Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 30 червня-2 липня.
- Москва вважає, що Захід хоче «заморозити» війну
- РФ «вирішує гуманітарні проблеми в Україні»
- Чого коштувала Росії «кувалда Пригожина»
- Кінець «м’якої сили» РПЦ в Греції
Москва вважає, що Захід хоче «заморозити» війну
30 червня очільник МЗС РФ Лавров заявив, що «Захід хоче переговорів для того, щоб «заморозити конфлікт та виграти час для подальшого накачування України зброєю». При цьому він назвав «шизофренічними» думки на Заході про те, що ситуація в Україні завершиться переговорами, але «Росію треба перемогти».
За словами Лаврова, Москва має серйозні сумніви щодо адекватності багатьох західних керівників, які розуміють, що їхні виборці страждають, але продовжують озброювати Україну.
НАСПРАВДІ, про готовність до переговорів з усіх можливих трибун регулярно заявляли саме в Москві, а не на Заході чи в Києві.
Останні ж мають два головні принципи. Перший: жодних переговорів про Україну за її спиною, а вона сама вирішить, коли до них готова. Другий: сам Київ непохитний – будь-які розмови про переговори тільки після виведення окупаційних військ за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Щодо ставлення українців до переговорів, то після більше ніж року війни та звірств вони вже не вірять у щирість Росії.
Наприклад, у травні минулого року 59% українців, як повідомляє КМІС, були відкриті до мирних переговорів з Росією. Рівно за рік кількість таких знизилася до 33%, а тих, хто виступає проти переговорів, зросла до 63%.
А це останні дані Gallup із США, з яких випливає, що вдвічі більше американців продовжують підтримувати військове визволення України. Зелений колір – на підтримку повернення територій в умовах тривалих бойових дій, синій – за збереження Росією територій, але швидке завершення війни.
Тому, Москва, здається, в такий дипломатично-«шизофренічний» спосіб просто знову запрошує Київ на переговорний білий танець. Але марно.
РФ «вирішує гуманітарні проблеми в Україні»
Лавров 30 червня також заявив, що «однією з цілей СВО є вирішення гуманітарних проблем в Україні». При цьому він вважає, що «Захід не може підтвердити свої звинувачення у воєнних злочинах та порушеннях гуманітарного права Росією в Україні».
НАСПРАВДІ, про так звану «неможливість підтвердження звинувачень у російських злочинах» найкраще свідчать їх задокументована кількість, ордер МКС на арешт Путіна, а також чисельні позови в інші суди.
Справжнім символом злочинів Росії став меморіал у Бучі з прізвищами 501 жертви її агресії (яких вдалося ідентифікувати).
А з приводу «вирішення Росією гуманітарних проблем в Україні», то всі вони розпочалися чомусь саме 24 лютого 2022 року. І офіційно це визнано не де-небудь, а в ООН.
- Наприклад, вже у березні 2022 року ООН констатувала, що в Україні буквально на очах руйнується ланцюжок постачання продовольства: вантажівки та потяги потрапляють під обстріли, аеропорти зазнали бомбардувань, зруйновано багато мостів, супермаркетів та складів.
- З 24 лютого по 18 березня минулого року було підтверджено щонайменше 62 напади на українські медичні установи та медперсонал, внаслідок яких загинуло 15 осіб, а 37 отримали поранення. За даними ВООЗ, торік майже 70% світових випадків (коли постраждали медичні заклади, персонал чи пацієнти) припали саме на Україну.
- Через війну пошкоджені системи водопостачання. (Особливо проблема загострилася після підриву росіянами Каховської греблі.) Ситуація надзвичайно складна у прифронтових громадах (у т.ч. на ТОТ), мешканці яких вже майже рік не мають нормального водопостачання.
- Донецьк, який фактично знаходиться під російським контролем з 2014 року, зіштовхнувся з цією проблемою ще раніше, і чомусь Москва за увесь цей час цю гуманітарну проблему так і не вирішила.
- Інший аспект – енергетична криза, спричинена російськими ударами по українській інфраструктурі. Без електропостачання з перебоями працюють лікарні, мешканці залишилися без опалення у своїх квартирах взимку.
- Кількість біженців з України становить понад 6 млн осіб.
Справжні наслідки цих та інших гуманітарних проблем в Україні, які з’явилися виключно через «їхнє вирішення Росією за допомогою СВО» підраховуються. Але вже зрозуміло, що наслідки – катастрофічні, а суми, які за це доведеться заплатити Росії – астрономічні.
