Укрінформ записував велике інтерв‘ю з Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком через три місяці від початку повномасштабної російсько-української війни – у травні 2022 року. Тоді ключовою темою була єдність влади в питанні протистояння країні-агресору російській федерації. Цьогоріч агентство зустрілося зі спікером українського парламенту, зокрема, щоб обговорити, як змінилася атмосфера в єдиному законодавчому органі України.

Окрім того, під час розмови Стефанчук розповів про ймовірність проведення парламентських виборів за графіком, передбаченим Конституцією, зусилля Верховної Ради в питаннях інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО, підготовку візиту парламентської делегації до Сполучених Штатів Америки, а також про реалізацію рішень першого парламентського саміту Міжнародної кримської платформи та організацію другого.

ВИБОРИ – ЦЕ ТОЧНО НЕ ТЕ ПИТАННЯ, НА ЯКОМУ ЗАРАЗ ТРЕБА КОНЦЕНТРУВАТИСЯ

- Ми записували з вами інтерв‘ю практично торік. Що відтоді змінилося в роботі парламенту? Яка нині атмосфера в сесійній залі?

- Атмосфера в парламенті, в принципі, парламентська. Поступово повертається політика, популізм у всіх його проявах. Іноді складається враження, що деякі депутати впевнені, що в нас усе буде добре, тому треба починати готуватися до виборів.

Я завжди нагадую таким людям історію сторічної давнини. Для того, щоб зрозуміти, як буде зараз, треба дуже добре вчити історію. Якщо ми перестанемо тримати єдність, почнемо гратися в політичні ігри – можемо втратити Україну, як сто років тому. Дуже не хочу, щоб у парламенті були люди, які дуже погано засвоїли цей історичний урок.

- Ви згадали про вибори. Згідно з Конституцією, вони мають відбуватися наприкінці жовтня цього року, тобто зовсім скоро, але в країні війна…

- Питання виборів регулюється Конституцією, Виборчим кодексом та низкою інших законодавчих актів. У Законі “Про правовий режим воєнного стану” зазначається, що під час воєнного стану вибори не проводяться. Це абсолютно логічно, тому що неможливо забезпечити участь усіх громадян у виборах, неможливо забезпечити реалізацію як активного, так і пасивного виборчого права.

Думаю, що вибори відбудуться одразу після припинення воєнного стану. В іншому випадку треба змінювати закон, але, знову-таки, я дуже сумніваюся, що зараз буде можливість провести в Україні якісні, законні вибори, результатам яких довірятиме суспільство.

- Тобто будемо проводити вибори вже після перемоги?

- Я так бачу цей процес з огляду на аналіз чинного законодавства. Також мені здається, що зараз є більш важливі речі, на яких потрібно концентруватися. Це точно не питання виборів. Це питання нашої спільної перемоги. Буде перемога – буде все інше.

ЩОЙНО ОТРИМАЮ ВІД СПЕЦСЛУЖБ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ ВР ІЗ ПЕРЕЛІКУ ЦІЛЕЙ НА ЗНИЩЕННЯ – ДОСТУП ДЛЯ ЗМІ БУДЕ ВІДНОВЛЕНО

- На вашу думку, наскільки ефективно нині захищений український парламент?

- У принципі, Верховна Рада захищена так, як і до повномасштабного російського вторгнення, за винятком дещо обмеженої інформаційної кампанії щодо її діяльності. Я переконаний, що в період воєнного стану це абсолютно виправдано, бо парламент – це єдиний законодавчий орган в Україні. Він має ухвалювати дуже важливі рішення в контексті війни. Мені здається, що нині збереження Верховної Ради як інституції є дуже важливим завданням для всього суспільства.

Хочу наголосити, що зараз неможливо повернутися до абсолютної відкритості. У цьому питанні я посилаюсь на висновки, які щотижня отримую від спецслужб, – ВР залишається ціллю для агресора. Це – один із центрів ухвалення рішень, тому існує велика небезпека ракетного удару.

