна політика щодо внутрішніх переселенців за 10 років війни?

- З 2014 року ставлення держави та громадян до внутрішньо переміщених осіб змінилось у позитивний бік, що є дуже великим кроком. На початку російської агресії на Донбасі до переселенців ставилися не найкращим чином, навіть відмовлялися здавати житло в оренду, а механізм допомоги від держави не мав належного вигляду. Зараз усе по-іншому, все змінилося на краще. Але все одно держава ще має сформувати належну стратегію щодо підтримки ВПО. На жаль, ми не знаємо, коли закінчиться війна, яка триває вже 10 років, тому нам необхідна довготривала стратегія.

Марина Шикаренко, Київ
Фото: Володимир Тарасов