Набагато дешевше обійшлося б проведення водопостачання до Калмикії, де лише 8% її жителів забезпечені водою. Але вирішення цієї власної гуманітарної проблеми Росію цікавить значно менше.
Чого коштувала Росії «кувалда Пригожина»
А черговою досягнутою ціллю СВО, крім «демілітаризації України», вже можна вважати «девагнерізацію» Росії.
Робота регіональних центрів з набору в ПВК «Вагнер» зупинена. Про це повідомив 2 липня її офіційний «центр зайнятості».
НАСПРАВДІ, зачистка «Вагнера» в Росії вже йде по всіх фронтах.
Роскомнадзор заблокував сайти видань медіагрупи Пригожина: «РИА ФАН», «Политика Сегодня», «Экономика Сегодня», «Невские новости», «Народные новости», а також сайт медіагрупи «Патриот».
Міноборони РФ розірвало контракт із пригожинською кейтеринговою компанією «Конкорд».
Розвінчування ще донедавна «героїчних музикантів» знайшло своє втілення на «Первом канале», де назвали «міфом» високу ефективність «вагнерівців» в Україні.
Пояснили тим, що, мовляв, регулярні сили РФ взяли цілий Маріуполь за 71 день, а «вагнерівцям» на взяття якогось Бахмута знадобилося 224 дні.
(Цікаво, що 21 травня, наступного дня після того, як Пригожин оголосив про «захоплення Бахмута», на тому ж «Первом канале» це назвали «подією історичного масштабу».)
Жодний Бахмут «Вагнер», звісно, не взяв, але тренд на дискредитацію пригожинських найманців очевидний.
Його підтримав і Кисельов з «России 1». Він заявив, що ПВК отримала з російського бюджету понад 858 млрд рублів, а «Конкорд» ще 845 млрд. (Це, до речі, в 10 разів більше, ніж нещодавно озвучив Путін, тим самим визнаючи, що є спонсором тероризму).
Вже підраховано, що загальні витрати на компанії Пригожина перевищили річні витрати Росії у 2023 на охорону здоров’я (1,5 трлн рублів) та освіту (1,4 трлн). Різниця між доходами Пригожина та іншими соціальними статтями видатків бюджету РФ ще більша. Так, на ЖКГ у РФ витрачається на рік майже в 3 рази менше (604 млрд), на охорону навколишнього середовища – у 5 разів (342 млрд), на культуру – у 8,5 раза (196 млрд), на фізкультуру та спорт – у 25 разів менше (68 млрд).
Утримання активів свого кухаря обходилося Путіну в суму, рівну річному бюджету, наприклад, Рязанської області. Ось така (тільки офіційно оприлюднена) ціна «кувалди Пригожина», яка зрештою вдарила по самому Путіну.
Кінець «м’якої сили» РПЦ в Греції
І наостанок про ще одне «вдале» капіталовкладення Путіна. Православне. 2 липня досить непримітна для багатьох новина, що депутата парламенту Польщі Євгена Чиквіна було обрано на пост президента Міжпарламентської асамблеї православ’я (МАП) замість депутата Держдуми Сергія Гаврилова, спричинила справжній вибух в РПЦ.
НАСПРАВДІ, це велика перемога України та, можна сказати, справжнього православ’я, а не московського сектантства.
МАП була створена у 1993 році за ініціативою грецького парламенту. Провідна роль у ній (у т.ч. матеріальна) належала РПЦ та МЗС РФ, які продавали усе це Кремлю під виглядом «м’якої сили».
Наприкінці травня Верховна Рада України ухвалила звернення до МАП та парламентів її держав-членів, в якому закликала рішуче засудити російську агресію проти України та негайно виключити РФ з організації, а також достроково припинити повноваження чинного президента МАП (того самого Гаврилова) і представників держави-спонсора тероризму в керівних органах Асамблеї.
Український парламент також звернувся із проханням розпочати роботу з внесення змін до регламенту МАП з метою його приведення у відповідність до сучасних реалій розвитку світового православ’я.
Як бачимо, звернення зіграло свою роль. Рішення було прийнято блискавично. Тому й волають тепер в РПЦ, що «православні брати-греки» в критичний момент зрадили Москву і перебігли до Києва.
Проте, це тільки початок повернення до справжнього, а не путінського православ’я. Просто в Москві це ще не до кінця усвідомлюють. Але кінець вже близько.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