- Верховна Рада ще 23 лютого ухвалила в першому читанні законопроєкт, який має на меті заборонити депутатам поширювати інформацію про засідання раніше, аніж через одну годину після його закриття. Відтоді минуло вже два місяці. Що спричинило паузу в розгляді цієї ініціативи у другому читанні?

- Ми переговорили з окремими депутатами, в яких рівень внутрішньої відповідальності за збереження парламенту значно нижчий, ніж прагнення власного хайпу. Мені здається, що після цього витік інформації значно зменшився. Думаю, що зараз зможемо мінімізувати такі прецеденти на рівні довіри. Однак, якщо це буде продовжуватися, повернемося до розгляду питання.

Відповідний законопроєкт не є самоціллю. Нагадаю, що на початку сесії ми ухвалили рішення, відповідно до якого дозволяється поширювати інформацію про засідання парламенту через годину після його закриття. На жаль, дехто вважає, що рішення Верховної Ради для нього нічого не вартують, адже в пріоритеті – гонитва за лайками, цитованістю. Це хайпожерство, яке я не сприймаю. Вважаю, що, окрім прав, якими наділений кожен народний депутат, варто пам’ятати про обов’язки. У цьому випадку – обов’язок зберегти парламент і Конституцію.

- Теоретично, коли парламент зможе відкрити свої двері для журналістів та фотокореспондентів? Наприклад, за умови відсутності прямої трансляції із зали засідань, кулуарів.

- Безпека парламенту – це безпека народних депутатів та інших людей, які перебувають у будівлі. Щойно я отримаю від спецслужб інформацію про те, що Верховна Рада виключена з переліку цілей, по яких може здійснюватися потенційна атака, одразу двері Верховної Ради будуть відкриті.

НИНІ НЕМАЄ НАГАЛЬНОЇ ПОТРЕБИ ЗАПРОВАДЖУВАТИ МЕХАНІЗМ ЕЛЕКТРОННОГО ГОЛОСУВАННЯ, АЛЕ З ЧАСОМ ВР МОЖЕ ПОВЕРНУТИСЯ ДО ЦЬОГО ПИТАННЯ

- До початку повномасштабного російського вторгнення дуже активно просувалася реформа Верховної Ради. Зокрема, планувалося модернізувати електронну систему для голосувань, осучаснити Регламент ВР, затвердити законодавчу базу щодо діяльності парламентської служби. Зараз цей процес на паузі чи продовжує розвивається менш публічно?

- Після початку повномасштабного вторгнення ми не зупинили жодну реформу. Можливо, про реформу Верховної Ради менше говорять, але вона триває і незабаром має бути результат.

Щодо питань парламентаризму: уже практично завершена діяльність робочої групи, яка напрацьовує зміни до Регламенту ВР. Наприкінці цього місяця в Польщі мають відбутися “Діалоги Жана Моне”. Делегація парламенту візьме в них участь, щоб перевірити наші напрацювання на “європейськість”.

Для нас дуже важливо реформувати Верховну Раду синхронно з Європейським парламентом. Як ви знаєте, нещодавно відбулося перше засідання між ВР та Європарламентом. У нас була можливість познайомити між собою керівників комітетів, налагодивши таким чином комунікацію. Я думаю, що це дуже ефективний стрибок у відносинах із Європейським Союзом.

Повертаючись до реформи парламенту, хочу зазначити, що дуже багато питань, окрім політичних рішень, потребують фінансового забезпечення. Зрозуміло, що оновлення, які потребують фінансового забезпечення, призупинені, адже зараз усі гроші мають спрямовуватися на сприяння перемозі України.

- Щодо запровадження електронного голосування. Ви лобіюєте цей процес від початку пандемії COVID-19. Коли врешті-решт у Верховній Раді може з’явитися такий механізм?

- Будь-яка ідея, яка існує у Верховній Раді, має дозріти. Мені прикро, що, будучи фактично першими у Європі, хто подав законопроєкт щодо запровадження електронного голосування ще на початку пандемії COVID-19, він досі не ухвалений. В Україні це питання заполітизували. Ми його відклали.

Як на мене, в умовах війни парламент справляється зі своїми обов’язками і без відповідного механізму. Нагадаю, що з першого дня повномасштабного вторгнення ми працюємо в своєму приміщенні, забезпечуємо потреби суспільства. Поки що нагальної потреби запроваджувати електронне голосування немає, але, думаю, що з часом ми повернемося до цього питання.

ПРЕДСТАВНИКИ ВСІХ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, У ТОМУ ЧИСЛІ УПЦ МП, ПОГОДИЛИСЯ З ТИМ, ЩО рф – АГРЕСОР

- Обговорімо окремі законодавчі ініціативи. Кабінет Міністрів у січні зареєстрував у парламенті законопроєкт про заборону діяльності релігійних організацій, фактичне керівництво яких знаходиться в російській федерації. Ви проводили зустріч із представниками Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій з приводу цього. Поділіться своїм баченням щодо цієї резонансної теми.

- Це дуже складна тема. Складна не тільки тому, що, відповідно до Конституції, держава та церква розділені, а відносини між ними можуть бути виключно партнерські, а ще й тому, що зараз ми спостерігаємо багато моментів, які неможливі в нормальному суспільстві. Наприклад, коли деякі представники окремих конфесій відверто працюють на ворога, чим створюють високий рівень небезпеки для України. Це вже питання національної безпеки.

Наші спецслужби дуже якісно та фахово працюють, виявляючи ці факти. Проте питання набуло дуже великого розголосу та має високу температуру в суспільстві. Звісно, держава має реагувати. Саме тому я провів зустріч із представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Ми обговорили всі ці питання в закритому режимі. Приблизно 2,5-3 години говорили про реальну ситуацію в Україні, обговорювали конкретні кейси...

Наприкінці я запропонував погодитися з певними фундаментальними тезами. По-перше, російська федерація – це агресор і веде проти України війну. По-друге, росія не має права впливати на уми та серця українців. По-третє, жодна релігійна організація, не залежно від конфесій, не має бути пов’язана з російською церквою чи будь-якими іншими російськими релігійними організаціями. По-четверте, юридична відповідальність рівна для кожного громадянина, тому вона має наставати, не залежно від того, чи особа в рясі, із кадилом та прикривається Біблією. Із цим погодилися всі.

Це була дуже відверта розмова. Уже наступного дня я отримав лист із рішенням Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій про погодження всіх цих тверджень. Наголошую, що рішення вони ухвалюють тільки консенсусом, тобто всі конфесії мають підтримати.

Також у листі зазначається, що найбільш придатним для подальшого розгляду в парламенті є урядовий законопроєкт “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій” (№8371). Звичайно, вони надаватимуть свої пропозиції щодо різних напрямів документу, але, як на мене, це дуже важливий крок для початку врегулювання відносин між державою і церквою у цивілізаційний спосіб. Ми очікуємо пропозицій до законопроєкту. І думаю, що найближчим часом ми зможемо перейти до розгляду цього документа у Верховній Раді.

- На цій зустрічі були присутні представники Української православної церкви московського патріархату (УПЦ МП)?

- Так, звісно.

- І вони підтримали всі ваші тези?

- На зустрічі були присутні двоє представників УПЦ МП. Вони висловили всі свої аргументи. Я дав їм можливість виступати без будь-яких обмежень у регламенті. Ми все вислухали, а потім висловили свої контраргументи. Вони підтримали все, що я говорив.

- Цей законопроєкт буде винесено на розгляд до зали парламенту після надання пропозицій церквами та релігійними організаціями, я правильно розумію?

- На розгляді в першому читанні він може з’явитися вже найближчим часом. А до другого читання ми готові розглянути пропозиції церков та релігійних організацій, але вони мають бути універсальними для будь-якої релігійної організації в Україні.

Принципи мають бути закладені такі: росія – агресор, росія не має права впливати на українців, в Україні не може бути релігійних організацій, які афілійовано пов’язані з російською церквою, юридична відповідальність має застосовуватися до всіх, не залежно від того, яку релігію чи церкву особа представляє. Зараз час працювати і молитися за Україну.

ВЛАДА НАПРАЦЬОВУЄ НИЗКУ РІШЕНЬ ЩОДО ІНІЦІАТИВИ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ДОПЛАТ ВІЙСЬКОВИМ

- Ще одна важлива законодавча тема. 10 квітня Верховна Рада під час розгляду законопроєкту "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов'язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (№8312) підтримала поправку про повернення виплат у розмірі 30 тисяч військовослужбовцям, поліцейським і рятувальникам. Документ із цією поправкою не підписаний, оскільки зареєстровано проєкт постанови про його відхилення. Як надалі розвиватиметься цей процес? Яким чином можна реалізувати повернення виплат за нинішніх економічних умов? Можливо, парламент ініціюватиме відповідні зміни до державного бюджету?

- Будь-яка ініціатива, яку всі підтримують, повинна мати під собою фінансове обґрунтування, має бути фінансове джерело задоволення цієї потреби. Коли вноситься поправка, яка вартуватиме українському бюджету 180 мільярдів гривень на рік, а при цьому джерелом покриття передбачено всього 2% від цієї потреби, маємо розуміти, що ці гроші десь треба знайти. Звідки їх брати? Сьогодні дірка у 180 мільярдів в державному бюджеті, як на мене, – це безвідповідальне ставлення до того, як ми маємо фінансово підтримувати нашу перемогу. Із повагою ставлюся до всіх військових, представників Міністерства внутрішніх справ, але, вважаю, що зараз виплати найбільше потрібні захисникам, які боронять Україну на передовій.

Для того, щоб не відбулося цього акту популізму, я напередодні організував зустріч, на яку запросив усіх лідерів фракцій та груп, представників Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України. Силовики пояснили, чому правильна та логіка, яка існує зараз. Але вийшло так, як вийшло.

Ми зараз напрацьовуємо цілу низку рішень, але ви знаєте, що зареєстрований блокуючий проєкт постанови, який не дає можливості ні мені, ні Президенту підписати цей законопроєкт… Будемо шукати якісь варіанти забезпечення цієї законодавчої ініціативи.

Проте я би дуже хотів, щоб кожен народний депутат або інший суб’єкт законодавчої ініціативи, коли вносить законопроєкти, у першу чергу, думав, де взяти гроші, та як це вплине на фінансування нашої перемоги.

Це складне питання, але, я думаю, що ми обов’язково знайдемо на нього відповідь.

- Ви зазначили про напрацювання низки рішень щодо цієї ініціативи. Про що саме йдеться?

- Я не буду спойлерити. Дивіться, ми підтримуємо те, що кожен має отримувати гідну заробітну плату, але для цього необхідно знайти реальні джерела наповнення державного бюджету.

Будь-яка ініціатива має бути фінансово підкріплена. Разом із цією ініціативою потрібно подавати джерело, за рахунок якого або додаси в бюджет, або зробиш замінник. Дуже легко розпоряджатися грошима, яких немає. Дуже важко напрацювати ініціативу, яка сприятиме наповненню державного бюджету. Зараз практично весь держбюджет витрачається на оборону України. Інші сектори ми закриваємо завдяки фінансовій допомозі наших партнерів.

ЗРОБИМО ВСЕ, ЩОБ ПЕРЕМОВИНИ ПРО ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В ЄС РОЗПОЧАЛИСЬ ДО КІНЦЯ ЦЬОГО РОКУ

- Євроінтеграція та євроатлантична інтеграція України – процеси, в яких український парламент відіграє одну з ключових ролей, адже займається адаптацією українського законодавства до законодавства цивілізованого світу. Які реформи для пришвидшення вступу України до Європейського Союзу та НАТО нині на порядку денному Верховної Ради?

- Як і обіцяв, до 13 грудня минулого року Верховна Рада ухвалила всі євроінтеграційні закони, які від України вимагав Європейський Союз, для початку перемовин про повноцінне членство. Наприкінці року я направив кожному парламентарію Європейського парламенту звіт ВР про виконану роботу.

Наступного тижня будемо брати участь у саміті голів парламентів країн Євросоюзу, а також країн-кандидатів на вступ до ЄС, де окремо обговорюватиметься питання України. Я переконаний, що наша участь у цьому саміті буде дуже активною. Хочемо, щоб на рівні парламентів світу було підтверджено, що український парламент має дуже високий рівень виконання зобов’язань щодо майбутнього Української держави в Євросоюзі.

Ми дуже хочемо, щоб до кінця цього року перемовини про членство були відкриті. Ці прагнення підтвердила президентка Європейського парламенту Роберта Мецола на останній зустрічі між депутатами ВР та Європарламенту. Відкриття перемовин про повноцінне членство – це подія, яка на кілька голів вища, ніж надання статусу країни-кандидата на членство. Це фінішна пряма до вступу України в ЄС. Зробимо все, щоб до кінця цього року перемовини про членство розпочались.

Ми зараз дуже активно співпрацюємо з Венеціанською комісією. Я запросив її представників до України. Вони приїдуть зі своєю місією. Ми покажемо результати роботи парламенту, нинішні умови діяльності.

Що стосується майбутнього в НАТО. Президент, я та прем’єр-міністр підписали заявку на членство України в Альянсі. Зараз ми робимо все для того, щоб на саміті НАТО, який відбудеться в липні цього року у Вільнюсі, отримати позитивну відповідь щодо прийняття цієї заявки. Надалі робитимемо все, щоб Україна стала повноцінним членом Альянсу.

Зараз обговорюємо це питання з представниками різних парламентів. Я вже провів розмови з польськими, латвійськими парламентаріями. Під час поїздки до Праги наступного тижня планується близько 20 двосторонніх зустрічей, зокрема, зі спікерами європейських парламентів. Питання інтеграції України до ЄС та НАТО будуть номером один у спілкуванні з ними.

- Розкажіть детальніше про саміт у Празі. Що плануєте реалізувати під час нього?

- Це – зібрання голів парламентів країн-членів Європейського Союзу, а також країн-кандидатів на членство в ЄС. Ключове питання саміту – це синхронізація наших дій.

Рішення щодо членства України в Євросоюзі та НАТО ухвалюватиметься парламентами країн-членів, тому парламентська дипломатія є надзвичайно важливою. Я їду на цей саміт за підтримкою цих двох шляхів Української держави. Мені дуже важливо приїхати звідти з упевненістю в тому, що парламентська спільнота підтримує як європейські, так і євроатлантичні прагнення України.

Друге, але не менш важливе, – питання підтримки Української держави на парламентському рівні, щоб парламентарії тиснули на свої уряди з метою надання швидкої та вчасної допомоги.

Окрім цього, будуть обговорюватися багато інших питань, у тому числі створення спеціального трибуналу для російської федерації, визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу, підтримка Формули миру, запропонованої Президентом Володимиром Зеленським, повернення депортованих українських дітей додому. Кожне з цих питань окремо обговорюватиметься з кожним спікером.

Я також буду запрошувати колег в Україну, тому що спікери, які приїжджають в Україну, повертаються в свої країни зовсім іншими людьми. Ми це спостерігали не один раз. Наша країна відкрита. Ми чекаємо всіх.

- А коли планується візит Венеціанської комісії до України?

- Точну дату називати не буду, але орієнтовно – на початку травня.

- Які загалом настрої серед держав-партнерів щодо інтеграції України до ЄС та НАТО?

- Що стосується вступу України до ЄС, ми вже маємо офіційні заяви про підтримку. Я думаю, що цей трек буде дуже успішним.

Що стосується інтеграції до НАТО, ми зараз спонукаємо партнерів до того, щоб відповідне і дуже важливе рішення було ухвалено на вільнюському саміті. Я вважаю, що Вільнюс для України є дуже важливим і магічним містом. На жаль, десять років тому саме у Вільнюсі ми втратили свою європейську перспективу, але зараз хочемо здобути там євроатлантичну перспективу. Містика міста має зіграти позитивну роль для України. Я дуже сподіваюся, що так і станеться.

ОЧІКУЮ НА ОФІЦІЙНЕ ЗАПРОШЕННЯ ДО АМЕРИКИ ВІД СПІКЕРА ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ КОНГРЕСУ США

- Відомо, що зараз триває підготовка візиту парламентської делегації на чолі з вами до Сполучених Штатів Америки. Окресліть головну мету цього візиту. На якому етапі процес підготовки візиту? Загалом, коли це може відбутися?

- Учора (18 квітня – ред.) відбулася телефонна розмова Президента України Володимира Зеленського з новим спікером Палати представників Конгресу Сполучених Штатів Америки Кевіном Маккарті. Після цього я говорив із главою Української держави. Він повідомив, що розмова була конструктивна. Домовились із Володимиром Олександровичем, що я готуватиму лист-запрошення спікера Маккарті в Україну. Дуже сподіваюсь, що він прийме це запрошення та приїде до України.

Я сподіваюсь отримати і від нього запрошення на візит до США. Буду очікувати. Ми сформуємо велику делегацію. Нам дуже важливо, щоб у Конгресі США не занепадало питання України.

ДРУГИЙ ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ САМІТ КРИМСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ ВІДБУДЕТЬСЯ ОРІЄНТОВНО НАПРИКІНЦІ ЖОВТНЯ У ПРАЗІ

- У жовтні минулого року в хорватському Загребі відбувся перший парламентський саміт Міжнародної кримської платформи. Як ви оцінюєте реалізацію державами-учасницями рішень, ухвалених під час саміту?

- Мабуть, це був один із найуспішніших парламентських самітів у світі з тих, які відбулися впродовж останніх кількох років. Було дуже велике представництво, що свідчить про шалений рівень зацікавленості в розв’язанні цього питання у світі. Тому що йдеться не лише про Крим. Це про повагу до територіальної цілісності кожної країни.

Маючи успішний результат, цьогоріч будемо продовжувати. Ми спілкуємося з країнами, які брали участь у першому саміті, розширюємо кількість осіб, яких будемо запрошувати на другий саміт, плануємо запросити дуже багато свідків того, що відбувалося та відбувається в Криму.

Окрім того, обговорюємо з представниками парламентів держав-учасниць створення спеціальних міжфракційних об’єднань у їхніх парламентах, які займатимуться організацією другого саміту Міжнародної кримської платформи.

Це дуже важливий трек, тому що він органічно вплетений у всю систему великої парламентської підтримки України. Він відбувається паралельно з основними урядовими та президентськими заходами щодо Кримської платформи. Ми синхронно всьому світові нагадуємо про те, що Крим – це Україна. Робимо все можливе, щоб Крим якомога швидше повернувся додому.

- Верховна Рада у лютому цього року звернулась до держав-учасниць саміту із низкою пропозицій щодо сприяння деокупації Криму. Серед іншого народні депутати закликали створити парламентські групи підтримки Міжнародної кримської платформи у національних парламентах партнерів, про які ви вже згадали. Чи створені вже такі групи? Якщо так, скільки їх, в яких країнах?

- У декількох парламентах уже створені – у деяких Балтійських країнах. Працюємо, щоб до другого парламентського саміту отримати більш чітку цифру. Ми в цьому зацікавлені. Для нас дуже важлива парламентська підтримка деокупації Криму. Робимо все можливе, щоб над Ай-Петрі замайорів український прапор.

- Другий парламентський саміт Міжнародної кримської платформи. Уже відомо, що він буде в Празі. Можете зорієнтувати щодо орієнтовних дат проведення заходу, приблизної кількості учасників?

- Орієнтовно цей саміт відбудеться наприкінці жовтня цього року. Ми маємо зробити його не менш важливим і помітним у світі, аніж перший. Зараз ми починаємо визначатися щодо країн, яких будемо запрошувати. Наприкінці літа матимемо чітку картину. Але я глибоко переконаний, що кількість учасників буде більшою, аніж торік.

Ангеліна Страшкулич, Київ

Фото: Вадим Сарахан, Верховна Рада